Рішення

від 01.11.2018 по справі 911/1806/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2018 р. Справа № 911/1806/18

За позовом Заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області

в інтересах держави в особі відділу освіти Яготинської районної державної адміністрації

до Фізичної особи підприємця Гвоздьової Ольги Григорівни

про визнання недійсним договору про закупівлю товарів

Суддя С.І.Чонгова

За участю секретаря судового засідання М.Ф.Савчук

Представники сторін:

від прокуратури: Тітова О.В. (службове посвідчення №051063 від 02.10.2018);

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Заступник керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі відділу освіти Яготинської районної державної адміністрації (далі - відділ освіти Яготинської РДА) з позовом до Фізичної особи підприємця Гвоздьової Ольги Григорівни (далі - ФОП Гвоздьова О.Г.) про визнання недійсним договору про закупівлю товарів.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відділом освіти Яготинської РДА під час проведення закупівлі продуктів харчування вимог чинного законодавства, принципи максимальної ефективності та економії, що створює ризик до протиправного витрачання коштів бюджету, нераціонального та неефективного їх використання.

Відповідач у справі - ФОП Гвоздьова О.Г. документально обґрунтованого відзиву на позовну заяву не надало.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; підготовче судове засідання призначено на 13.09.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.09.2018 розгляд підготовчого судового засідання відкладено до 11.10.2018.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2018 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.11.2018.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

24.01.2018 р. між Відділом освіти Яготинської районної державної адміністрації в особі начальника ОСОБА_3 (далі - Відділ освіти Яготивської РДА, замовник) та Фізичною особою-підприємцем Гвоздьовою Ольгою Григорівною (далі - ФОП Гвоздьова О.Г., учасник) було укладено договір № 11 про закупівлю товарів та послуг, згідно з п. 1.1 якого учасник зобов'язується у 2018 році поставити замовникові товари, зазначені у накладних, а замовник - прийняти і оплатити такі товари: продукти харчування (а.с. 19).

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару визначаються згідно специфікації (додаток № 1, а.с. 20).

Розділом II договору передбачено, що учасник повинен передати (поставити) замовнику товар (товари), якість яких відповідає умовам сертифікату якості.

Відповідно до п. 3.1 ціна цього договору становить 61 910,00 грн. без ПДВ.

Розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником накладної на оплату товару (п. 4.1. Договору).

Пунктом 5.1 передбачено, що поставки товарів здійснюються на протязі двох днів після замовлення, а згідно з п. 5.2 договору місцем поставки є Червонівський НВК.

Відповідно до пп.пп. 6.1.1, 6.1.2 п. 6.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари, приймати поставлені товари згідно накладної та сертифікату якості.

Згідно з пп.пп. 6.3.1., 6.3.2. п. 6.3 договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом II цього Договору.

Також Відділом освіти Яготинської РДА та ФОП Гвоздьовою О.Г.. було підписано додаток № 1 до договору № 11 від 24.01.2018 р. - Специфікацію продукції, відповідно до якої було визначено найменування, код за класифікатором, одиницю виміру, кількість, ціну за одиницю та суму (вартість) продукції.

На переконання прокурора, оскільки спірний договір укладено між сторонами з порушеннями приписів ст.ст. 656, 669 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 3, 4, Закону України "Про публічні закупівлі", п. 1 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, то наявні правові підстави для визнання зазначеного договору недійсним, що і зумовило звернення прокурора до суду з позовом у даній справі про визнання договору недійсним.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог прокурора з огляду на таке.

Як зазначено у ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Зі змісту ст. 179 Господарського кодексу України випливає, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ч. 4 тієї ж ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України).

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, а також ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Кодексу).

За ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з приписами ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару , що продається , встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктом 1.2. спірного Договору передбачено, що найменування (номенклатура, асортимент) товару, що постачається, сторонами визначається в специфікації (додаток № 1 до договору).

Так, в додатку № 1 до договору визначено найменування, код за класифікатором, одиниці виміру, кількість, ціну за одиницю та вартість товару, що постачається.

Тобто сторонами було визначено та узгоджено предмет договору із зазначенням всіх характеристик 20 найменувань товару, що буде постачатися на виконання умов договору.

Отже, умови укладеного між позивачем та відповідачем договору відповідають вимогам ст.ст. 656, 669 Цивільного кодексу України та ст.ст. 179, 180 Господарського кодексу України.

Стосовно посилання прокурора на те, що при укладанні договору № 11 про закупівлю товарів та послуг від 24.01.2018 між відділом освіти та ФОП Гвоздьовою О.Г. не було дотримано вимог Закону України "Про публічні закупівлі" слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Також слід зазначити, що згідно з п.п. 9, 18 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі" предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом; замовниками є органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів.

Відповідно до п. 2 розділу II Порядку визначення предмету закупівлі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 17.03.2016 № 454, предмет закупівлі товарів і послуг визначається замовником згідно з пунктами 17 і 32 частини 1 статті 1 Закону та на основі національного класифікатора України ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник", затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 № 1749, за показником четвертої цифри основного словника із зазначенням у дужках конкретної назви товару чи послуги.

Згідно з приписами ч. 5 ст. 259 Господарського кодексу України складовою частиною національної системи класифікації є національні класифікатори. Національні класифікатори та процедури їх розроблення затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері економічного розвитку.

Національний класифікатор України "Єдиний закупівельний словник" ДК 021:2015, затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 р. № 1749, призначений для стандартизації опису в договорах (контрактах) предмета державних закупівель, забезпечування більшої прозорості процедур закупівель товарів , робіт і послуг за бюджетні кошти.

Статтею 4 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено обов'язок здійснення закупівель відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.

У пунктах 3, 4, 6, 7 форми річного плану закупівель, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 22.03.2016 № 490 "Про затвердження форм документів у сфері публічних закупівель" зазначається: конкретна назва предмета закупівлі; коди та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі (за наявності); розмір бюджетного призначення за кошторисом або очікувана вартість предмета закупівлі; процедура закупівлі.

Згідно з приписами абз. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

У разі здійснення закупівель товарів, робіт і послуг без використання електронної системи закупівель, за умови, що вартість предмета закупівлі дорівнює або перевищує 50 тисяч гривень та є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники обов'язково оприлюднюють звіт про укладені договори в системі електронних закупівель відповідно до статті 10 цього Закону (абзац 5 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі").

Тобто для замовника закупівлі товарів на суму 61 910,00 грн. закон передбачає можливість (право ) використання електронної системи закупівель та обов'язки дотримуватись принципів здійснення публічних закупівель, а також оприлюднювати звіти про укладені договори в системі електронних закупівель.

З матеріалів справи слідує, що на виконання зазначених вище норм Закону, відповідно до інформації, розміщеної на сайті електронної системи державних закупівель prozorro (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-01-25-000507-b), замовником - відділом освіти Яготинської РДА було оприлюднено звіт про результати укладеного договору між відділом освіти та ФОП Гвоздьова О.Г. (а.с. 21).

При цьому слід зазначити, що безпосередньо Законом України "Про публічні закупівлі" не встановлено вимог до зазначення предмета договору як у самому договорі, так і у звіті.

Водночас, будь-яких доказів на підтвердження факту невиконання сторонами вимог ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні договору № 11 про закупівлю товарів та послуг від 24.01.2018 між відділом освіти та ФОП Гвоздьовою О.Г. до справи не надано.

Відносно твердження прокурора про те, що відділом освіти не було оприлюднено на веб-порталі Уповноваженого органу (www.prozorro.gov.ua:https://prozorro.gov.ua/tender/UA- 2018-01-25-000507-b) електронних документів (додаток до річного плану та зміни до нього), які б підтверджували планування відділом освіти закупівель товарної продукції, яка є предметом спірного договору від 24.01.2018 № 11, що підтверджується даними веб-порталу Уповноваженого органу (www.prozorro.gov.ua) і, на переконання прокурора, є підставою для визнання правочину недійсним, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівля здійснюється відповідно до річного плану. Річний план, додаток до річного плану та зміни до них безоплатно оприлюднюються на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель протягом п'яти днів з дня їх затвердження.

Недійсність договору про закупівлю визначається статтею 37 вказаного Закону, згідно з якою договір про закупівлю є нікчемним у разі: його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону; його укладення в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; його укладення з порушенням строків, передбачених частиною 2 статті 32 та абзацом 8 частини 3 статті 35 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв'язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Таким чином, Законом не передбачено наслідків у вигляді визнання недійсними укладених правочинів у випадку здійснення закупівлі товарів без оприлюднення річного плану закупівель замовником.

Дослідивши наявні у справі докази та пояснення учасників процесу, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявності фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними на момент їх вчинення, та, відповідно, не доведено підстав вважати договір № 11 про закупівлю товарів та послуг від 24.01.2018 недійсним.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову відмовити.

Повний текст рішення складено 12.11.2018.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.І. Чонгова