Рішення

від 30.10.2018 по справі 922/2640/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2018 р.м. ХарківСправа № 922/2640/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

за результатами підготовчого провадження, з урахуванням заяви відповідача (вх. № 30827 від 30.10.2018 року) про визнання позову,

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

позовної заяви Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Колорплст", м. Дергачі

про стягнення 128977,11 грн.

за участю представників:

позивача - Ворожбянов А.М. (дов. № 08-21/34/2-18 від 04.01.2018)

відповідача - Гребенюк О.О. (дов. № б/н від 28.09.2018)

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада 24.09.2018 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Колорплст", про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 128977,11 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, не оформивши належним чином правовідносини щодо користування земельною ділянкою, у період з 01.09.2015 по 31.08.2018 не сплачував за користування земельною ділянкою площею 0,0236 га та 0,0213 га у м. Харкові (колишня адреса: с. Циркуни, вул. Кутузівська, 31) у встановленому законодавчими актами розмірі. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 жовтня 2018 року прийнято позовну заяву Харківської міської ради до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2640/18, розгляд якої вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження.

В призначеному підготовчому засіданні 30 жовтня 2018 року на у наданій до суду відповідній заяві (вх. 30827) представник відповідача з посиланням на приписи п.1 ч. 2 ст. 46 ГПК України визнає позовні вимоги Харківської міської ради у повному обсязі, визнаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Одночасно, просить суд при розподілі судових витрат застосувати приписи ч. 1 ст. 130 ГПК України.

Представник позивача проти задоволення даної заяви представника відповідача не заперечує.

Розглянувши заяву відповідача про визнання позову (вх. № 30827 від 30 жовтня 2018 року), виходячи зі змісту статей 185 (частина 3 даної статті) та 191 ГПК України, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів учасників справи фактичним обставинам справи, суд задовольняє вказану заяву відповідача виходячи з наступного.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 травня 2018 року № 124969230 право власності на нежитлові будівлі літ. "А-1" та літ. "Б-2" з допоміжними спорудами по вул. Кутузівській, 31 в с. Циркуни з 29 вересня 2010 року зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Колорпласт" на підставі договору про поділ нерухомого майна від 27.09.2010 р. № 3800.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Колорпласт" з 29 вересня 2010 року по теперішній час використовує земельні ділянки площею 0,0236 га. та 0,0213 га у м. Харкові (колишня адреса: с.Циркуни, вул. Кутузівській, 31) без виникнення права власності, користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статтей 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 23 травня 2018 року № 124969230, речові права відповідача на земельну ділянку у м. Харкові (колишня адреса: с.Циркуни, вул. Кутузівській, 31) не зареєстровані.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Колорпласт" у період з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2018 року не сплачувало за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло у себе майно - грошові кошти.

Посилаючись на те, що відповідач не набув належних прав власності або користування на земельні ділянки площею 0,0236 га. та 0,0213 га у м. Харкові (колишня адреса: с.Циркуни, вул. Кутузівській, 31), а тому використовує їх без достатніх правових підстав і не сплачує орендної плати, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статтей 1212-1214 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати у сумі 128977,11 грн. за період з 01 вересня 2015 року по 31 серпня 2018 року.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З аналізу змісту норм статей1212-1214 ЦК України, абзацу 4 частини першої статті 144, абзацу 5 частини першої статті 174 ГК України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників учасників справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно - кошти, у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельними ділянками площею 0,0236 га. та 0,0213 га у м. Харкові (колишня адреса: с.Циркуни, вул. Кутузівській, 31).

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідачів з моменту набуття останніми права власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі літ. "А-1" та літ. "Б-2" з допоміжними спорудами по вул. Кутузівській, 31 в с. Циркуни.

Це є проявом правової природи нерухомого майна. Набуте відповідачем майно, будучи згідно статті 181 ЦК України нерухомим майном (об'єктом, розташованим на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення), є органічно і нерозривно пов'язаною з цією земельною ділянкою. Тому визнання за відповідачами права власності на будівлю автоматично призвела до фактичного набуття відповідачами і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташована ця будівля.

Відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачами володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно розрахунку позивача її загальний розмір за спірний період склав 128977,11 грн.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачами (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідачів у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

Згідно розрахунків наданих позивачем і перевірених судом розмір вартості майна безпідставно збереженого відповідачами за період 01.09.2015 по 31.08.2018 становить 128977,11 грн.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідачем, в порядку ст. 191 ГПК України, визнано позов, суд дійшов висновку обґрунтованості позовних вимог, які підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 ГПК України, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, якою визначено право позивача на повернення 50 відсотків судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, яке було реалізоване відповідачем, витрати зі сплати інших 50 відсотків судового збору у розмірі 967,33 грн. покладаються на відповідача.

Одночасно суд наголошує, що питання про повернення вищезазначених 50 % судового збору буде вирішено судом після звернення позивача з відповідним клопотанням, в порядку приписів ЗУ "Про судовий збір".

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 130, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Колорплст" (62300, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Садова, 135-А, ідент. код 36613738) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; ідентифікаційний код 04059243) безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 128977,11 грн.; а також 967,33 грн. витрат з оплати судового збору

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до, Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 09.11.2018 р.

Суддя М.І. Шатерніков