Рішення

від 06.11.2018 по справі 914/1525/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2018 Справа №914/1525/18

За позовом: Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівенергоресурс , м. Золочів Львівської обл.,

про: стягнення 7' 747,88 грн.

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Гелеш Г.М.

Представники сторін:

Від позивача: Старчик А.А. - представник (довіреність №14-63 від 14.04.2017р.),

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю Золочівенергоресурс про стягнення 7' 747,88 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 20.09.2018р. рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по цій справі. ухвалою суду від 16.10.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 06.11.2018р.

06.11.2018р. відбувається розгляд справи по суті.

У судове засідання 06.11.2018р. представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівенергоресурс" про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму 7' 747,88 грн., з яких: 6790,84 грн. пені, 468,78 грн. 3% річних та 488,26 грн. інфляційних втрат, нарахованих внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідач у судові засідання 20.09.2018р., 16.10.2018р. та 06.11.2018р. не з'явився, відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ст. 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи час, наданий сторонам для підготовки до судових засідань в даній справі та для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

0 4.12.2014 між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 2131/15-ТЕ-21 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Сторони також підписали Додаткову угоду №1 від 20.03.2015р., Додаткову угоду №2 від 20.07.2015р., Додаткову угоду №3 від 15.10.2015р., Додаткову угоду №4 від 25.11.2015р. до даного договору.

На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 328' 124,72 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2015 (за січень 2015 року), від 28.02.2015 (за лютий 2015 року), від 31.03.2015 (за березень 2015 року), від 30.04.2015р. (за квітень 2015року), від 31.10.2015 (за жовтень 2015 року), від 30.11.2015 (за листопад 2015 року), від 31.12.2015 (за грудень 2015 року).

Згідно з п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Незважаючи на виконання позивачем своїх зобов'язань щодо поставки газу, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за природний газ виконав із значним порушенням встановленого договором строку.

На підставі наведеного, за порушення строків виконання умов договору в частині оплати за поставлений природний газ, позивачем нараховано відповідачу 6790,84 грн. пені, 468,78 грн. 3% річних та 488,26 грн. інфляційних втрат .

Станом на дату прийняття рішення заборгованість відповідачем не оплачена.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність покупцю (відповідачу) у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Позивач, на виконання своїх зобов'язань за договором, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 328' 124,72 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Приписами ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.1 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України, а також цим договором.

Внаслідок порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ згідно договору від 04.12.2014 № 2131/15-ТЕ-21, позивач нарахував відповідачу 6790,84 грн. пені, 468,78 грн. 3% річних та 488,26 грн. інфляційних втрат за період 2015-2016 р., з врахуванням здійснених відповідачем платежів.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки, а до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (ст. 258 цього Кодексу).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України). За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Пунктом 9.3. договору від 04.12.2018 № 2131/15-ТЕ-21 сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм та умов договору, можна зробити висновок про те, що сторони договору досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч. 1 ст. 259 ЦК України, тому розрахунок розміру 3 % річних, інфляційних втрат та пені позивачем правомірно проведено за кожною вимогою в межах збільшеного строку позовної давності, установленого сторонами в договорі, ураховуючи періодичність платежів, визначених договором.

За умовами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, суд вважає його правильним, а позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 468,78 грн. 3% річних та 488,26 грн. інфляційних втрат обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно пункту 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору, він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачує пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України. Так, відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивач, на підставі п. 7.2. договору, внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати за поставлений природний газ, нарахував відповідачу пеню в розмірі 6'790,84 грн.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає, що вказане нарахування проведено вірно, у відповідності до чинного законодавства та умов договору, а нарахована сума пені в розмірі 6790,84 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення в повному обсязі.

Судовий збір, сплачений позивачем, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 86, 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівенергоресурс" ( 80700, Львівська область, м. Золочів, вул. Шашкевича, 28; код ЄДРПОУ 38108799 ) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ( 01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; код ЄДРПОУ 20077720 ) боргу на загальну суму 7' 747,88 грн., з яких: 6790,84 грн. пені, 468,78 грн. 3% річних, 488,26 грн. інфляційних втрат та 1'762,00 грн. судового збору.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.2018р.

Суддя Козак І.Б.