Рішення

від 06.11.2018 по справі 925/1065/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ 18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ                                                                                                   06 листопада 2018 року                              м. Черкаси                    справа № 925/1065/18                                                                                     Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Промхіммаш” до дочірнього підприємства “Жашківський Машинобудівний завод” публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” про стягнення 5121 грн. 48 коп., ВСТАНОВИВ: Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю “Промхіммаш” звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до дочірнього підприємства “Жашківський Машинобудівний завод” публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик” (далі – відповідач) про стягнення 5121 грн. 48 коп. оплати вартості товару, отриманого на підставі видаткової накладної № 18 від 03.11.2016 року, та відшкодування судових витрат. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 11.10.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/1065/18, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 06.11.2018 року, встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов, запропоновано позивачу подати відповідь на відзив. Крім того, відповідачу роз'яснено його право в порядку ст. 250 ГПК України на подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Копії ухвал суду від 11.10.2018 року направлені сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві, їм вручені, що підтверджується повідомленнями відділень поштового зв'язку про вручення, які приєднані до матеріалів справи (а. с. 24, 25). В засідання суду сторони явку своїх представників не забезпечили, хоч про місце, дату і час судового розгляду справи були повідомлені належним чином. Позивач у заяві від 30.10.2018 року просив розглянути справу за відсутності його представника за наявними у справі матеріалами, позов підтримав повністю. Відповідач письмовий відзив на позовну заяву не подав, проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін не заперечував, явку свого представника не забезпечив без поважних причин, причини неявки не повідомив. Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження. Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами. Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення у справі без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами. Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав. Із видаткової накладної № 18 від 03.11.2016 року (а.с. 9) вбачається, що позивач, як постачальник, поставив відповідачу, як покупцю, товар - дріт порошковий ПП-Нп 30х5Г2СМ-С-2,2 у кількості 0,07 т. за ціною 60  970 грн. без ПДВ, на загальну суму із ПДВ – 5121 грн. 48 коп., а  відповідач зазначений товар отримав на підставі довіреності № 299 від 03.11.2016 року (а.с. 10-11). Підписи уповноважених представників сторін на видатковій накладній скріплені печатками юридичних осіб, підтверджують факт вчинення господарської операції з поставки товару та прийняття товару у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткової накладної. Отриманий на підставі видаткової накладної № 18 від 03.11.2016 року товар відповідач не оплатив. 01.09.2017 року позивач засобами поштового зв'язку, з метою досудового врегулювання спору, направив відповідачу претензію про сплату боргу протягом 30 днів з дня отримання претензії, попередивши відповідача, що в іншому випадку звернеться з позовом до суду (а.с. 12, докази відправки – а.с. 21 Письмову претензію позивача про сплату боргу відповідач не виконав, вимога позивача про стягнення суми боргу є предметом спору у справі, що розглядається. Отже, спірні правовідносини сторін виникли із договору поставки, який сторонами у формі єдиного документа не укладався. Доказами його укладення є складена сторонами видаткова накладна про поставку і отримання товару та довіреність відповідача на отримання цінностей від позивача. Вимоги позивача витікають із прав і обов'язків сторін за цим договором, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань поставки. За змістом з ст.ст. 11, 15, 16 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Статтею 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності з ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 610,ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що: учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43); кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. ч. 1, 3 ст. 74); належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76); обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79); учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80); суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, за викладених обставин справи і норм законодавства, суд вважає, що наявність і розмір невиконаного спірного грошового зобов'язання в загальному розмірі 5121 грн. 48 коп.  позивачем обґрунтовані та підтверджені наданими документами, відповідачем допустимими доказами не спростовані, тому ця заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку. Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю. На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1762 грн. Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд ВИРІШИВ: Позов задовольнити повністю. Стягнути з дочірнього підприємства “Жашківський Машинобудівний завод” публічного акціонерного товариства “Науково-виробниче підприємство “Більшовик”, код ЄДРПОУ 05767284, місцезнаходження: 19200, Черкаська обл., м. Жашків, вул. Маслозаводська, 3 на користь  товариства з обмеженою відповідальністю “Промхіммаш”, код ЄДРПОУ 37936615, місцезнаходження: 02160, м. Київ, просп. Соборності, 15, оф. 601 –  5121 грн. 48 коп. боргу за товар та 1762 грн.  судових витрат. Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 09 листопада 2018 року. Суддя                                                                                В.М. Грачов