Ухвала

від 12.11.2018 по справі 922/3012/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057)705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

12.11.2018м. ХарківСправа № 922/3012/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши заяву про видачу судового наказу (вх. № 3012/18 від 06.11.2018)

заявник Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекорна", м. Богодухів боржник Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасної обробки металів", м. Харків про стягнення 70 289,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лекорна" звернулось до господарського суду Харківської області із заявою про видачу судового наказу на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасної обробки металів" заборгованості в розмірі 70 289,28 грн. за неналежне виконання умов Договору на виконання робіт № 0424-18 від 24.04.2018, з яких: 58 574,40 грн. - основна заборгованість та 11 714,88 грн. - штраф.

Відповідно до приписів статей 147, 148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

12 листопада 2018 року господарським судом Харківської області було видано судовий наказ в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасної обробки металів" суми основного боргу в розмірі 58 574,40 грн.

Дослідивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекорна" про видачу судового наказу в частині стягнення неустойки (штрафу) в розмірі 11 714,88 грн., суд зазначає таке.

Згідно з приписами статей 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Статтею 549 Цивільного кодекс України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штраф, за визначенням частини другої статті 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, штраф за своєю правовою природою не є заборгованістю за договором, а вимоги про сплату неустойки та процентів за користування коштами у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю природою не можуть вважатися основним зобов'язанням. На підставі викладеного, а також враховуючи можливість стягнення в порядку наказного провадження лише неоспорюваної заборгованості, вимоги про стягнення штрафу не підлягають розгляду в порядку наказного провадження.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

За приписами частин другої, третьої статті 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу. У разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги необхідність розгляду вимог про стягнення неустойки окремо у позовному провадженні, з дослідженням та перевіркою судом нарахованих сум, підстав таких нарахувань, періодів, тощо, суд вважає, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекорна" щодо видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасної обробки металів" штрафу в розмірі 11 714,88 грн., на підставі пункту 3 частини першої статті 152 ГПК України.

Суд звертає увагу заявника, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку (частина друга статті 153 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 147, 148, 152, 153, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекорна" щодо видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут сучасної обробки металів" штрафу в розмірі 11 714,88 грн. - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 255 - 257 ГПК України до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Ухвалу підписано 12.11.2018.

Суддя В. В. Рильова

справа № 922/3012/18