Рішення

від 03.10.2018 по справі 804/4067/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2018 року Справа № 804/4067/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання Бутенко П.В.,

представника позивача - Бібленко І.В.,

представника відповідача - Лейченко І.М.,

розглянувши у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 804/4067/18 за позовом Державного промислового підприємства Кривбаспромводопостачання до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного промислового підприємства Кривбаспромводопостачання (далі - Підприємство) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування припису від 26.04.2018 року № ДН-422/256/АВ/П.

В обґрунтування позову Підприємство посилалося на протиправність вимог і зобов'язань, викладених у оскарженому приписі, оскільки встановлені інспекторами праці під час інспекційного відвідування висновки про порушення вимог законодавства про працю з боку Підприємства не відповідають дійсності та є надуманими. Щодо перелічених у пункті 2 такого припису осіб позивач зазначив, що при прийнятті рішення про їх звільнення за статтею 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) було враховано ступінь тяжкості вчиненого поступку та систематичність порушення ними правил трудової дисципліни на підприємстві. При цьому, при звільненні таких осіб, позивач не мав можливості виконати вимоги пункту 3 статті 43 КЗпП України у частинні отримання попередньої згоди від профспілкового органу у зв'язку з відсутністю відповідного виборного органу за юридичною адресою. Окрім цього вказує, що вказані обставини унеможливлювали також звернутися до профспілкового органу під час прийняття рішення про звільнення гр. ОСОБА_3, проте останній звернувся із позовом до суду, а тому у відповідності до вимог ч. 9 статті 43 КЗпП України, вказані обставини будуть встановлені під час судового розгляду справи. При цьому наголошує, що звернення гр. ОСОБА_3 до суду відбулося у березні 2018 року, тобто, до початку проведення інспекційного відвідування, що у відповідності до п.п. 4 п. 13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що у свою чергу виключало у інспекторів праці можливості перевіряти питання звільнення осіб, яке є предметом розгляду справи у суді. Крім того Підприємство зазначає, що звільнення осіб, перелічених у пункті 4 оскарженого припису у день їх звернення відбувалось з дотриманням вимог статті 38 КЗпП України за відсутності обов'язкових поважних причин, які б унеможливлювали звільнення працівників у строк про який вони просять. Також позивач зазначав, що ним буде вжито відповідних заходів щодо осіб, які допустили порушення при заповненні колонки № 13 книги обліку руху трудових книжок і вкладишів до них, встановлених пунктом 3 оскарженого припису.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2018 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву і інші заяви по суті, в яких останній у задоволенні позову просить відмовити, оскільки вимоги і зобов'язання оскарженого позивачем припису є правомірними та підлягають обов'язковому виконанню, а доводи останнього про порушення інспекторами праці приписів п.п. 4 п. 13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю не відповідають дійсності, оскільки судове провадження відносно працівників ОСОБА_4, і ОСОБА_5 відкрито 27.06.2018 року, тобто, після проведення інспекційного відвідування.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції і надали суду пояснення аналогічні там, що викладені в заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 11.04.2018 року № 264-4 і направлення на перевірку від 12.04.2018 року № 85/4.2-4 та за інформацією заступника голови первинної профспілкової організації Державного промислового підприємства Кривбаспромводопостачання (Сітанського) щодо порушення прав працівників, які є членами профспілки, інспектором праці Нагібіною І.С. на Підприємстві проведений позаплановий захід у формі інспекційного відвідування, за результатами якої складено акт від 20.04.2018 року № ДН-422/256/АВ.

У ході перевірки відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, у тому числі:

- статті 43 КЗпП України у частині звільнення працівників Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 без отримання попередньої згоди профспілкового органу;

- п.3 статті 40 КЗпП України у частині звільнення працівників Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 без попереднього застосування заходів дисциплінарного стягнення;

- ч.1 статті 47 КЗпП України і Наказу Міністерства статистики України від 27.10.1995 року № 277 у частині видачі трудових книжок невстановленого зразка та неможливості вставлення дати їх видачі;

- ч. 1 статті 38 КЗпП України у частині звільнення працівників у день подання ними заяви про звільнення за відсутності обов'язкових поважних причин.

На погодившись з такими висновками, Підприємством на вказаний акт подані заперечення, які (висновки) відповіддю відповідача від 26.04.2018 року № 282 залишені без змін.

26.04.2018 року управлінням Держпраці у Дніпропетровській області щодо встановлених правопорушень винесено припис від 26.04.2018 року № ДН-422/256/АВ/П, яким директора Підприємства у визначений строк зобов'язано усунути такі порушення.

Не погодившись з таким приписом, позивач оскаржив його до суду

При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №100 Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №929-р Питання Державної служби з питань праці , на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою КМ України від 11 лютого 2015 року №96 (надалі - Положення).

Відповідно до п.1 Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, видає в установленому порядку роботодавцям приписи щодо усунення порушень законодавства з питань, які належать до компетенції Держпраці, та вносить пропозиції щодо накладення дисциплінарних стягнень на посадових осіб, винних у порушенні законодавства (підпункт 50 пункту 4 Положення).

Аналогічні положення міститься також у Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Порядок №295)

Порядок і процедуру проведення перевірки позивачем не оскаржується, останній фактично не згоден з вимогами і зобов'язаннями, викладеними в оскарженому приписі.

Щодо встановлених правопорушень, визначених у пункті 1 оскарженого припису у частині звільнення працівників Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_9 без отримання попередньої згоди профспілкового органу суд зазначає про таке.

Відповідно до ст.43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, працівником органу внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п'ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття.

Судом встановлено і не є спірним, що перелічені вище особи є членами Первинної профспілкової організації Державного промислового підприємства Кривбаспромводопостачання . При цьому, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.12.2012 року вбачається, що юридична адреса профспілки збігається з юридичною адресою Підприємства. Проте останній не має можливості звернутися до такої спілки, оскільки вона на чолі з головою виїхала з займаних приміщень Підприємства та не повідомила про нове місце розташування. Разом з цим, при прийнятті пункту 1 оскарженого припису відповідачем не враховано, що профспілка не знаходиться за місцем реєстрації, про що відповідача повідомлено у запереченнях на акт інспекційного відвідування.

Поряд з цим судом встановлено, що гр. ОСОБА_9 звернувся у березні 2018 року до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Підприємства про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за якою відкрито провадження у справі 15.03.2018 року.

Відповідно до п.п.4 статті 13 Порядку №295, інспекторам праці забороняється розглядати і перевіряти питання, яке є предметом розгляду у суді.

За таких обставин, враховуючи, що інспекційне відвідування проведено відповідачем після відкриття провадження у справі за позовом гр. ОСОБА_9 та стосовно такої особи інспекторами праці у пункті 1 оскарженого припису встановлені правопорушення з боку позивача, суд дійшов висновку про протиправність вимог припису у цій частині.

Разом з тим, вказані обставини є підставою для скасування лише того пункту припису, у якому такі правопорушення допущені, а не усього припису у цілому, у зв'язку з чим доводи позивача у цій частині суд вважає необґрунтованими.

Щодо встановлених правопорушень, визначених у пункті 2 оскарженого припису у частині звільнення працівників Радушанського водопровідного комплексу ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_5 без попереднього застосування заходів дисциплінарного стягнення, суд зазначає про таке.

Відповідно до п. 3 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Відповідно до положень ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Виходячи із норм чинного законодавства, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов'язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення.

Пунктами 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів роз'яснено, що за передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_4, слюсар-ремонтник 4 розряду звільнений згідно наказу від 28.03.2018 року № 292-к за грубе порушення трудових обов'язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, передбачених трудовим договором за п.3 статті 40 КЗпП України. Підстави звільнення - службова записка начальника служби з питань безпеки та охорони Максимця М.О., листи КП Кривбасводоканал від 25.01.2018 року № 875/1, від 14.02.2018 року № 1457/1, від 28.03.2018 року № 2580;

ОСОБА_7., слюсар-ремонтник 5 розряду звільнений згідно наказу від 28.03.2018 року № 293-к за грубе порушення трудових обов'язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, передбачених трудовим договором за п.3 статті 40 КЗпП України. Підстави звільнення - службова записка начальника служби з питань безпеки та охорони Максимця М.О., листи КП Кривбасводоканал від 25.01.2018 року № 875/1, від 14.02.2018 року № 1457/1, від 28.03.2018 року № 2580;

ОСОБА_8, слюсар-ремонтник 5 розряду звільнений згідно наказу від 28.03.2018 року № 291-к за грубе порушення трудових обов'язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, передбачених трудовим договором за п.3 статті 40 КЗпП України. Підстави звільнення - службова записка начальника служби з питань безпеки та охорони Максимця М.О., листи КП Кривбасводоканал від 25.01.2018 року № 875/1, від 14.02.2018 року № 1457/1, від 28.03.2018 року № 2580;

ОСОБА_5, слюсар-ремонтник 4 розряду звільнений згідно наказу від 28.03.2018 року № 290-к за грубе порушення трудових обов'язків, систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, передбачених трудовим договором за п.3 статті 40 КЗпП України. Підстави звільнення - службова записка начальника служби з питань безпеки та охорони Максимця М.О., листи КП Кривбасводоканал від 25.01.2018 року № 875/1, від 14.02.2018 року № 1457/1, від 28.03.2018 року № 2580.

Натомість, у вказаних наказах не зазначені попередні заходи дисциплінарного стягнення до вищевказаних осіб. Не надано відповідних доказів і під час судового розгляду справи.

За таких обставин, підстав для звільнення перелічених осіб за п.3 статті 40 КЗпП України без застосування до них попередніх заходів дисциплінарного стягнення протягом року з боку Підприємства не вбачалось, у зв'язку з чим, пункт 2 оскарженого позивачем припису є правомірним та скасуванню не підлягає.

Щодо встановлених правопорушень, визначених у пункті 4 оскарженого припису у частині звільнення працівників у день подання ними заяви про звільнення за відсутності обов'язкових поважних причин, суд зазначає про таке.

Наказом Підприємства від 12.01.2018 року № 34-к за підписом в.о. генерального директора Дячука В.Д. начальника відділу кадрів Мордвінкіну Ю.О. зобов'язано забезпечити проведення заходів щодо попередження про майбутнє вивільнення працівників згідно п. 1 статті 40 КЗпП України.

Представник відповідача зазначив, що під час інспекційного відвідування позивача інспекторам праці були надані акти про відмову отримання працівниками ОСОБА_13 (від 24.01.2018 року), ОСОБА_14 (від 26.01.2018 року), ОСОБА_15 (від 22.01.2018 року) та ОСОБА_16 (від 22.01.2018 року) повідомлення про майбутнє вивільнення 02.04.2018 року згідно п.1 статті 40 КЗпП України.

Натомість, під час судового розгляд справи встановлено, що наказами від 30.03.2018 року № 343-к, № 344-к, № 345-к та № 346-к відповідно, вищевказані особи, відповідно до поданих ними заяв від 30.03.2018 року, звільненні за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

У той же час, стаття 38 КЗпП України регулює питання розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника та відповідно до неї, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За таких обставин, враховуючи, що заяви ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не містили обов'язкових поважних причин для звільнення працівників у строк, про який вони просили, суд дійшов висновку про відсутність у позивача підстав для звільнення вказаних осіб за статтею 38 КЗпП України, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими.

Щодо пункту 3 оскарженого припису суд зазначає, що представник позивача підтвердив про допущенні правопорушення, вказані у ньому (пункті 3 припису) та зазначив, що ним буде вжито відповідних заходів щодо осіб, які допустили таке порушення, проте такі обставини не є підставою для скасування пункту припису у цій частині.

Підсумовуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині скасування пункту 1 оскарженого припису з огляду на допущені відповідачем порушення п.п.4 статті 13 Порядку №295 та безпідставності позовних вимог у частині скасування пунктів 2, 3 і 4 оскарженого припису з огляду на допущенні позивачем порушення законодавства про працю.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно зі статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у розмірі 440,50 грн. (1762/4) у пропорційності до задоволених позовних вимог, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Державного промислового підприємства Кривбаспромводопостачання - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 припису про усунення виявлених порушень від 26.04.2018 року № ДН-422/256/АВ/П.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Присудити на користь Державного промислового підприємства Кривбаспромводопостачання (код ЄДРПОУ 00191017, адреса: 50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. Миру, 15а) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 440,50 грн. (чотириста сорок гривень 50 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, адреса: 49107, м. Дніпро, вул. Козакова, 3).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 16.10.2018 року.

Суддя Л.Є. Букіна