Рішення

від 02.11.2018 по справі 279/10502/15-ц

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/10502/15-ц

РІШЕННЯ

іменем України

02 листопада 2018 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Коренюка В.П.,

при секретарі Подвисоцькій Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду №2 у м. Коростені Житомирської області цивільну справу за первісним позовом Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ОСОБА_2, третя особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, третя особа: орган опіки і піклування виконавчого комітету Коростенської міської ради Житомирської області про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселення в нього, -

в с т а н о в и в :

Коростенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (далі Коростенське УВП УТОС) звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Коростенському УВП УТОС належить на праві власності гуртожиток, який знаходиться за адресою: Житомирська область, місто Коростень, вулиця Шолом-Алейхема, 70-А, зокрема, кімната 526, в якій значаться зареєстрованими ОСОБА_3, ОСОБА_5, а також ОСОБА_2, які не проживають у вказаному житлі. Станом на 1 серпня 2015 року заборгованість відповідачів за комунальні послуги складає 6724 грн 95 копійок. Ордер на житлову площу відповідачам не видавався. Актом комісії в складі завідуючої гуртожитком та юрисконсультом підприємства встановлено, що ОСОБА_3 разом зі своєю неповнолітньою донькою ОСОБА_5 не проживають за місцем реєстрації - з 2013 року, а ОСОБА_2 - з 2008 року.

Тому, Коростенське УВП УТОС просили в судовому порядку визнати ОСОБА_3, ОСОБА_5, а також ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: Житомирська область, місто Коростень, вулиця Шолом-Алейхема, 70-А, кімната 526. А також зобов'язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку сплатити позивачеві борг за комунальні послуги в сумі - 6724 (шість тисяч сімсот двадцять чотири) грн 95 копійок.

ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5, і ОСОБА_2 звернулися до суду із зустрічним позовом до Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та вселення в нього. В обгрунтування позову зазначили, що вони дійсно значаться зареєстрованими в кімнаті №526 гуртожитку по вул.Шолом-Алейхема, 70-А у м. Коростені Житомирської області. Проте, через створення нестерпних умов для проживання, а саме, відключення відповідачем світла в кімнаті № 526 гуртожитку, ОСОБА_2 вимушені були деякий час не проживати у вказаному житлі, в якій залишилися особисті речі: телевізор, м'який куточок, пральна машина, холодильник та інші, а кімнату було опечатано. На початку листопада 2015 року ОСОБА_2 намагалися потрапити у вказану кімнату гуртожитку, проте їх туди не було допущено. 12 жовтня 2015 року ними частково погашено заборгованість за комунальні послуги в сумі 600 гривень. Тому, позивачі за зустрічним позовом просили в судовому порядку усунути перешкоди в користуванні ними житловим приміщенням - кімнатою №526 в будинку №70-А по вулиці Шолом Алейхема у місті Коростені Житомирської області зі сторони відповідача, визнавши їх право користування кімнатою. Зобов'язати Коростенське УВП УТОС не чинити їм перешкод у користуванні кімнатою № 526 в будинку № 70-А по вулиці Ш. Алейхема у місті Коростені Житомирської області та вселити їх у вказану кімнату.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні первісний позов підтримав, який просив задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві, а в задоволенні зустрічного позову просив відмовити як такому, що є необґрунтованим. Зазначив, що посилання відповідачів на те, що Коростенським УВП УТОС чиняться перешкоди у користуванні кімнатою № 526 шляхом встановлення кодових вхідних дверей, відключення кімнати від електропостачання, не відповідають дійсності. Факт відключення кімнати не мав місце, а встановлення вхідних дверей в гуртожитку з кодовим замком проводилося в 2015 році мешканцями гуртожитку за власний рахунок. ОСОБА_3 та її неповнолітня донька ОСОБА_5 виїхали зі спірного житла у 2013 році, а ОСОБА_2 - у 2008 році, тобто до встановлення вхідних дверей в гуртожитку. Ордер на вселення в гуртожиток відповідачам не видавався. Повідомлення про купівлю-продаж кімнат в гуртожитку було загальнодоступне для всіх його мешканців, а саме на вахті при вході в приміщення гуртожитку.

Представник відповідача ОСОБА_3 за первісним позовом - ОСОБА_6, який діє згідно з довіреністю від 7 червня 2018 року, в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні первісного позову, та просив задовольнити вимоги за зустрічним позовом.

ОСОБА_7, яка уповноважена діяти відповідно до доручення від 25 вересня 2018 року, як представник третьої особи - органу опіки і піклування Коростенської міської ради Житомирської області, в судове засідання не з'явилася, але подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, поклалася на розсуд суду при вирішенні справи по суті.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що вона працювала комендантом гуртожитку Коростенського УВП УТОС. Зазначила, що в кімнаті № 526 гуртожитку не проживає ОСОБА_2 - з жовтня 2008 року, а ОСОБА_3 - з 2013 року. Проте декілька разів ОСОБА_3 приходила в гуртожиток та писала заяву про те, щоб не проводили нарахування за комунальні послуги через її не проживання. Інколи вона сама проводила пошуки ОСОБА_3, щоб остання написала заяву, з метою не нарахування плати за комунальні послуги. Умови, які б перешкоджали проживанню будь-кому з мешканців гуртожитку не створювалися. Чи були в кімнаті № 526 речі відповідачів їй нічого не відомо. Після того як гуртожиток перейшов у розпорядження, утримання та управління ОСББ, кімната № 526 була закрита, з метою схоронності житла, оскільки це власність Коростенського УВП УТОС.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показала, що вона мешкає в кімнаті № 511 гуртожитку, що по вулиці Шолом Алейхема, 70-А у місті Коростені Житомирської області та є сусідкою відповідачів. Зазначила, що ОСОБА_3 в 2012 році ще проживали у спірній кімнаті, а з 2013 року вже не проживали. Кімната № 526, в якій проживали відповідачі дійсно була опломбована у зимовий період часу, після виклику працівників поліції, оскільки через розмерзання батареї у вказаній кімнаті сталося затоплення кімнат, що знаходяться на нижніх поверхах.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, дійшов висновку про наступне.

Правовідносини щодо користування жилою площею у гуртожитках врегульовані окремою главою 4 розділу ІІІ Житлового кодексу Української РСР.

Згідно зі ст.127 Житлового кодексу Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Отже, гуртожитком є зареєстрована у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів як гуртожиток жила будівля, що відповідає певним вимогам, в якій особам у зв'язку з трудовими відносинами або навчання в учбовому закладі надається за плату та за ордером, що видається власником гуртожитку, у тимчасове користування жила площа.

Відповідно до вимог ст.128 Житлового кодексу Української РСР жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідно профспілкового комітету.

Стаття 129 Житлового кодексу Української РСР передбачає, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.

Відповідно до пункту 1 розділу 2 Положення про гуртожитки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 27 квітня 2015 року № 84, вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена у додатку до Положення, виданого відповідно до статті 129 Житлового кодексу Української РСР, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що житлове законодавство України пов'язує виникнення права на користування жилим приміщенням в гуртожитках виключно з отриманням ордеру.

Як роз'яснено у пунктах 10, 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 Житлового кодексу), норми яких розповсюджуються і на гуртожитки, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймачеві або членові його сім'ї, який був відсутнім понад встановлений законом строк без поважних причин, суд вправі з цих мотивів відмовити в позові про захист порушеного права (вселення, обмін, поділ жилого приміщення тощо). Наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресування кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

У відповідності до ч.3 ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків (стаття 6 Житлового кодексу Української РСР).

Частиною 4 ст.9 Житлового кодексу Української РСР визначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Статтею 71 Житлового кодексу Української РСР передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно зі ст.72 Житлового кодексу Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.

Відповідно до п.18 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03 червня 1986 року № 208 (чинного на час виникнення спірних правовідносин), про гуртожитки, робітники, службовці, студенти, учні, інші громадяни, які проживають у гуртожитку, зокрема зобов'язані: використовувати надану жилу площу відповідно до її призначення, забезпечувати схоронність приміщень, обладнання й інвентарю; зберігати чистоту й порядок у жилих приміщеннях, своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги. Примірне положення про гуртожитки не передбачає збереження площі у гуртожитках за відсутніми мешканцями.

Статтями 29, 310 Цивільного кодексу України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо) у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання, а також має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням охоплюється статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є втручанням у його право на повагу до свого житла, яке в свою чергу не є абсолютним .

Згідно з пунктом 4 ст.31 Цивільного кодексу України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Положенням статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України", вбачається, що, в контексті вказаної Конвенції поняття "житло" не обмежується приміщенням, в якому проживає на законних підставах, або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв'язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщеннями, в яких законно мешкають або законно створені. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв'язків із конкретним місцем (рішення у справі "Прокопович проти Росії" (Prokopovich v. Russia), заява № 58255/00, пункт 36, ECHR 2004-XI). Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення від 13 травня 2008 року у справі "МакКенн проти Сполученого Королівства" (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, пункт 50).

Судом встановлено, що Коростенському учбово-виробничому підприємству Українського товариства сліпих на праві приватної власності належить кімната №526 у гуртожитку по вул. Шолом Алейхема, 70-А у м. Коростені Житомирської області, що підтверджується даними свідоцтва про право власності від 30 березня 2015 року(а.с.4).

В кімнаті №526 гуртожитку по вул. Шолом Алейхема, 70-А у м. Коростені Житомирської області значаться зареєстрованими: ОСОБА_2 - з 12 грудня 2002 року, ОСОБА_3 - з 26 грудня 2007 року, а також неповнолітня ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6-8).

Відповідно до акту № 02-07/2014 від 3 серпня 2015 року, складеного юрисконсультом Коростенського УВП УТОС, ОСОБА_3 з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 в гуртожитку не проживає з 2013 року, а ОСОБА_2 - з 2008 року.

Даними акту від 14 січня 2016 року, складеного мешканцями п'ятого поверху гуртожитку, що по вулиці Шолом Алейхема, 70-А у місті Коростені Житомирської області підтверджується факт не проживання в кімнаті № 526 вказаного гуртожитку більше двох років (а.с.64).

Із заяви ОСОБА_3 від 30 грудня 2013 року вбачається, що остання просила директора Коростенського УВП УТОС не нараховувати плату за електроенергію та воду з 1 січня 2014 року по 1 травня 2014 року, у зв'язку з непроживанням (а.с.58).

Даними протоколу зібрання мешканців та відомостей про збір грошових коштів за ключі-брелоки, відомостей про збір грошових коштів за встановлення домофонного і абонентського обладнання в під'їзді і квартирах від 6 лютого 2015 року підтверджується той факт, що саме мешканцями гуртожитку за власні кошти встановлено вхідні двері з кодовим замком. Підписи відповідачів у зазначених відомостях відсутні, що є підтвердженням їх відсутності у спірному житлі.

Як вбачається з матеріалів справи остання оплата комунальних послуг по кімнаті №526 гуртожитку по вул. Шолом Алейхема, 70-А у м. Коростені Житомирської області була проведена ОСОБА_2 12 жовтня 2015 року в розмірі 600 гривень.

Згідно з проведеним позивачем розрахунком та відповідно до відомостей нарахувань станом на 1 серпня 2015 року заборгованість ОСОБА_2 за комунальні послуги складає 6724 грн 95 коп (а.с.9, 40-56). Проте суд не приймає вказаний розрахунок та відомості нарахувань як належне джерело доказу, оскільки з нього не можливо встановити дату виникнення заборгованості, суми щомісячного нарахування за надані комунальні послуги. Зокрема, за останніми показниками станом на 1 грудня 2013 року за місяць нараховано 208,90 грн при залишку заборгованості 2507,01 гривень, походження якої є незрозумілим.

Відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечили факту тривалого непроживання в кімнаті № 526 гуртожитку Коростенського УВП УТОС.

Як вбачається з акту від 17 листопада 2015 року, складеного ОСОБА_3, ОСОБА_2, свідка ОСОБА_10, спірна кімната опломбована, а комендант гуртожитку не допускає їх в приміщення гуртожитку (а.с.27). Суд зауважує, що вказаний акт складено 17 листопада 2015 року, тобто після звернення Коростенського УВП УТОС 21 серпня 2015 року до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням й розцінює його як спосіб утримати кімнату, а не для використання її відповідно до цільового призначення.

Крім того, остання оплата за комунальні послуги в розмірі 600,00 грн проведена відповідачем ОСОБА_3 12 жовтня 2015 року, тобто після звернення Коростенського УВП УТОС 21 серпня 2015 року до суду з позовом про визнання ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Суду не надано докази, з якого саме часу, Коростенським УВП УТОС чинились перешкоди в користуванні спірним житлом, оскільки факт непроживання ОСОБА_3 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 має місце з 2013 року, а ОСОБА_2 - з 2008 року згідно з актом № 02-07/2014 від 3 серпня 2015 року, тобто задовго до часу опломбування спірного житла - кімнати гуртожитку (акт від 17 листопада 2015 року, складений ОСОБА_3, ОСОБА_2, свідка ОСОБА_10Ю.).

З аналізу показів свідка коменданта гуртожитку ОСОБА_8 вбачається, що кімнату №526 було закрито (опломбовано) в період приймання-передачі повноважень щодо утримання гуртожитку від Коростенського УВП УТОС до ОСББ, з метою схоронності житла, оскільки в ній ніхто не проживав.

Надані позивачем докази щодо тривалого не проживання відповідачів у спірному житлі, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

З іншої сторони відповідачами не надано доказів, які б підтверджували поважність причин не проживання в спірному житлі.

При цьому, тривала відсутність відповідачів свідчить про те, що вони мають інше місце проживання, а тому визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, не буде свідчити про втрату ними житла взагалі, й, в свою чергу, буде захищати права власника такого приміщення (позивача), що в сукупності з наведеним вище є свідченням того, що "втручання у право відповідача" є співрозмірним із переслідуваною законною метою, а відповідно є "необхідним у демократичному суспільстві".

Позивачем за первісним позовом доведено, а відповідачами за первісним позовом не спростовано того факту, що ОСОБА_3 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_5 - з 2013 року, а ОСОБА_2 - з 2008 року, не проживають в кімнаті № 526 по вул. Шолом-Алейхема, 70-А у м. Коростені Житомирської області без поважних причин.

Факт тривалої відсутності ОСОБА_2, а саме, не проживання в гуртожитку (спірному житловому приміщенні), свідчить про те, що воно не використовувалося відповідно до його призначення та не є єдиним житлом відповідачів.

Відомості про поважність причин відсутності відповідачів за місцем реєстрації не надані, тому первісний позов підлягає частковому задоволенню і ОСОБА_2 слід визнати такими, що втратили право на користування жилим приміщенням - кімнатою № 526 буд. № 70-А у м.Коростені Житомирської області.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню в частині визнання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з її неповнолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме кімнатою 526 у будинку 70-А вул. Шолом Алейхема у м. Коростені Житомирської області.

Первісний позов в частині зобов'язання ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в солідарному порядку сплатити Коростенському УВП УТОС борг за комунальні послуги в сумі 6724 грн 95 коп задоволенню не підлягає, оскільки відповідачі (за первісним позовом) фактично не проживали у спірному житлі, тому й не користувалися комунальними послугами. Визнаючи ОСОБА_2 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, суд вважає, що це є похідним не користування відповідачами комунальними послугами.

Крім того, суд не приймає як належне джерело доказу розрахунок заборгованості та відомості нарахувань за комунальні послуги в розмірі 6724 грн 95 коп, оскільки з них не можливо встановити дату виникнення заборгованості, суми щомісячного нарахування за надані комунальні послуги.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ОСОБА_2 до Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням, вселення в нього слід відмовити, так як позивачі (за зустрічним позовом) були відсутні у спірному житлі понад встановлений законом строк, без поважних причин. Зокрема, суд зазначає, що правові підстави для вселення ОСОБА_2 у гуртожиток відсутні.

У відповідності до ч.1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України - " Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог".

Керуючись ст.ст.8, 55, 124 Конституції України, ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272-273 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.127 - 129 Житлового кодексу України, суд,-

у х в а л и в :

Позов Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з її неповнолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, а саме кімнатою 526 у будинку 70-А вул. Шолом Алейхема у м. Коростені Житомирської області.

В задоволенні решти позовних вимог Коростенського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, яка діє також в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_5, ОСОБА_2 - відмовити за його безпідставністю.

Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь держави судовий збір по 352 (триста п'ятдесят дві) грн 40 коп з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 09 листопада 2018 року.

Сторони:

Позивач: Коростенське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих, місцезнаходження - Житомирська обл., м.Коростень, вул. К. Лібкнехта, 1, код ЄДРПОУ 03967636.

Відповідач: ОСОБА_3, місце проживання - Житомирська область, Коростенський район, с.Гулянка, вул.Маяковського, 18-К.

Відповідач: ОСОБА_2, місце проживання - АДРЕСА_1.

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Коростенської міської ради, місцезнаходження - Житомирська область, м. Коростень, вул. Грушевського, 22, код ЄДРПОУ 13576977.

Суддя Коростенського міськрайонного суду

Житомирської області ОСОБА_11