Рішення

від 08.11.2018 по справі 0640/4014/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2018 року м. Житомир справа № 0640/4014/18

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар'єр" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0015841411 від 06.07.2018 в частині,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар'єр" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0015841411 від 06.07.2018, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3691054,00 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що у зв'язку з відсутністю виробничої діяльності підприємства у цей період бухгалтер відносив амортизацію не до витрат, пов'язаних із виробництвом продукції, чи до адміністративних витрат, а до інших операційних витрат, що узгоджується з п. 24 П(С)БО № 3 Звіт про фінансові результати та п.п. 8, 21 П(С)БО № 16 Витрати . Вказує, відсутність реєстрації в НБУ договору чи його додаткових угод призведе лише до анулювання реєстрації договору та неможливість проведення банківських операцій, пов'язаних з отриманням позики. Поряд з цим, ані Податковий Кодекс України, ані П(С)БО не містять заборони нарахування та відображення у бухгалтерському обліку процентів за користування позикою від нерезидента у разі відсутності реєстрації договору в НБУ.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 07.08.2018 відкрито загальне позовне провадження.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом документального забезпечення суду 27.08.2018. У відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовний вимог. Вказує, що для продовження можливості нарахування в бухгалтерському обліку процентів за користування позикою після закінчення дії договору позики, резиденту - юридичній особі, необхідно укласти з нерезидентом-позикодавцем додаткову угоду (зміни до договору позики) та зареєструвати її в Національному банку України. Зазначає, що нарахована товариством амортизація основних засобів загально виробничого (цехового, дільничного, лінійного) відповідно до п. 14 ПСБО 16 "Витрати" відноситься до виробничої собівартості продукції, а саме є елементом інших прямих витрат та повинна відображатися лише в момент реалізації продукції через кореспонденцію з бух. рах. 90 "собівартість реалізації".

Позивач 05.09.2018 надав до суду відповідь на відзив та клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 06.09.2018 протокольною ухвалою задоволено клопотання представника позивача та продовжено перерву для реалізації права відповідача для ознайомлення з матеріалами справи. Оголошено перерву до 20.09.2018.

В судовому засіданні 20.09.2018 суд зобов'язав представник відповідача надати до суду розрахунок по кожному порушенню. Відкладено розгляд справи на 04.10.2018.

На виконання вимог суду, 25.09.2018 представник відповідача надала розрахунок до податкового повідомлення-рішення.

До відділу документального забезпечення суду 02.10.2018 надійшла заява позивача про зміну предмета позову. Просить прийняти заяву про зміну предмета позову. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене ГУ ДФС у Житомирській області від 06.07.2018 №0015841411, в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3 143 840,06 грн., яка включає: 2 772 660,48 гри. - суму нарахованої амортизації основних засобів загальновиробничого призначення (цехового, дільничого, лінійного), на яку завищено інші операційні витрати; 371 179,58 грн. - суму нарахованих відсотків за користування позикою від нерезидента у 2017 році, по якій термін дії договору закінчився 31.12.2016 р., на яку завищено фінансові витрати (а.с. 129-131)

В судовому засіданні 04.10.2018 суд протокольною ухвалою постановив приєднати до матеріалів справи заяву позивача про зміну предмета позову.

Ухвалою суду від 04.10.2018 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача 06.11.2018 подав до суду клопотання в якому просив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Представник відповідача в судовому засіданні 06.11.2018 просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов.

Відповідно до протоколу судового засідання від 06.11.2018, суд перейшов до розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши позовну заяву та відзив, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з таких підстав.

Головним управлінням ДФС у Житомирській області №702/06-30-14-11/38215180 від 11.06.2018 проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар'єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.12.2017 (далі - Акт від 11.06.2018, т. 1 а.с. 32-48).

Актом від 11.06.2018 встановлено, зокрема, порушення п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового Кодексу України, п. 5.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід (далі - П(С) БО), п.п. 19, 20, 26 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток в періоді, що перевірявся в сумі 3 691 054,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача направлені заперечення до Акту вказаної перевірки, які листом ГУ ДФС №5838/6/06-30-14 від 05.07.2018 залишені без задоволення (т. 1 а.с. 51-61).

Головним управлінням ДФС у Житомирській області виставлено на направлено позивачу податкове повідомлення - рішення №0015841411 від 06 липня 2018 року, яким визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 3691054,00 грн., звітний період, за який подано декларацію 12.2017, дата реєстрації в контролюючому органі - 23.03.2018, № реєстрації в контролюючому органі - 9299803469. Вказано: протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання цього податкового повідомлення-рішення, частина суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, яку було завищено, підлягає виправленню платником податків у показниках податкової звітності з податку на прибуток (а.с. 63).

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення необґрунтованим, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар'єр" (далі - Товариство) перебуває на обліку в Коростенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області (Хорошівське відділення). Основним видом економічної діяльності є різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю (23.70).

Щодо встановлення під час планової виїзної документальної перевірки завищення Товариством з обмеженою відповідальністю Червоногранітний кар'єр інших операційних витрат на суму нарахованої амортизації основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення, яка повинна бути віднесена до виробничої собівартості продукції та відображатися в бухгалтерському обліку лише в момент їх реалізації (завищення - 2772660,48 грн).

У Акті від 11.06.2018 зазначено: в ході перевірки ТОВ Червоногранітний кар'єр за період із 01.01.2015 по 31.12.2017 було встановлено, що товариством нараховувалась амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення та відображена у бухгалтерському обліку проводкою: Д-т К-т, Д-т 949 К-т 39 на загальну суму 2772660,48 грн, у тому числі: За 2016 рік у сумі 1357377,70 грн; за 2017 рік у сумі 1415282,78грн., та в подальшому відображено у складі інших операційних витрат та у звіті про фінансові результати (форма №2) в рядку 2180 Інші операційні витрати . Проте відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. №318 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 (п.20) до складу інших операційних витрат включаються:

- витрати на дослідження та розробки відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи";

- собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

- втрат від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);

- втрати від знецінення запасів;

- нестачі й втрати від псування цінностей;

- визнані штрафи, пеня, неустойка;

- витрати на утримання об'єктів соціально-культурного призначення;

- інші витрати операційної діяльності. (т. 1 а.с.42).

За результатом перевірки податковий орган дійшов висновку про завищення Товариством від'ємного значення Фінансового результату до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського або міжнародних стандартів фінансової звітності на загальну суму 2772660,48 грн, у тому числі: за 2016 рік у сумі 1357377,70 грн, за 2017 рік у сумі 1415282,78 грн.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що нарахування амортизації основних засобів загально виробничого (цехового, дільничого, лінійного цеху) відбувалось у період простою виробництва а саме: серпень, грудень 2015, січень-березень 2016 та з січня по квітень 2017р. Проте товариством не проводилась консервація даного обладнання, а нарахована амортизація була віднесена прямо на витрати, що призвело до від'ємного показника фінансового результату (збитку). Хоча у відповідності до П(С)БО нарахована амортизація повинна бути включена до собівартості продукції та знайти відображення у періоді реалізації готової продукції.

Представник Товариства у відповіді на відзив зауважив, що відсутність виробництва (при роботі інших підрозділів та відвантаженні готової продукції зі складу) у вказані періоди не означає і не є тотожним простою підприємства та не є підставою для консервації обладнання.

На підтвердження того, що Товариство не призупиняло роботи, хоч і не відбувалось виробничої діяльності підприємства (не здійснювалось виробництво щебеневої продукції), однак працівники Товариства продовжували використовувати обладнання та матеріальні ресурси Товариства, окрім того здійснювалась реалізація готової продукції, представником позивача надано до суду копії Табелів обліку використання робочого часу за період серпня та грудня 2015 року, з січня по березень 2016 року включно, з січня по квітень 2017 року включно; копію Реєстру відвантажень готової продукції в адресу покупців підприємства за період серпня та грудня 2015 року, з січня по березень 2016 року включно, з січня по квітень 2017 року включно; копії наказів про прийняття та звільнення працівників (а.с. 96, 97); інформацію про реалізацію продукції за серпень 2015року, грудень 2015 року, січень-березень 2016 року, січень-квітень 2017 року та довідку №0918/01 від 03.09.2018 (а.с. 98-112).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі п. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до п. 138.3 ст. 138 ПК України, порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування. Розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу. Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування: вартість гудвілу; витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів.

Пункт 24 П(С)БО №3 Звіт про фінансові результати регламентує, що у статті Інші операційні витрати відображаються: собівартість реалізованих виробничих запасів, необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості відповідно до пункту 11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року № 237 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999 року за № 725/4018; втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення наступних операційних витрат, а також усі інші витрати, що виникають в процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг).

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності визначено Правилами (Стандартом) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженим наказом Мінфіну від 31.12.1999 № 318 (далі - П(С) БО 16).

Пунктом 6 П(С)БО 16 визначено: Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 8 П(С)БО 16 визначено, якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Відповідно до п. 9 П(С)БУ 16 не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: 9.1. Платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо. 9.2. Попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг. 9.3. Погашення одержаних позик. 9.4. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту). 9.5. Витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. 9.6. Балансова вартість валюти.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п. 17 П(С)БУ 16 Витрати, пов'язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), поділяються на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

Згідно до п 20 П(С)БУ 16, до інших операційних витрат включаються, зокрема, інші витрати операційної діяльності.

Відповідно до п.21 П(С)БУ 16 Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: матеріальні затрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати.

Жодним із встановлених обмежень амортизаційних відрахувань не встановлено їх залежності від здійснення у певному періоді в залежності від використання цих засобів у цьому ж періоді. Виходячи із П(С)БО16 Витрати до складу витрат не можуть включатися амортизаційні відрахування за відсутності встановлення факту використання їх в діяльності та отримання доходу від такого використання у конкретному періоді.

Суд вважає помилковим твердження представника відповідача, викладене у відзиві, що нарахування амортизації основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного цеху) відбувалось у період простою виробництва, а саме у серпні та грудні 2015 року, з січня по березень 2016 року включно, з січня по квітень 2017 року включно, однак Товариством не проводилась консервація даного обладнання, а нарахована амортизація була віднесена прямо на витрати, що призвело до від'ємного показника фінансового результату (збитку).

Так відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.

Пунктом 2 Положенням про порядок консервації основних виробничих фондів підприємств, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1997 р. №1183 визначено, що консервація основних фондів підприємств - це комплекс заходів, спрямованих на довгострокове (але не більш як три роки) зберігання основних фондів підприємств у разі припинення виробничої та іншої господарської діяльності з можливістю подальшого відновлення їх функціонування.

Суд відмічає, що відсутність виробництва (при роботі інших підрозділів та відвантаженні готової продукції зі складу) у вказані періоди не є тотожним простою підприємства та не є підставою для консервації основних фондів підприємства. Відповідачем не надано до суду доказів повного призупинення роботи Товариства з обмеженою відповідальністю Червоногранітний кар'єр , яке, на переконання відповідача, викликана відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи.

Судом встановлено та відповідачем не заперечувалось, що у період: серпень, грудень 2015, січень-березень 2016 та січень- квітень 2017 року працівниками Товариства здійснювалось використання обладнання та матеріально-технічні ресурси Товариства, що амортизовувались. Суд відмічає, що окрім добування граніту, Товариство згідно інформації з ЄДРПОУ здійснює різання, оброблення та оздоблення декоративного та будівельного каменю із використанням обладнання Товариства. Окрім того, активи Товариства забезпечували одержання економічних вигод у вигляді отримання прибутку від реалізації видобутої раніше продукції протягом кількох звітних періодів, що підтверджується наданими до суду інформацією про реалізацію продукції за спірні періоди.

Отже, Товариством правомірно віднесено амортизацію не до загальновиробничих витрат, а до інших операційних витрат, що узгоджується з п. 24 П(С)БО № 3 Звіт про фінансові результати та пунктів 8 та 21 П(С)БО 16 Витрати .

Враховуючи викладене, суд вважає, що контролюючий орган не з'ясував та не встановив фактичні обставини справи та як наслідок дійшов помилкового висновку про завищення інших операційних витрат на суму нарахованої амортизації основних засобів загальновиробничого призначення в сумі 2772660,48 грн, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню. контролюючий орган не з'ясував та не встановив фактичні обставини справи та як наслідок дійшов помилкового висновку про завищення інших операційних витрат на суму нарахованої амортизації основних засобів загальновиробничого призначення в сумі 2772660,48 грн, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню

Щодо завищення фінансових витрат на суму нарахованих відсотків за користування позикою від нерезидента у 2017 році, по якій термін дії договору закінчився 31.12.2016, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено, що Товариством укладено договір позики №12-09/20 від 20.09.2012 з нерезидентом Альтонекс Менеджмент Лімітед, Нікосія, Кпр, реєстраційне свідоцтво НБУ №258 від 11.10.2012, термін дії зазначеного вище договору до 31.12.2016. Згідно вищевказаного договору ТОВ „Червоногранітний кар'єр" нараховувало відсотки за користування позикою та у бухгалтерському обліку відображали, кореспонденцією рахунків Д-т 951 К-т 6842 на загальну суму 1029951,57 грн., у тому числі: за 2015 рік у сумі 303466,38 грн.; За 2016 рік у сумі 355305,61 грн.; За 2017 рік у сумі 371 179,58 грн. Та в подальшому відображено у складі фінансових витрат та у звіті про фінан результати (форма №2) в рядку 2250 Фінансові витрати .

В Акті від 11.06.2018 зазначено, що у зв'язку з тим, що термін дії договору позики тривав до 31.12.2016, а нарахування відсотків за користування позикою проводилось і у 2017 році, в ході проведення перевірки надано запит від 23.05.2018, вручений головному бухгалтеру ТОВ „Червоногранітний кар'єр" ОСОБА_1 , щодо надання завірених належним чином копій додаткових угод до вищевказаного договору та даних щодо їх реєстрації в НБУ.25.05.2018р. Листом №0518/10-1 ТОВ „Червоногранітний кар'єр" надано додаткову угоду до договору позики №12-09/20 від 20.09.2012 року з нерезидентом Альтонекс Менеджмент Лімітед, Нікосія Кіпр від 25.12.2017 року, без надання інформації щодо реєстрації даної додаткової угоди в НБУ.

Представник відповідача у відзиві зазначає, що при проведенні в бухгалтерському обліку операцій з обслуговування позики від нерезидента первинним документом є зареєстрований відповідно до вимог законодавства договір про надання позики, а після закінчення строку договір, не може вважатися первинним документом, на підставі якого можуть нараховуватися проценти за користування позикою.

Представник позивача у відповіді на відзив заперечив та зазначив, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, а договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Вказує, що первинними документами для правил бухгалтерського та податкового обліку були платіжні доручення банківських установ, які підтвердили надходження грошових коштів на рахунок ТОВ Червоногранітний кар'єр від Альтонекс Менеджмент Лімітед та слугували підставою для відображення цього факту в обліку підприємства. Вважає, що відсутність реєстрації договору в НБУ є порушенням Положення №270, яке не призводить до визнання недійсним окремих чи всіх положень договору, втрати його чинності, чи неможливості нарахування відсотків, а тому відсутні будь-які законні підстави для тверджень про неможливість їх нарахування.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Приписами п. 44.1 ст. 44 ПК України взначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Судом встановлено, що між Альтонекс Менеджмент Лімітед (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Червоногранітний кар"єр (позичальник) укладено Договір позики №12-09/20 (т.2 а.с. 4-6). Відповідно до п. 2.1 Договору, позика надається до 31.12.2016.

Відповідно до Реєстраційного свідоцтва №258, Договір позики від 20.09.2012 №12-09/20 зареєстровано НБУ (т. 2 а.с. 7).

Судом встановлено, що 25 грудня 2017 року між сторонами договору позики укладено Додаткову угоду до Договору позики №12-09/20 від 20.09.2012 (т. 2 а.с. 8-9) яким продовжено термін, на який видається позика, встановивши його закінчення 31.12.2019. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди, вона вступає в силу з момента реєстрації в НБУ.

Відповідно до Глави 2 пункту 1 "Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам", що затверджено Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004 року № 270 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 липня 2004 року за № 885/9484 (далі - Положення № 270), зміни відомостей щодо сторін зареєстрованого договору, суми, валюти, строку кредиту, розміру процентної ставки, комісій, неустойки, інших установлених цим договором платежів, у тому числі тих, що є санкціями за неналежне виконання договору, що впливають на розмір виплат за користування кредитом, потребують обов'язкового внесення відповідних змін до реєстрації договору в порядку, установленому для реєстрації договору, та з урахуванням вимог абзацу другого пункту 1.10 глави 1 розділу І цього Положення.

Суд вважає що твердження представника позивача, про те що Додаткова угоду до Договору позики №12-09/20 від 20.09.2012 не підлягає реєстрації в Національному банку України, є помилковим, оскільки вищевказана Угода фактично вносить зміни щодо строку кредиту, що є обов'язковою умовою реєстрації Угоди про взаємне врегулювання заборгованості №1 від 31.12.2015 відповідно до Глави 2 пункту 1 Положення №270.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем безпідставно завищено витрати на суму нарахованих відсотків за користування позикою від нерезидента у 2017 році в сумі 371179,58 грн.

Крім цього, в ході розгляду справи безспірно встановлено, що позивачем на виконання договору позики не сплачувались кошти позикодавцю, а нараховуються та відображаються в бухгалтерському обліку лише проценти за користування ними.

Отже, позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення, винесене ГУ ДФС у Житомирській області (вулиця Юрка Тютюнника, 7, місто Житомир, 10003, код юридичної особи в ЄДРПОУ 39459195) №0015841411 від 06.07.2018 , в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Червоногранітний кар"єр" (вулиця Гранітна, будинок 1, село Червоногранітне, Хорошківський район, Житомирська область, 12135, код юридичної особи в ЄДРПОУ 38215180) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 2 772 660,48 грн. - суму нарахованої амортизації основних засобів загальновиробничого призначення (цехового, дільничого, лінійного), на яку завищено інші операційні витрати.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 08.11.2018.

Суддя О.В. Лавренчук