Рішення

від 30.10.2018 по справі 0540/9297/18-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2018 р. Справа№0540/9297/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Голуб В.А.,

при секретарі - Прокопчук Я.М.,

за участю:

представника позивача - Іщенко Г.М.,

представника відповідача - Лещенка О.С.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Донбаселектромотор до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу від 05 вересня 2018 року № Ю-395428-46,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Донбаселектромотор звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу від 05 вересня 2018 року № Ю-395428-46.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що вимога від 05 вересня 2018 року № Ю-395428-46 є незаконною та необґрунтованою, оскільки підприємство позивача зареєстровано в зоні проведення антитерористичної операції, що триває на території Донецької і Луганської областей згідно указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, а Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VІІ внесено доповнення у розділ VIII Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування пунктом 93, відповідно до якого, платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції , де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. За таких обставин позивач вважає себе звільненим від сплати єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, а відповідач, на думку позивача, неправомірно вимагає від нього виконання визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464 обов'язків зі сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.

В обґрунтування незгоди з позовними вимогами представник відповідача зазначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Несвоєчасно не сплачена сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів. Представник Головного управління ДФС у Донецькій області вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464, оскільки згідно пункту 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України , зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 року Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону 2464 втратили чинність. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 10-53-р діяло з 05.11.2014 року по 18.12.2015 року, тобто, у цьому періоді не було переліку населених пунктів, до проводилася АТО. Поряд з цим, Товариством з обмеженою відповідальністю Донбаселектромотор не подано до контролюючого органу заяву про звільнення від сплати єдиного внеску. З зазначених причин відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Донбаселектромотор до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання недійсною та скасування вимогу про сплату боргу від 05 вересня 2018 року № Ю-395428-46 та відкрито провадження по справі № 0540/9297/18-а. Призначено підготовче засідання по адміністративній справі № 0540/9297/18-а за правилами загального позовного провадження на 10 годину 30 хвилин 18.10.2018 року.

Ухвалою суду від 18.10.2018 року закрито підготовче провадження по адміністративній справі № 0540/9297/18-а та призначено судовий розгляд справи по суті на 10 годину 00 хвилин 30.10.2018 року.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Донбаселектромотор , зареєстроване в якості юридичної особи (код ЄДРПОУ 35398045) за адресою: 87525, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, б. 2, кв. 1 та перебуває на обліку у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.19).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Товариством з обмеженою відповідальністю Донбаселектромотор було отримано рішення Головного управління ДФС у Донецькій області № 0082224610 від 17.07.2018 року Про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску , відповідно до якого вирішено застосувати відносно позивача штраф у розмірі 64, 57 грн. за період з 23.12.2014 до 27.01.2015, штраф у розмірі 58 520, 64 грн. за період з 23.12.2014 до 06.06.2016 та нарахувати пеню у розмірі 30 380, 45 грн. (а.с.9-13).

Не погоджуючись з рішенням, позивачем направлено до Державної фіскальної служби України скаргу від 26.07.2017 № 23/07-н про скасування вищезазначеного рішення (а.с.14-16).

За результатами адміністративного оскарження Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 29.08.2018 року № 27762/6/99-99-11-02-02-85, відповідно до якого вирішила рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.07.2018 року № 0082224610 Головного управління ДФС у Донецькій області, скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, скаргу задовольнити частково, зобов'язати ГУ ДФС у Донецькій області винести та направити нове рішення, згідно вимог чинного законодавства (а.с.97-99).

05 вересня 2018 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-395428-46, за якою вимагається від Товариства з обмеженою відповідальністю Донбаселектромотор сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 31.08.2018 року в розмірі 66 447, 56 грн. (а.с.17).

Згідно облікових даних, наданих відповідачем, заборгованість позивача станом на 31 серпня 2018 року становила 66 447, 56 гривень, тому Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу на вказану суму боргу (а.с.28-82).

Водночас, позивачем сплачувались страхові внески, відповідно до платіжних доручень (а.с.90-95).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до положень статті 1 зазначеного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно приписів пункту 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п. 1. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

За приписами ч. 8, ч.12 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" було внесено зміни до Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII (надалі Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України" затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Маріуполь Донецької області, де розташований орган доходів і зборів, на обліку у якого перебуває позивач.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

Суд зазначає, що відсутність у позивача обов'язку своєчасної сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

Відтак, формування спірної вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним.

В контексті викладеного, суд зазначає, що позивач, в даному випадку, звільнений від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Стосовно посилання відповідача, що доповнення розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 пунктом 9-4 втратили чинність згідно із Законом України від 24.12.2015 № 911-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911), суд зазначає, що дійсно зазначена норма з 01 січня 2016 року втратила чинність, внаслідок її виключення згідно із Законом № 911, разом з тим зберіглася в Законі № 2464. Пункт 9-4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464 й після внесення змін до Закону № 1669 Законом № 911 продовжує свою дію в часі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №805/2856/17-а.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п'ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Безпідставними є також посилання податкового органу на неподання позивачем у порядку Закону № 2464-VІ заяви про звільнення від обов'язків, передбачених цим Законом, з огляду на те, що антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, триває, спірне рішення прийняте в період проведення цієї операції. Крім того, відповідальність урегульована окремою нормою цього пункту. Вимоги щодо заяви платника єдиного внеску як підстави для звільнення від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 цього Закону, на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, не можна виривати з контексту норми, яка вимагає системного аналізу положень у сукупності статей 6, 25 та пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ. Необхідність подання заяви обумовлена низкою підстав, зокрема визнання безнадійною недоїмки, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу. Можливість подання такої заяви має місце виключно після закінчення антитерористичної операції. Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі, в силу його прямої дії та не потребує додаткового звернення, оскільки норма встановлює незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій та вона адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.

Також, суд зауважує, що жодним нормативно-правовим актом не врегульовано питання щодо закінчення АТО, а тому суд не приймає доводи відповідача, з посиланням на засоби масової інформації.

Водночас суд зазначає, що Закон № 1669 не скасовує обов'язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування), а лише надає можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога від 05 вересня 2018 року № Ю-395428-46 винесена відповідачем всупереч вимогам діючого законодавства, оскільки сума недоїмки, зазначена у вказаній вимозі, нарахована відповідачем за період, який включає час проведення на території Донецької області антитерористичної операції.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем за подання до адміністративного суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 762, 00 згідно платіжного доручення № 143 від 18.09.2018 року (а.с.3).

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судовий збір у розмірі 1762,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Донбаселектромотор (код ЄДРПОУ 35398045, вул. Бахчиванджи, буд. 2, кв. 1, м. Маріуполь, Донецька область, 87525) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, вул.130-ї Таганрозької Дивізії, б.114, м. Маріуполь, Донецька обл., 87526) про визнання недійсною та скасування вимоги про сплату боргу від 05 вересня 2018 року № Ю-395428-46, - задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 05 вересня 2018 року № Ю-395428-46 на суму 66 447,56 грн. (шістдесят шість тисяч чотириста сорок сім гривень п'ятдесят шість копійок).

Стягнути з Головного управління ДФС у Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Донбаселектромотор суму судового збору у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Повний текст рішення складено 09.11.2018 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Голуб В.А.