Рішення

від 08.11.2018 по справі 360/3170/18

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 листопада 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3170/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправну бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 01.09.2018;

- зобов'язати відповідача відновити нарахування та виплатити пенсію починаючи з дня призупинення, а саме з 01.09.2018;

- зобов'язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона здобула право на отримання пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням. Позивач вказує, що вона з 12.02.2015 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, виплата пенсії проводилась через ПАТ Державний ощадний банк України . З 01.09.2018 відповідач перестав виплачувати позивачу належну пенсію. Як вбачається із змісту адміністративного позову, згідно з наданою на адвокатський запит відповіді УПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області за № 514/Л від 28.09.2018 ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії з 01.09.2018 на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яких отримано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система Аркан ) та згідно листа № 12099/-02-02 від 07.09.2018 головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Позивач вважає таку бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсі позивачу протиправною.

Відповідач позов не визнав, про що 31.10.2018 через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) суду за вхідним реєстраційним номером 29872/2018 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі (арк.спр.30-31)

Судом по справі було вчинено такі процесуальні дії:

- ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 12.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (арк.спр.1-2);

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_2, виданий 15.03.1996 Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 (арк.спр.16).

Позивач є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням позивача №2922834391 (арк.спр.10).

Відповідно до інформації зазначеної у довідці від 18.12.2014 № 919009009, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, тимчасова адреса місця проживання позивача: 93402, АДРЕСА_1 (арк.спр.11).

На виконання ухвали суду від 12.10.2018 управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради була надана інформація про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПтаСЗН як внутрішньо переміщена особа, рішення про скасування її довідки не приймалось (арк.спр.39).

На адвокатський запит представника позивача, відповідачем була надана відповідь від 28.09.2018 за № 514/л-5, відповідно до якої ОСОБА_1 призупинено виплату пенсії з 01.09.2016 на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яких отримано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система Аркан ) та згідно листа № 12099/-02-02 від 07.09.2018 головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (арк.спр.15).

Відповідно до заяви від 05.01.2015, позивач просила відповідача взяти на облік пенсійну справу, зазначивши при цьому, що пенсію задоволено по 31.07.2014 (арк.спр.32).

Згідно з розпорядженням від 12.02.2015 № 81505, позивачу було призначено пенсію за віком з 01.08.2014 у розмірі 1155,33 (зворотній бік арк.спр.32).

Позивач просила належні суми пенсії перераховувати на поточний рахунок, відкритий в АТ Ощадбанк , що підтверджується заявою від 05.01.2015 (арк.спр.33).

Судом встановлено, що розпорядженням управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 07.09.2018 позивачу було призупинено виплату пенсії з 01.09.2018 на виконання здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 за № 136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державних виплат з 01.09.2018 (зворотній бік арк.спр.33).

Останнім місяцем виплати позивачу пенсії за віком при повному стажі є серпень 2018 року, розмір виплати склав 1675,43 грн., що підтверджується довідкою № 2855 від 29.10.2018 (арк.спр.34).

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до даних правовідносин необхідно застосувати норми Конституції України, Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) та Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII).

Так, у наведених нижче положеннях Конституції України закріплено основи соціальної спрямованості держави:

Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Стаття 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. […]

Стаття 19. [...] Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 92. Виключно законами України визначаються: […] 6. основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення […].

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII, який набрав чинності 22 листопада 2014 року.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.

Проте реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, тощо.

Таким чином, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.

Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею та є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Відповідно до статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Частиною 1 ст. 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Згідно з наявного у матеріалах справи розпорядження органу Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 07.09.2018 виплата пенсії позивачу була призупинена з 01 вересня 2018 на на виконання здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 за № 136, та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державних виплат.

Посилання відповідача на те, що призупинення виплати пенсії є правомірним на підставі розпорядження від 07.09.2018, суд вважає неприйнятними з наступних підстав.

Так за змістом конституційних норм (ст.ст.113,116,117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

У преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Водночас суд зазначає, що встановлення відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування не є передбаченою Законом підставою для припинення виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

У цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності ( п. 25 рішення).

Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Щокін проти України", питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (п. 33 рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Верховний Суд України у постанові від 24 листопада 2015 року по справі № П/800/259/15 (21-3538а15) зазначив, що сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб'єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов'язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим (реєстраційний № рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54398764).

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2. ст. 9 КАС України).

Відповідно до пункту 2 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Зважаючи на те, що протиправні дії відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 полягали саме у прийняті розпорядження про призупинення виплати пенсії від 07.09.2018, яке у свою чергу створює відповідні правові наслідки, суд вважає за необхідне застосувати ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 07.09.2018 про припинення виплати пенсії позивачу з 01.09.2018.

Ефективним захистом порушених прав позивача є визнання дій відповідача щодо не нарахування та невиплати пенсії позивачу з 01.09.2018 протиправними, поновлення нарахування та виплати пенсії позивачу починаючи з 01.09.2018, оскільки як вбачається із змісту довідки № 2855 від 29.10.2018 наданої відповідачем, позивачу призупинено і нарахування, і виплату пенсії саме з 01.09.2018.

Вказаний спосіб відновлення порушеного права також включає в себе і виплату заборгованості з пенсії позивачу, починаючи з вересня 2018 року.

За таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням ч.2 ст.5 КАС України.

З огляду на викладене суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.09.2018 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

За інформацією відповідача остання виплата пенсії позивачу була проведена у серпні 2018 року у розмірі 1675,43 грн. (арк.спр.34). Таким чином сума стягнення за один місяць складає 1675,43 грн.

Щодо доводів відповідача, що позов по справі №428/5623/17 та по справі №360/3170/18 є абсолютно ідентичними, суддя вважає недоцільними з огляду на наступне.

Так постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 12.07.2017 адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправною бездіяльності щодо припинення виплати пенсії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.04.2017р. та сплатити виниклу заборгованість (арк.спр.41-43).

Суддя звертає увагу відповідача, що предметом спору у справі №360/3170/18 є визнання протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо невиплати пенсії позивачу саме з 01.09.2018 та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області відновити нарахування та виплатити пенсію починаючи з дня призупинення, а саме з 01.09.2018 (арк.спр.3-8).

Враховуючи викладене, та те, що по справі №428/5623/17 та по справі №360/3170/18 є різний предмет спору щодо періоду призупинення пенсії позивачу, суддя вважає, що відповідач у своїх доводах помилково застосовує ст.170 КАС України.

Щодо вимоги представника позивача про постановлення окремної ухвали про притягнення до відповідальності посадових осіб управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області винних у порушенні права позивача на отримання пенсії, суддя зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі № 805/402/18 (провадження №Пз/9901/20/18), які відповідно до ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при розгляді типової справи.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем відповідно до квитанції № 6 від 08.10.2018 сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені, позивачу необхідно відшкодувати 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 07 вересня 2018 року про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 вересня 2018 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 21792459, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) призначеної їй пенсії з 01 вересня 2018 року.

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1675 (одна тисяча шістсот сімдесят п'ять) гривень 43 копійки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 21792459, місцезнаходження юридичної особи: 93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) у рахунок відшкодування судових витрат 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.О. Кисельова