Постанова

від 06.11.2018 по справі 0440/5814/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а їн и

06 листопада 2018 року м. Дніпросправа № 0440/5814/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,

за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Одесспецмонтаж ,

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року (головуючий суддя Горбалінський В.В.)

у справі № 0440/5814/18

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Одесспецмонтаж ,

до Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

про скасування постанов про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Одесспецмонтаж звернулося до суду з адміністративним позовом до Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому просило:

визнати бездіяльність відповідача щодо скасування арешту на майно неправомірною;

зобов'язати відповідача вчинити дії із скасування накладеного арешту на все рухоме майно, що належить товариству, зокрема, вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження № 15708380 від 19.02.2016, внесений Дніпропетровською філією державного підприємства Національні інформаційні системи на підставі постанови державного виконавця Саксаганського ВДВС Криворізького міського управління юстиції Абрамяна В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.02.2016 ВП 47244570.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що виконавче провадження, на підставі якого здійснено арешт майна підприємства, закінчено, тому відповідно до ст.40 Закону України Про виконавче провадження накладений на майно (кошти) боржника, знімається. Проте, арешт всього рухомого майна підприємства залишається чинним, чим порушені права юридичної особи на вільне використання свого майна.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, з тих підстав, що Закон України Про виконавче провадження не містить норм, які передбачають скасування заходів примусового виконання рішень, в тому числі арештів, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу, як це передбачено ст. 47 Закону України Про виконавче провадження , тому законні підстави для скасування арешту з майна боржника при завершенні виконавчого провадження у державного виконавця були відсутні.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та винести нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач зазначає, що виконавчий документ (виконавчий напис від 29.07.2013 № 2427) втратив чинність у зв'язку з тим, що заборгованість ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж перед кредитором ТОВ УЛФ-ФІНАНС погашена і поновити виконавче провадження неможливо. В той же час, в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна залишається запис про арешт, накладений відповідачем на все рухоме майно ТОВ ВКФ Одесспецмонтаж . В даному випадку законні права підприємства щодо вільного розпорядження майном можуть бути поновлені судом на підставі ч.5 ст. 59 чинного Закону України Про виконавче провадження , якою встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Однак, суд послався на відсутність відповідного законодавства та відмовив у задоволенні позову, чим порушив норми п.4 ст.6 та п.6 ст.7 КАС України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, внаслідок наступного.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 14.04.2015 відповідачем - Саксаганським відділом державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 29.07.2013 № 2427 про повернення ТОВ Виробничо-комерційна фірма Одесспецмонтаж (боржник) майна - бульдозера SHANTUI SD 23.2012 року випуску, серійний номер № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, реєстраційний номер № НОМЕР_2, вартістю 441930,50 грн., кредитору - ТОВ Український лізинговий фонд .

В межах вказаного виконавчого провадження відповідачем відповідною постановою від 19.02.2016 № ВП 47244570 накладено арешт на все рухоме майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, про що внесений запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна 19.02.2016 за № 15708380.

Постановою державного виконавця від 23.02.2016 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.6 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV у зв'язку з відсутністю майна, яке він повинен передати. Державним виконавцем в ході проведення виконавчий дій майно боржника, яке необхідно передати стягувачу, у боржника не виявлено, а вжиті державним виконавцем заходи щодо виявлення такого майна виявилися безрезультатними.

26.06.2018 з огляду на вказані обставини та враховуючи, що з боку стягувача повторно виконавчий документ не подавався, товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Одесспецмонтаж (позивач у даній справі) звернулось до Саксаганського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області із заявою від 26.06.2018 № 21, в якій просило винести постанову про зняття арешту на майно боржника та вилучити обтяження за № 15708380 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с.8).

Листом № 13.13-32/21872 від 11.07.2018 (отриманий позивачем 20.07.2018) Саксаганський відділ державної виконавчої служби міста Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області надав відповідь, якою повідомив позивача з посиланням на ст.59 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016 про відсутність законних підстав для зняття арешту та розшуку майна боржника, оскільки виконавчий напис № 2427 від 29.07.2013, виданий Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 23.02.2016 повернуто стягувачу на підставі п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (який діяв на момент прийняття рішення). Повторно вищезазначений виконавчий документ на виконання до відділу не надходив, та на виконанні не перебував.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження не свідчить про завершення виконавчого провадження, оскільки стягувач не позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, а тому повернення виконавчого документа стягувачеві не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження (в редакції закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин).

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, апеляційній суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність законних підстав у відповідача для скасування арешту з майна боржника при поверненні виконавчого документа стягувачу.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На момент виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України Про виконавче провадження № 606-XIV від 21.04.1999.

За змістом частини 1 статті 30 вказаного Закону України Про виконавче провадження державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - відповідно до статті 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - відповідно до статті 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом має передати стягувачу, або майно, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За правилами ч.5 ст.47 вказаного Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Статтею 50 Закону № 606-XIV встановлено наслідки завершення виконавчого провадження, а саме: у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.1 ст.50 Закону).

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника (ч.2 ст.50 Закону).

Отже наслідки завершення виконавчого провадження, у тому числі зняття арешту з майна боржника, можуть бути застосовані лише у випадку закінчення виконавчого провадження з підстав, визначених ст.49 цього Закону) або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Аналогічні норми щодо наслідків закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав, містяться і в ст.40 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII від 02.06.2016, чинного на час звернення позивача до державної виконавчої служби із заявою від 26.06.2018, зокрема, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Втім, у спірному випадку виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса від 29.07.2013 № 2427 відповідно до приписів наведених правових норм не є закінченим, і означений виконавчий документ повернений не органу, який його видав, а стягувачу на підставі ст. 47 Закону № 606-XIV, що не позбавляє стягувача права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом законодавчо встановлених строків.

В частині 4 статті 59 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII, на який посилається відповідач, наведений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини.

Відповідно до ч.5 ст.59 цього Закону у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Виходячи з наведених правових норм, викладені позивачем в обґрунтування вимог про зобов'язання державного виконавця вчинити дії із скасування накладеного на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 19.02.2016 ВП 47244570 арешту на все рухоме майно, що належить товариству, обставини, а саме: виконавчий напис від 29.07.2013 №2427 втратив чинність у зв'язку з тим, що заборгованість товариства перед кредитором ТОВ Український лізинговий фонд фактично погашена, і поновити провадження неможливо, не є законодавчо встановленою підставою для зняття державним виконавцем арешту з майна боржника - ТОВ Виробничо-комерційна фірма Одесспецмонтаж .

Отже, відповідач дійшов вірного висновку, з чим погодився суд першої інстанції, про відсутність законних підстав для зняття арешту з майна боржника.

Твердження позивача на необхідність застосування до спірних правовідносин норм закону, що регулюють подібні правовідносини, а саме: ст.40 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII, де визначено наслідки закінчення виконавчого провадження, та ст.50 Закону № 606-XIV, є помилковим, оскільки за правилами ч.6 ст.7 КАС України суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), лише у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини.

В даному випадку спірні правовідносини в повній мірі врегульовані на законодавчому рівні Законом України Про виконавче провадження і відсутність в законі норми про зняття виконавцем арешту з майна боржника за наявності фактично встановлених обставин у даній справі не може бути підставою для застосування інших норм цього ж закону.

Аналіз викладених вище правових норм в їх сукупності свідчить, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV не передбачає застосування наслідків завершення виконавчого провадження, встановлених ч. 1 ст. 50 Закону України Про виконавче провадження № 606-XIV і не є підставою для зняття виконавцем арешту з майна боржника на підставі ст.59 Закону України Про виконавче провадження № 1404-VIII.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.01.2018 у справі № 826/20120/14 (К/9901/1118/18).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, з урахуванням всіх обставин справи,

Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма Одесспецмонтаж залишити без задоволення.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2018 року у справі № 0440/5814/18 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк

суддя Н.А. Бишевська

суддя Я.В. Семененко