Постанова

від 06.11.2018 по справі 815/4320/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 листопада 2018 року

Київ

справа №815/4320/17

адміністративне провадження №К/9901/45668/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник позивача - Середа В.Ю.,

представник відповідача - Павлович Д.М.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 (суддя Єфіменко К.С.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 (судді: Лук'янчук О.В. (головуючий), Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі №815/4320/17 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвєнта" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Альвєнта" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення №0040851203 від 18.08.2017.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно та ґрунтується на неправильній юридичній оцінці фактичних обставин та неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому, на думку позивача, підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018, позов Товариства задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що Товариством при здійснені імпорту товарів, було виконано всі необхідні митні формальності з питань державної митної справи та сплачено податкові зобов'язання з ПДВ за оформленими відповідно до вимог законодавства митними деклараціями, а тому Товариство має законне право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні, відповідно до ст. 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач засобами електронного зв'язку надіслав до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість від 19 червня 2017 року №9116551905 та заяву на відшкодування від'ємного значення ПДВ.

На адресу Товариства було направлено запит контролюючого органу від 23 червня 2017 року №5839/10/15-32-12-03-09 щодо надання податкової інформації у вигляді пояснень та їх документальних підтверджень. У запиті було зазначено, що відповідно до п.3 абз.3 п.73.3 ст. 73 Податкового кодексу України податковий орган просить надати інформацію (пояснення) та її документальні підтвердження (завірені належним чином копії документів), що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із підприємствами (контрагентами) за рахунок яких відповідно складено розрахунок суми бюджетного відшкодування ПДВ за період травень 2017 року, у разі ненадання Товариством пояснень та їх документальних підтверджень у законодавчо встановлений термін буде розглядатися як підстава для проведення документальної позапланової перевірки платника податків.

Фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Альвєнта з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за травень 2017 року, за результатами якої оформлено акт від 08.08.2017 №990/15-32-12-03/40653415 та встановлено порушення вимог пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, п.185.1 ст. 185, ст. 198, ст. 201, абзацу б) п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21, а саме встановлено, що ТОВ Альвєнта не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку в розмірі 11 240 283,00 грн.

Висновки щодо вказаного порушення контролюючий орган обґрунтував тим, що Товариством до перевірки не були надані документи первинного та податкового обліку, які підтверджували право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ та його подальше бюджетне відшкодування.

На підставі акту перевірки та вказаних висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, яким Товариству відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2017 року у сумі 11 240 283,00 грн .

Також судами було встановлено, що листом №2707-17 від 27 липня 2017 року ТОВ Альвєнта повідомило контролюючий орган про втрату фінансово-господарської документації Товариства за період з червня 2016 року по 18 липня 2017 року, в підтвердження чого було додано довідку Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області від 19 липня 2017 року №36/1Е030136, згідно якої звернення щодо втрати документів, а саме податкових та видаткових накладних, ТТН, ВМД, договорів, контрактів та інших документів зареєстровано під записом №30136 від 18 липня 2017 року.

ТОВ Альвєнта до суду першої інстанції були надані вантажно-митні декларації, інвойси та платіжні доручення про проведення оплати (1 том а.с.77-108, 120-151, 162-251, 2 том а.с.1-142), а також інвентаризаційні відомості Товариства №1 станом на 31 березня 2017 року (1 том а.с.113-118,156-161).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач наводить норми матеріального права та вказує на їх неправильне застосування судом, вказує також на порушення норм процесуального права, що полягає у неповному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, зазначає, що під час проведення перевірки позивачем не було надано первинних документів, які підтверджували право позивача на формування податкового кредиту, вказує на несвоєчасне повідомлення (у строки визначені Податковим кодексом України) контролюючого органу про втрату первинних документів, а митного органу - про втрату вантажно-митних декларацій (ВМД), про недотримання процедури щодо вчинення дій у разі втрати первинних документів, які передбачені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, вказує, що надана позивачем до суду інвентаризаційна відомість є неналежно оформленою, оскільки така підписана лише однією посадовою особою Товариства - директором.

Крім того контролюючим органом було надано клопотання про залучення до матеріалів справи вироку Сихівського районного суду м. Льова від 16.05.2018 №464/1797/18 (ст. 205 Кримінального кодексу України) відносно директора ТОВ Регана , що є контрагентом позивача.

9.Товариством надано письмові пояснення по справі в яких позивач просить відмовити у залученні до матеріалів справи вироку відносно директора ТОВ Регана , оскільки правовідносини з вказаним контрагентом у позивача були у січні 2017 року, а вирок стосується періоду починаючи з березня 2017 року.

Заперечень (відзиву) відносно доводів, якими обґрунтовано касаційну скаргу, позивачем надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.2. Пункт 44.3 статті 44.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

10.3. Пункт 44.5 статті 44.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

10.4. Пункт 198.2 статті 198.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

10.5. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

10.6. Пункт 200.4 статті 200.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

10.7. Пункт 201.12 статті 201.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

12. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88:

13.1. Пункт 6.10.

У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

14. Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879:

14.1. Пункт 1 розділу ІІ.

Для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством

16. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання вищевказаних документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

17. У разі втрати первинних документів платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Крім того, у разі пропажі або знищення первинних документів керівник господарюючого суб'єкту письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, а його копія в 10-денний строк надсилається зокрема і територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи.

18. Також платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

19. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальше бюджетне відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

20. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими первинними документами, зокрема митними деклараціями, такі суми не можуть бути віднесені до податкового кредиту.

21. Таким чином, формування та відшкодування податкового кредиту можливе лише у разі підтвердження фактичного здійснення господарських операцій належно оформленими первинними документами.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

21. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

22. Розв'язуючи спір суди першої та апеляційної інстанції дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з огляду на не встановлення судами в повній мірі фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення.

23. Як вбачається з рішень судів першої та апеляційної інстанцій, суди, скасовуючи податкове повідомлення рішення, дійшли висновку про його протиправність з огляду на те, що позивачем до суду було надано копії первинних документів (вантажно-митні декларації, інвойси та платіжні доручення), які підтверджують ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорт та проведення оплати митних платежів, а також копію інвентаризаційної відомості №1 станом на 31 березня 2017 року, яка підтверджує оприбутковані на балансі Товариства імпортованих товарів.

Поряд з цим колегія суддів зазначає, що всі перелічені вище документи, які були надані до суду першої інстанції та містяться в матеріалах справи, є копіями, які не засвідчені в поряду передбаченому законодавством, а тому такі не можуть вважатись допустимими та належними доказами в розумінні процесуального закону.

Колегія суддів також вважає, що суди не надали належної оцінки та обґрунтованого аналізу факту порушення позивачем строку повідомлення контролюючого органу про втрату первинних документів, не встановили чи дотримався позивач поряду призначення комісії для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх втрати або знищення, чи долучені до такої комісії представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду, чи оформлялися результати роботи комісії відповідним актом та чи направлявся такий, зокрема і контролюючому органу. Необхідно також було встановити і дотримання позивачем порядку проведення інвентаризації, зокрема, чи видавався відповідний наказ, з яких підстав проводилась інвентаризація та на підставі яких первинних документів.

А тому з урахуванням вищезазначеного, абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими відповідними первинними документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу, зокрема і шляхом відмови у бюджетному відшкодуванні, а також факту, що матеріали справи не містять належно оформлених копій первинних документів, колегія суддів вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції, що порушення строку та порядку повідомлення контролюючого органу про втрату документів та їх ненадання під час перевірки не є підставою для висновку щодо відсутності у підприємства права на отримання бюджетного відшкодування та відсутність права на врахування такої суми від ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Висновок суду апеляційної інстанції, що оскільки копії первинних документів направлялись представником ТОВ Альвєнта до контролюючого органу листами від 07 липня 2017 року №07/07/17-2, від 14 липня 2017 року №14/07/17-2, від 22 травня 2017 року №2205-17 то, відповідно, вказане підтверджує факт наявності на час проведення перевірки у податкового органу документів, які підтверджують право на віднесення сплачених сум податку до податкового кредиту у спірний період, ніяким чином не спростовує того, що у позивача мають бути належно оформлені первинні документи, які мають бути безпосередньо надані фахівцям контролюючого органу під час проведення перевірки.

Колегія суддів також вважає, що враховуючи посилання контролюючого органу на наявність вироку відносно контрагента позивача, судам попередніх інстанцій, також необхідно встановити, з урахуванням наданих пояснень позивачем з цього приводу, період в якому позивач мав господарські операції з ТОВ Регана та чи не було позивачем включено до декларації за травень 2017 року сум ПДВ за господарськими операціями з вказаним контрагентом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

24. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

25. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

26. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

27. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

28. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з'ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

30. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

31. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

32. Колегія суддів дійшла висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню, а справа відповідно до правил ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 у справі №815/4320/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Постанову в повному обсязі складено 12.11.2018.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду