Постанова

від 07.11.2018 по справі 237/1827/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/437/18

237/1827/17

Головуючий в 1 інстанції Ліпчанський С.М.

Доповідач: Мальцева Є.Є.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2018 року Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Мальцевої Є.Є.,

суддів - Биліни Т.І., Принцевської В.П.,

секретар - Тулянкіна М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за апеляційною скаргою Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави України в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА :

В квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в розмірі 45000грн. за договором позики, укладеному у формі розписки 05.09.2014р., за яким відповідач позичив в неї вказану суму грошей на умовах повернення в строк до 31.12.2016 року. Посилаючись на невиконання взятих на себе відповідачем грошових зобов'язань, просила стягнути названу суму боргу із відшкодуванням за рахунок відповідача понесених витрат з оплати судового збору.

Ухвалою Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року закрито провадження у справі у зв'язку із затвердженням мирової угоди, за якою сторони врегулювали спір шляхом міни, і визнано за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки: 6,5392 га кадастровий № НОМЕР_1 (рілля); 1,3353 га кадастровий № НОМЕР_2 (пасовище) на підставі державного акту серії НОМЕР_3, виданого Мар'їнським районним відділом земельних ресурсів 05 вересня 2006 року; визнано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку розміром 0,0276 га кадастровий № НОМЕР_4, що розташована на території Дачненської сільської ради Мар'їнського району Донецької області; договір позики є припиненим внаслідок укладення мирової угоди між сторонами.

В апеляційній скарзі керівник Волноваської місцевої прокуратури в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, посилаючись на порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просив ухвалу суду скасувати і направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що затверджуючи мирову угоду сторін, суд визнав перехід права власності на нерухоме майно, що не було предметом спору і не заявлялось у позовній заяві, що суперечить вимогам процесуального закону. Також мотивує апеляційну скаргу тим, що нормами земельного законодавства не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції не врахував вимоги законодавства, внаслідок чого незаконно здійснено відчуження земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в рахунок погашення боргу.

До апеляційного суду надійшли пояснення представника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до апеляційної скарги, в яких зазначено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення грошових коштів, отриманих на підставі займу та саме наведені обставини стали предметом спору, і саме така позовна вимога була первинною, питання щодо визнання права власності на земельні ділянки не було питанням розгляду суду. Затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції виходить з того, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб. Такі висновки не ґрунтуються на законі. Фактично судовим рішенням було узаконено договір міни земельних ділянок, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури Донецької області - Полторацької Т.Є., яка підтримала доводи скарги Волноваської місцевої прокуратури, розглянувши справу відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України у відсутність належним чином повідомлених про дату і час розгляду справи позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 3, 15 ЦПК України, в редакції 2007 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ст. 4 ЦПК України, в редакції 2007 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду" № 5 від 12 червня 2009 року, з метою врегулювання спору до судового розгляду суди мають з'ясовувати: чи не відмовляється позивач від позову, чи визнає позов відповідач, чи не бажають сторони укласти мирову угоду. Зазначені процесуальні дії можуть бути вчинені лише в позовному провадженні та повинні здійснюватися не формально; суди мають вживати дієві заходи для примирення сторін та врегулювання спору до судового розгляду, зберігаючи при цьому об'єктивність і неупередженість. Закриваючи провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову чи визнанням укладеної між сторонами мирової угоди, суди повинні враховувати положення ст.ст. 174, 175 ЦПК та до ухвалення відповідного судового рішення роз'яснювати сторонам наслідки вчинення відповідних процесуальних дій.

На підставі ч. 1, 2 ст. 175 ЦПК України, в редакції 2007 року, яка діяла на час розгляду справи судом першої інстанції, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій заяві сторін, ця заява приєднується до справи.

За змістом вказаної статті мирова угода - це складена сторонами з урахуванням інтересів усіх заінтересованих осіб, що беруть участь у справі, угода, яка визнається судом лише після встановлення законності й обґрунтованості її умов, а також з'ясування думки усіх заінтересованих осіб щодо можливості її визнання. Метою такої угоди є врегулювання спору між сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору, тобто матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Не може визнаватися судом мирова угода, умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами.

Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд (ч. 5 ст. 175 ЦПК України в редакції 2007 року).

Аналогічні норми процесуального закону визначені в ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року - ст. 4, 5, 19, 207).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики.

Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу повернення грошових коштів, отриманих на підставі договору позики та саме наведені обставини становили предмет спору, і саме така позовна вимога була первинною, питання щодо визнання права власності на земельні ділянки не було предметом розгляду суду.

Затверджуючи мирову угоду сторін, суд першої інстанції виходив з того, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на законі. Фактично судовим рішенням було узаконено договір купівлі-продажу земельних ділянок, що суперечить вимогам діючого законодавства.

Так, пунктом 15 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року (в подальших редакціях закону пролонговано строк - не раніше 1 січня 2019 року), не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Отже висновки суду першої інстанції про те, що дії сторін відповідають закону, не порушують прав та інтересів інших осіб необґрунтовані.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на невідповідність позовної заяви вимогам ч.3 ст. 119 ЦПК України (в редакції , що діяла на час подання позовної заяви), відповідно до яких позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її подання. Суд першої інстанції всупереч вимогам процесуального закону відкрив провадження у справі за позовною заявою від імені ОСОБА_1, яка не містить будь-якого підпису і дати її складання.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі ч.1 ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Виходячи з встановлених обставин справи та вимог закону, апеляційний суд вважає, що ухвала суду першої інстанції про визнання мирової угоди підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, і направленню до суду для продовження розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу керівника Волноваської місцевої прокуратури в інтересах держави Україна в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області задовольнити.

Ухвалу Мар'їнського районного суду Донецької області від 11 вересня 2017 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 12 листопада 2018 року.

Судді

Є.Є. Мальцева

Т.І. Биліна

В.П. Принцевська