Ухвала

від 25.01.2018 по справі 761/2091/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2091/18

Провадження № 1-кс/761/1669/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_4 , погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42015100100000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2015 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України,

в с т а н о в и в:

23 січня 2018 року слідчий СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_4 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42015100100000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2015 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:88:061:0195), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Олександра Довженка, 4-Б. Крім того, просив суд вирішити питання про заборону користуватися таким майном.

Повноваження слідчого, який був присутній у судовому засіданні, слідчим суддею перевірені.

Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що СВ ШевченківськогоУП ГУНП вм.Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42015100100000018, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2015 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

На даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні такого обмежувального заходу як арешт земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:88:061:0195), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Олександра Довженка, 4-Б, оскільки вона відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42015100100000018 від 22 січня 2015 року.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Власник майна, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився та не повідомив суд про причини свого неприбуття. Разом із цим, його неявка не перешкоджає розгляду клопотання слідчого про застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши пояснення слідчого, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, згідно зі статтями 131 та 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положенням ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 1 ст. 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положенням ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Разом ізцим,на переконанняслідчого судді,у клопотанніналежним чиномне доведенотой факт,що майно,на якеслідчим плануєтьсянакласти арешт,відповідає критеріям,зазначеним устатті 98КПК України,та маєзначення речовихдоказів длякримінального провадження№ 42015100100000018від 22січня 2015року,у зв`язкуз чимклопотання прозастосування такогообмежувального заходуяк арештземельної ділянки(кадастровийномер 8000000000:88:061:0195),розташованої заадресою:м.Київ,вул.Олександра Довженка,4-Б,не підлягаєзадоволенню.Крім того,слідчий суддязвертає увагуна те,що постанова слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_4 від 23 січня 2018 року, долучена останнім до матеріалів клопотання, не містить жодного посилання на те, яким саме критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, відповідає така земельна ділянка, а також яке доказове значення вона має для досудового розслідування кримінального провадження, що свідчить про її суто формальний характер.

Водночас, у судовому засіданні слідчим не було доведено, що незастосування такого обмежувального заходу як арешт земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:88:061:0195), розташованої за адресою: м. Київ, вул. Олександра Довженка, 4-Б, може призвести до її приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити даному кримінальному провадженню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУ НП в м. Києві ОСОБА_4 , погодженого з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_5 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 42015100100000018, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 січня 2015 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1