Рішення

від 12.11.2018 по справі 180/1293/18

МАРГАНЕЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 180/1293/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2018 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Янжули О.С.,

при секретарі Котовій Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Марганець в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Кредитної спілки Грошовий резерв до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про стягнення боргу за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилався на те, що 30.09.2013 року між Кредитною спілкою Грошовий резерв та членом спілки ОСОБА_1 булло укладено кредитний договір №14/1/2013, за умовами якого останньому було надано кредит в сумі 5000 грн., строком на 24 місяці по 30.09.2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом до закінчення строку договору. Плата за користування кредитом повинна була проходити згідно із графіком розрахунків, наведеному в додатку №1, що є невід'ємною частиною кредитного договору. Поручителем за вказаним договором виступила ОСОБА_2 згідно відповідного договору поруки від 30.09.2013 року. Посилаючись на те, що свої зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконував, в зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 30.10.2017 року становить 70928 грн. 67 коп., позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку вказану заборгованість, а також судові витрати по справі.

В судове засідання сторони не викликалися.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ППК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою від 22 жовтня 2018 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач, у встановлений судом строк, на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін не надав, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч.8 ст,178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів.;

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється: на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До початку розгляду справи по суті відповідач надав відзив на позовну заяву зазначивши, що з позовними вимогами не погоджується, оскільки вважає, що розрахунок невірний, як тіла кредиту так і відсотків за користування ним, а також пені, за невиконані зобов'язання, а якщо суд все таки прийме рішення про задоволення позову, та просить врахувати його заперечення і прийняти рішення згідно Законодавства України, оскільки стягнення в повній сумі поставить його в скрутне матеріальне становище, просить суд зменшити суму стягнення оскільки вона неспіврозмірна з сумою кредиту, застосувати строки давності по стягненню пені та штрафів, вирахувавши правильно тіло кредиту, а також проценти за користування кредитом, з урахуванням сплачених ним 10 046,33 гривень.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 30.09.2013 року між Кредитною спілкою Грошовий резерв та членом спілки ОСОБА_1 булло укладено кредитний договір №14/1/2013, за умовами якого останньому було надано кредит в сумі 5000 грн., строком на 24 місяці по 30.09.2015 року, зі сплатою процентів за користування кредитом до закінчення строку договору. Плата за користування кредитом повинна була походити згідно із графіком розрахунків, наведеному в додатку №1, що є невід'ємною частиною кредитного договору.

Також 30.09.2013 року між Кредитною спілкою Грошовий резерв та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір поруки згідно умов п.1.1 якого, остання поручилась перед кредитодавцем за належне виконання позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

Згідно наданого розрахунку вбачається, що через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 30.10.2017 року становить 70928 грн. 67 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в сумі 3951 грн.67 коп., заборгованості по відсотках в сумі 18502 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 46500 грн., штраф з вирішення кредитного комітету передати справу до суду в сумі 1975 грн..

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як роз'яснено в п.24 Постанови пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст.526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 21.05.2012 року у справі №6-68цс11, умови договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин, порука на підставі ч. 4 ст.559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п.4.3 договору поруки від 30.09.2013 року встановлено, що дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань чи виконання поручителем своїх зобов'язань, згідно умов цього договору.

Пунктами 2.1,2.2 кредитного договору №14/1/2013 від 30.09.2013 року строк на який видається кредит та обов'язок позичальника з його повернення було встановлено до 30.09.2015 року.

Враховуючи те, що за договором поруки строк припинення поруки не визначено, позивач мав би пред'явити вимоги до відповідачки, як поручителя, не пізніше 30.03.2016 року - протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання (30.09.2015) року, визначеного в п.2.1,2.2 кредитного договору.

Проте, з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором позивач звернувся до суду 02.07.2018 року.

В зв'язку з цим, суд вважає, що порука відповідачки ОСОБА_2 на час звернення позивача з позовом до суду в силу ч.4 ст.559 ЦК України припинилась, а заявлені до неї вимог є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Обставини, на які посилається відповідач у відзиву на позовну заяву, а саме те, що розрахунок заборгованості (тіла кредиту, процентів за користування, пені за невиконання зобов'язань) - здійснено не вірно, суд не бере до уваги, оскільки жодних доказів, які б свідчили про неправильність розрахунку, відповідачем суду не надано.

В частині заявлених позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 суд вважає доведеним факт неналежного виконання останнім своїх зобов'язань, як позичальником за кредитним договором та, відповідно, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги до вказаного відповідача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування останнім.

Разом з тим, в частині заявлених вимог про стягнення пені, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 616 ЦК України встановлено, що якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.

Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Згідно п.3.1 кредитного договору та графіку розрахунків, що є додатком №1 до цього договору та його невід'ємною частиною, встановлено здійснення плати на погашення кредиту у вигляді щомісячних платежів.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що зобов'язання щодо здійснення щомісячних платежів на погашення кредиту, позичальником почали порушуватись з вересня 2015 року.

Проте, доказів щодо своєчасного вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень, погашення (стягнення) заборгованості, позивач суду не представив. Вказане свідчить, що своєю бездіяльністю позивач фактично сприяв збільшенню розміру заборгованості та, як наслідок, розміру пені.

Також судом враховується, що заявлений до стягнення розмір пені, з урахуванням цього, фактично перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками разом взятих.

В зв'язку з цим та враховуючи наведені вище положення ст.ст.551,616 ЦК України, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 до 3000 грн.

Крім того, не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу з вирішення кредитного комітету передати справу до суду в сумі 1975 грн., оскільки за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'зань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, отже в задоволенні вказаної позовної вимоги слід відмовити.

Таким чином, позовні вимоги Кредитної спілки Грошовий резерв слід задовольнити частково. Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №14/1/2013 від 30.09.2013 року, що утворилась станом на 30.10.2017 року, в сумі 25453 грн. 67 коп., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в сумі 3951 грн.67 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 18502 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 3000 грн., в решті позовних вимог слід відмовити.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути сплачений останнім за поданий позов судовий збір в сумі 1762 грн.

Керуючись ст.ст. 526,527,543,553,554,551,559,612,616,1054 ЦК України, ст. ст. 2,3,4,9,10, 12, 13, 19,28,76, 81, 141, 247,258, 259, 263-265,268,273,274-277,279, 354-355 ЦПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

Позов Кредитної спілки Грошовий резерв до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: Північний квартал, буд.№ 13, кв.№26, м. Марганець, Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки Грошовий резерв (49006, м. Дніпро, пр. Пушкіна, 55, кімн. 304, код ЄДРПОУ 35468845) заборгованість за кредитним договором №14/1/2013 від 30.09.2013 року, що виникла станом на 30.10.2017 року, в сумі 25 453 грн. 67 коп., яка складається з: заборгованості по тілу кредиту в сумі 3951 грн.67 коп., відсотки за користування кредитом в сумі 18502 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 3000 грн..

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: Північний квартал, буд.№ 13, кв.№26, м. Марганець, Дніпропетровської області, ІПН НОМЕР_1) на користь Кредитної спілки Грошовий резерв (49006, м. Дніпро, пр. Пушкіна,55, кімн. 304, код ЄДРПОУ 35468845) судовий збір в сумі 1762 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду через Марганецький міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12 листопада 2018 року.

Суддя: О. С. Янжула