Ухвала

від 23.05.2018 по справі 761/14719/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14719/18

Провадження № 1-кс/761/10054/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю слідчого ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , представника власника майна ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві підполковника поліції ОСОБА_3 , погоджене з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12014100100004021, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.191,ч.1ст.357,ч.1ст.364-1,ст.219,ч.4ст.190,ч.2ст.358,ч.1ст.366,ч.3ст.365-2КК України,

в с т а н о в и в:

20 квітня 2018 року старший слідчий СУ ГУ НП в м. Києві підполковник поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12014100100004021, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.191,ч.1ст.357,ч.1ст.364-1,ст.219,ч.4ст.190,ч.2ст.358,ч.1ст.366,ч.3ст.365-2КК України,а саме:- будівель та споруд, розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Чкалова, 86, до складу яких входять: механічний цех за планом літера А з прибудовою за планом літера а, тамбур за планом літера М3, загальною площею 789,4 м2; адміністративне за планом літера Б, загальною площею 127,9 м2; виробниче за планом літера В, В1, В2 з прибудовою за планом літера в та навісом за планом літера в1, загальною площею 455,8 м2; механічний цех за планом літера Г з прибудовою за планом літера г, загальною площею 851,9 м2; адміністративне з підвалом, прибудовою та тамбуром за планом літера Д, Д1, д, загальною площею 1110,8 м2; виробниче з підвалом та антресоллю за планом літера Е, загальною площею 261,3 м2; інструментальний цех з прибудовою за планом літера Ж, Ж1, ж, загальною площею 541,6 м2; складське за планом літера З, загальною площею 277,1 м2; адміністративне за планом літера И, загальною площею 608,1 м2; прохідна за планом літера К, загальною площею 139 м2; виробниче за планом літера Л, загальною площею 146 м2; виробниче за планом літера М, М1, Н з прибудовою за планом літера Н1, загальною площею 1271,8 м2; виробниче за планом літера М2, загальною площею 38,8 м2; виробниче за планом літера О з прибудовами за планом літера о, о1 та антресоллю загальною площею 1910,5 м2; котельна з підвалом П, П1 загальною площею 517,1 м2; адміністративне за планом літера Р загальною площею 347,3 м2; бокси за планом літера С загальною площею 136,2 м2; виробниче за планом літера т загальною площею 53,1 м2; столова з підвалом та прибудовами за планом літера Ф, ф, ф1, ф2, ф3, загальною площею 658,6 м2; складське за планом літера Х, загальною площею 226 м2; виробниче з підвалом за планом літера У загальною площею 261,6 м2; навіс за планом літера Ч, загальною площею 109,4 м2; адміністративно-виробниче за планом літера Ш, Ш1, загальною площею 386 м2; навіс за планом літера Щ, загальною площею 55,8 м2; адміністративно-виробниче за планом літера Є, Є1, загальною площею 675,2 м2; виробниче за планом літера Ю, ю, загальною площею 51,2 м2; складське за планом літера Ц, загальною площею 36,0 м2; складське за планом літера Я, загальною площею 71,4 м2; сарай 1; сарай 2; сарай 3; навіс 4; сарай 5; сарай 6; брама 7; брама 8; огорожа 9; мостіння 10; басейн 11; басейн 12; огорожа 13, хвіртка 14; бензохранилище 15; водосховище 16; сарай тимчасового характеру 17, право власності за якими зареєстроване за ТОВ «Укркомерцгруп» (код ЄДРПОУ 38408490); - 5/50 частин комплексу будівель та споруд механічного заводу, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Чкалова, 86, право власності за якими зареєстроване за ПрАТ «Феодосійський механічний завод» (код ЄДРПОУ 01423062); - нежитлових будівель, бази відпочинку, розташованих за адресою: Автономна Республіка Крим, Ленінський район, с. Семенівка, вул. Лідії Шведченко, 37-А, право власності за якими зареєстроване за ТОВ «База відпочинку «Прибій» (код ЄДРПОУ 38759844); - комплексу будівель та споруд механічного заводу, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Чкалова, 86, право власності за якими зареєстроване за ПрАТ «Феодосійський механічний завод» (код ЄДРПОУ 01423062); - земельної ділянки, розташованої за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, вул. Чкалова, 86, кадастровий номер: 0111600000:01:005:1647, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, площею 2,291 га, право власності за якою зареєстроване за ПрАТ «Феодосійський механічний завод» (код ЄДРПОУ 01423062); - комплексу нежитлових будівель та споруд, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, шосе Керченське, 42/вул. Геологічна, 22, право власності за яким зареєстроване за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ); - гуртожитку, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, провулок Танкістів, 18, право власності за яким зареєстроване за ТОВ «Острів МРІЇ» (код ЄДРПОУ 38759851); - корпоративних прав акціонерів ПрАТ «Феодосійський механічний завод»: ОСОБА_7 , якому належить 15,6522 % акцій статутного капіталу ПрАТ «Феодосійський механічний завод», та ТОВ «Наш Берег», якому належить 44,6963 % акцій статутного капіталу ПрАТ «Феодосійський механічний завод».

Повноваження слідчого, прокурора та представника власника майна, які були присутні в судовому засіданні, слідчим суддею перевірені.

Своє клопотання слідчий обґрунтовує тим, що СУ ГУ НП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12014100100004021, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 364-1, ст. 219, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 365-2 КК України.

На даний час в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вищевказаного майна, оскільки воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

У судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання та просили його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Представник власника майна ліквідатор банкрута ПрАТ «Феодосійський механічний завод» арбітражний керуючий ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на те, що ПрАТ «Феодосійський механічний завод» визнано банкрутом, а чинним законодавством України заборонено накладення арешту на майно підприємства після відкриття ліквідаційної процедури. Крім того, звертав увагу суду на те, що арешти майна, про яке йдеться в клопотанні слідчого, вже двічі були скасовані в порядку ст. 174 КПК України, а тому, на його переконання, орган досудового розслідування злісно зловживає своїми правами.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши думку слідчого ОСОБА_3 ,прокурора ОСОБА_4 та представникавласника майна ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст.173КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Разом із цим, з огляду на те, що особи, дії яких стали підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, з моменту визнання ПрАТ «Феодосійський механічний завод» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не можуть діяти від імені останнього на підставі будь-яких документів, що могли опинитись у їх незаконному володінні, та відповідно не можуть продовжити діяльність, спрямовану на незаконне відчуження вказаного вище майна, оскільки єдиною особою, яка може діяти від імені ПрАТ «Феодосійський механічний завод», є призначений судом ліквідатор, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчим у своєму клопотанні належним чином не доведено наявність розумних підозр вважати, що майно, на яке планується накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та може бути використано як доказ у кримінальному провадженні № 12014100100004021 від 25 квітня 2014 року. У свою чергу, про наявність інших підстав для накладення арешту у клопотанні слідчого не йдеться.

При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що клопотання слідчого про арешт майна не містить жодного посилання на наявність ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України, запобігання яких є завданням такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснюється з 25 квітня 2014 року, а станом на день розгляду клопотання про арешт вищевказаного майна, як було встановлено в судовому засіданні, жодній особі не повідомлено про підозру та не висунуто обвинувачення, що безумовно суперечить принципу розумності строків. Водночас, ані слідчий, ані процесуальний керівник у судовому засіданні не зазначили, які саме слідчі (розшукові) та/або процесуальні дії на даний час здійснюються в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12014100100004021 від 25 квітня 2014 року, що виправдовують застосування такого обмежувального заходу як арешт майна та порушення права осіб (фізичних та юридичних) на мирне володіння своїм майном.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає, що досягнення мети досудового слідства в рамках даного кримінального провадження не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно.

Більш того, на переконання слідчого судді, ініціювання органом досудового розслідування питання про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно, не відповідає положенням Конституції України, вимогам кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди» чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд із національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 рік) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 рік), учасником яких є й Україна.

Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 рік) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи постановлення судом незаконного рішення, тоді як ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенціїз правлюдини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що ст. 1 Протоколу № 1, яка спрямована на захист особи (фізичної та юридичної) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи для захисту права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22 червня 2004 року).

При цьому, у своїх висновках ЄСПЛ неодноразово наголошував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу № 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним.

У свою чергу, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Враховуючи викладене, з огляду на те, що слідчим у своєму клопотанні не було належним чином доведено необхідності застосування в рамках кримінального провадження № 12014100100004021 від 25 квітня 2014 року такого обмежувального заходу як арешт вищевказаного майна, а також наявності ризиків, передбачених абзацом 2 частини 1 статті 170 КПК України, зокрема можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження зазначеного майна, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання слідчого.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 98, 131-132, 170-173, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУ НП в м. Києві підполковника поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 12014100100004021, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 квітня 2014 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень,передбачених ч.3ст.191,ч.1ст.357,ч.1ст.364-1,ст.219,ч.4ст.190,ч.2ст.358,ч.1ст.366,ч.3ст.365-2КК України відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1