Рішення

від 12.11.2018 по справі 520/10827/18

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 520/10827/18

Провадження № 2/520/5760/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Салтан Л.В.,

при секретарі Дідур В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою № 25, у буд. 20, Фонтанській дорозі, у м. Одесі, посилаючись на те, вона є власником цієї квартири, у якій зареєстрований, але з 29 січня 2018 року не проживає відповідач.

Представник позивача ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не сповістив, до цього часу не надав відзив на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України , суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що слід задовольнити позову заяву виходячи з наступного.

Судом встановлено, позивач ОСОБА_1 є власником квартири № 25, у буд. 20, Фонтанській дорозі, у м. Одесі, що підтверджується договором купівлі-продажу від 29 січня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Згідно з відповіддю відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Одеській області відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі № 25, у буд. 20, Фонтанській дорозі, у м. Одесі.

У спірному житловому приміщенні відповідач не мешкає з 29 січня 2018 року, речей відповідача на спірній жилій площі немає, доказів, що він намагався жити у цій квартирі не надано.

Оскільки, факт реєстрації відповідача призводить до порушення прав позивача як власника майна, то суд приходить до висновку, що права, свободи та інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Згідно зі ст. 317 ЦК України , власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 319 ЦК України , власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України встановлено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Суд вважає, що, оскільки відповідач понад одного року не проживає у цій квартирі, то позовні вимоги підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України , цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України , достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Згідно з вимогами ст. 124 , 129 Конституції України , задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Суд вважає, що слід задовольнити позовну заяву , як законну та обґрунтовану .

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст. 2 , 76-83 , 141 , 263-265 , 274-279 , 280-289 , 354-355 ЦПК України , ст. 317 , 319 , 321 , 391 , 405 ЦК України , суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування житлом - квартирою № 25, у буд. 20, Фонтанській дорозі, у м. Одесі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2018 року.

Головуючий Салтан Л. В.