Рішення

від 06.11.2018 по справі 910/11772/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2018Справа № 910/11772/18 За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго"

про стягнення 96 260,00 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Секретар судового засідання Холодна Н.С.

Представники сторін:

від позивача - Карнаухова І.М. - представник за довіреністю;

від відповідача - не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Пан Енерго" про стягнення 96 260,00 грн., з яких сплачений аванс за договором у сумі 89 547,60грн. та 6 712,40грн. пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 року.

Ухвалою суду від 06.09.2018 відкрито провадження у справі № 910/11772/18, розгляд справи призначено на 09.10.2018, ухвалено здійснювати розгляд справи №910/11772/18 у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.10.2018 відкладено розгляд справи до 06.11.2018.

В судове засідання 06.11.2018 представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України судом вчинені дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Ухвали суду були надіслані за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, м.Київ, просперт Героїв Сталінграду, будинок 12-Д.

Отже, відповідач завчасно був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, і у разі наміру подати, письмові пояснення, додаткові документи, мав достатньо часу для цього.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

19.10.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі позивач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" (далі - відповідач, виконавець) було укладено Договір №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 на виконання проектно-вишукувальних робіт, предметом якого є закупівля проектно-вишукувальних робіт: "Розробка проектно-кошторисної документації по об'єкту "Технічне переоснащення ПЛ.-0,4 кВ вул. Ленінська у м. Куп'янськ . Стадія - робочий проект (у т.ч. експертиза) (ДСТУ) відповідно до узгодженого сторонами Технічного завдання (додаток 2 до договору), проведення комплексної експертизи проекту та отримання експертного звіту.

Згідно з п. 3.1 договору загальна вартість робіт за договором складає 149 246 грн. 00 коп. без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 29 849,20 грн., всього з ПДВ - 179 095,20 грн., та визначається сторонами та відображається у протоколі погодження договірної ціни (додаток 1).

У пункті 3.5 договору сторони дійшли згоди про те, що замовник після підписання договору на протязі 30 банківських днів перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від вартості робіт, передбачених до виконання за цим договором.

Відповідно до п.4.1 договору на протязі 14 робочих днів після підписання договору Змовник передає Виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання, дозвільні і правовстановлюючі документи, та інші документи відповідно до вимог ДБН А.2.2.3-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

Виконання робіт повинно починатись і здійснюватись з дня отримання вихідних даних від замовника (п. 4.3 договору).

За змістом пункту 4.4 договору роботи повинні були виконуватись у такі строки: початок робіт: на другий день після отримання вихідних даних згідно з п. 4.1 договору; завершення робіт: 40 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017.

Пунктом 7.5 договору передбачено, що у разі порушення виконавцем терміну виконання робіт відповідно до договору замовник має право вимагати від виконавця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаного обсягу за кожен день прострочення терміну завершення робіт за весь період прострочення.

Строк дії договору встановлено з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками до 31.12.2017, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань (п.10.1 договору).

Додатком №2 до Договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 року Сторони узгодили Технічне завдання.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 року позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 89 547 грн.60 коп., що підтверджується платіжним дорученням №49 від 15.11.2017 року із зазначенням призначення платежу: "оплата авансу 50% за розроблення проектно-кошторисної документації за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 від 19.10.2017р."

Структурний підрозділ "Служба електропостачання" регіональної філії "Донецька залізниця" на лист №ЕЕЦ-10/10547 від 30.11.2017 року надав вихідні дані по кожному проекту будівництва згідно з технічними завданнями для реалізації інвестиційної програми 2017 року.

Позивач листом за вих.№ЕЕЦ-10/10718 від 06.12.2017 року повідомив відповідача, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об'єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об'єкту окремо необхідного переліку додаткових документів, у зв'язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідних відповідальних осіб по кожному об'єкту.

Листом за вих.№ЕЕЦ-10/11221 від 20.12.2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" повідомило Відповідача про необхідність терміново в термін до 21.12.2017 повідомити замовника про хід виконання зобов'язань за договором, підтвердити строки завершення робіт, а також надати графік-виїзду на об'єкти проектування регіональних філій.

Позивач листом за вих.№ЕЕЦ-10/11609 від 27.12.2017 року повідомив відповідача про обов'язок останнього виконати умови договорів та в термін до 31.12.2017 передати замовнику документацію в порядку та на умовах, визначених підписаними договорами.

Листом за вих.№ЕЕЦ-10/11644 від 28.12.2017 року, надісланого на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго", Позивач повторно повідомив, що для надання додаткових вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт, необхідним є виїзд фахівців проектної організації на об'єкти проектування для проведення обстеження обсягів робіт на місці із зазначенням по кожному об'єкту окремо необхідного переліку додаткових документів.

19.01.2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надіслало на адресу відповідача претензію №ЕЕЦ-15/51 від 18.01.2018 з вимогою надати у строк до 31.01.2018 року виконані проектно-вишукувальні роботи та акт приймання-передачі робіт або повернути суму сплаченого авансового платежу, що підтверджується копією фіскального чеку від 19.01.2018, копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

На вказану претензію відповідач відповіді не надав, доказів виконання робіт не надав та кошти не повернув.

16.02.2018 та 07.03.2018 року позивачем на адресу відповідача направлено листи-відмови за вих. № ЕЕЦ-15/86, № ЕЕЦ-15/88 від договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт, в яких повідомлено про розірвання, зокрема, договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 від 19.10.2017 в односторонньому порядку на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України та просив повернути авансовий платіж, що підтверджується копіями фіскальних чеків від 16.02.2018, від 07.03.2018, описів вкладення від 16.02.2018, копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень 16.03.2018, 20.03.2018.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов договору він здійснив перерахування авансу у розмірі 89 547 грн. 60 коп., проте відповідач не здійснив виконання робіт у строки, передбачені договором. Таким чином, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" аванс у розмірі 89 547 грн. 60 коп. Крім того, в результаті неналежного виконання відповідачем умов договору, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" пеню у розмірі 6 712 грн. 40 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. (стаття 887 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 позивач перерахував відповідачу аванс у розмірі 89 547 грн. 60 коп., що підтверджується платіжним дорученням №49 від 15.11.2017 із зазначенням призначення платежу: "оплата авансу 50% за розроблення проектно-кошторисної документації за договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 від 19.10.2017".

Відповідно до п.4.1 договору на протязі 14 робочих днів після підписання Договору змовник передає виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання, дозвільні і правовстановлюючі документи, та інші документи відповідно до вимог ДБН А.2.2.3-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".

Виконання робіт повинно починатись і здійснюватись з дня отримання вихідних даних від замовника (п. 4.3 договору).

За змістом пункту 4.4 договору роботи повинні були виконуватись у такі строки: початок робіт: на другий день після отримання вихідних даних згідно з п. 4.1 договору; завершення робіт: 40 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017.

Додатком №2 до договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 сторони узгодили Технічне завдання: "Технічне переоснащення ПЛ.-0,4 кВ вул. Ленінська в м. Куп'янськ.

Так, у вказаному Додатку №2 до договору сторони погодили підставу проектування, вид будівництва, необхідність виконання інженерно - технічних переоснащень, стадії проектування, склад та зміст проектно - кошторисної документації, обсяг робіт, додаткові вимоги до проектування, вимоги до проекту, інші вимоги.

Відповідно до ст. 888 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт замовник зобов'язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації. Завдання на проектування може бути підготовлене за дорученням замовника підрядником. У цьому разі завдання стає обов'язковим для сторін з моменту його затвердження замовником. Підрядник зобов'язаний додержувати вимог, що містяться у завданні та інших вихідних даних для проектування та виконання пошукових робіт, і має право відступити від них лише за згодою замовника.

Чинне законодавство України одним з головних обов'язків підрядника з проведення проектних та пошукових робіт визначає обов'язок виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором (ч. 3 ст. 890 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. п. 3, 4 Порядку розроблення проектної документації на будівництво об'єктів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.05.2011 за №45, для забезпечення проектування об'єкта будівництва замовник повинен надати генпроектувальнику (проектувальнику) вихідні дані на проектування. Основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування. Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об'єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Таким чином, виконання зобов'язання за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт можливе за умови наявності вихідних даних для таких робіт.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Стаття 613 Цивільного кодексу України встановлює, що кредитор є таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копій листування між сторонами, позивач неодноразово повідомляв відповідача про те, що для складення точного переліку та підготовки вихідних даних для виконання робіт за договором необхідним є виїзд представників відповідача за місцезнаходженням відповідного об'єкту, у зв'язку з чим відповідачу були надані контакті дані відповідальних осіб залізниці.

Однак, лише 11.01.2018 відповідач звернувся до позивача з заявою про надання доступу співробітникам Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" до об'єктів згідно з переліком для збору вихідних даних та подальшого виконання проектних робіт згідно з технічними завданнями.

При цьому, відповідачем не спростовано правомірності вимог позивача щодо необхідності виїзду за місцезнаходженням відповідного об'єкту та здійснення обмірно-обстежувальних робіт з метою складення необхідного переліку додаткових матеріалів. Також відповідачем не доведено суду неможливості розпочати виконання робіт, приймаючи до уваги, що технічне завдання, яке за своїм змістом є завданням на проектування та основним вихідним документом, було вручено відповідачу ще при підписанні договору.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не може вважатися таким, що відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, тобто не є кредитором, що прострочив, в розумінні положень статті 612 Цивільного кодексу України.

Таким чином, матеріали справи не містять, а відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" робіт за Договором №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017 у строки, передбачені п.4.4 договору, а саме по 31.12.2017.

Строк дії договору встановлено з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками до 31.12.2017, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань. (п.10.1 договору)

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу України, стаття 202 Господарського кодексу України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 Цивільного кодексу України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №905/2187/13, від 13.02.2018 у справі №910/123/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача з виконання робіт за договором не припинилось після 31.12.2017.

Судом встановлено, що 16.02.2018 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" надіслало на адресу відповідача лист-відмову за вих. №ЕЕЦ-15/86 від 16.02.2018 року від договорів підряду, відповідно до якого позивач заявив, зокрема, про розірвання договору №УЗ/ЕЕЦ-171019/00030 від 19.10.2017 в односторонньому порядку та просив повернути авансовий платіж, що підтверджується копіями фіскального чеку від 16.02.2018, опису вкладення у цінний лист від 16.02.2018.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Тобто, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 18.09.2013 у справі №18/1543/12 та від 28.03.2017 у справі №910/13621/16.

Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За таких обставин, суд зазначає, що позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання договору, що є самостійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого правочину, тобто з 16.02.2018.

Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а договір припинив свою дію.

Частиною 2 статті 570 Цивільного кодексу України визначено, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

За приписами положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). На відміну від завдатку аванс - це спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції. Аванс сплачується боржником у момент настання обов'язку платити та виконує функцію попередньої оплати.

Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/45382/17.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем його зобов'язань з виконання робіт за договором та припинення дії такого договору, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повернення відповідачем отриманого ним від замовника авансового платежу у розмірі 89 547 грн. 60 коп.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення відповідачем грошових коштів Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в розмірі 89 547 грн. 60 коп.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив виконання робіт в обумовлені строки з урахуванням припинення дії договору та не здійснив повернення перерахованих грошових коштів в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 89 547 грн. 60 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 02.01.2018 по 15.02.2018 у розмірі 6 712 грн. 40 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов"язань.

Пунктом 7.5 Договору передбачено, що у разі порушення виконавцем терміну виконання робіт відповідно до договору замовник має право вимагати від виконавця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невиконаного обсягу за кожен день прострочення терміну завершення робіт за весь період прострочення.

Оскільки відповідачем роботи взагалі не були розпочаті, вартість невиконаного обсягу робіт складає повну вартість цих робіт - 179 095,20 грн.

Виходячи з того, що сторони умовами договору передбачили застосування у разі порушення терміну виконання робіт пені від суми несвоєчасно виконаних робіт (послуг); спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов"язання, Суд вважає, що вимоги Позивача є обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, за загальний період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання з 02.01.2018 по 15.02.2018 у розмірі 6 712 грн. 40 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає стягненню аванс у розмірі 89 547 грн. 60 коп. та пеня у розмірі 6 712 грн. 40 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

Позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан Енерго" (04210, м.Київ, просперт Героїв Сталінграду, будинок 12-Д, ідентифікаційний код 34956246) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Філії "Енергозбут" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97, ідентифікаційний код 40150221) аванс у розмірі 89 547 (вісімдесят девять тисяч п'ятсот сім) грн. 60 коп., пеню у розмірі 6 712 (шість тисяч сімсот дванадцять) грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 06.11.2018

Суддя І.І. Борисенко