Рішення

від 12.11.2018 по справі 910/10394/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 12.11.2018Справа №910/10394/18 Господарський суд міста Києва у складі: судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/10394/18 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Центренерго» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 23 705,41 грн. Без повідомлення (виклику) учасників справи ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Група компаній “Центренерго” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “Київенерго” про стягнення 23 705,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання №114/ДМТЗ-18 від 25.01.2018 в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2018 відкрито провадження у справі та, оскільки справа малозначна і було відсутнє клопотання про розгляд справи з повідомленням сторін, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Так, відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру. За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.09.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31. Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 10.09.2018 була вручена представнику відповідача 13.09.2018. Приписами ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. У ч. 8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 25.01.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Центренерго» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (покупець), було укладено Договір постачання № 114/ДМТЗ-18, надалі «договір», відповідно до умов п.1.1 якого позивач зобов'язується поставити відповідачу товар, зазначений у специфікації, а відповідач – прийняти і оплатити товар, код ДК 021:2015 « 31211 – Щитки та шафи з плавкими запобіжниками (Автоматичні вимикачі)», в кількості, комплексності, асортименті та за ціною згідно Специфікацією, яка наведена в самому Договорі. Пунктом 3.1 договору визначено, що його сума становить: 58111, 80 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ 20% - 11622, 36 грн. Разом з ПДВ – 69734, 16 грн. Відповідно до пункту 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем поставленого покупцю товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання сторонами видаткової накладної та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 5 цього договору. Поставка товару буде виконуватися на умовах DDP згідно з Правилами «ІНКОТЕРМС» у редакції 2000 р. (п. 5.2 договору). Товар вважається поставленим покупцю з дати підписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару) (п. 5.4 договору). Відповідно до пункту 10.1 Договору він набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків – до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань. Як встановлено судом, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов договору постачальником поставлено товар Публічному акціонерному товариству «Київенерго», а представником замовника прийнято товар на загальну суму 23244, 72 грн., що підтверджується видатковими накладними №5 від 09.02.2018 на суму 11622,36 грн.; №14 від 02.03.2018 на суму 5811,18 грн.; №30 від 05.04.2018 на суму 5811,18 грн. та актами приймання-передавання №1 від 09.02.2018; №2 від 02.03.2018; №4 від 05.04.2018, які підписані сторонами без заперечень та скріплені печатками. Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору. Позаяк, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, у зв'язку з чим виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 23244, 72 грн. 07.05.2018 позивач звернувся до відповідача з листом щодо погашення заборгованості за договором №114/ДМТ3-18 від 25.01.2018, на що відповідач листом від 30.05.2018 № 63/4-3058 повідомив, що проти наявності боргу не заперечує та зобов'язується перерахувати кошти в максимально стислі строки. Втім, своїх зобов'язань не виконав. 14.06.2018 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за договором, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення. Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов`язання, в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у п. 1ст. 193 Господарського кодексу України. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж норми унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України). Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Втім, як встановлено судом, відповідач, у встановлені договором строки, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснив. Тоді як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення 23244,72 грн. основного боргу. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків за договором, йому, на підставі наведених вище норм чинного законодавства, позивачем  нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 200,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 260,69 грн. Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині в сумі, за розрахунком суду, оскільки при розрахунку 3% річних позивачем невірно визначено періоди початку нарахування, з огляду на вимоги ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України. Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 182,94 грн., в іншій частині цих позовних вимог позивачу належить відмовити. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і. т.д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"). Враховуючи викладене, суд перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, дійшов висновку про відмову в задоволенні цих вимог, оскільки індекс інфляції у визначений позивачем період становить від'ємне значення (-). Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього заборгованості з оплати отриманого товару та відсутність підстав для оплати заявлених до стягнення коштів. За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1741,35 грн. Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 126, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд - В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Центренерго» до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про стягнення 23 705,41 грн. задовольнити частково. 2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (04050, м. Київ, вул. Мельникова 31 ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Група компаній «Центренерго» (49000, м. Дніпро, пр-т. Пушкіна, буд. 36а, прим. 5; ідентифікаційний код 31177468) основний борг у розмірі 23244 (двадцять три тисячі двісті сорок чотири) грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 94 коп. та судовий збір у розмірі 1741 (одна тисяча сімсот сорок одна) грн. 35 коп. 3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили. 4. В решті позовних вимог відмовити. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Повний текст судового рішення складено та підписано 12.11.2018. Суддя                                                                                                    Т.В.Васильченко