Рішення

від 07.11.2018 по справі 921/399/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 листопада 2018 року м. ТернопільСправа № 921/399/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

при секретарі судового засідання Курмило В.М.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком", вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль, 46001

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації, вул. Незалежності, 19а, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400

про стягнення 60 703,03 грн. заборгованості по витратах, понесених у липні 2017 року - серпні 2018 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

представники сторін не прибули.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі своєї Тернопільської філії звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації про стягнення 60 703,03 грн. заборгованості по витратах, понесених у липні 2017 року - серпні 2018 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання розпорядником бюджетних коштів норм чинного законодавства щодо відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах окремим категоріям громадян.

06.11.2018 акціонерне товариство подало до суду клопотання №10-09/175 про розгляд справи у судовому засіданні 07.11.2018 без участі його представника. Водночас, цього ж числа позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок заборгованості за серпень 2017 року. Згідно із його даними борг за вказаний місяць складає 4 519,42 грн., в тому числі 84 грн. - витрати на встановлення телефону особі з інвалідністю, яка відповідно до ч.2 ст.35 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" має право на позачергове і пільгове встановлення квартирних телефонів за рахунок видатків, що здійснюються з місцевих бюджетів і враховуються під час визначення обсягу між бюджетних трансфертів. Наведений розрахунок підтверджений поданими письмовими доказами, а відтак його відомості судом враховуються при вирішенні даного спору по суті.

Відповідач проти позову заперечує з викладених у відзиві на позовну заяву №3025 від 16.10.2018 підстав. Просить розгляд справи провести без участі його представника. Вказує, що ОСОБА_1 неодноразово надсилалися листи Укртелекому з інформацією про те, що розрахунки та акти звіряння по пільгах з послуг зв'язку окремим категоріям громадян не будуть реєструватись та фінансуватись, у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень.

Крім цього, ОСОБА_1 подано клопотання №3288 від 06.11.2018 про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 об'єднаних територіальних громад.

З точки зору процесуального законодавства, а саме ст.50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні відповідача до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження .

Вказана правова норма ОСОБА_1 не врахована. Адже у даній справі перше судове засідання відбулося 31.10.2018. До того ж, відповідачем не наведено обґрунтувань, яким чином судове рішення може вплинути на права або обов'язки територіальних громад щодо однієї із сторін даного спору. Як наслідок, у задоволенні його клопотання про залучення третіх осіб суд відмовляє.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу не здійснювалась відповідно до ч.3 ст. 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача, оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, виходячи із наступних міркувань.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, ПАТ "Укртелеком" з липня 2017 по серпень 2018 надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Ланівці та Лановецького району, на виконання законодавчих вказівок, що містяться у Законах України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч.3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" , телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 р. (далі - Правила) визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", встановлено, що пільги щодо оплати послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Так, згідно ст. 91 Бюджетного кодексу України, видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів.

Відповідно до п.п. "б" п. 4 ч.6 ст. 89 та ст. 102 цього Кодексу, до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог ст.102 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги", а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

За викладеними у пункті 3 Порядку №256 положеннями, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг міста Ланівці та Лановецького району є ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації, а тому, на підставі зазначених законодавчих норм та положень Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян має здійснюватись відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Згідно із ч. 1 п. 8 Порядку №256, отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг (ч. 2 п.8 Порядку ).

Як вбачається з матеріалів справи, за липень 2017 року - серпень 2018 року Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" були надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах населенню м. Ланівці та Лановецького району на суму 60 703,03 грн.

Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення, підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам за липень 2017 року - серпень 2018 року всього на суму 60 703,03 грн. (копії розрахунків та доказів їх надсилання знаходяться в матеріалах справи).

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 р., підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

На виконання вищезазначених вимог позивач направляв відповідачу, для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів, відповідні звіти, що підтверджується супровідними листами, які знаходяться в матеріалах справи (№06/2-11-243 від 08.08.2017, №06/2-11-292 від 07.09.2017, №06/2-11-326 від 06.10.2017, №06/2-11-356 від 07.11.2017, №06/2-11-386 від 06.12.2017, №06/2-11-31 від 05.01.2018, №06/2-11-59 від 06.02.2018, №06/2-11-85 від 06.03.2018, №06/2-11-113 від 06.04.2018, №06/2-11-139 від 08.05.2018, №06/2-11-172 від 06.06.2018, №06/2-11-215 від 06.07.2018, №06/2-11-245 від 07.08.2018, №06/2-11-270 від 07.09.2018).

У спірних правовідносинах орган державної влади не заперечує факту надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, не оспорює їхній обсяг, водночас заперечує заявлену до стягнення суму, посилаючись на те, що у Державному бюджеті України на 2017 та 2018 роки субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян не передбачені.

Суд зазначає, що за наведеним вище законодавством та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117, ОСОБА_1 соціального захисту населення є не лише розпорядником бюджетних коштів, а й органом, що контролює відомості, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги.

Натомість, відповідач посилається на те, що ОСОБА_1 не мало підстав та бюджетних призначень для здійснення відшкодування виплат на надання телекомунікаційних послуг, оскільки на 2017 та 2018 роки не передбачено коштів місцевого бюджету по відшкодуванню послуг зв'язку пільговим категоріям населення.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічні положення містяться в ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про жертви нацистських переслідувань", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний статус", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про охорону дитинства", передбачено надання пільг при оплаті за послуги зв'язку (телекомунікаційні послуги).

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації, яке є розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг населення міста Ланівці та Лановецького району, зобов'язане було здійснювати відшкодування витрат, понесених позивачем, внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення, які проживають на вищезазначеній території, за рахунок державних субвенцій.

Посилання відповідача на те, що у місцевому бюджеті не передбачені витрати, пов'язані із наданням пільг на послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, суд оцінює критично. Адже законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах.

Крім цього, Міністерство соціальної політики у листі №989/0/111-18/201 від 07.06.2018 вказало, що у Державному бюджеті України на 2016, 2017 та 2018 роки субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з оплати послуг зв'язку не передбачено. Разом з тим, відповідно до ст.91 Бюджетного кодексу України видатки на надання пільг з оплати послуг зв'язку можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів. Таким чином, питання забезпечення пільгами з оплати послуг зв'язку громадян окремих категорій за рахунок коштів місцевих бюджетів має розглядатися відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Зі змісту статті 617 Цивільного кодексу України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 р. зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно з вимогами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №905/2080/17, від 18.06.2018 у справі №904/6964/17, від 14.06.2018 у справі № 908/1361/17.

За таких обставин, ОСОБА_1 соціального захисту населення відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном) , компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 р. № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

Судом враховуються приписи ст.ст.74,76,77 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог заперечень.

Проте, всупереч наведеним нормам, відповідачем належними засобами доказування позовні вимоги спростовані не були.

З огляду на наведене, станом на момент розгляду справи, борг ОСОБА_1 перед позивачем становить 60 703,03 грн. та підлягає до стягнення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 73-74, 76-79,129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації (вул. Незалежності, 19а, м. Ланівці, Лановецький район, Тернопільська область, 47400, іден. код 03195582) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" (вул. В.Чорновола, 4, м. Тернопіль, іден. код 01188052) - 60 703 (шістдесят тисяч сімсот три) грн. 03 коп. заборгованості по витратах, понесених у липні 2017 року - серпні 2018 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. сплаченого судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено 13.11.2018

Суддя О.В. Руденко