Рішення

від 02.11.2018 по справі 1540/4692/18

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року м. Одеса Справа № 1540/4692/18

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А.,

за участю: секретаря Ягенської К.О., представників: позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський завод залізобетонних виробів до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги мотивовані тим, що 5 вересня 2018 року TOB Одеський завод залізобетонних виробів (далі TOB ОЗЗБВ ) були отримані податкові повідомлення-рішення: №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року. Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були прийняті Головним управлінням ДФС в Одеській області на підставі Акту №621/15-32-14-15/39020883 від 07.08.2018 року Про результати планової виїзної документальної перевірки TOB ОЗЗБВ , з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016 р. по 31.12.2017 р. . На вищезазначений Акт TOB ОЗЗБВ подало заперечення, вих. № 70 від 13.08.2018 року. Вищезазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає незаконними та такими, що мають бути скасовані. Відповідно до податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.08.2018 року, за період 4 квартал 2016 року та 2017 рік встановлено порушення п.п.266.1.1, п.п.266.2.1,п.п.266.3.3, п.п.266.5.1, п.п.266.6.1, п.п.266.7.5, п.п.266.10.1 статті 266 Податкового кодексу України та застосовано штрафні санкції на підставі ст. п. 123.1, ct. 123, п. 129.1, ст129 ПК України в результаті чого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в загальній сумі 82 641 (вісімдесят дві тисячі шістсот сорок одна) гри. - податкове зобов'язання та 20 660 (двадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. - штрафні санкції. Разом -103 301 (сто три тисячі триста одна) грн. 00 коп. Відповідно до п.п.3.1.3.3. Акту Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено, що підчас перевірки встановлено, що складова, частина об'єкта нерухомого майна TOB ОЗЗБВ , а саме адміністративно-побутова будівля (літера А) використовується платником податків для конторських та адміністративних цілей (розміщення керівництва підприємства, бухгалтерії, головного інженера, начальника охорони тощо), та частково надається в операційну оренду іншим юридичним та фізичним особам з метою отримання доходу згідно типових договорів про надання права експлуатації приміщення . Таким чином, адміністративно-побутова будівля TOB ОЗЗБВ за функціональним призначенням та фактичним використанням є офісною будівлею, відповідно є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки . З такою позицією ГУ ДФС в Одеській області позивач не погоджується з огляду на таке. Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (витяг №16713840 від 24.01.2014 р. та №17093921 від 30.01.2014 року), TOB Одеський завод залізобетонних виробів має нежитлові будівлі і споруди за адресою: м.Одеса, вул.М.Боровського, 33, які відносяться до будівель промисловості. TOB ОЗЗБВ є промисловим підприємством, відповідно до основного виду економічної діяльності TOB ОЗЗБВ - 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва . Відповідно до п.п. 266.2.2. п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України, а також до Рішення Одеської міської ради №6258-VI від 21.01.2015р. Про встановлення податку на манно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , - не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Висновки ревізорів ГУ ДФС в Одеській області, що будівля в складі об'єкту нерухомості 275915451101 (4 поверхи), що використовується в господарській діяльності як офісні приміщення та надається іншим особам з метою експлуатації офісних (побутових приміщень) - є адміністративно-побутовим є невірним. Це приміщення є так само промисловим як і інші складові об'єкту, що були придбані відповідно до Договору купівлі-продажу від 24.01.2014 року та 30.01.2014 року (копії надаємо), та складає майно промислового підприємства ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів . Щодо податкового-новідомлення рішення №0036491415 від 27.08.2018 року, то воно прийнято у зв'язку із встановленням вищезазначеного порушення ст. 266 Податкового кодексу, та за порушення п.п.266.7.5., п.п. 266.10.1 ст. 266 Податкового кодексу України - не подання декларації з податку на нерухоме майно, тому застосовано штрафні санкції 170 грн. Однак, виходячи із наведених вище обгрунтувань, TOB ОЗЗБВ не має сплачувати податок на нерухоме майно, відповідно і не мало подавати декларацію з податку на майно та вчасно сплачувати цей податок. Тому, вважає податкове повідомлення-рішення №0036491415 від 27.08.2018 року незаконним та таким, що має бути скасовано. Щодо незаконності податкового повідомлення рішення №0428461307 від 27 вересня 2018 року, то дата в податковому повідомленні-рішенні №0428461307 вказана - 27 вересня 2018 року. Тобто, можна вказувати на порушення строків прийняття такого податкового повідомлення рішення, що є порушенням п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України. Така ж ситуація склалася з податковими повідомленнями - рішенями №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року. Щодо суті самого податкового повідомлення-рішення №0428461307 від 27 вересня 2018 року, то відповідно до податкового повідомлення-рішення №0428461307 від 27 вересня 2018 року ГУ ДФС в Одеській області встановлено порушення пп.14.1.47, пп. 14.1.54, пп.14.1.80, пп. 14.1.222 п.14.1 ст.14, пп. 162.1.1., пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп.163.1.1, пп.163.1.2, п.163.1,пп.163.2.1., пп.163.2.2. п. 163.2. ст.163,пп.164.1.1.,пп.164.1.2 п.164.1, абз. е пп.164.2.17 п.164.2., п.164.5 ст.164, п.167.1, ст.167, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1, п.168.3., пп.168.4.1, пп.168.4.2, пп. 168.4.3, 168.4.4., пп. 168.4.7. п. 168.4 ст.168, п. 171.1, абз. а п. 171.2 ст. 171, абз. а п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу України та застосовано штрафні санкції на підставі ст. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України. У зв'язку з цим збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб - 16 722 грн. 63 коп. (шістнадцять тисяч сімсот двадцять дві грн. шістдесят три копійки) - за податковим зобов'язанням та 12 084 грн. 28 коп. (дванадцять тисяч вісімдесят чотири грн. двадцять вісім копійок) -штрафні санкції. Разом 28 806 грн. 92 коп. (двадцять вісім тисяч вісімсот шість грн. дев'яносто дві коп.). На обгрунтування визначеного порушення щодо використання дизельного палива, вказано що до перевірки не надано: акти звіряння з постачальником, відомості обліку талонів, акти списання талонів, фіскальні чеки АЗС на підтвердження факту заправки, подорожні листи або будь-які інші первинні документи, встановлені на TOB ОЗЗБВ . Посадові особи підприємства відмовились від надання письмового пояснення стосовно використання зазначеного дизельного пального на підприємстві та про спосіб доставки придбаних ПММ від АЗС постачальника до фактичного місцезнаходження підприємства (м.Одеса, вул.М.Боровського, 33). Однак, це не відповідає дійсності, так як інспектор ГУ ДФС в Одеській області просила надати документи по використанню бензину, то все надано було під час переврки. Якщо б представники TOB ОЗЗБВ відмовились надати для перевірки якісь документи, то відповідно до п. 85.6 ст. 85 ПК необхідно було складати Акт відмови, який складено не було. Якщо посилатись на наданий TOB ОЗЗБВ запит на надання копій документів від 24.07.2018 року, то жодного питання по використанню саме дизельного палива на підприємстві та вимоги надати письмові пояснення по такому використанню поставлено не було. Усі перелічені у запиті від 24.07.2018 року документі було надано інспектору Чертухіній Т.Г. під час виїзду на підприємство і проведення перевірки. Однак, під час надання заперечень на Акт, TOB ОЗЗБВ відносно використання дизельного палива було надано: накладні, акти прийому-передачі, акти списання, акти звіряння, відомості видачі палива, відомості видачі талонів на дизельне паливо, подорожні листи. Однак, у своїх висновках про результати розгляду Акту, ГУ ДФС все одно не враховує ці документи (копію опису надаємо). Так, дійсно TOB ОЗЗБВ не було надано фіскальних чеків, що на думку відповідача є порушенням ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі , громадського харчування і послуг . Однак, по-перше лише відсутність фіскальних чеків не може свідчити про порушення ст. 164 ПК. У сукупності документів, що має підприємство на підтвердження використання дизельного пального у господарській діяльності, відсутність фіскальних чеків не може свідчити про використання його іншим чином ніж у господарській діяльності підприємства. У Акті та Висновках про результати розгляду заперечення , на підставі яких було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 27.09.2018 р., вказано, що за рахунок коштів TOB ОЗЗБВ у періоді з 01.10.2016 року по 31.12.2017 року підприємством сплачено у вигляді додаткового блага послуги роумінгу співробітникам підприємства. Вищезазначені кошти було сплачено не працівникам підприємства. З розрахункового рахунку TOB ОЗЗБВ було сплачено ПрАТ МТС Україна за послуги мобільного зв'язку, у тому числі роумінгу. Однак, TOB ОЗЗБВ не надає своїм працівникам послуги мобільного зв'язку і не має можливості їх надавати у зв'язку з тим, що відповідно до частини З статті 42 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-1V Про телекомунікації надання послуг мобільного зв'язку підлягає ліцензуванню. Навпаки, послуги мобільного зв'язку надаються виключно TOB ОЗЗБВ оператором мобільного зв'язку на підставі договору про надання послуг мобільного зв'язку і згідно із рахунком ПрАТ МТС Україна . Використання послуг мобільного зв'язку не є отриманими додатковими благами, оскільки безпосередньо пов'язані з виробничою діяльністю самого підприємства, а не конкретних працівників TOB ОЗЗБВ . Таким чином, використання працівниками TOB ОЗЗБВ послуг мобільного зв'язку на підставі договору укладеного між TOB ОЗЗБВ та ПрАТ МТС Україна не може підпадати під визначення додаткового блага для працівників підприємства і не може вважатися додатковим благом, а є лише способом забезпечення виконання працівниками своїх трудових обов'язків, тобто витратами на організацію та ведення діяльності підприємства.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, та надав до суду письмовий відзив, який мотивований тим що, на підставі направлень від 17.07.2018р. №5943/14-15, №5939/14-15, №5941/14-15, №5942/14-15, №5945/14-15, №5946/14-15, №5944/14-15, №5940/14-15 виданих ГУ ДФС в Одеській області, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), (далі - Податковий кодекс), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 05.07.2018 року № 4808 проведена документальна планова виїзна перевірка TOB ОЗЗБВ , код ЄДРПОУ 39020883 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016р. по 31.12.2017р. Перевірка проводилась з 18.07.2018р. по 31.07.2018р. За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.08.2018р. №621/15-32-14-15/39020883, відповідно до висновків якого встановлені порушення вимог податкового законодавства. На підставі вказаного акту винесенні податкові повідомлення-рішення: №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року.

Ухвалою суду від 14.09.2018 року відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що на підставі направлень від 17.07.2018р. №5943/14-15, №5939/14-15, №5941/14-15, №5942/14-15, №5945/14-15, №5946/14-15, №5944/14-15, №5940/14-15 виданих ГУ ДФС в Одеській області, згідно із пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 77.1 ст. 77 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), (далі - Податковий кодекс), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2018 рік, на підставі наказу ГУ ДФС в Одеській області від 05.07.2018 року № 4808 проведена документальна планова виїзна перевірка TOB ОЗЗБВ , код ЄДРПОУ 39020883 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2016р. по 31.12.2017р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 07.08.2018р. №621/15-32-14-15/39020883, відповідно до висновків якого перевіркою встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:

на порушення п.п.266.1.1, п.п.266.2.1, п.п.266.3.3, п.п.266.5.1, п.п.266.6.1, п.п.266.7.5, п.п.266.10.1 статті 266 Податкового кодексу TOB ОЗЗБВ не подано податкову звітність з податку на нерухоме майно та занижено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до сплати в загальній сумі 82641 грн., в тому числі за 4 квартал 2016 року в сумі 14641 грн., за 2017 рік в сумі 68000 грн.;

на порушення п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п.119.2 ст.119, п.176.2 ст.176 Податкового кодексу та порядку заповнення розділу І та розділу II Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. № 4, податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку за перевіряємий період надавалась не в повному обсязі, а саме: не відображено за перевіряємий період сум доходів та сум утриманого податку, отриманих співробітниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вигляді додаткового блага з ознакою доходу 126 .;

на порушення пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст.14, пп. 162.1.1., пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2., п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2. п. 163.2. ст.163, пп. 164.1.1., пп. 164.1.2 п. 164.1, абз. е пп. 164.2.17 п. 164.2., п. 164.5 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1, п. 168.3., пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.3, 168.4.4., пп.168.4.7. п. 168.4 ст.168, п.171.1, абз. а п.171.2 ст.171, абз. а п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу, підприємство не утримало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб у періоді з 01.10.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 17 411,90 грн., а саме:

4кв. 2016р.-2 022,93 грн.; 2017р.-15 388,97 грн.;

на порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Інші перехідні положення , пп. 162.1.1., пп. 162.1.2., пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2., п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2. п. 163.2. ст. 163, ст. 168, п. 171.1, ст. 171, п. 176 Податкового кодексу, TOB ОЗЗБВ не сплачено військовий збір за період з 01.10.2016р. по 31.12.2017р. на загальну суму 1 189,82 грн., а саме:

4 кв. 2016р. - 138,23 грн.;

2017р.- 1051,58 грн.

До ГУ ДФС в Одеській області надійшло заперечення платника 13.08.2018р. №70 (вх. до ГУ ДФС в Одеській області за № 10022/10/15-32 від 13.08.2018р.) на акт від 07.08.2018р. №621/15-32-14-15/39020883. До заперечень надано копії документів згідно опису від 13.08.2018р. №69 на 32 аркушах.

За результатами розгляду заперечень ГУ ДФС в Одеській області листом від 21.08.2018 року №15156/10/15-32-14-15-10 Про результати розгляду заперечень до акту перевірки скасовано пункт 6 висновку акту документальної планової виїзної перевірки від 07.08.2018р. №621/15-32-14-15/39020883 в частині порушення п. 2.11 гл. 2 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, пункти 4, 5 висновку акту перевірки підлягають викладенню таким чином:

пункт 4 - на порушення пп. 14.1.47, пп. 14.1.54 п. 14.1 ст.14, пп. 162.1.1., гш. 162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2., п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2. п. 163.2. ст.163, пп. 164.1.1., пп. 164.1.2 п. 164.1, абз. е пп. 164.2.17 п. 164.2., п. 164.5 ст.164, п. 167.1 ст.167, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п. 168.1, п. 168.3., пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.3, 168.4.4., пп.168.4.7. п. 168.4 ст.168, п.171.1, абз. а п.171.2 ст.171, абз. а п. 176.2. ст. 176 Податкового кодексу, підприємство не утримало та не перерахувало податок на доходи фізичних осіб у періоді з 01.10.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 16 722,63 грн., а саме: 4 кв.2016 - 1 333,66 грн.; 2017р.- 15 388,97 грн.;

пункт 5 - на порушення п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Інші перехідні положення , пп. 162.1.1., пп. 162.1.2., пп.162.1.3, п.162.1, ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2., п.163.1, пп. 163.2.1., пп. 163.2.2. п. 163.2. ст. 163, ст. 168, п. 171.1, ст. 171, п. 176 Податкового кодексу, TOB ОЗЗБВ не сплачено військовий збір за період з 01.10.2016 по 31.12.2017 на загальну суму 1 142,72 грн., а саме: 4кв. 2016 -91,13 грн.; 2017р.- 1051,58 грн. та залишено без змін порушення, відображені у пунктах 1, 2 висновку акту документальної планової виїзної перевірки від 07.08.2018р. №621/15-32-14-15/39020883.

На підставі вказаного акту та листа ГУ ДФС в Одеській області від 21.08.2018 року №15156/10/15-32-14-15-10 Про результати розгляду заперечень до акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення: №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року.

Щодо встановленого порушення п.п.266.1.1, п.п.266.2.1, п.п.266.3.3, п.п.266.5.1, п.п.266.6.1, п.п.266.7.5, п.п.266.10.1 статті 266 Податкового кодексу в частині не подання TOB ОЗЗБВ податкової звітності з податку на нерухоме майно та заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до сплати в загальній сумі 82641 грн., в тому числі за 4 квартал 2016 року в сумі 14641 грн., за 2017 рік в сумі 68000 грн., суд зазначає наступне.

TOB ОЗЗБВ стверджує, що в акті перевірки перевіряючими неправомірно класифіковано адміністративно-побутову будівлю як офісну з застосуванням вимог Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 , затвердженого наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000р. N 507, який набрав чинності 01.01.2001р. (далі - ДК БС або Класифікатор).

TOB ОЗЗБВ залишено поза увагою, що відповідно до п.б) пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу адміністративно-побутові будівлі та будівлі для конторських та адміністративних цілей відносить до класу будівлі офісні .

Підприємством не враховано, що Державний класифікатор будівель та споруд призначено для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні.

Об'єктами класифікації згідно ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно Класифікатору до групи Будівлі промислові та склади (код 125) належить клас Будівлі промисловості (код 1251), який включає будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств тощо.

До групи Будівлі офісні (код 122) належать будівлі, що використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, в тому числі для промислових підприємств:

- 1220.5 Адміністративно-побутові будівлі промислових підприємств

Отже, будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Будівлі, що використовуються або запроектовані для декількох призначень повинні бути ідентифіковані за однією класифікаційною ознакою відповідно до головного призначення.

Слід зазначити, що органами місцевої виконавчої влади саме Державний класифікатор будівель та споруд використовується при винесенні рішень про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо ствердження TOB ОЗЗБВ про те, що підприємство є єдиним майновим комплексом у понятті ст. 191 Цивільного кодексу України, на підставі чого всі наявні будівлі не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Стаття 266 Податкового кодексу України, яка регламентують порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не звільняє підприємства як єдиний майновий комплекс від оподаткування цим податком. Не є об'єктом оподаткування - податком на нерухоме майно (пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу) будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Аналогічна позиція визначена в Рішенні Одеської міської ради від №625 8-VI від 21.01.2015р. Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (зі змінами та доповненнями).

Слід зазначити, що відповідно до статті 5 Нерухоме майно, щодо якого проводиться державна реєстрація прав Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.07.2004р. №1952-IV у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно передбачено реєстрацію речових прав на підприємства, як єдині майнові комплекси. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, об'єкт нерухомого майна TOB ОЗЗБВ за номером в реєстрі 275915451101 нежилі будівлі та споруди за типом майна не визначений як цілісний майновий комплекс будівель та споруд .

Як встановлено судом, TOB ОЗЗБВ є промисловим підприємством, має будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до пп. є пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу.

Що стосується адміністративно-побутової будівлі, яка використовуються як приміщення для конторських та адміністративних цілей, то ні під час перевірки, ні до суду TOB ОЗЗБВ не надано рішення Одеської міської ради щодо встановлення пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по даній будівлі відповідно до вимог п.п. 266.4.2 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу.

Щодо зроблених розрахунків бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Законодавство України покладає обов'язок обчислення бази оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки саме на власника нерухомого майна-юридичну особу.

Відповідно п.п.266.3.3. п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Статтею 28 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV Про архітектурну діяльність встановлено що власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані: забезпечувати поточний огляд, періодичне обстеження і паспортизацію об'єкта, додержуватися під час експлуатації об'єкта архітектури вимог, визначених у його паспорті, а також вимог законодавства, зберігати комплект проектної документації, за якою збудовано об'єкт архітектури, та паспорт об'єкта, та передавати цю документацію новому власнику.

Статтею 145 Майновий стан та облік майна суб'єкта господарювання Господарського кодексу України встановлено, що Суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів .

Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 р. за № 1365/26142, встановлено обов'язковість проведення інвентаризації земельних ділянок, будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів не ріже, чим один раз на три роки. До початку інвентаризації перевіряються: наявність і стан технічних паспортів та іншої технічної документації на основні засоби, до інвентаризаційного опису вносяться відомості і технічні показники: про будівлі - зазначаються їх призначення, основні матеріали, з яких вони побудовані, об'єм (зовнішній чи внутрішній обмір), площа (загальна корисна площа), число поверхів, підвалів, напівпідвалів, рік побудови тощо.

Судом досліджено договори купівлі-продажу нерухомого майна №152 від 24.01.2014р. та №232 від 30.01.2014р., план земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.

Судом встановлено, що на запит від 24.07.2018р. з даного питання, наданий в ході перевірки платнику податків, з конкретним переліком копій документів, які повинен надати платник податків та з визначенням підстав для їх надання, директором TOB ОЗЗБВ ОСОБА_3 листом від 25.07.2018р. за №61 повідомлено про загальну площу адміністративно-побутової будівлі 2165 кв.м. та відмовлено в наданні перевіряючим засвідчених копії документів (паспорт технічної інвентаризації об'єкта, план земельної ділянки), що свідчать про заниження об'єкту оподаткування, про що складено акт від 25.07.2018р. за №1/15-32-14-15/39020883.

Щодо ствердження позивача, що у загальній сумі площа приміщень, які використовуються як офісні та адміністративні складає 327,2 кв.м. Тобто від загальної площі - 2125 кв.м. це приблизно 15%, то суд зазначає, що це не змінює головне функціональне призначення такої будівлі як адміністративно-побутової.

Рішеннями Одеської міської ради від 16.03.2016 року №428-VІІІ, від 08.02.2017 року №1601-VІІ внесено зміни до Рішення Одеської міської ради від 21.01.2015 року №6258-VІ Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки , в тому числі встановлено ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності юридичних осіб:

2016 рік - в розмірі 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої зконом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування;

2017 рік - в розмірі 1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої зконом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Згідно Законів України Про державний бюджет України на 2016 рік та Про державний бюджет України на 2017 рік , мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2016 ркоу становила 1378 грн. та станом на 01.01.2017 року 3200 грн. відповідно.

Таким чином у 2016 році база оподаткування за 1 кв.м. становила 27,56 грн., а у 2017 році 32 грн.

Як було встановлено вище, перевірка позивача проводилась за період з 01.10.2018 року по 31.12.2017 року.

Таким чином позивач повинен був сплатити за 4 квартал 2016 року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 2125 кв.м. *27,56/4 = 14641,25 грн. та відповідно за 2017 рік у сумі 2125*32=68000 грн.

Крім того, суд критично ставиться до пояснень представника позивача щодо точної площі будівлі через відсутність технічного паспорта на майновий комплекс, так як з матеріалів справи вбачається, що попереднім власником майна виготовлявся технічний паспорт та він знаходиться в Одеському БТІ, тобто позивач мав право отримати його копію як власник цього майна, але не зробив цього, та самостійно надав площу будівлі в листі перевіряючим, та доказів, що спростовують вказану площу суду не надано.

Таким чином відповідач правомірно виніс податкові повідомлення рішення №0036481415 від 27.08.2018 року та №0036491415 від 27.08.2018 року.

Щодо незгоди TOB ОЗЗБВ з порушеннями, викладеними в п.3-5 висновку акту перевірки, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в ході проведення документальної перевірки на підставі підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пунктів 85.2 пунктів 85.4, 85.8 статті 85 (для копій документів) Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненнями головному бухгалтеру підприємства ОСОБА_7 було надано запит від 24.07.2018р. про надання до перевірки оригіналів та завірених копій документів.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України, у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважатиметься, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Як вбачається з відповіді ТОВ ОЗЗБВ від 30.07.2018 № 65 підприємством не було надано завірених належним чином копій документів, оригінали до ознайомлення було надано не в повному обсязі.

Перевіркою дотримання ТОВ ОЗЗБВ встановленого порядку заповнення Податкового розрахунку, достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей, встановлено порушення п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 119.2 ст.119, п. 176.2 ст.176 Податкового кодексу та порядку заповнення Розділу І та Розділу II Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ), затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, податкова звітність про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків податку та суми утриманого з них податку за перевіряємий період надавалась не в повному обсязі, а саме: не відображення за перевіряємий період сум доходів та сум утриманого податку, отриманих співробітниками ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вигляді додаткового блага з ознакою доходу 126 .

Перевіркою первинних документів по рахунку № 31 Рахунки у банках , № 631 розрахунки з постачальниками та первинних документів аналітичного обліку з метою виявлення, надання працівникам та стороннім громадянам матеріальних та соціальних благ за рахунок TOB ОЗЗБВ , встановлено наступне.

За перевіряємий період TOB ОЗЗБВ проводило списання паливно-мастильних матеріалів згідно договору постачання нафтопродуктів для комерційного використання № 0120 від 05.07.2016 з TOB КАТРАЛ ОІЛ .

Отримання палива здійснювалось головним механіком ОСОБА_4 із застосуванням талонів. Порядок відпускання нафтопродуктів для автотранспортних засобів регламентовано Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти іі організаціях України, затвердженої спільним наказом Міненергетики, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспоживстандарту від 20.05.2008 № 281/171/578/155.

Дослідженням наданих документів встановлено, що разом з бензином А-80, підприємством було здійснено придбання Дизпалива на АЗС постачальника:

накладна від 27.12.2017 № 8761, акт приймання передачі від 27.12.2017№ 8761: 300 л. дизпалива на суму 7 552,80 грн. (з ПДВ);

накладна від 04.12.2017 № 8362, акт приймання передачі від 04.12.2017 № 8362: 600 л. дизпалива на суму 14 788,80 грн. (з ПДВ);

накладна від 07.11.2017 № 7942, акт приймання передачі від 07.11.2017№ 7942: 460 л. дизпалива на суму 11 028,96 грн. (з ПДВ);

накладна від 31.10.2017 № 7791, акт приймання передачі від 31.10.2017№ 7791: 240 л. дизпалива на суму 5 610,24 грн. (з ПДВ);

накладна від 13.10.2017 № 7551, акт приймання передачі від 13.10.2017 № 7551: 600 л. дизпалива на суму 13 953,60 грн. (з ПДВ);

У зазначених вище документах є посилання на довіреності № 108 від 30.10.2017, №102 від 12.10.2017, № 139 від 21.12.2017 на ім'я головного механіка підприємства ОСОБА_4, але не зазначена марка дизельного пального.

Представник позивача пояснив, що отримане вказане дизельне паливо було ОСОБА_4 передано ОСОБА_8 який використовув його для заправки тепловоза, який використовується ТОВ ОЗЗБВ в своєї госпордарської діяльності.

Проте суду не надано доказів використання зазначеного дизельного пального на підприємстві, а саме наявність тепловоза і використання його у господарській діяльності так само не надавались дані документи під час перевірки.

За перевіряємий період TOB ОЗЗБВ передано ОСОБА_4 дизельного пального на загальну суму 52934,40 грн., в т. ч.: жовтень 2017 - 19563,84 грн.; листопад 2017 - 11028,96 грн.; грудень 2012 - 22341,60 грн., а тому у вз'язку з отриманням ним додаткового блага у вигляді дизпалива у позивача виник обов'язок подати звітність з податку на доходи фізичних осіб та сплати з суми додатковго блага податку на доходи з фізичних осіб та військовий збір, що не було виконано.

Також, при перевірці первинних документів по рахунку № 31 Рахунки у банках , № 631 розрахунки з постачальниками та первинних документів аналітичного обліку з метою виявлення, надання працівникам та стороннім громадянам матеріальних та соціальних благ за рахунок TOB ОЗЗБВ встановлено, що на протязі перевіряємого періоду, згідно щомісячних роздруківок рахунків та актів виконаних послуг мобільного оператора МТС, підприємство сплачує за послуги мобільного зв'язку згідно договору від 01.01.2017 № 29537994134 з ПрАТ МТС Україна по відповідним рахункам.

В матеріалах справи містяться наказ від 01.10.2015 №07/1-од по підприємству, в якому зазначено необхідність використання в господарській діяльності підприємства мобільного зв'язку, укладання договору на отримання послуг мобільного зв'язку з ПрАТ МТС Україна ,

Зазначена необхідність укладання договорів позички мобільних телефонів з працівниками підприємства, затвердження правил користування мобільним зв'язком та номери телефонів оператора МТС за працівниками підприємства, а саме: - Директор - ОСОБА_9 - НОМЕР_3; Головний бухгалтер - ОСОБА_10 - НОМЕР_4; Начальник відділу охорони - ОСОБА_11І - НОМЕР_5; Головний інженер - ОСОБА_6 - НОМЕР_6; Головний механік - ОСОБА_4 - НОМЕР_7; начальник відділу контролю якості ОСОБА_5 - НОМЕР_8.

наказ від 16.11.2017 № 26/1-од, де зазначено зміни до наказу від 01.10.2015 №07/1-од: добавлено прізвище -начальника відділу охорони ОСОБА_12 - НОМЕР_5; -договори позички мобільних телефонів з працівниками.

Судом встановлено, що під час перевірки при детальному розгляді роздруківок щомісячних розрахунків, наданих оператором мобільного зв'язку МТС, встановлено отримання послуг роумінгу наступними працівниками підприємства: ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3

Але, згідно наданих підприємством до перевірки документів, у перевіряємому періоді відсутні відрядження зазначених співробітників закордон, так само не надано їх до суду.

Як пояснив суду представник позивача - працівники в цей час перебували у щорічній відпустці за кордоном, але користувались роумінгом для дзвінків по робочим справам.

Разом з тим на підприємстві не ведеться журнал обліку дзвінків та у перевіряємому періоді співробітниками не складались звіти про використання службового телефону.

Таким чином в матеріалах справи відсутні будь-яки докази, що підтверджує використання співробітниками мобільного зв'язку в роумінгу та зв'язок їх з веденням господарської діяльності.

TOB ОЗЗБВ нараховано податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 г) статті 198 Податкового кодексу за операціями з придбання послуг мобільного зв'язку.

Таким чином, перевіркою встановлено, що за рахунок коштів TOB ОЗЗБВ у періоді з 01.10.2016 по 31.12.2017 підприємством сплачено у вигляді додаткового блага послуги роумінгу співробітникам підприємства ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3 на загальну суму 23246,62 грн., а саме:

4 квартал 2016 - 6 075,58 грн.;

2017- 17 171,04 грн.;

Відповідно до п.п. 14.1.47, п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно із пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо(крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу). Дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ), включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Відповідно п. 164.5 ст. 164 Податкового кодексу, при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах об'єкт оподаткування визначається як вартість такого нарахування помножена на коефіцієнт, який розраховується за такою формулою: К = 100: (100-Сп), де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент такого нарахування.

Відповідно до п. 127.1 ст.127 Податкового кодексу України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідно до п. 171.2 ст.171 Податкового кодексуУкраїни особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.

Відповідно до пп. 168.1 ст.168 Податкового кодексу, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у п. 167.1ст. 167 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями.

Відповідно до пп. 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує,надає) оподаткований дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок.

Відповідно до пп 168.1.5. Податкового кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 176.2 ст.176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, перевіркою встановлено, що за рахунок коштів підприємства у періоді з 01.10.2016 по 31.12.2017 працівникам підприємства ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6 надано додаткові блага на загальну суму 76181,02

грн., а саме:

2016 - 6 075,58 грн.;

2017-70 105,44 грн.

В зв'язку з наданням працівникам ТОВ ОЗЗБВ додаткового блага у вигляді дизпалива та оплати приватних розмов в роумінгу, у позивача виник обов'язок подати в 2016-2017 роках звітність з податку на доходи фізични осіб та сплати з суми додаткового блага податку на доходи з фізичних осіб (168.1.1 ПКУ) та сплатити військовий збір (п.16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні пложення ПКУ), що зроблено не було.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що відповідач правморіно прийняв податкові повідомлення - рішення №0428461307 від 27.09.2018 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, на загальну суму 28806,92 грн., №0428431807 від 27.09.2018 року яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з війського збору на загальну суму 1968,48 грн. та №0428451307 від 27.09.2018 року яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 510 грн. за несвоєчасне подання декларації податку на доходи фізичних осіб.

Щодо доводів позивача щодо незаконності податкових повідомлень - рішень №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року через порушення стоків прийняття, а саме 27.09.2018 ркоу, що є порушенням п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 86.6 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Як заначив представник відповідача в судовому засіданні зазначені податкові повідомлення - рішення згідно АІС Податковий блок винесено своєчасно 27.08.2018 року та направлено рекомендованим листом №6800104988219 за податковою адресою позивача.

Проте через механічну помилку на них стоїть дата 27.09.2018 ркоу замість 27.08.2018 року.

Як встановлено судом вказані податкові повідомлення - рішення були отриманні позивачем 05.09.2018 року.

Дану обставину про отримання вказаних податкових повідомлень - рішень саме 05.09.2018 року позивач сам підтверджує в своєму адміністративному позові.

Таким чином суд доходить висновку, що вони не були зареєстровані з порушенням п. 86.6 ст. 86 ПК України, так як позивач отримав їх 05.09.2018 року, а тому суд вважає, що порушення п. 86.6 ст. 86 ПК не було, мала місце арифметична помилка, що не усуває виявлених перевіркою порушень.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено відсутність порушень викладених в акті перевірки (з урахуванням висновку ГУ ДФС в Одеській області), а отже подоткові повідомлення - рішення є законними та правомірними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд враховує, чи прийняті вони з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст..ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд

ВИРІШИВ: У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Одеський завод залізобетонних виробів до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень №0036481415 від 27.08.2018 року, №0036491415 від 27.08.2018 року, №0428461307 від 27.09.2018 року, №0428431307 від 27.09.2018 року, №0428451307 від 27.09.2018 року відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст..255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуванням положень п.15-5 Перехідних положень КАС України.

Повний текст виготовлений 06.11.2018 року.

Суддя Іванов Е.А.

.