Рішення

від 13.11.2018 по справі 1840/3451/18

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2018 р. Справа № 1840/3451/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Гелети С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру), в якій просить: визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену у листі від 30.08.2018 № К--9872-4098/21-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в серпні 2018 позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2 га для ведення особистого селянського господарства. Не зважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, визначені законом, листом від 30.08.2018 відповідач дозволу не надав, посилаючись на те, що масив, за рахунок якого планується відведення земельної ділянки, включений у перелік земельних ділянок для передачі в оренду на умовах аукціону і відповідно до ст. 136 Земельного кодексу така земельна ділянка не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Позивач не погоджується із такими висновками відповідача у зв'язку із чим звернулась до суду за захистом своїх прав.

02.10.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що за інформацією відділу у Буринському районі ГУ Держгеокадастру масив, за рахунок якого планується відведення земельної ділянки, включений у перелік земельних ділянок для передачі в оренду на умовах аукціону. Наказом від 04.10.2017 № 664 земельну ділянку площею 10,2700 га на території Воскресенської сільської ради Буринського району включено в перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги у формі аукціону. Відповідно до ст. 136 Земельного кодексу України така земельна ділянка не може відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів. Тобто, на думку представника відповідача, ГУ Держгеокадастру правомірно відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку, права на яку виставлено на земельні торги.

Ухвалою суду від 13.09.2018 відкрито провадження, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернулась до ГУ Держгеокадастру із заявою від 01.08.2018 (зареєстрована у ГУ Держгеокадастру у Сумській області 03.08.2018) у якій просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 32).

Листом від 30.08.2018 № К--9872-4098/21-18 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що за інформацією відділу у Буринському районі ГУ Держгеокадастру від 20.08.2018 № 690/416-18 масив, за рахунок якого планується відведення земельної ділянки, включений у перелік земельних ділянок для передачі в оренду на умовах аукціону. Відповідно до ст. 136 Земельного кодексу України до завершення торгів, така земельна ділянка не може бути відчужена (а.с. 13).

Суду представник відповідача надав наказ ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 04.10.2017 № 664 про внесення змін до наказу "Про визначення земельних переліку ділянок" від 09.04.2014 № 23, яким 35 земельних ділянок включено до переліку земельних ділянок, права на які можуть бути продані на земельних торгах (а.с. 42). Із додатку до вказаного наказу вбачається, що земельна ділянка на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області площею 10,2700 га, кадастровий номер 5920982000:03:001 включена до переліку земельних ділянок, права на які можуть бути продані на земельних торгах (а.с. 43).

Суд не погоджується із такими висновками ГУ Держгеокадастру, виходячи із наступного.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто, Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Як вбачається з листа ГУ Держгеокадастру від 30.08.2018 № К--9872-4098/21-18, відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність мотивована включенням бажаної земельної ділянки до переліку земельних ділянок для передачі в оренду на умовах аукціону.

Вказана підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України.

Посилання відповідача на ст. 136 Земельного кодексу України визнаються судом безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 вказаної статті, на яку в тому числі посилається відповідач, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги.

Із наданих суду доказів, а саме наказу від 04.10.2017 № 664 та додатку до нього, вбачається, що на сьогоднішній день триває процес підбору земельних ділянок для продажу прав на них через земельні торги, однак такі земельні ділянки на торги не виставлені, а тому підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту їх землеустрою відсутні.

Згідно з ч. 4 ст. 136 Земельного кодексу України підготовку лотів до проведення земельних торгів забезпечує організатор земельних торгів.

Підготовка лотів до проведення земельних торгів включає: а) виготовлення, погодження та затвердження в установленому законодавством порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі зміни цільового призначення земельної ділянки та у разі, якщо межі земельної ділянки не встановлені в натурі (на місцевості); б) державну реєстрацію земельної ділянки; в) державну реєстрацію речового права на земельну ділянку; г) отримання витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель" у разі продажу на земельних торгах права оренди на неї; ґ) проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до Закону України "Про оцінку земель", крім випадків продажу на земельних торгах права оренди на неї; д) встановлення стартової ціни продажу земельної ділянки, яка щодо земель державної та комунальної власності не може бути нижчою за експертну грошову оцінку земельної ділянки; е) встановлення стартового розміру річної орендної плати, який щодо земель державної та комунальної власності не може бути меншим розміру орендної плати, визначеного Податковим кодексом України; є) встановлення стартової ціни продажу прав емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, яка щодо земель державної чи комунальної власності не може бути нижчою за ринкову вартість відповідного права, визначену шляхом проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок; ж) визначення виконавця земельних торгів, дати та місця проведення земельних торгів.

Жодних доказів вчинення вищевказаних дій стосовно земельної ділянки, на яку ОСОБА_1 просила надати дозвіл на розроблення проекту її землеустрою відповідачем не надано.

Оскільки відмовляючи ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач посилався на підстави, не передбачені чинним законодавством, суд приходить до висновку про те, що така відмова є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо заперечень відповідача про наявність у нього дискреційних повноважень на прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та неможливості в судовому порядку зобов'язати його вчинити такі дії, суд зазначає наступне.

Рекомендаціями Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11.03.1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі органів виконавчої влади, завжди мають межі, встановлені законом.

Тому, вирішуючи питання про правомірність рішень та наказу ГУ Держгеокадастру необхідно виходити з меж повноважень органів державної влади у сфері розпорядження землями державної власності, визначених законом.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу.

В свою чергу, статтею 121 Земельного кодексу України встановлені норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Позивач має право безоплатно набути у власність із земель державної власності земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства розміром до 2,00 га.

При цьому, позивачем повністю дотримано регламентовану законодавством процедуру звернення з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, подані необхідні для цього документи.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушень пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (див. рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень.

Позиція суду у даній справі узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 19.06.2018 по справі № 819/1061/17 (провадження К/9901/27028/18) та від 14.08.2018 по справі № 815/1666/17 (провадження К/9901/18747/18).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, як суб'єкт владних повноважень, не довело правомірності свого рішення щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

З огляду на встановлені обставини, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 та вважає за необхідне визнати протиправною і скасувати відмову ГУ Держгеокадастру, викладену в листі від 30.08.2018 № К--9872-4098/21-18, у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою та вважає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України суд також вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ Держгеокадастру у Сумській області судові витрати в розмірі 1409,60 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, викладену в листі від 30.08.2018 № К-9872-4098/21-18, про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області згідно заяви ОСОБА_1 від 01.08.2018, зареєстрованої 03.08.2018 за № К-9872/0/94-18, надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Воскресенської сільської ради Буринського району Сумської області за межами населених пунктів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м. Суми, вул. Петропавлівська, 108, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 (41700, Сумська область, м. Буринь, вул. Богдана Хмельницького, 6-а, рнокпп НОМЕР_1) 1409,60 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 13.11.2018.

Суддя С.М. Гелета