Постанова

від 08.11.2018 по справі 814/1325/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/1325/17

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Кравченка К.В., Коваля М. П.,

за участю секретаря - Сінчі А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Прометей до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Прометей (далі - ТОВ ВК Прометей ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ГУ ДФС у Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року № 0003331408.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 24 лютого по 01 березня 2017 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ ТЕРРАМ та ТОВ ФИОЛЕНТ за вересень 2016 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників. За результатами перевірки складено акт від 09 березня 2017 року за № 42/14-29-14-02/37893781, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 30.8 ст.30, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ ВК Прометей занижено податок на додану вартість який сплачується до бюджету за вересень 2016 року в сумі 3832937 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року № 0003331408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 3832937 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1803610 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року позовні вимоги ТОВ ВК Прометей задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 22 березня 2017 року № 0003331408.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Миколаївській області судовий збір у сумі 84548,20 грн. на користь ТОВ ВК Прометей .

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано у повному обсязі складені належним чином первинні та бухгалтерські документи щодо придбання товару та послуг у контрагентів-постачальників ТОВ ТЕРРАМ та ТОВ ФИОЛЕНТ по спірним господарським операціям.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ГУ ДФС у Миколаївській області подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушення норм матеріального та процесуального прав, а тому останній просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що контрагентом позивача ТОВ ТЕРРАМ присутні розбіжності щодо первинної бухгалтерської документації зокрема, на видатковій накладній товару відсутній підпис позивача, реквізити довіреності, не вказано місце складання документу, не виписувалась довіреність на отримання товару. Крім того, відповідно до товарно-транспортних накладних товар поставлявся декілька днів з 15 по 19 вересня 2016 року, проте в усіх товарно-супровідних документах вказана видаткова накладна з датою , яка ще не відбулась, а саме - 19 вересня 2016 року. До того ж, в матеріалах справи наявний протокол допиту свідка ОСОБА_1 щодо фіктивного здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ ТЕРРАМ . Щодо господарських відносин з ТОВ ФИОЛЕНТ , контролюючий орган вказує, що до перевірки надано акти списання товарів, згідно яких списувались хімікати (оприбутковані по обліку від ТОВ ТЕРРАМ ), які не містять площу, способи й строки внесення добрив (за видами), кількість внесених добрив під кожну культуру окремо в переводі на діючу речовину. Також, відповідно до вимог Методичної рекомендації від 21 грудня 2007 року № 929 відсутній сертифікат якості, який підтверджує якість відпущених мінеральних добрив.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Судом встановлено, що з 24 лютого по 01 березня 2017 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ ТЕРРАМ та ТОВ ФИОЛЕНТ за вересень 2016 року та контрагентами-покупцями, яким у подальшому були реалізовані товари (послуги), придбані у вищенаведених контрагентів-постачальників.

За результатами перевірки складено акт від 09 березня 2017 року за № 42/14-29-14-02/37893781, в якому зазначено про порушення позивачем пункту 30.8 ст.30, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ Виробнича компанія Прометей занижено податок на додану вартість який сплачується до бюджету за вересень 2016 року в сумі 3832937 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22 березня 2017 року № 0003331408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем 3832937 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1803610 грн..

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу (у вказаній вище редакції) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (у вказаній вище редакції) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) зазначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону (у вказаній вище редакції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за вересень 2016 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентами ТОВ ТЕРРАМ та ТОВ ФИОЛЕНТ на загальну суму 3832937 грн..

При цьому позивачем протягом перевіреного контролюючим органом періоду, серед іншого, укладено договори з контрагентом - постачальником ТОВ ТЕРРАМ , а саме:

- договір поставки від 05 вересня 2016 року № 5/9, відповідно до якого Продавець (ТОВ ТЕРРАМ ) зобов'язується передати Покупцю (позивач) добрива та засоби захисту рослин у власність, а останній - прийняти та оплатити вартість поставленого товару. Кількість та асортимент товару узгоджується Сторонами згідно додатків. Поставка товару здійснюється партіями згідно Специфікацій, які є невід'ємною частиною договору (т. 1 а. с. 53, 54);

- договір на перевезення вантажів на території України від 05 вересня 2016 року № ПК-5/9, відповідно до якого Перевізник (ТОВ ТЕРРАМ ) зобов'язується передати Замовнику (позивачу) транспортні послуги на здійснення перевезення сільськогосподарської продукції за маршрутом з поля від комбайну на тік. Вартість транспортних послуг щодо виконання умов цього договору визначена за домовленістю сторін (т. 1 а. с. 140-141).

Крім того, позивачем надано до суду Специфікація до названого вище договору на поставку добрива, видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, копії актів списання товарів, копії лімітно-зібраних карток на отримання матеріалів, копії звітів про рух матеріалів, акти надання послуг, копію рахунку на оплату, копії реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля, копії реєстрів приймання зерна вагарем, придбаних протягом перевіреного періоду у контрагента-постачальника ТОВ ТЕРРАМ ( т. 1 а. с. 54, 55, 56, 57-125, 126-132, 133-139, 142, 143, 144-145, 146-235, т. 2 а. с. 1-11).

Разом з цим, надання контролюючому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть, серед іншого, свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своїх вимог, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (поставки товарів та послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості товару (добрива), придбаного протягом перевіреного періоду у ТОВ ТЕРРАМ . В обґрунтування висновку щодо безпідставності включення до податкового кредиту сум податку за господарською операцією з названим контрагентом, відповідач зазначає, що до перевірки надано видаткову накладну від 19 вересня 2016 року № 43, яка підписана від імені ТОВ ТЕРРАМ директором ОСОБА_1, проте від імені ТОВ ВК Прометей підпис відсутній, реквізити довіреності відсутні, не вказано місце складання документу. Довіреність на отримання товару не виписувалась.

Перевіркою також встановлено, що податкова накладна від 19 вересня 2016 року № 34 складена на дату відвантаження товарів (видаткова накладна від 19 вересня 2016 року № 43) . Відповідно до товарно-транспортної накладних хімікати поставлялись протягом декількох днів з 15 вересня по 19 вересня 2016 року, тобто першою датою відвантаження товару була дата 15 вересня 2016 року, потім 16 вересня 2016 року, 17 вересня 2016 року та 19 вересня 2016 року. Отже, в даному випадку відбувалося часткове постачання товару 15 вересня 2016 року, потім 16 вересня 2016 року, 17 вересня 2016 року, а податкові накладні не складалися. Крім того, в податковій накладній від 19 вересня 2016 року не вказано вид цивільно-правового договору, його дата та №. Відповідно до товарно-транспортних накладних товар поставлявся декілька днів з 15 по 19 вересня 2016 року, однак в усіх ТТН була вказана видаткова накладна з датою, яка ще не відбулась - 19 вересня 2016 року.

Перевіркою правильності складання акту надання послуг № 78 від 30 вересня 2016 року встановлено, що графа від замовника не мітить ПІБ особи, що не дає можливості ідентифікувати особу, яку брала участь у господарській операції.

В ході перевірки також встановлено, що у зв'язку з ненаданням до перевірки сертифікатів якості на хімікати (ЗЗР, добрива) неможливо встановити їх виробника та дослідити ланцюг транспортування (продажу від виробника до ТОВ ВК Прометей ).

У зв'язку з викладеним вище, відповідачем зроблено висновок, що підприємством ТОВ ВК Прометей використано не в господарській діяльності та не в оподатковуваних операціях хімікати та добрива придбані у ТОВ ТЕРРАМ на суму 2634000 грн. за період вересень 2016 року.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем на підтвердження товарності угод між ним та контрагентом надано договір з підприємством-постачальником ТОВ ТЕРРАМ , видаткові та податкові накладні, а також товарно-транспортні накладні щодо перевезення названого товару.

При цьому зміст окремих первинних документів, наданих позивачем, не відповідає змісту укладених підприємством угод.

Матеріалами справи також встановлено, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 листопада 2017 року по кримінальній справі № 490/7820/17 директора ТОВ ТЕРРАМ ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України.

Як вбачається з вироку суду, ОСОБА_1 в січня 2016 року в м. Миколаєві, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, погодився на пропозицію осіб за грошову винагороду в розмірі 1000 грн. на місяць, перереєструвати на своє ім'я, тобто придбати підприємство (юридичну особу) ТОВ ТЕРРАМ . При цьому ОСОБА_1, не мав жодного наміру та можливості здійснювати фактичне керівництво зазначеним підприємством, оскільки не мав на це спеціальних знань чи навичок, а також необхідних для здійснення підприємницької діяльності капіталовкладень. Крім того, ОСОБА_1 після проведення перереєстрації ТОВ ТЕРРАМ , жодних документів первинного бухгалтерського обліку, звітності та інших документів, що повідані з господарською діяльністю ТОВ ТЕРРАМ , не готував та не підписував, де знаходиться печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками він не розпоряджався.

Названий вирок Центрального районного суду м. Миколаєва набрав законної сили 15 грудня 2017 року (т. 2 а. с. 166-167).

Статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Вказаний правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі N 826/6986/14.

Відповідно до положень ст. ст. 73 та 78 Кодексу адміністративного судочинства України належним доказом фіктивності підприємництва (протиправних дій певних фізичних осіб) є вирок суду у кримінальній справі.

Таким чином, з урахуванням встановлених у сукупності доказів та обставин справи, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість реального здійснення ТОВ ТЕРРАМ господарських операцій за договором поставки від 05 вересня 2016 року № 5/9 та договором на перевезення вантажів на території України від 05 вересня 2016 року № ПК-5/9 з ТОВ ВК Прометей , що свідчить про правомірність визначення позивачу контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість по названим господарським операціям на суму 2634000 грн., яке визначено відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 22 березня 2017 року № 0003331408.

Разом з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2016 року сум податку на додану вартість за господарською операцією з його контрагентом ТОВ ФИОЛЕНТ на суму 1198900 грн..

Матеріалами справи встановлено, що позивачем укладено договір на виконання робіт від 02 серпня 2016 року № 02/18, відповідно до якого Виконавець (ТОВ ФИОЛЕНТ ) зобов'язується за завданням Замовника (позивача) виконати сільськогосподарські роботи, а саме: культивація, підкормка озимих, глибоке розпушування, збір врожаю соняшника, дискування, боронування зябу та оранка, який зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи (т. 2 а. с. 12-14).

В акті перевірки ГУ ДФС у Миколаївській області зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, внаслідок включення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого у складі вартості товарів (послуг), придбаних, зокрема, у ТОВ ФИОЛЕНТ протягом перевіреного контролюючим органом періоду. В обґрунтування висновку щодо безпідставності включення до податкового кредиту сум податку за господарською операцією з названим контрагентом, відповідач зазначає, що позивачем не надано документи, що підтверджували б передачу хімікатів особам ТОВ ФИОЛЕНТ що здійснювали б їх внесення, наданий до перевірки акт надання послуг від 30 вересня 2016 року № 85 не містить ПІБ особи, що не дає можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції, надано акти списання товарів згідно яких списувались хімікати (оприбутковані на обліку від ТОВ ТЕРРАМ ), які не містять площу, способу і строки внесення добрив (за видами), кількість внесених добрив під кожну культуру окремо в переводі на діючу речовину, а також не надано сертифікатів на хімікати де вказано їх виробника ( т. 1 а. с. 28-36).

Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати позивача по названому вище договору з ТОВ ФИОЛЕНТ безпосередньо пов'язані з його статутною діяльністю (вирощування зернових культур (крім рису) бобових культур і насіння олійних культур) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами - договором на виконання робіт, актами надання послуг, податковими накладними, а також рахунками на оплату відповідних послуг (т. 2 а. с. 12-14, 15-18, 19-22).

Крім того, позивачем надано копії звітів про рух матеріалів за жовтень -вересень 2016 року та копії реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля (т. 2 а. с. 23-26, 27-51).

Наявність та правильність оформлення податкових накладних, складених протягом вересня 2016 року на виконання названого вище договору від 02 серпня 2016 року № 02/18, укладеного позивачем з ТОВ ФИОЛЕНТ , контролюючим органом під сумнів не ставиться.

При цьому відповідачем не доведено фактів безтоварності операції за спірною угодою та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеним позивачем договором підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, окремі недоліки в оформлені яких не впливають на реальність цих операцій.

За таких обставин, сума податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ ФИОЛЕНТ за вказаною вище угодою на суму 1198900 грн. була правомірно включена позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2016 року.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу позивача, апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції, прийнявши нову постанову, якою частково задовольнив позовні вимоги ТОВ ВК Прометей .

При цьому апеляційний суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Миколаївській області від 22 березня 2017 року № 0003331408 в частині збільшення ТОВ ВК Прометей суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1763000 грн., що складає 31,28 відсотків від заявлених позовних вимог (1763000 грн. (частина задоволених позовних вимог) х 100 % / 5636547 грн. (заявлені позовні вимоги) = 31,28 %), відмовивши у задоволенні позовних вимог в іншій частині.

На підставі наведених вище положень ст. 139 КАС України позивач має право на відшкодування 31,28 відсотків здійснених ним документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, а саме в сумі 26446,68 грн. (84548,20 грн. (сума здійснених документально підтверджених судових витрат) х 31,28 % = 26446,68 грн.).

Зважаючи на викладенні обставини, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що виразилось в неправильному застосуванні закону, у зв'язку з чим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з винесенням постанови про часткове задоволення позовних вимог ТОВ ВК Прометей .

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити частково.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Прометей задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 22 березня 2017 року № 0003331408 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Прометей суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1198900 (один мільйон сто дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот) грн. за основним платежем та 564100 (п'ятсот шістдесят чотири тисячі сто) грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У задоволенні решти позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Прометей - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39394277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Прометей (код ЄДРПОУ 37893781) судові витрати в розмірі 26446 (двадцять шість тисяч чотириста сорок шість) грн. 68 коп..

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду на протязі тридцяти днів.

Повний текст постанови суду складено 13 листопада 2018 року.

Головуючий суддя Димерлій О.О. Судді Кравченко К.В. Коваль М.П.