Постанова

від 13.11.2018 по справі 817/1003/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 рокуЛьвів№ 857/2171/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,

за участю секретаря судового засідання: Дідик Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Моко на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року, головуючий суддя - Махаринець Д.Є., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Моко про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2018 року позивач - ГУ ДФС у Рівненській області звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Моко , в якому просило надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що відповідач має узгоджений податковий борг перед бюджетом у сумі 49 129 грн. 05 коп. На виконання постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 року по справі №817/975/16 позивачем надсилались інкасові доручення до банків, які повернуті без виконання. Позов обґрунтований приписами ст.95 Податкового кодексу України.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року адміністративний позов задоволено; надано Головному управлінню ДФС у Рівненській області (вул. Відінська, 12, м. Рівне, 33023, ЄДРПОУ 39394217) дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Моко , що перебуває у податковій заставі, згідно з Актом опису майна №4 від 12.02.2016 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ТзОВ Фірма Моко оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на момент винесення оскарженого рішення у відповідача був відсутній податковий борг з податку на додану вартість, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, наявність податкового боргу відповідача підтверджується наданими позивачем: корінцем податкової вимоги №5860-23; інтегрованими картками відповідача по податку на додану вартість, довідкою про стан розрахунків з бюджетом станом на 16.02.2017 року згідно з якими за відповідачем обліковується податкова заборгованість у сумі 49 129 грн. 05 коп.

Внаслідок цього, для реалізації повноважень контролюючого органу, передбачених п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, спрямованих на реалізацію постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 01.08.2016 року по справі №817/975/16 позивач звернувся із даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що є наявні підстави для погашення податкового боргу відповідача у сумі 49 129,05 грн. за рахунок майна боржника, яке перебуває у податковій заставі, визначеного Актом опису майна №4 від 12.02.2016 року, у порядку та спосіб, встановлений ст. 95 Податкового кодексу України.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як зазначено у п.п. 89.1 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України, право податкової застави виникає: 89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу; 89.1.3. у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов язань.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису (п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України).

За матеріалами справи, 29.01.2016 року позивачем прийнято Рішення №14 про опис майна відповідача у податкову заставу.

11.01.2014 року позивачем складений Акт №4 опису майна, відповідно до якого проведений опис майна відповідача у кількості 5 одиниць, а саме:

1 - Верстат фрезерний ВМ 127. Призначений для фрезерних робіт деталей зі сталі та кольорових металів. Виробник м. Воткінськ машинобудівний завод. Інвентарний №М065 в кількості 1 шт. вартістю 21 568 грн.

2 - Верстат фрезерний 6Т80Ш. Призначений для фрезерних робіт деталей зі сталі та кольорових металів. Виробник Індія. Інвентарний №М 014 в кількості 1 шт. вартістю 21 035грн.

3 - Верстат різьбонакатний А9521. Призначений для нарізання різьби внутрішніх деталей зі сталі та кольорових металів. Виробник м. Н.Тагіл машинобудівний завод. Інвентарний №М024 в кількості 1 шт. вартістю 21 035 грн.

4 - Токарний верстат з числопрограмним управлінням 16А20Ф3. Призначений для зовнішніх та внутрішніх обробок складних деталей зі сталі та кольорових металів. Виробник м. Дніпропетровськ машинобудівний завод. Інвентарний №015 в кількості 1 шт. вартістю 24561 грн.

5 - Токарний верстат з числопрограмним управлінням 16А20Ф3С39. Призначений для зовнішніх та внутрішніх обробок складних деталей зі сталі та кольорових металів. Виробник м. Дніпропетровськ машинобудівний завод. Інвентарний №06 в кількості 1 шт. вартістю 22 006 грн.

В матеріалах справи наявні інкасові доручення (розпорядження), які мають повідомлення банків про повернення, у зв язку з відсутністю коштів на рахунку платника ТОВ Моко , а інкасове доручення від 06.01.2017 року №16 у зв язку з тим, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Як зазначено у п.п. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України орган стягнення це державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Так, з матеріалів справи видно, що податковий борг виник 01.08.2016 року на підставі постанови Рівненського окружного адміністративного суду, 11.01.2014 року позивачем складений Акт опису майна, 29.01.2016 року прийнято рішення №14 про опис майна у податкову заставу, 29.10.2016 року та 06.01.2017 року позивачем надсилались інкасові доручення щодо стягнення коштів, однак із розглядуваним позовом позивач звернувся до суду лише в квітні 2018 року.

Колегія суддів наголошує на тому, що з моменту встановлення обставин відсутності у відповідача коштів на рахунках для погашення податкового боргу до моменту звернення до суду пройшов тривалий термін, внаслідок якого неможливо встановити неможливість стягнення такого боргу за рахунок коштів, а позивачем не доведено даний факт при поданні адміністративного позову.

Крім того, відповідачем надано суду інформацію ГУ ДФС у Рівненській області про стан розрахунків з бюджетом, відповідно до якої станом на 03.08.2018 року не підтверджується наявність у нього податкового боргу перед бюджетом у сумі 49 129 грн. 05 коп.

Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено факту наявності підстав для погашення податкового боргу відповідача у сумі 49129,05 грн. за рахунок майна боржника, яке перебуває у податковій заставі, визначеного Актом опису майна №4 від 12.02.2016 року, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складає підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 243, 272, 283, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Моко задовольнити, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року у справі №817/1003/18 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький