Ухвала

від 13.11.2018 по справі 2-н-156/2010

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

№ 2-н-156/2010

провадження 6/201/272/2018

УХВАЛА

13 листопад 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

за участі секретаря - Дашкевич Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі за заявою публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк Аваль в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ ОСОБА_1 банк Аваль до ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ПАТ ОСОБА_1 банк Аваль в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ ОСОБА_1 банк Аваль звернулося до суду з заявою до боржника ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат.

25 лютого 2010 року по справі видано судовий наказ Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.

Зазначене судове рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили та отримано стягувачем.

ТОВ ФК Довіра та Гарантія 26 жовтня 2018 року звернулося до суду з заявою про заміну сторони (стягувача) виконавчого провадження.

Сторони у судове засідання не з'явилися про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили. На підставі ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд вважає можливим розглядати питання про заміну сторони виконавчого провадження за їх відсутності.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи .

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 8 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України Про виконавче провадження , статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України Про виконавче провадження .

Саме до такого правового висновку прийшов Верховний суд України у своїй постанові від 20 листопада 2013 року по справі № 6-122цс13.

Відповідно до ст.360-7 ЦПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України

Оскільки викладена правова позиція прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах то вона підлягає застосування у вищевикладеній ситуації.

Часиною 1 статті 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

На підставі ч. 5 ст. 8 Закону України Про виконавче провадження у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Частиною 1 статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником, а частиною 2 статті 442 ЦПК України визначено, що заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 „Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно до рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 „Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно із ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України, ст.18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.

За ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою, суд вважає можливим замінити сторону (стягувача) виконавчого провадження по цивільній справі №2-н-156/10 за заявою публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк Аваль в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ ОСОБА_1 банк Аваль до ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що судовим наказом Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2010 року стягнуто з боржника на користь кредитора 9 864, 96 (дев'ять тисяч вісімсот шістдесят чотири грн. 96 коп.) заборгованості за кредитним договором № 014/101/4 від 03.10.2008 р., а також 49, 32 грн. (сорок дев'ять грн. 32 коп. ) витрат по сплаті судового збору, інформаційно-технічних послуг у сумі 30 грн. (тридцять грн. 00 коп.), а всього 9 944 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири грн. 28 коп.). Зазначене судове рішення у встановленому законом порядку набрало законної сили та отримано стягувачем.

Також судом встановлено, що 14 березня 2017 року між ПАТ ОСОБА_1 Аваль та ПАТ Комерційний ОСОБА_3 був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/7-4387. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 014/101/4 від 03.10.2008 р.. Окрім того, 14 березня 2017 року між та ПАТ Комерційний ОСОБА_3 та ТОВ ФК ДОВІРА ТА ГАРАНТІЯ відповідно до чинного законодавства України, був укладений Договір відступлення права вимоги № 114/7-4111/ДГ. Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором № 014/101/4 від 03.10.2008 р., таким чином товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія набуло статусу нового кредитора і отримало право грошової вимоги до боржника та у зобов'язанні змінився кредитор, крім того не може суд прийняти до уваги будь-які заперечення заінтересованих осіб по справі, оскільки вони спростовуються вищенаведеним, не ґрунтуються на фактичних даних та об'єктивно нічим не підтверджені, а тому з урахуванням зазначено та вище викладеного суд приходить до висновку, що заява про заміну сторони виконавчого провадження обґрунтована, підтверджена, ґрунтується на вимогах закону та така, що підлягає задоволенню, в зв'язку з чим стягувача ПАТ ОСОБА_1 банк Аваль в особі ДОД ВАТ ОСОБА_1 банк Аваль слід замінити на його правонаступника ТОВ ФК Довіра та Гарантія .

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 14, 258, 259, 260, 261, 353, 442 ЦПК України, ч. 5 ст. 8 Закону України Про виконавче провадження , суд -

УХВАЛИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Довіра та Гарантія про заміну сторони виконавчого провадження - задовольнити.

Замінити сторону виконавчого провадження стягувача, по цивільній справі №2-н-156/10 за заявою публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк Аваль в особі Дніпропетровської обласної дирекції ПАТ ОСОБА_1 банк Аваль до ОСОБА_2 про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за кредитним договором і судових витрат.

Ухвала набрала законної сили 13 листопада 2018 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя