Рішення

від 13.11.2018 по справі 343/1287/18

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 343/1287/18

Провадження №: 2/0343/558/18

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2018 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Андрусіва І. М.,

секретарів судового засідання - Оленяк С.І., Височанської О.З.,

розглянувши у вiдкритому судовому засiданнi в порядку загального провадження в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області цивільну справу № 343/1287/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської РДА про позбавлення батьківських прав,

за участю: представника позивачки- ОСОБА_35.,

представника відповідача - ОСОБА_3,

представника третьої особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, звернувшись до суду з даним позовом, просить постановити рішення, яким позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Стягнути з відповідача всі витрати по справі, в тому числі витрати на правову допомогу.

В обгрунтування позову позивачка покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_11 року померла її донька ОСОБА_7.

26 серпня 2003 року між її донькою ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Дошлюбне прізвищедоньки "ОСОБА_7". Перебуваючи в шлюбі, у них ІНФОРМАЦІЯ_6 року народилась донька ОСОБА_6, яка являється їй онукою.

11.05.2011 року рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області даний шлюб розірвано, неповнолітню доньку ОСОБА_6 залишено проживати з матір ю ОСОБА_7.

27.06.2013 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_9 , у зв язку з чим змінила прізвище з "ОСОБА_7" на "ОСОБА_7".

Як до смерті дочки, так і після вона фактично опікується своєю онукою ОСОБА_6. В цьому їй допомагає і чоловік покійної дочки ОСОБА_9, якого ОСОБА_6 знає як батька, оскільки так його і називає.

Відповідач після розірвання шлюбу не відвідував доньку, не проявляв та не проявляє щодо неї належної батьківської любові, уваги і турботи, не дарує та не дарував подарунків, не піклувався та не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не спілкувався та не спілкується з донькою взагалі, тобто не дбав та не дбає про її нормальне самоусвідомлення, не сприяв та не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ч.1 ст. 12 Закону України Про охорону дитинства . Всі питання щодо виховання, лікування та утримання онуки ОСОБА_6 вирішувались виключно покійною донькою без участі відповідача. Відповідач вже в продовж кількох років не надавав жодної фінансової підтримки що до утримання онуки ОСОБА_6.

28 березня 2011 року рішенням Долинського районного суду за позовом ОСОБА_7 було призначено стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6. Однак відповідач аліменти не сплачував у зв язку з чим утворилась заборгованість. Станом на 01.11.2017 року сума заборгованості становила 266 922 (двісті шістдесяти шість тисяч дев тсот двадцять два) руб., що станом на 01.11.2017 року еквівалентно 123 371 грн. 35 коп.

Попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат становить 704,80 грн. та 3000,00 грн. на правову допомогу.

У разі задоволення позову має намір звернутись до служби у справах дітей Долинської РДА про встановлення опіки над неповнолітньою Ангелінкою та призначення її опікуном.

В позовній заяві міститься клопотання про зобов"язаня органу опіки та піклування Долинської РДА надати письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його дочки ОСОБА_6.

12.07.2018 року на підставі ухвали суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та з метою виконання вимог ч.1 ст. 189 ЦПК України розпочато підготовче судове засідання у справі.

05.09.2018 року позивачем подано заяву про допит свідків та приєднання письмових доказів.

06.09.2018 року ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області відкладено підготовче судове засідання на підставі заяви представника відповідача для можливості надати витребовувані докази згідно адвокатських запитів.

Того ж дня, 06.09.2018 року представником відповідача подано відзив на позов та клопотання про виклик свідків та долучення до матеріалів справи доказів.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача- адвокат ОСОБА_3 у відзиві зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, неаргументованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 не ухиляється від виконання своїх батьківських обов"язків по вихованню дочки. З часу розлучення він періодично навідував ОСОБА_6, спілкувався з нею по інтернету, оскільки працює вахтовим методом на території Російської Федерації. По мірі можливості відвідував свята у школі та проводив час з дочкою. Він цікавиться її станом здоров"я та успіхами у навчанні. Сплачує аліменти, з березня 2011 по березень 2013 року утримання аліментів з ОСОБА_2 здійснено в повному обсязі. Згідно довідки від №534 від 08.08.2018 року за період з травня 2017 по червень 2018 року ОСОБА_2 сплатив аліменти в розмірі 352 033,00 рублів. Дбаючи про інтереси дочки, відповідач готовий відкрити банківський рахунок для дочки. Він регулярно дарував їй подарунки, зокрема ноутбук вартістю 9200,00 грн.

Таким чином, позивачкою жодним чином не доведено, що ОСОБА_2 умисно ухилився від виконання своїх батьківських обов"язків. Він хоче спілкуватись з ОСОБА_6, однак ОСОБА_1 вчиняє перешкоди у такому спілкуванні, забороняючи їм бачитись. В органи опіки та піклування не поступало жодних скарг щодо невиконання ОСОБА_2 своїх батьківських обов"язків щодо виховання ним його дочки. Зауважує, що ОСОБА_1 подала позовну заяву до суду наступного дня після смерті матері ОСОБА_6. враховуючи викладене, відсутні підстави, передбачені ст.164 СК України, для позбавлення батьківських прав по відношенню його дочки.

ОСОБА_2 одружений із ОСОБА_11. За час шлюбу народився син ОСОБА_12. За місцем роботи зарактеризується позитивно. У його власності є житловий будинок. До адміністративної чи кримінальної відповідальностей не притягався. Зауважень та скарг на його поведінку в сільську раду не поступало. В наркологічному та психіатричному обліку не перебуває.

Розуміючи травму, яку отримала дитина після смерті матері, поважаючи її вибір проживання з бабусею ОСОБА_1, він надав останній право представляти права як батька в органах державної влади та органах місцевого самоврядування для оформленні пенсії по втраті годувальника, соціальної допомоги по інвалідності та при оформленні спадщини. Він щиро бажає ввести дочку в коло його теперішньої сім"ї, а тому позбавлення його батьківських прав не відповідатиме найкращим інтересам дитини. З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 17.09.2018 року закрито підготовче провадження та призначено страву до судового розгляду, задоволені клопотання сторін щодо виклику свідків.

Позивачка в судовому засіданні та її адвокат позов просили задовольнити. Додатково адвокат зазначив, що відповідач ухилявся від виховання дитини, свідченням чого є довідки з відділу освіти, та інші повідомлення, зокрема психолога, яка рекомендувала не спілкуватись з батьком. ОСОБА_6 перенесла складну операцію на серце. Батько жодного разу не цікавився її станом здоров"я ні до, ні після операції. Матеріальну допомогу для проведення операції надавали небайдужі люди, однак ОСОБА_2 жодним чином не допомагав. Натомість, звертався до суду про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього на утримання ОСОБА_6. До дитин відповідач після розлучення не приїжджав, її життям не цікавився.

Відповідач та його адвокат в судовому засіданні позов не визнали та заперечили щодо його задоволення. ОСОБА_2 додатково зазначив, що аліменти платив з 2011 року по 2013 рік, коли працював в Долинському УБР, у 2017 році поїхав у Сибір. З того часу колишня дружина сказала, що не потребує від нього допомоги, оскільки має іншу сім"ю. Більше часу він проживає в Російській Федерації, ніж в Україні. Про те, що дитина була на операції йому відомо, в той період він знаходився вдома. Його теперішня дружина цікавилась здоров"ям дочки ОСОБА_6. У 2017 році він приходив до дитини в школу. Про її навчання отримував інформацію від заступника директора з виховної роботи ОСОБА_13, а про її здоров"я від лікаря ОСОБА_14 У 2016-2018 роках він не спілкувався з дитиною, оскільки ОСОБА_7, її мати, не дозволяла йому цього робити.

Представник третьої особи-орган опіки та піклування Служби у справах дітей Долинської РДА ОСОБА_5 суду пояснила, що засідання комісії з питань захисту прав дитини, на якому розглядалось питання про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, відбувалось двічі. Викликались свідки, заслуховували адвокатів з обох сторін. Вирішальним при прийнятті рішення стало те, що ОСОБА_2 при дачі пояснень вказав, що він 5 років не спілкувався з дитиною, а почав це робити після того, як ОСОБА_1 звернулась до Служби у справах дітей з заявою про позбавлення його батьківських прав. Вважає, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав є доцільним та відповідає інтересам дитини.

Суд, заслухавши пояснення сторін та показання свідків, дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

В силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 ЗУ "Про міжнародні договори" від 29.06.2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Європейський суд з прав людини у справі Савіни проти України (заява від 18 грудня 2008 року № 39948\06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі Хант проти України (заява № 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене згідно із законом , відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення Європейського Суду у справі Хант проти України ).

Згідно із частиною 8 статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до частини 2 статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 рок "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року №3 (зі змінами) Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дітей, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Це означає, що позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо і лише при наявності вини в діях батьків.

Виключний характер позбавлення батьківських прав пояснюється тим, що воно може бути здійснено тільки судом. З цієї ж причини встановлений вичерпний перелік підстав позбавлення батьківських прав, який охоплює всі можливі способи порушення батьками прав і інтересів дитини.

Будь-яка з підстав для позбавлення батьківських прав, перелічена в ст. 164 СК України, є критерієм протиправної поведінки батьків по відношенню до своєї дитини.

Суд встановив, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого 09.08.2005 року виконавчим комітетом Надіївської сільської ради Долинського району Івано-Франківської області, батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_2, матір"ю- ОСОБА_7 (а.с. 9).

Рішенням Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11.05.2011 року шлюб між ОСОБА_16 та ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище "ОСОБА_7") розірвано. Неповнолітню дочку ОСОБА_6 залишено проживати з матір"ю (а.с. 12, 8).

Згідно рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11.05.2011 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 ухвалено стягувати аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, але не менше, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 17.05.2011 року видано виконавчий лист (а.с. 17).

27.06.2013 року ОСОБА_7 уклала шлюб з ОСОБА_9, змінивши прізвище на "ОСОБА_7", про що свідчить світлокопія свідоцтва про шлюб (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_11 року ОСОБА_7 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого 02.07.2018 року Долинським районним відділом ДРАЦС ГТУЮ в Івано-Франківській області (а.с. 6).

Позивачка ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_7, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України (а.с.7).

З довідки, виданої 08.08.2018 року ТОВ " КНГ-Сервіс", убачається, що відповідач ОСОБА_2 працює на вказаному підприємстві, яке знаходиться в Тюменській області Ханти-Мансійського автономного округу-Югра Російської Ферерації, з 13.03.2013 року вахтовим методом (а.с. 54, 63).

Відповідно до ухвали Ханти -Мансійського суду автономного округу від 15.09.2015 року ОСОБА_7 звернулась до суду з клопотанням про визнання та примусове виконання на території Російської Федерації рішення Долинського районного суду від 11.05.2011 року, яке виконувалось на території України до 12.03.2013 року. Даною ухвалою клопотання задоволено та надано дозвіл на примусове виконання вказаного рішення суду на території Російської Федерації, розпочавши стягнення з 13.03.2013 року.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідки про утримання з ОСОБА_2 аліментів, у нього станом на липень 2018 року наявна заборгованість в розмірі 153793 рублів. У липні 2018 року аліменти не нараховувались у зв"язку з відсутністю нових реквізитів (а.с 55). На час розгляду справи сума заборгованості зменшилась у зв"язку з частковим її погашенням.

ОСОБА_6, яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_2, є онукою позивачки ОСОБА_1 (а.с. 13). За цією ж адресою проживають брат ОСОБА_6 ОСОБА_17, вітчим ОСОБА_9 та ОСОБА_1, яка ще до смерті дочки допомагала доглядати онуків.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, навчається в 8-А класі Долинського наукового ліцею-інтернату.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку особистості потребує любові і розуміння.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Згідно харакреристики ОСОБА_6 навчанням дитини цікавилась її мати, яка регулярно відвідувала школу та відповідально ставилась до її виховання. Батько дитини не приділяв уваги, нехтував вихованням, за вісім років навчального періоду дитини жодного разу не відвідав школу. Під час хвороби матері вихованням та навчанням учениці займалась бабуся ОСОБА_1 (а.с.16)

Відповідно до акта обстеження матеріальних і житлово-побутових умов неповнолітньої ОСОБА_6 від 03.07.2018 року, складеного комісією у складі вихователя, класного керівника та соціального педагога, догляд за неповнолітньою ОСОБА_6 здійснює ОСОБА_1, якій і слід надати опіку над дитиною (а.с.15).

В судовому засіданні класний керівник ОСОБА_6 ОСОБА_19 дала показання про те, що з часу навчання дитини в її класі (3 роки), батька в школі не бачила. Ні здоров"ям, ні навчанням дитини він не цікавився. При спілкуванні з дитиною, вона зробила висновок, що вона батька боїться, не хоче його бачити. На її думку, відновити спілкування дочки з батьком буде дуже складно, оскільки ОСОБА_6 ставиться до нього прохолодно. Заступник директора ОСОБА_13 не зверталась до неї з приводу навчання та виховання ОСОБА_6.

Вчитель початкових класів ОСОБА_6 ОСОБА_20 суду пояснила, з часу навчання у початковій школі, батька дитини бачила один раз -у першому класі. Батьківські збори відвідувала мати ОСОБА_7, батько не мав часу приходити до навчального закладу.

Допитана в якості свідка вихователь ОСОБА_22 суду пояснила, що мати ОСОБА_6 постійно цікавилась навчанням та вихованням дитини. ОСОБА_23 вона вперше побачила 01.09.2018 року. Дитина говорила, що батька боїться.

Відповідно до висновку практичного психолога Долинського Долинського наукового ліцею- інтернату ОСОБА_24 щодо стосунків учениці ОСОБА_6 з батьком від 20.07.2018 року, який зроблений на основі бесіди з ученицею, їхні стосунки напружені, оскільки не відчуває емоційного зв"язку з батьком. Вона його боїться, не бажає з ним ні зустрічатись, ні спілкуватись. Така ситуація негативно впливає на навчання та емоційний стан ОСОБА_6. Дитина почувається спокійніше, проживаючи з бабусею, з якою у неї доброзичливі та приязні відпосини. Рекомендовано обмежити зустрічі ОСОБА_6 з батьком і проводити їх тільки за згодою дитини у присутності бабусі (а.с. 36).

З показань практичного психолога ОСОБА_24, даних суду, встановлено, що вона часто спілкувалась з ОСОБА_6, яка повідомляла, що з біологічним батьком до сметрі матері не спілкувались. Їй відомо, що дитина писала на ім"я директора заяву про відсутність бажання бачитись та спілкуватись з батьком. У дитини підвищена нервозність, а тому зміна звичного для неї середовища може привести до життєвого дискомфорту. При згадці про біологічного батька вона починає плакати, її оцінка про нього сформована по залишкових спогадах, а тому почуття до нього відсутні.

Про те, що відповідач не брав участі у навчально-виховному процесі дочки свідчить також довідка, видана 27.08.2018 року Дошкільним навчальним закладом (ясла-садок) комбінованого типу "Росинка" за №20, згідно якої ОСОБА_2 за 3 роки перебування дитини у закладі не приходив туди та не відвідував батьківські збори (а.с.32).

Згідно колективного звернення жителів села Надіїв Долинського району, в якому проживала ОСОБА_6 з сім"єю з 2003 по 2009 років, ОСОБА_2 поводився агресивно та неадекватно як дочкою, так і з дружиною. В стані алкогольного сп"яніння бив їх та виганяв з дому. Неодноразово мав конфлікти з сусідами, погрожував їм фізичною розправою, коли ті заступались за ОСОБА_6 та її матір. Дочка панічно боялась та досі боїться свого батька (а.с. 35).

В судовому засіданні в якості свідка була допитана хрещена мати ОСОБА_6 ОСОБА_25, яка проживає в с. Надіїв, пояснила, що з часу розлучення батько жодного разу не був на святкуванні днів народжень дитини. Зі слів ОСОБА_6, жодних подарунків батько на це свято не дарував. Зі слів матері ОСОБА_6 їй відомо, що матеріальної допомоги ОСОБА_2 не надавав, участі у вихованні дитини не приймав. Під час спільного життя ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, вони часто втікали з дому. Батьком дитина називає другого чоловіка матері ОСОБА_9.

Свідок ОСОБА_26, яка являється сусідкою позивачки, в судовому засіданні дала показання про те, що ОСОБА_7, проживаючи в с. Надіїв, часто втікала з дому, коли ОСОБА_2 знаходисвя у алкогольному сп"янінні. Бабуся ОСОБА_1 завжди приймала участь у вихованні онучки. Під час хвороби ОСОБА_6 вона займалась її лікуванням та турбувалась про неї. Їй відомо, що на вихідні дні дитина приїжджає до бабусі в с. Надіїв. З часу розлучення ОСОБА_2, в с. Надіїв не бачила.

Аналогічного змісту показання в судовому засіданн дали і свідки ОСОБА_27, ОСОБА_28 ОСОБА_29 в судовому засіданні додатково вказала, що жодних коштів на тяжку операцію дитині, які бути дуже необхідні, батько не давав.

Працівниками Калуського об"єднаного управління ПФУ Івано-Франківської області, де працювала ОСОБА_7, у кількості 21 особи , подано письмове звернення, в якому зазначено, що ОСОБА_2 не брав участі у вихованні дитини. При спільному проживанні протягом 17 років він неодноразово наносив їх співробітниці ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тілесні ушкодження, з"являвся на в управління у нетверезому стані та погрожував дружині фізичною розправою. Коли ОСОБА_7 залишалась на роботі в понаднормовий час, ОСОБА_6 була з нею, оскільки не довіряла чоловікові. При проведенні важкої операції на серце дитині, ОСОБА_2 відмовився надати їй матеріальну допомогу, що змусило маму дитини збирати кошти у небайдужих людей, в тому числі в колективі управління. Натомість звертався до суду про зменшення розміру аліментів. На думку колективу, у батька не тільки не має любові до дитини, у нього присутнє відчуття ненависті та відрази до неї. Нещодавно ОСОБА_2 навідувався в управління для консультації в оформленні пенсії по втраті годувальника, некоректно себе поводив та виражався ненормативною лексикою. У нього не стоїть питання у вихованні дитини, а в отриманні матеріальних благ.

Свідки ОСОБА_30 та ОСОБА_31, які працювали з ОСОБА_7, дали суду показання про те, що ОСОБА_2, перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_7, не займався вихованням дочки. Після розлучення зі слів ОСОБА_7, він нічого дитині не дарував, її життям не цікавився. ОСОБА_32, повертаючись з роботи з Російської Федерації, дитині ніколи нічого не привозив. ОСОБА_7 купувала шоколадки, які приносила дитині, кажучи, що це від батька. Коли виникла необхідність у зборі коштів на операцію дитині, батько не надав жодної копійки.

Відповідно до ст. 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

В судовому засіданні та з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_6 є особою з інвалідністю (а.с.15) у зв"язку з перенесеною важкою операцією на серце, а тому з метою уникнення її хвилювання та завдання шкоди здоров"ю в судове засідання вона не викликалась. Проте, як вбачається з поданї ОСОБА_6 заяви від 03.09.2018 року, вона просить директора Долинського наукового ліцею інтернату відстояти її інтиреси згідно Закону України "Про охорону дитинства " у відносинах з її батьком. Вона не хоче з ним спілкуватись, проживати та бачити, так як він не брав участі у її вихованні. В дитинстві її бив та нецензурно виражався. Хоче залишитись проживати з бабусею.

Будучи допитана в якості свідка директор Долинського наукового ліцею - інтернату ОСОБА_33, в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_2 вона бачила один раз, у серпні 2018 року, коли він приходив для того, щоб підписати характеристику. До того часу його не знала і не бачила, хоч працює в навчальному закладі з 2005 року, спочатку на постаді заступника директора по виховній роботі. ОСОБА_6 вона знає, як хорошу ученицю. Участь у її вихованні брала бабуся та мама. Пам"ятає, як збирали кошти цілою школою дитині на операцію, яка була їй життєво необхідна. Після смерті мами, ОСОБА_6 попросила відстоювати та захищати її права. Батько її бив, а тому вона дуже переживала, що ОСОБА_2 буде до неї навідуватись в школу, чого вона не хотіла. Дитина пережила великий стрес після смерті матері, батька не хоче бачити та з ним спілкуватись. Думає, що відновити нормальне спілкування з дитиною відповідачеві буде важко.

Згідно із ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

Згідно висновку органу опіки та піклування Долинської РДА від 20.08.2018 року №746/01-09/55 позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його малолітньої дочки ОСОБА_34, ІНФОРМАЦІЯ_1, є доцільним і відповідає інтересам дитини. Даний висновок відповідачем не оскаржувався.

При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі Савіни проти України де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов"язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій, що перешкод у спілкуванні з дитиною йому ні хто не чинив і не чинить.

Суд вважає, що наявність вини належить до обов'язкових умов позбавлення батьківських прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону Українит "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Проаналізувавши викладені обставини, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що фактично відповідач не цікавився життям доньки, всі питання, щодо її виховання вирішувались матір"ю, а після її смерті- позивачкою та відчимом самостійно. Доводи відповідача про те, що за вісім років навчання в школі-інтернаті він дізнавався та цікавився успіхами дочки зі слів заступника директора по виховній роботі ОСОБА_13, не знайшли свого підтвердженння. Натомість, з показань вказаного свідка встановлено, що теперішня дружина ОСОБА_11 запитувала з приводу здоров"я дитини. Коли жила мама то казала що допомоги від батька не було.

Відповідачем у підтвердження свого спілкування з дочкою та того, що він регулярно дарує їй подарунки, надано світлини зі скриншоту їхньої переписки в соціальній мережі "Однокласники" та квитанцію на придбання ноутбуку. Проте з даних світлин вбачається, що востаннє таке спілкування відбулось ще 3 роки тому, подарований ноутбук, який придбаний у березні 2015 року, не може свідчити про систематичність таких подарунків. Інших доказів того, що ОСОБА_2 вітав з днем народження, дарував дочці подарунки, забезпечував її одягом, харчами, оплачував гуртки, тощо, суду надано не було.

Суд не бере до уваги поданий представником відповідача рахунок за номером НОМЕР_5 за період з 16.03.2018 року по 13.09.2018 року, як доказ спілкування з дитиною, оскільки з поданої роздруківки не можливо встановити кому належать телефонні номери та чи серед них є номер, яким користується ОСОБА_34.

Суд критично ставиться до доводиів ОСОБА_2 про те, що мати ОСОБА_6 протягом 2016-2018 років забороняла йому бачитись з дочкою, чинила перешкоди у їх спілкуванні. У службу у справах дітей Долинської РДА з приводу встановлення порядку участі у вихованні дитини чи про усунення перешкод у спілкуванні із дочкою, або ж визначення часу спілкування із нею, він не звертався. Натомість, встановлено, що він міг зустрітись з дитиною після уроків, на перерві, на виступах, в яких брала участь дитини, однак про те, що він шукав можливості зустрічі з ОСОБА_34, в судовому засіданні встановлено не було.

Відповідач в судовому засіданні вказував, що він цікавився здоров"ям дитини, однак такі твердження спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні свідків та матеріалами справи. Суд встановив, що 23.09.2016 року ОСОБА_6 було проведено оперативне лікування- закриття дефекту міжпередсердної перегородки в ДУ "Науково -Практичному Медичному Центрі Кардіології та Кардіохірургії" Клініці для дорослих м. Києва, на яке необхідно було зібрати значну суму коштів. Гроші були необхідні і на продовження медикаментозного лікування, і на післяопераційну реабілітацію. Завдяки небайдужим людям, співробітиникам, сусідам, родичам та педколективу школи операція була проведена вчасно. Відповідач жодної участі у вказаному лікуванні дочки не брав, матеріальної допомоги не надавав, їй не телефонував, в лікарні не провідував, хоч, як зазначив сам відповідач, був працевлаштований та отримував постійний дохід у вигляді заробітної плати за роботу в ТОВ "КНГ-Сервіс" м. Нягань Тюменської області Російської Федерації.

Натомість 10.03.2017 року звернувася до Долинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою, в якій просив звільнити його від сплати заборгованості за аліментами на користь ОСОБА_7 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 за період з 25.07.2013 р. по 07.08.2015 р., яка станом на 29.09.2016 р. становила 234376 російських рублів, що еквівалентно 108560,61 грн., які стягуються на підставі рішення Долинського районного суду Івано-Франківської області від 11.05.2011 р. у справі № 2-512/2011, а також з вимогою зменшити розмір аліментів, визначений вказаним рішенням, та проводити з нього стягнення аліментів на користь відповідачки в розмірі 1/6 частки усіх видів заробітку (доходу) щомісячно на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. Станом на час розгляду даної цивільної справи заборгованість в повному обсязі не погашена. Як зазначив в судовому засіданні ОСОБА_2, його заборгованість по несплаті аліментів становить близько 100 000 російських рублів.

Викладене свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_2від виконання батьківських обов'язків та доведеність його винної поведінки щодо невиконання батьківських обов"язків відносно його неповнолітньої дочки. Він не турбувався про здоров'я ОСОБА_6, коли та перебувала на лікуванні, не дбав про фізичний, духовний і моральний її розвиток, не цікавився навчанням дитини, не допомагав матері дитини у створенні належних умов для розвитку природних здібностей та готуванні її до самостійного життя і праці. ОСОБА_6, якій на час ухвалення рішення вже виповнилось 13 років, в категоричній формі не хоче спілкуватись з біологічним батьком, рідним батьком ОСОБА_6 вважає вітчима ОСОБА_9. ЇЇ думку суд бере до уваги, оскільки формальне збереження батьківських прав ОСОБА_2, який ухиляється від виховання, суперечитиме її інтересам.

Окрім цього, суд також вважає обгрунтованим висновок органу опіки та піклування Долинської РДА про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківський прав відносно дочки ОСОБА_6, який суд бере до уваги при ухваленні даного рішення.

Вищезазначене вказує про вийнятковість даного випадку та свідчить про наявність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення його батьківських прав щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_6.

Таким чином, враховуючи насамперед інтереси дитини, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості з врахуванням взаємовідносини між дитиною та батьком, позитивних наслідків у долі дитини, які б мали настати після цього, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються за участь у судовому засіданні при розгляді справи та у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд встановив, що позивачка уклала з адвокатом ОСОБА_35. Договір №Р/22 про надання правової допомоги від 24.07.2018 року (а.с.38,39). Про це також вказує ордер серії ІФ 059108 від 06.09.2018 року (а.с. 37). Будь-якого документа, який свідчив би про оплату позивачкою гонорару чи інших витрат, матеріали справи не містять, а відтак у цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Долинської РДА про позбавлення батьківських прав, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягнення 704,80 грн. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного та ст. 9 Конвенції про права дитини, ст.ст. 141, 150, 155, 164 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 141, 258, 263-265,п.6 ст. 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704,80 грн. сплаченого судового збору згідно квитанції.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_23 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 жителька АДРЕСА_1, ІПН:НОМЕР_1.

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, житель АДРЕСА_4, ІПН:НОМЕР_2.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: орган опіки та піклування- Служба у справах дітей Долинської РДА, пр. Незалежності, 5 м. Долина Долинського району Івано-Франківської області, ЄДРПОУ:35401487.

Суддя Долинського районного суду І. М. Андрусів

Повне рішення складено:13.11.2018 року