Вирок

від 13.11.2018 по справі 587/1138/18

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/1138/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2018 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження за №12017200260000776 відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Грузія, м. Руставі, вірмена, громадянина України, з професійно-технічною освітою, одруженого, працездатного, працюючого кранівником ТОВ «Сумимостобуд», зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з ідентифікаційним номером картки фізичної особи платника-податків НОМЕР_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 29 грудня 2017 року близько 18 години 20 хвилин ОСОБА_6 керував автомобілем «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі «Батурин-Конотоп-Суми» вулицею Центральна смт. Степанівка Сумського району Сумської області в напрямку м. Конотоп.

На ділянці 149 км. автодороги по вулиці Центральна в смт. Степанівка Сумського району ОСОБА_6 , порушивши вимоги п.12.3, 2.3б Правил дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку, знехтував безпекою дорожнього руху та при появі в нього об`єктивної можливості виявити небезпеку для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який у порушення вимог пунктів 4.4., 4.7., 4.8., 4.14.а Правил дорожнього руху, рухаючись у зустрічному для автомобіля «ВАЗ 21124» напрямку, вийшов із узбіччя на проїзну частину автодороги.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №276 від 13.04.2018, потерпілий ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної події отримав тілесні ушкодження у вигляді: відкритого перелому (2-Б) середньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку.

Тілесні ушкодження у ділянці правої гомілки були небезпечними для життя і за цією ознакою кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до зібраних у кримінальному провадженні доказів та висновку судової автотехнічної експертизи №116/110 від 23.04.2018, у даній дорожній ситуації ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив порушення вимог Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 і введених у дію з 01.01.2002, що передбачені пунктом:

12.3. У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Допущені ОСОБА_6 порушення вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху знаходяться у прямому причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину визнав повністю і пояснив, що 29 грудня 2017 року, ввечері, близько 1820 години він керував автомобілем «ВАЗ 21124», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись по автодорозі «Батурин-Конотоп-Суми» вулицею Центральна смт. Степанівка Сумського району Сумської області в напрямку м. Конотоп. Під час руху він допустив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який рухався у зустрічному для його автомобіля напрямку і вийшов із узбіччя на проїзну частину. Внаслідок наїзду ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Обвинувачений ОСОБА_6 , визнаючи свою вину, погодився з висновком судово-автотехнічної експертизи, висновком судово-медичної експертизи, з кваліфікацією вчиненого, щиро розкаявся у скоєному.

Крім повного визнання своєї вини самим обвинуваченим, його вина підтверджується висновком судової автотехнічної експертизи № 116/110 від 23.04.2018, згідно якого допущені ОСОБА_6 порушення п. 12.3 Правил дорожнього руху України знаходяться у прямому причинному зв`язку з подією ДТП та наслідками, що настали.

Потерпілий ОСОБА_5 пояснив суду, що 29 грудня 2017 року, ввечері, близько 1820 години він пішки рухався по зустрічній смузі руху по автодорозі «Батурин-Конотоп-Суми» вулицею Центральна смт. Степанівка Сумського району Сумської області в напрямку м. Суми. Під час руху його збив зустрічний автомобіль, внаслідок чого він втратив свідомість і прийшов до тями лише в лікарні. В подальшому він неодноразово лікувався в медичних закладах.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №276 від 13.04.2018, потерпілий ОСОБА_5 внаслідок дорожньо-транспортної події отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому (2-Б) середньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням, закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. Тілесні ушкодження в ділянці правої гомілки були небезпечними для життя і за цими ознаками кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження. Ушкодження голови кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров*я.

Таким чином, вина обвинуваченого в судовому засіданні встановлена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху, передбачених п. 12.3 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_6 здійснив наїзд на ОСОБА_5 , внаслідок чого постраждалий отримав тяжкі тілесні ушкодження.

При призначені покарання обвинуваченому суд враховує обставини справи, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особу обвинуваченого, який виключно позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, займається суспільно-корисною працею; пом`якшуючі відповідальність обставини раніше не судимий, свою вину визнав в повному обсязі і щиро розкаявся у скоєному, своїми правдивими показаннями як в ході досудового слідства так і в судовому засіданні сприяв розкриттю злочину та встановленню істини по справі, частково відшкодував завдану моральну шкоду потерпілому в добровільному порядку.

Як пом*якшуючу відповідальність обвинуваченого обставину суд враховує і неправомірну поведінку самого потерпілого, який в порушення вимог пунктів 4.4., 4.7., 4.8., 4.14.а Правил дорожнього руху, рухаючись у зустрічному для автомобіля «ВАЗ 21124» під керуванням обвинуваченого напрямку, вийшов із узбіччя на проїзну частину автодороги.

Обтяжуючих відповідальність обставин суд не вбачає.

З врахуванням зазначених обставин, беручи до уваги думку потерпілої сторони, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без його ізоляції від суспільства.

Вирішуючи питання щодо застосування додаткової міри покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд вважає за необхідне призначити покарання без застосування додаткової міри покарання, що дасть змогу обвинуваченому, працюючи за спеціальністю, відшкодувати завдану злочином шкоду; приймаючи до уваги обставини вчинення злочину; враховуючи, що позбавлення права керування транспортними засобами може поставити у скрутне матеріальне становище обвинуваченого та членів його родини; а також приймаючи до уваги думку інших учасників судового провадження.

Прокурором заявлений цивільний позов про стягнення з ОСОБА_6 витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 30 567 гривень 44 копійки. Цивільний позов є обґрунтованим і таким, що підлягає повному задоволенню, оскільки вина обвинуваченого у завданні шкоди на зазначену суму встановлена в судовому засіданні, підтверджуються довідкою КЗ СОР «Сумська обласна клінічна лікарня» № 47 від 16.04.2018 і не оспорюється самим обвинуваченим.

Заявлений по справі цивільний позов потерпілим ОСОБА_5 про стягнення з ОСОБА_6 20000 гривень матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню. Потерпілий надав суду копії чеків та квитанцій, з яких вбачається, що потерпілим понесені витрати на лікування в розмірі 6111,09 гривень, тому позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню на зазначену суму. Що ж стосується витрат у виді добровільних внесків громадській організації «Медицина майбутнього» на суму 3351 гривню, а також не ідентифіковані витрати в розмірі 1440, 76 гривень( ар. с. 30-31), то в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів на підтвердження того, що ці внески потерпілий поніс саме у зв`язку з лікуванням від злочину.

У відповідності з ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1187 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.

Суд вважає встановленим, що в результаті дорожньо транспортної пригоди з вини ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_5 завдана матеріальна шкода на суму 6111,09 гривень, яку необхідно стягнути з обвинуваченого.

Крім того, суд вважає встановленим, що в результаті злочинних дій обвинуваченого потерпілому завдана і моральна шкода, оскільки він отримав тяжкі тілесні ушкодження, тривалий час знаходився на лікуванні, яке не закінчено до цього часу, наслідки травми він відчуває по теперішній час, внаслідок ДТП йому встановлено 2 групу інвалідності, в результаті втрати працездатності він тратив попереднє місце роботи, відчув сильний фізичний біль, вимушений був вживати додаткових заходів по відновленню звичного способу життя.

Таким чином, суд вважає встановленим, що в результаті злочинних дій обвинуваченого потерпілому була завдана і моральна шкода, яка підлягає стягненню з обвинуваченого.

Разом з тим, в силу п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнового) шкоди суд визначає залежно від характеру та об`єму страждань (фізичних, душевних, психічних), котрі поніс позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення) і з врахуванням інших обставин. При цьому суд повинен виходити з принципу розумності, справедливості та виваженості.

Отже, беручи до уваги обставини заподіяння моральної шкоди, глибину та тривалість моральних страждань, суд визначає розмір завданої моральної шкоди в сумі 60000 гривень, а з врахуванням того, що моральна шкода в розмірі 10000 гривень відшкодована потерпілому обвинуваченим в добровільному порядку, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_6 150000 гривень, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілого 50000 гривень моральної шкоди, відмовивши в іншій частині позову за безпідставністю позовних вимог.

Частково задовольняючи вимоги в частині стягнення моральної шкоди суд також враховує вину самого потерпілого, який в порушення вимог пунктів 4.4., 4.7., 4.8., 4.14.а Правил дорожнього руху, рухаючись у зустрічному для автомобіля під керуванням обвинуваченого напрямку, вийшов із узбіччя на проїзну частину автодороги.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 374 КПК України, суд

П Р И Г О В О Р И В :

ОСОБА_6 визнати винним за ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.

У відповідності з ст. 76 КК України зобов`язати обвинуваченого періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Департаменту фінансів Сумської обласної державної адміністрації ( р/р 31415544700001, код 23632949, МФО 837013, код бюджетної класифікації за доходами 24060300 «інші надходження») 30567 гривень 44 копійки витрат за стаціонарне лікування потерплого ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 6111 гривень 09 копійок матеріальної шкоди, відмовивши в іншій частині позову за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 50000 гривень моральної шкоди, відмовивши в іншій частині позову за безпідставністю позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_6 в доход держави (місцевий бюджет) 1 144 гривні витрат, пов*язаних з проведенням судової транспортно-трасологічної експертизи ( код класифікації доходів бюджету 24060300 «Інші надходження»).

Речові докази: автомобіль «ВАЗ 21124» реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2005 року випуску, переданий на зберігання ОСОБА_6 , залишити в розпорядженні законного володільця ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя