Постанова

від 01.08.2006 по справі

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

01.08.06                                                                                           Справа  № А-8/162

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Бонк Т.Б.

суддів:          Марко Р.І.

                              Бойко С.М.

При секретарі         Нор У.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 

апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2006 року  

у справі № А-8/162, суддя М.А.Шіляка

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Варден”

до відповідача Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явився

від відповідача –Тропець В.В. –представник (дов. у справі)

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2006 року у справі № А-8/162 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Варден” про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000792310/0 від 06.04.2005 року в частині суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10171,00грн. та відповідної суми штрафної санкції, № 0000802310/0 від 06.04.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 9325,00грн. та штрафні санкції в сумі 32077,50грн. задоволено частково. Податкове повідомлення рішення Коломийської ОДПІ № 0000792310/0 від 06.04.2005року визнано нечинним частково, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9360,83грн. основного платежу та 4680,63грн. штрафних санкцій. Податкове повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ № 0000802310/0 від 06.04.2005року визнано нечинним частково, в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8426,00грн. основного платежу та 3370,00грн. штрафних санкцій. В решті позовних вимог відмовлено.

Господарський суд Івано-Франківської області мотивував свою постанову зокрема тим, що норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надають підстави для віднесення до валових витрат пов'язаних iз перевезенням працiвникiв позивача в зв'язку з пiдготовкою та укладенням договорiв, вiдповiдно податок на прибуток нарахований податковим органом, в зв'язку з виключенням з валових витрат позивача витрат по оплатi послуг ТзОВ «Авіакомпанiя Челендж Аеро», неправомiрно. Сума нарахованого податку становить 8426 грн. та 3370 грн. штрафних санкцiй. Суд посилається на п.п. 7.4. 1 Закону України «Про податок на додану вартiсть», відповідно до якого податковий кредит звiтного перiоду складасться iз сум податкiв, сплачених (нарахованих) платником податку у звiтному перiодi у зв'язку з придбанням товарiв (робiт, послуг), вартiсть яких вiдноситься до складу валових витрат виробництва (обiгу) та основних фондiв чи нематерiальних активiв, що пiдлягають амортизацiї. Суд вказав, що недолiки в заповненні податкової накладної не роблять податкову накладну недiйсною та не свiдчать про її неналежнiсть та недопустимiсть як доказ. З огляду на те, що наявнiсть податкової накладної № 05 вiд 29.07.04 на момент перевiрки сторонами не заперечується сума податкового кредиту 3429,57 грн. є пiдтвердженою. Суд зазначив, що недотримання позивачем порядку встановленого п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартiсть», щодо звернення з вiдповiдною заявою до органу ДПІ за своїм мiсцем знаходження у разi порушення продавцем порядку виписування податкової накладної не є пiдставою для висновку про неправомiрнiсть вiднесення витрат по сплатi податку до податкового кредиту. Пiдставою для вiдповiдальностi згiдно iз абзацом 2 п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону є виключно непiдтвердження сум податку, включених до податкового кредиту на момент перевiрки.

Не погоджуючись із постановою господарського суду, Коломийська ОДПІ подала апеляційну скаргу № 7988/10/10-009 від 11.05.2006 року, в якій просить скасувати постанову господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2006 року в частині визнання частково нечинним податкового повідомлення рішення Коломийської ОДПІ № 0000792310/0 від 06.04.2005 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9360,83грн. основного платежу та 4680,63грн. штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ № 0000802310/0 від 06.04.2005 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8426,00грн. основного платежу та 3370,00грн. штрафних санкцій, і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норми матеріального права при постановленні постанови. Зокрема, покликається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано п.5.1, 5.2.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.7.2.1, 7.4.1, 7.2.6 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Позивач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав, явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повернення листів-повідомлень з підписами про отримання ухвал. Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представників позивача в порядку ст.71 КАС України

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Варден” зареєстроване суб'єктом підприємницької діяльності 05.09.2003 року Коломийською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, присвоєно ідентифікаційний код  в  єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 32469605.

06 квітня 2005 року заступником керівника Коломийської ОДПІ ДПІ на підставі Акта про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства товариства з обмеженою відповідальністю „Варден” код 32469605 за період з 01.09.2003 року по 31.12.2004 року №52-23-119/32469605  від 25.03.2005 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000792310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 10704,00грн. та штрафні санкції 12099,50грн.

Крім того, на підставі Акту перевірки заступником керівника Коломийської ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000802310/0 від 06.04.2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 9325,00грн. та штрафні санкції в сумі 32077,50грн.

В Акті перевірки вказано, що підприємство в порушення п.п.5.4.8 п.5. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” безпідставно включило до валових витрат в ІІ кварталі 2004 року витрати на суму 33703,37грн. на відрядження. Крім того, в порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 даного Закону підприємство в ІІ кварталі 2004 року віднесло до cкладу валових витрат 1900,00грн. витрат на придбання комп'ютера, на вартість якого у ІІІ, ІV кварталах 2004 року нараховувалася амортизація. Також в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону включило до складу валових витрат за ІІ та ІІІ квартали 2004 року 3000,00грн. і 131200,00грн. відповідно.

Також позивачем в порушення п.5.9 ст.9 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не включено до складу валового доходу за ІІ квартал 2004 року приріст матеріальних запасів в сумі 83400,00грн. та в порушення п.п.11.3.1 п.11.3 ст.1 Закону не включило до складу валових доходів передоплату за мазут в сумі 225700,00грн.

В Акті перевірки встановлено, що позивач в порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” включив до складу податкового кредиту 3430,00грн. податку на додану вартість по податковій накладній від 29 липня 2004 року №05, в якій не вказано опис (номенклатур) товарів та їх кількість. В акті зазначається, що в порушення п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону позивачем включено до податкового кредиту ПДВ в сумі 6741,00грн.

Судом встановлено, що згідно наказу на вiдрядження №5 вiд 10 червня 2004 року керiвника позивача Терпелюка Д.М. відряджено до м. Києва як зазначено в наказi “для вирiшення виробничих питань згiдно з договором вiд 10 червня 2004 року №34” та наказу на відрідження вiд 22 червня 2004 року №6  вiдряджено керiвника товариства Терпелюка Д.М. до м. Днiпропетровськ як зазначено в наказi “для вирiшення виробничих питань згiдно з договором—дорученням вiд 22 червня 2004 року №0012/200”.

Позивачем укладено договiр вiд 9 липня 2004 року №34-Z на перевезення пасажирiв повiтряним транспортом з товариством з обмеженою вiдповiдальнiстю “Авiакомпанiя Челендж Аеро”. Предмет даного договору - Виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з надання Замовнику на оплатнiй основi вмiсткість одного чи декiлькох повiтряних суден на один чи декiлька рейсiв для перевезення пасажирiв. На виконання даного договору було надано рахунок-заявку вiд 9 червня 2004 року №116-04 на органiзацiю чартерних рейсiв 10 червня 2004 року по маршруту Бориспiль - Івано-Франкiвськ та Івано-Франкiвськ —Бориспіль. Також було надано рахунок-заявку  від 21 червня 2004р. №134-04  на органiзацiю та виконання чартерних рейсiв 22 червня 2004 року по маршруту Бориспiль - Івано-Франкiвськ та 24 червня 2004 року по маршруту Днiпропетровськ —Бориспiль. Вiдповiдно до актiв виконаних робiт вiд 11 червня 2004 року i вiд 25 червня 2004 року товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю “Авiакомпанiя Челендж Аеро” здiйснило перевезення пасажирiв згiдно з рахунками-заявками. Вартість виконаних робіт по організації наведених чартерних рейсів становить 17032,00грн., в тому числі ПДВ 2838,67грн. та 23412,40грн., в тому числі ПДВ 3902,06грн.

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю “Авiакомпанiя Челендж Аеро” виписало  податковi накладнi вiд 11 червня 2004 року №130 на загальну суму 17032 грн., в тому числi 2838 грн. 66 коп. податок на додану вартiсть та  вiд 25 червня 2004 року №146 на загальну суму 23412 грн. 42 коп., в тому числi 3902 грн. 06 коп. податок на додану вартiсть. На підставі даних податкових накладних позивачем віднесено до складу податкового кредиту сплачені суми податку на додану вартість у відповідних звітних періодах.

Позивачем 10 червня 2004 року укладено з товариством з обмеженою вiдповидальнiстю “Базис” договiр №34 про постачання сiльськогосподарської продукцiї. Мiсце укладання договору —м. Київ. Договiр дiйсний до 31 грудня 2004 року, відповідно до додаткової угоди до данного договору від 22.06.2004р. строк дії договору продовжено до 31.11.2005р. Зобов'язання по даному договору не виконанi.

24 червня 2004 року позивачем укладено договiр №0012/2004 (мiсце укладання договору —м. Запорiжжя) iз ТДВ «Страхова компанія Роксолана»на здiйснення агентської страхової дiяльностi.

Відповідно до п.п. 5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку пiдприємств»до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

З урахуванням викладеної норми закону віднесення до складу валових витрат сум на відрядження працівника позивача здійснювалось неправомірно.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п. п. 5.3 - 5.8 цієї статті.

Відповідно до ч. 8 пп. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 цього Закону будь-які витрати на відрядження можуть бути включені до складу валових витрат платника податку за наявності підтверджуючих документів щодо зв'язку такого відрядження з основною діяльністю такого платника податку - запрошень приймаючої сторони, діяльність якої збігається з діяльністю платника податку; укладеного договору (контракту); інших документів, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена стороною, у переговорах, конференціях або симпозіумах, які проводяться за тематикою, що співпадає з основною діяльністю платника податку.

Перелік документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю платника податку, не є вичерпним; необхідною умовою включення до складу валових витрат платника податку є наявність підтверджуючих документів щодо зв'язку відрядження з основною діяльністю платника податку.

Судом не встановлено наявності зв'язку відряджень працівників позивача з основною діяльністю ТзОВ "Варден".

Окрім того, відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Вимоги до змісту податкової накладної визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР, відповідно до якого вона має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено в Акті перевірки, позивачем включено до податкового кредиту в вересні 2004 року ПДВ в сумі 3430,00грн. по податковій накладній №05 від 29.07.2004 року, в якій не вказано опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм). Дана обставина позивачем не спростована.

При вирішенні справи судом не враховано та не дано належної правової оцінки тій обставині, що суму 3430,00грн. позивачем включено до складу податкового кредиту в вересні 2004 року на підставі податкової накладної, яка не відповідала вказаним вимогам закону. Зокрема, у накладній, виданій позивачу продавцем на підтвердження витрат зі сплати податку у зазначеній сумі, не був заповнений рядок, який повинен містити дані щодо опису (номенклатури) товарів (робіт, послуг) та їх кількості (обсяг, об'єм). Тому висновок щодо правомірності включення позивачем вказаної суми до податкового кредиту не можна вважати таким, що ґрунтується на законі. Відповідно до абзацу другого підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону N 168/97-ВР,  визначено підставу для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість на той випадок, коли продавцем порушено порядок виписування податкової накладної на вимогу продавця.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вiдповiдно до пункту 4.1 статтi 4 Закону України “Про оподаткування прибутку пiдприсмств” валовий доход - це загальна сума доходу платника податку вiд усiх видiв діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звiтного перiоду в грошовiй, матерiальнiй або нематерiальнiй формах як на територiї України, її континентальному шельфi, виключнiй (морськiй) економiчнiй зонi, так i за їх межами.

Згiдно з пiдпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статгi 11 Закону України “Про оподаткування прибутку пiдприємств” датою збiльшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий перiод, протягом якого вiдбувається будь-яка з подiй, що сталася ранiше: або дата зарахування коштiв вiд покупця (замовника) на банкiвський рахунок платника податку в оплату товарiв (робiт, послуг), що пiдлягають продажу, у разi продажу товарiв (робiт, послуг) за готiвку –дата її оприбугкування в касi платника податку, а за вiдсутностi такої - дата iнкасацiї готiвки у банкiвськiй установi, що обслуговує платника податку; або дата вiдвантаження товарiв, а для робiт (послуг) - дата фактичного надання результатiв робiт (послуг) платником податку.

Згiдно з пунктом 5.9 статтi 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платник податку веде податковий облiк приросту (убутку) балансової вартостi товарiв (крiм тих, що пiдлягають амортизацiї, та цiнних паперiв), сировини, матерiалiв, комплектуючих виробiв, напiвфабрикатiв, малоцiнних предметiв (далi - запасiв) на складах, у незавершеному виробництвi залишках готової продукцiї, витрати на придбання та полiпшення (перетворення, зберiгання) яких включаються до складу валових витрат згiдно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разi коли балансова вартiсть таких запасiв на кiнець звiтного перiоду перевищує їх балансову вартiсть на початок того ж звiтного перiоду, рiзниця включасться до складу валових доходiв платника податку у такому звiтному перiодi. У разi коли балансова вартiсть таких запасiв на кiнець звiтного перiоду є меншою за їх балансову вартiсть на початок того ж звiтного перiоду, рiзниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звiтному перiодi.

Пунктом 5.1 статтi 5 Закону України “Про оподаткування прибутку пiдприсмств” встановлено, що валовi витрати виробництва та обiгу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовiй, матерiальнiй або нематерiальнiй формах, здiйснюваних як компенсацiя вартостi товарiв (робiт, послуг), якi придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власнiй господарськiй дiяльностi.

Згiдно з пiдпунктом 5.3.2 пункту 5.3 статтi 5 Закону України “Про оподаткування прибугку пiдприсмств” не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будiвницгво, реконструкцiю, модернiзацiю, ремонт та iншi полiпшення основних фондiв та витрати, пов'язанi з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематерiальних активiв, якi пiдлягають амортизацiї, згiдно iз статгями 8 i 9 та пiдпунктом 7.9.4 цього Закону.

Пiдпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статтi 7 Закону України “Про податок на додану вартiсть” передбачено, що у разi коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартiсть яких не вiдноситься до складу валових витрат виробництва (обiгу) i не пiдлягають амортизацiї, податки, що сплаченi у зв'язку з таким придбанням, вiдшкодовуються за рахунок вiдповiдних джерел i до складу податкового кредиту не включаються.

Враховуючи наведене вище, судова колегія вважає правомірним прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень Коломийської ОДПІ № 0000792310/0 та № 0000802310/0 вiд 06.04.2005року.

З огляду на обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задоволити, а постанову господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2006 року в частині  визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000792310/0 від 06.04.2005 року в частині суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9360,83грн. основного платежу та 4680,63грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ № 0000802310/0 від 06.04.2005 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8426,00грн. основного платежу та 3370,00грн. штрафних санкцій.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-207 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції задоволити.

Постанову господарського суду Івано-Франківської області від 28.03.2006 року у справі № А-8/162 скасувати в частині визнання частково нечинними податкових повідомлень-рішень Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000792310/0 від 06.04.2005 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9360,83грн. основного платежу та 4680,63грн. штрафних санкцій та податкового повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ № 0000802310/0 від 06.04.2005 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8426,00грн. основного платежу та 3370,00грн. штрафних санкцій.

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

                    Головуючий суддя                                                            Бонк Т.Б.

                    Суддя                                                                            Марко Р.І.

                    Суддя                                                                                Бойко С.М.