ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" листопада 2018 р. Справа №914/649/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Дубник О.П.
суддів Зварич О.В.
Скрипчук О.С.
за участю секретаря судового засідання Лагутіна В.Б.,
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі -ТОВ) "Карпатнафтохім", вих. № 40/5-38 від 27.07.2018
на рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2018, повний текст рішення складено 10.07.2018
у справі № 914/649/18 (суддя Запотічняк О.Д.)
за позовом : ТОВ "Карпатнафтохім", м. Калуш Івано-Франківської області
до відповідача: Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) "ДТЕК Західенерго", м. Львів
про стягнення неустойки в сумі 2 342 400, 00 грн,
за участю:
від позивача: не з'явився (належно повідомлено);
від відповідача: адвокат Чорній О.Б. - довіреність б/н від 25.05.2018.
1.Розгляд справи.
Відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України не заявлялось.
У судовому засіданні 06.11.2018 здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно зі ст. 222 ГПК України.
Хід розгляду апеляційної скарги викладено у відповідних ухвалах суду.
2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
Позивач в судове засідання участі уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (т. 2, а.с. 13).
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
3. Короткий зміст позовних вимог.
ТОВ "Карпатнафтохім" звернулося з позовом до ПАТ ДТЕК Західенерго про стягнення неустойки у двократному розмірі орендної плати за несвоєчасне повернення майна з оренди за період з 01.06.2017 по 20.02.2018 на підставі ч. 2 ст. ст. 785 ЦК України у сумі 2 342 400, 00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.10.2014 між сторонами укладено договір оренди індивідуально визначеного майна. Строк надання майна в оренду та термін дії договору - 31.03.2017 (в редакції додаткової угоди від 05.10.2016 №3). Позивач стверджує, що листом від 24.01.2017 № 46 повідомив відповідача про припинення дії договору оренди з 01.04.2017 у зв'язку з виробничою необхідністю.
4.Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.07.2018 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Карпатнафтохім" до АТ ДТЕК Західенерго про стягнення неустойки у сумі 2 342 400, 00 грн відмовлено.
Судове рішення у справі мотивоване ч.ч. 1, 2 ст. 11, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 626, 759, 762, 764, ч.ч. 1, 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України), ст.ст. 175, 193, ч. 1 ст. 283, ч. 1 ст. 286, ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), і зроблено висновок, що твердження апелянта про направлення відповідачу листів від 24.01.2017 № 46, від 15.03.2017 № 185, від 26.04.2017 № 361, від 06.06.2017 № 539 факсимільним зв'язком та 16.06.2017 листа № 617 на електронну пошту ZaikaOS@dtek.com про припинення договору оренди та повернення об'єкта оренди не підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень ГПК України, а надсилання позивачем рахунків про сплату орендних платежів після 31.03.2017 є підтвердженням мовчазної згоди на продовження дії договору та унеможливлює застосування приписів ч. 2 ст. 785 ЦК України. Судом взято до уваги щомісячну сплату відповідачем орендних платежів після 30.03.2017 та підписання 19.09.2017 сторонами додаткової угоди про зміну реквізитів сторін , що, за висновком суду першої інстанції, також підтверджує факт перебування сторін у договірних стосунках.
5. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.
ТОВ "Карпатнафтохім" не погоджується з ухваленим рішенням суду, вважає його незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають обставинам справи. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги надіслані позивачем відповідачу та відокремленому підрозділу відповідача за місцезнаходженням орендованого майна засобами факсимільного та електронного зв'язку листи про припинення дії договору, спираючись на власні припущення, а не на дійсні факти, зокрема не вимагаючи у відповідача доказів неотримання вказаних листів. Вказує, що суд не звернув увагу на те, що норми ст. 785 ЦК України не ставлять в залежність застосування до орендаря відповідальності у вигляді неустойки від сплати чи несплати орендарем орендної плати чи плати за фактичне користування майном після припинення дії договору оренди, відтак добровільна сплата відповідачем орендної плати після закінчення дії договору не звільняє відповідача від сплати неустойки за прострочення повернення майна. Стверджує, що суд також не звернув увагу на лист відповідача № 314/1213 від 02.06.2017 з проханням продовжити дію договору та лист виробничого підрозділу відповідача Галременерго № 13-880 від 23.11.2017 з проханням видати перепустки на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, посилаючись на завершення терміну дії договору.
АТ ДТЕК Західенерго у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Карпатнафтохім" без задоволення. Стверджує, що жодних вимог про закінчення строку дії оренди ним не отримувалось, а направлення орендодавцем рахунків на оплату орендної плати та підписання 19.09.2017 додаткової угоди № 4 до договору свідчить про продовження його дії (т. 1, а.с. 217-223).
Крім того, відповідачем 10.09.2018 суду апеляційної інстанції подано заяву про стягнення з ТОВ "Карпатнафтохім" на користь АТ ДТЕК Західенерго витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн, а позивачем 24.09.2018 подано заперечення на таку заяву, в якій останній просив в її задоволенні відмовити повністю.
6. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.
29.10.2014 ТОВ "Карпатнафтохім" (орендодавець) та ПАТ ДТЕК Західенерго (орендар) укладено Договір № А201407407 оренди індивідуально визначеного майна (далі - договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) окреме індивідуально визначене майно (далі - майно) на умовах цього договору (п.1.1.договору) (т. 1, а.с. 17-23).
В п. 1.2. договору визначено найменування та характеристика майна, що передається в оренду: Автотрансформатор АТДЦТН-125000/220/110/10, заводський номер 100638, 1987 року виготовлення, в кількості 1 штука. Майно передається в оренду з метою його використання за цільовим призначенням на території ВРП 220/330 кВ Відокремленого підрозділу Бурштинська теплова електрична станція ПАТ ДТЕК Західенерго (п.1.5. договору).
Майно надається в оренду строком до 31 жовтня 2015 року. Строк оренди може бути змінений за спільним рішенням сторін, шляхом оформлення додаткової угоди до договору. Строк оренди - з дати підписання Акту приймання-передачі про надання майна в оренду до дати підписання акту приймання-передачі про повернення майна з оренди включно (п.2.1., 2.2 договору). Сторони договором обумовили (п.2.2), що строк оренди - з дати підписання акту приймання-передачі про надання майна в оренду до дати підписання акту приймання-передачі про повернення майна з оренди включно. Також при укладенні договору сторони погодили, що нарахування орендної плати розпочинається з дати підписання акту приймання-передачі майна в оренду і закінчується датою підписання акту приймання-передачі майна з оренди (п.4.5).
Згідно з п. 3.1. договору передача майна в оренду здійснюється за Актом приймання-передачі майна в оренду, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Орендар приймає в строкове платне користування (оренду) майно з дати підписання сторонами акту приймання-передачі майна в оренду.
Відповідно до п. 3.4. договору повернення майна у зв'язку із закінченням строку оренди чи/або дострокового розірвання цього договору здійснюється за Актом приймання-передачі майна з оренди, який підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Орендар зобов'язаний повернути майно у строк до 30-ти днів з дати припинення договору чи/або дострокового його розірвання.
Майно вважається повернутим орендодавцеві з моменту підписання Акту приймання-передачі майна з оренди (п.3.6. договору).
В п.11.2. договору сторони передбачили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 жовтня 2015 року.
Договір припиняється у випадках, передбачених Господарським кодексом України для припинення договору оренди, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено, викупу об'єкта оренди, ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря, загибелі (знищення) об'єкта оренди (п. 11.6 договору).
Сторонами 01.06.2015, 01.11.2015 та 05.10.2016 укладались додаткові угоди №1, № 2 № 3 про внесення змін до договору оренди індивідуально визначеного майна №А201407407 від 29.10.2014 (т. 1, а.с. 24-27).
Додатковою угодою №2 від 01.11.2015 до договору оренди, посеред іншого, внесено зміни в п. 4.1 договору та встановлено розмір місячної орендної плати з 01.11.2015 в розмірі 120 000, 000 грн.
Додатковою угодою № 3 внесено зміни в строк оренди майна та викладено п. 2.1 договору в наступній редакції: Майно надається в оренду до 31 березня 2017 року . Також додатковою угодою № 3 встановлено новий строк повернення Майна: Орендар зобов'язаний повернути майно у строк до 60-ти днів з дати припинення договору чи/або дострокового його розірвання (п.3.4. Договору).
Сторонами відповідно до додаткової угоди № 3 до договору також внесено зміни у п.11.2. договору та викладено його у такій редакції: Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 березня 2017 року .
Додатковою угодою 4 від 19.09.2017 (т.1, а.с.28) сторони домовились у зв' язку зі зміною реквізитів орендодавця внести зміни в розділ 12 договору. Інші умови договору, не порушені цією додатковою угодою залишились незмінними, і сторони підтвердили за ними свої зобов 'язання.
На виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем отримано в оренду майно: Автотрансформатор АТДЦТН-125000/220/110/10, заводський номер 100638, 1987 року виготовлення. 20.02.2018 сторонами підписано акт приймання-передачі орендованого майна відповідно до якого відповідачем повернено позивачу об' єкт оренди (т.1, а.с.103).
Позивач стверджує, що ним направлялись відповідачу листи від 24.01.2017 № 46, від 15.03.2017 № 185, від 26.04.2017 № 361, від 06.06.2017 № 539 факсимільним зв'язком та 16.06.2017 лист № 617 на електронну пошту ZaikaOS@dtek.com про припинення договору оренди з 01.04.2017 та необхідність повернення об'єкта оренди у зв'язку з виробничою необхідністю (т. 1, а.с. 29-43). Вважає, що обов'язок відповідача повернути об'єкт оренди виник з 01.04.2017 у зв'язку з закінченням строку оренди, відтак відповідач мав повернути майно до 31.05.2017.
З 01.11.2016 сторонами погоджено орендну плату в розмірі 134 400, 00 грн з її сплатою з дати підписання Акту приймання-передачі майна в оренду і до дати підписання Акту приймання-передачі майна з оренди, не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, за який вноситься орендна плата, на підставі актів про використання орендованого майна, які складаються орендодавцем (п. 4.1, 4.5, 4.6, 4.7 договору).
Як також вбачається з матеріалів справи, позивачем впродовж червня 2017 року - лютого 2018 року направлялися відповідачу Акти використання орендованого майна та виставлялися рахунки як про сплату орендних платежів так і про сплату нреустойки у подвійному розмірі орендної плати. Акти використання орендованого майна за червень 2017 року - лютий 2018 року підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками обох сторін.
На підставі виставлених рахунків за червень 2017 року - лютий 2018 року відповідачем сплачувалася орендна плата в розмірі, передбаченому умовами договору, що підтверджується банківським виписками про рух коштів відповідача та не заперечується сторонами (т. 1, а.с. 94-102).
7. Норми права та мотиви, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови, висновки суду.
Відповідно до ст.6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексуё інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового оборотуё вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України ) . Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені нимиёта умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Відповідно до ст.759 ЦК України, яка кореспондується із ч.1 ст.283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору (ч. 2 ст. 795 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Отже, позивач стверджує, що обов'язок відповідача повернути об'єкт оренди виник з 01.04.2017 у зв'язку з закінченням строку оренди, відтак відповідач з урахуванням п. 7.1.13 договору мав повернути майно до 31.05.2017, в той час, як акт прийому передачі майна підписано сторонами лише 20.02.2018, тому у нього виникло право на нарахування неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України.
З такими доводами апелянта судова колегія не погоджується і вважає як і суд першої інстанції,що листи позивача про припинення договірних відносин від 24.01.2017 № 46, від 15.03.2017 № 185, від 26.04.2017 № 361, від 06.06.2017 № 539, які були направлені факсимільним зв'язком та 16.06.2017 лист № 617, який скеровувася на електронну пошту ZaikaOS@dtek.com., не є належними та допустимими доказами у справі в розумінні ст.ст.76, 77 ГПК України. Такий висновок можна зробити з умов договору, в якому сторони не узгодили можливість обміну листами засобами факсимільного чи електронного зв'язку та не вказували ні контактні номери телефону (факсу), ні електронної адреси. З аналізу листів від 24.01.2017 № 46, від 15.03.2017 № 185, від 26.04.2017 № 361, від 06.06.2017 № 539 неможливо встановити куди вони направлялись (номер факсу) та чи були вони отримані відповідачем. Щодо листа від 16.06.2017 № 617, який надсилався на електронну пошту ZaikaOS@dtek.com., то відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що дана електронна адреса не є офіційною адресою ПАТ ДТЕК Західенерго та не належить жодному працівнику товариства. Цієї обставини в апеляційній скарзі не спростовано.
Місцевий господарський суд правильно звернув увагу, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є загальнодоступним, зазначено номер факсу та адресу електронної пошти відповідача. Однак доказів надсилання листів на офіційний номер факсу чи електронну адресу відповідача матеріали справи не містять.
В ст.764 ЦК України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Згідно з ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
19.09.2017 сторонами укладено додаткову угоду №4 до договору оренди індивідуально визначеного майна №А201407407 від 29.10.2014 про зміну реквізитів, в пункті 2 якої вказано, що інші умови вищевказаного договору, не порушені даною додатковою угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання. Дана додаткова угода підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками обох сторін. Це спростовує доводи апелянта про припинення дії договору 31.03.2017.
Відтак, з урахуванням відсутності достатніх доказів надсилання відповідачу повідомлення про припинення дії договору оренди, підписання сторонами 19.09.2017 додаткової угоди № 4 до договору оренди, враховуючи умови договору, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вказані обставини у їх сукупності свідчать про мовчазну згоду на продовження дії договору від 29.10.2014 №А201407407 оренди індивідуально визначеного майна.
Тому правові підстави для нарахування неустойки на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України під час дії договору оренди відсутні.
У апеляційній скарзі скаржник зазначає, що судом безпідставно не витребувано у відповідача доказів неотримання листів про припинення договору оренди. Такі доводи скаржника є необґрунтованими, враховуючи таке.
Відповідно до ст. 2 ГПК України, основними засадами господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність. Отже саме сторона, яка посилається на певні обставини повинна їх довести суду з поданням відповідних доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи скаржника, що добровільна сплата відповідачем орендної плати після закінчення дії договору не звільняє відповідача від сплати неустойки за прострочення повернення майна є також безпідставними, оскільки судами встановлено факт продовження дії спірного договору оренди. Більше того, надсилання позивачем відповідачу рахунків на сплату неустойки - право позивача, однак в силу встановлених обставин, оплата неустойки не є обов'язком відповідача.
Посилання скаржника на лист відповідача № 314/1213 від 02.06.2017 з проханням продовжити дію договору та лист виробничого підрозділу відповідача Галременерго № 13-880 від 23.11.2017 з проханням видати перепустки на проведення монтажних та пусконалагоджувальних робіт, посилаючись на завершення терміну дії договору як на підставу скасування судового рішення є необґрунтованими та жодним чином не спростовують факт відсутності повідомлення відповідача про припинення договору оренди та подальшого підписання додаткової угоди № 4 до договору.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, спростовуються вищенаведеними аналізом матеріалів справи та нормами матеріального і процесуального права.
8. Судові витрати.
Відповідачем 10.09.2018 суду апеляційної інстанції подано заяву про стягнення з ТОВ "Карпатнафтохім" на користь АТ ДТЕК Західенерго витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн, до якої відповідачем долучено договір про надання правової допомоги від 25.05.2018, додаткову угоду від 02.08.2018 до договору про надання правової допомоги для супроводу господарської справи № 914/649/18, акт від 31.08.2018 до додаткової угоди до договору, в якому вказано про надання адвокатом послуг, а саме: ознайомлення з апеляційною скаргою ТОВ "Карпатнафтохім", вивчення та аналіз матеріалів справи № 914/649/18, опрацювання судової практики з аналогічних питань, написання відзиву на апеляційну скаргу, консультації щодо можливих репутаційних ризиків та ризиків, які можуть вплинути на майновий стан товариства; рахунок № 7 від 07.08.2018 на суму 30 000, 00 грн, платіжне доручення № 2117254703 від 29.09.2018 про перерахування відповідачем адвокату Чорній О.Б. 30 000, 00 грн (т. 1, а.с. 232-246).
24.09.2018 на адресу суду від позивача надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких останній вказує, що відповідачем разом з відзивом на апеляційну скаргу не було подано попереднього (орієнтовного) розрахунку таких судових витрат, з урахуванням приписів ст. 124 ГПК України, отже відсутні правові підстави для задоволення заяви. З посиланням на практику Європейського суду з прав людини позивач зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Звертає увагу, що у договорі про надання правової допомоги не передбачено конкретного переліку виду послуг, етапів їх виконання, кількості витраченого часу на їх виконання, ціни (погодинних ставок), тобто відсутня калькуляція винагороди адвоката, а в додатковій угоді визначена лише вартість послуг, проте не зазначено затраченого часу на виконання кожного виду таких послуг і ціни за кожен пункт наданої послуги. Крім того, зазначає, що супровід в інтересах відповідача в суді першої інстанції здійснював той же адвокат Чорній О.Б., отже такий вже був ознайомлений з позицією апелянта, документами та доводами, якими позивач обґрунтовував свої вимоги та законодавством, що регулює спірні правовідносини. Також вказує, що адвокатом не надано детального опису такої послуги, як опрацювання судової практики, зокрема, відсутні роздруковані копії судових рішень, їх аналіз та висновки, до яких дійшов адвокат. Щодо написання адвокатом відзиву на апеляційну скаргу, стверджує, що такий містить ідентичну правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву, отже йому не потрібно було вивчати додаткові джерела права для обґрунтувань своїх доводів та міркувань. Щодо надання адвокатом такої послуги, як консультації щодо можливих репутаційних ризиків та ризиків, які можуть вплинути на майновий стан товариства, то позивач також вказує на незазначення в якій формі (усній/письмовій) надавались дані консультації, їх кількість, витрачений час та вартість, відсутність детального опису ризиків та їх тлумачення, що були предметом консультації (т. 1, а.с. 250-253).
Колегія суддів дійшла висновку про доцільність присудження до стягнення з позивача на користь відповідача 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи таке.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, частиною третьою вказаної статті встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Враховуючи наведені вимоги закону, пояснення представника АТ ДТЕК Західенерго та надані ними докази, письмові заперечення ТОВ "Карпатнафтохім", ступінь складності справи №914/649/18, значну ціну позовних вимог, однак в той же час, відсутність детального опису робіт із зазначенням кількості потрачених годин адвокатом Чорній О.Б., його участь у справі №914/649/18 у суді першої інстанції, час розгляду справи судом апеляційної інстанції (одне судове засідання), тотожність доводів відзиву на апеляційну скаргу з відзивом на позовну заяву, Західний апеляційний господарський суд вважає, що сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, та підлягає стягненню з ТОВ "Карпатнафтохім" на користь АТ ДТЕК Західенерго у сумі 15 000, 00 грн.
Доводи позивача про відсутність правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на неподання відповідачем попереднього розрахунку сум судових витрат є безпідставними. Норми ст. 124 ГПК України є диспозитивними та повинні застосовуватись з урахуванням приписів абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України, в якій вказано, що докази сум судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 126, 129, 252, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 03.07.2018 у цій справі без змін. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Карпатнафтохім ідент. код 33129683, місцезнаходження: 77306, Івано-Франківська область, місто Калуш, вул. Промислова, будинок 4 на користь Акціонерного товариства ДТЕК Західенерго ідент. код. 23269555, місцезнаходження: 79026, Львівська область, місто Львів, вул. Козельницька, будинок 15 - 15 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з переглядом справи № 914/649/18 в суді апеляційної інстанції.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 13.11.2018.
Головуючий суддя Дубник О.П.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Скрипчук О.С.
Дата ухвалення рішення | 06.11.2018 |
Оприлюднено | 15.11.2018 |
Господарське
Західний апеляційний господарський суд
Дубник Оксана Петрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні