Рішення

від 08.11.2018 по справі 904/3362/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2018м. ДніпроСправа № 904/3362/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М. за участю секретаря судового засідання Найдьонова Є.О.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестов" (61022, м. Харків, провулок Рогатинський, буд. 4Б, ідентифікаційний код 39057997)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріонком" (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36641084)

про стягнення 37 230,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та 3 723,00 грн. штрафу

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 довіреність б/н від 07.05.2018 адвокат

Від відповідача ОСОБА_2, договір про надання правової допомоги від 13.08.2018 адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тестов" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №б/н від 24.07.2018 про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріонком":

- на користь позивача 37 230,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав;

- до Державного бюджету України 3 723,00 грн. штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестов" зафіксовано один факт порушень виключних майнових авторських прав відповідачем, а саме один факт відтворення і розповсюдження у рекламних цілях зображення логотипу "ТЕСТОВЪ", позивач вважає, що це є підґрунтям застосувати до відповідача стягнення у вигляді лише 10 мінімальних заробітних плат з можливих 50 000, що на погляд позивача, буде адекватним та співрозмірним до вчиненого відповідачем порушення авторських прав.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2018 відкрито провадження у справі №904/3362/18 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження на 09.08.2018.

Також судом клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестов" про витребування доказів задоволено та зобов'язано Шевченківське відділення поліції, Дніпропетровський відділ поліції, ГУНП в Дніпропетровській області надати до Господарського суду Дніпропетровської області в строк до 09.08.2018 письмові докази або належним чином завірені копії наступних документів: - протокол огляду місця події від 12.06.2018, що складений слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, капітаном поліції ОСОБА_3; - матеріали перевірки за заявою представника ТОВ "Тестов", які зареєстровані у Журналі єдиного обліку звернень Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області за №1550 від 12.06.2018. Суд уповноважив на одержання витребуваних доказів Товариство з обмеженою відповідальністю "Тестов".

Позивачем 09.08.2018 приєднані до матеріалів справи докази виконання вимог ухвали суду щодо отримання витребуваних доказів, стороною позивача було направлено відповідне звернення до Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області з проханням направити витребувані докази до Господарського суду Дніпропетровської області.

У судовому засіданні 09.08.2018 підготовче засідання відкладалось до 19.09.2018.

Позивачем 06.09.2018 подані до суду письмові пояснення згідно яких останній зазначає, що до правовідносин у справі необхідно застосовувати положення Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції закону, яка діяла до 22.07.2018, оскільки недоговірне зобов'язання між сторонами у справі виникло 12.06.2018, з моменту фіксації факту порушення виключних майнових авторських прав. Отже, до правовідносин, що склалися між сторонами процесу має застосовуватися редакція, п. г ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", а саме: "суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат".

Позивачем 13.09.2018 подано до суду клопотання про вжиття заходів процесуального примусу та постановлення окремої ухвали відносно Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області у разі повторного неподання Шевченківським ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області витребуваних документів та застосувати до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області заходи процесуального примусу у вигляді штрафу від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Окрім того, просить направити окрему ухвалу до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, якою зобов'язати його провести перевірку діяльності Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, а також осіб, які не надали Господарському суду Дніпропетровської області витребувані документи, та прийняти відповідні заходи для усунення недоліків в організації їх роботи при взаємодії з органами судової гілки влади.

Окрім того, 13.09.2018, позивачем подано клопотання про включення до складу судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 950,00 грн.

У підготовчому засіданні 19.09.2018 строк підготовчого проводження продовжено на 30 днів та оголошено перерву до 16.10.2018.

Позивачем 25.09.2018 до суду надана відповідь на відзив де вказує, що з незрозумілих причин відповідач відступає від принципу формальної визначеності та помилково застосовує для визначення розміру компенсації розрахункову величину у формі прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка не передбачена чинним законодавством України. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами наявні недоговірні правовідносини, які стосуються порушення майнових авторських прав останнього. Таким чином, на думку позивача, норма про розрахункову величину у формі прожиткових мінімумів для працездатних осіб жодним чином не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, та не може бути застосована для визначення розміру компенсації за порушення авторських прав.

Позивачем 16.10.2018 приєднано до матеріалів справи копію договору суборенди нежитлового приміщення №01/03-18 від 10.06.2018 в підтвердження факту провадження відповідачем своєї господарської діяльності у приміщенні закладу громадського харчування за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка, буд. 3.

Відповідачем 16.10.2018 подано до суду відзив на позовну заяву де вказує, що дійсно, Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріонком" на підставі договору суборенди №01/13-18 від 01.03.2018 користується нежитловим приміщенням загальною площею 100 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Короленко, б.3. Дійсно, 12.06.2018 представниками позивача в даному приміщенні було виявлено факт використання зображення логотипу "ТЕСТОВЪ" при здійсненні господарської діяльності саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Веріонком". На сьогоднішній день усі порушення з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріонком" були виправлені.

Також відповідач зазначає, що виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом України "Про авторське право і суміжні права", на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що зазначений порядок визначення розміру компенсації, наразі, не передбачено чинним законодавством, що є безумовною підставою для відмови в задоволенні позову. Згідно із п.г ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в чинній редакції від 15.05.2018 суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Позовна заява не містить жодного посилання чи розрахунку на розмір суми винагороди або комісійних платежів за використання авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестов".

Щодо витрат на професійну правничу допомогу відповідач вказує, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується підписання між сторонами договору ОСОБА_3, який є належним доказом виконання сторонами умов договору, крім того в матеріалах господарської справи відсутні будь-які докази щодо надання позивачу професійної правничої допомоги саме за даною справою (ані договір №01/04/18 про надання професійної правничої допомоги від 26.04.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тестов" та Адвокатським бюро "ОСОБА_1 і партнери", ані Додаткова угода не містить посилань про надання правової допомоги саме по справі №904/3362/18, або стосовно правовідносин саме з Товариством з обмеженою відповідальністю "Веріонком"). Також відповідач вважає витрати у сумі 12 950,00 грн. неспівмірними із складністю даної справи, адже факт порушення авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестов" з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріонком" визнано останнім, і відповідач заперечує лише про розмір компенсації 37 230,00 грн., оскільки цей розмір визначений позивачем у супереч прямої норми Закону України розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України". З огляду на невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у даному спорі, відносно невелику кількість часу, необхідну на виконання адвокатом робіт, та участь лише у 2 судових засіданнях, відповідач вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість та співмірність витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 950,00 грн.

Під час підготовчого судового засідання 16.10.2018 вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 Господарського процесуального кодексу України, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. В засіданні оголошено перерву до 08.11.2018.

Позивачем 25.10.2018 надані до суду письмові пояснення №2 щодо визнання розміру судових витрат на професійну правничу допомогу де вказує, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Тестов" при розгляді справи №904/3362/18 було подано належні, допустимі, а головне достатні докази понесення витрат у зв'язку з надання юридичних послуг. Натомість сторона відповідача не надала жодного вагомого аргументу на користь зменшення їх розміру, що обумовлює законні та обґрунтовані підстави для покладення їх на Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріонком" у повному обсязі. Також позивачем приєднано до матеріалів справи документ, що підтверджує факт надання професійної правничої допомоги за договором №01/04/18 від 2604.2018 та додатковою угодою №3 від 07.05.2018, а саме копія акту прийому-передачі наданих послуг №3 від 18.10.2018.

Позивачем 05.11.2018 надані до суду письмові пояснення №3 де вказує, що враховуючи те, що спір виник через неправомірні дії відповідача (через порушення ним прав інтелектуальної власності позивача) судові витрати щодо сплати судового збору правильно та доцільно покласти у повному обсязі на відповідача.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 08.11.2018 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тестов" (далі - позивач) є юридичною особою, якій належать виключні майнові авторські права на твір образотворчого мистецтва, логотип "ТЕСТОВЪ" (далі - твір) та виключні майнові права на знак для товарів та послуг (торговельну марку) "ТЕСТОВЪ" (далі - торговельна марка), що підтверджується договором про передачу виключних майнових авторських прав на твір (далі - договір) укладеним 25.07.2014 між ОСОБА_4 (далі - автор), яким був створений твір одноособово творчою працею у червні 2013 року, та позивачем за яким автор передав Товариству з обмеженою відповідальністю "Тестов" (далі - позивач, правонабувач) всі майнові авторські права на твір строком до "31" грудня 2030 року включно.

Відповідно до п.п. 1.1. та 2.1. договору передбачено передачу позивачу прав на:

- використання твору, дозвіл або заборону використання твору іншим особам у будь - якій формі та будь - яким способом;

- відтворення у будь - якій матеріальній формі (у тому числі цифровій);

- подання твору до загального відома публіки (опублікування) таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до твору з будь - якого місця і у будь-який час за їх власним вибором (у тому числі за допомогою мережі Інтернет та або інших новітніх цифрових технологій);

- захист виключних майнових авторських прав на твір у судовому порядку, а також у будь-який інший спосіб незаборонений законом.

Автор передає правонабувачу на строк, визначений цим договором, усі виключні майнові авторські права та твір, який міститься у Додатку №1 до договору і є його невід'ємною частиною, а правонабувач набуває їх та сплачує автору винагороду (роялті) у порядку, розмірі та строки, передбачені договором.

Торговельну марку "ТЕСТОВЪ" було створено та зареєстровано ОСОБА_4, що підтверджується Свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 188839 від 25.07.2014, виданим Державною службою інтелектуальної власності України.

Між ОСОБА_4 (далі - відчужувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тестов" (далі - позивач, набувач) 25.07.2014 укладено договір № 25/07/14 про передачу майнових прав на торговельну марку (далі - договір) відповідно до п. 2.1. якого ОСОБА_4 у повному обсязі передає (відчужує) позивачу майнові права на торговельну марку на весь строк дії Свідоцтва № 188839 від 25.07.2014, на територію всього світу, що включає в себе, але не обмежується, виключним правом на використання торговельної марки, виключним правом дозволяти використання торговельної марки, виключним правом перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання.

Передача майнових прав на торговельну марку (повна передача прав) відчужувачем набувачу здійснюється шляхом передачі в паперовому та електронному вигляді в день підписання договору за ОСОБА_1 приймання-передачі торговельної марки, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору. Разом з торговельною маркою передається свідоцтво №188839 від 25.07.2014 (п.3.1 договору).

Таким чином, позивачу належать виключні майнові авторські права на твір образотворчого мистецтва, логотип "ТЕСТОВЪ" та виключні майнові права на торговельну марку "ТЕСТОВЪ".

Представниками позивача 12.06.2018 у приміщенні закладу громадського харчування "Тесто", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Короленко, буд. 3, де здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріонком" (далі -відповідач), було виявлено факт використання зображення логотипу "ТЕСТОВЪ".

З метою фіксації місця, часу та факту незаконного використання логотипу представниками позивача у закладі було отримано відповідні розрахункові документи та викликано співробітників Національної поліції України за телефонною лінією 102. Слідчим Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, капітаном поліції ОСОБА_3 та дільничним інспектором Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, лейтенантом поліції ОСОБА_5 Шевченківського ВП ДВП ГУНП Дніпропетровській області було проведено огляд місця події, про що складено протокол та прийнято від представників позивача відповідну заяву, яка зареєстрована у Журналі єдиного обліку звернень Шевченківського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області за № 1550 12.06.2018.

На підтвердження факту використання логотипу представниками відповідача у рекламних цілях шляхом зміщення його зображення на меблях, меню, інвентарі, листівках тощо позивачем надано ОСОБА_3 №01/06/18 від 12.06.2018 фіксації фактів використання знаку для товарів та послуг (торговельної марки) "ТЕСТОВЪ", об'єкту авторського права - логотипу "ТЕСТОВЪ" та інших об'єктів права інтелектуальної власності, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Тестов", у приміщенні закладу громадського харчування "Пирогова "Тесто", який розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Короленка, будинок 3, в якому здійснює свою господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Веріонком", складений уповноваженим представником позивача. Також позивачем надано відеозапис фіксації за допомогою мобільного телефону LG - D724, ІМЕІ 35470506816963600, 35470506816964400 та карти пам'яті Kingston 16GB Міcro SD HC SDCS/16GB 31662-003.A00LF та мобільного телефону S-ТЕLL, Р790 ІМЕІ 869076023982317, 869076023982325 та карти пам'яті Team Micro SD 16 GB TM70-180104004 (відеозапису на диску DVD-R з накладеним електронним цифровим підписом).

На підставі того, що представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестов" зафіксовано один факт порушень виключних майнових авторських прав відповідачем, а саме один факт відтворення і розповсюдження у рекламних цілях зображення логотипу "ТЕСТОВЪ", позивач звернувся з позовом до суду про застосування до відповідача стягнення у вигляді лише 10 мінімальних заробітних плат з можливих 50 000, що на погляд позивача, буде адекватним та співрозмірним до вчиненого відповідачем порушення авторських прав. Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 37 230,00 грн. (10 мінімальних заробітних плат х 3 723,00 грн. х 1 факт відтворення та розповсюдження контрафактного примірника твору (логотипу "ТЕСТОВЪ") = 37 230,00 грн.) та до Державного бюджету України 3 723,00 грн. штрафу (10% суми, присудженої на користь позивача).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір, відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України, відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Як передбачено ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції, яка чинна до 22.07.2018 оскільки відповідно до частини першої розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" він застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, правовідносини між сторонами виникли 12.06.2018) виключне право - майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору (п.8 ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права").

Як зазначено в пункті 41 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", використанням твору в силу статті 441 Цивільного кодексу України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Як зазначає позивач, порушення відповідачем було вчинено 12.06.2018 у приміщенні закладу громадського харчування "Тесто", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Короленко, буд. 3, де було виявлено факт використання зображення логотипу "ТЕСТОВЪ".

Відповідач у відзиві погодився з тим, що дійсно 12.06.2018 представниками позивача в приміщенні, що розташоване за адресою: м. Дніпро, вул. Короленко, буд. 3, виявлено факт використання зображення логотипу "ТЕСТОВЪ" при здійсненні господарської діяльності саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Веріонком".

Відповідно до пункту "б" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту. Особа, яка розповсюджує об'єкти авторського права і (або) суміжних прав без дозволу суб'єкта такого права, несе відповідальність за порушення виключних прав на цей твір і в тому випадку, коли контрафактну продукцію нею отримано за договорами з третіми особами (п. 44 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав").

Використання твору без дозволу уповноваженої особи та без сплати авторської винагороди є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 України "Про авторське право та суміжні права", за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Так, у пункті 42 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 №5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити: факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено; об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав; тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів); розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення; кількість осіб, право яких порушено; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 ЦК, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні.

Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50 000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 37 230,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав та до Державного бюджету України 3 723,00 грн. штрафу.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції. При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право подавати позови до суду про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012.

Проте, суд зазначає, що Вищий господарський суд України листом №07.01-11/1085/17 від 06.07.2017 роз'яснив господарським судам України, що у визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення (абзац третій підпункту 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").

Водночас відповідно до пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Наразі такі зміни до Закону не внесені. Водночас виплата згаданої компенсації підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", тобто розмір мінімальної заробітної плати на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації, пов'язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.

Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 762,00 грн.

Таким чином, беручи до уваги обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд вважає обґрунтованим стягнення компенсації у загальному розмірі 17 620,00 грн.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд може постановити рішення про накладення на порушника штрафу у розмірі 10 відсотків суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафів передається у встановленому порядку до Державного бюджету України.

За наведеного, господарський суд вважає за необхідне стягнути з позивача до Державного бюджету України 1 762 грн. штрафу.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у справі розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог, судовий збір у сумі 833,91 грн. покладається на відповідача.

Також, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 12 950,00 грн.

У відповідності до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів здійснення витрат на послуги адвоката у даній справі у розмірі 12 950,00 грн. позивачем долучено до матеріалів справи копію договору про надання професійної правничої допомоги № 01/04/18 від 26.04.2018, укладений між адвокатським бюро "ОСОБА_1 і партери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тестов", копію Додаткової угоди №3 від 07.05.2018 до договору № 01/04/18, відповідно до яких клієнт доручає, а адвокатське бюро зобов'язується надати професійну правничу допомогу в рамках господарського судочинства щодо захисту прав інтелектуальної власності клієнта на логотип та торговельну марку "ТЕСТОВЪ". Також надані до матеріалів справи копії свідоцтва №2064 про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №000366 від 18.01.2017, платіжних доручень № 633 від 07.05.2018 на суму 5 950,00 грн., №671 від 12.07.2018 на суму 7 000,00 грн., акту №3 прийому-передачі наданих послуг від 18.10.2018, Рекомендації щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Харківської області №17 від 21.03.2018, Рекомендації щодо застосування мінімальних адвокатського гонорару, рішення Ради адвокатів Чернігівської області №57 від 16.02.2018.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо клопотання позивача про вжиття заходів процесуального примусу та постановлення окремої ухвали суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин 1, 5, 6 та 11 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно. Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк.

Суд не вбачає підстав для застосування заходів процесуального примусу та постановлення окремої ухвали, передбаченої ст. 246 Господарського процесуального кодексу України, крім того, застосування заходів процесуального примусу та винесення окремої ухвали є правом суду, передбаченим чинним законодавством. Таким чином, господарський суд залишає без задоволення клопотання позивача про вжиття заходів процесуального примусу та постановлення окремої ухвали.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріонком" (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36641084) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тестов" (61022, м. Харків, провулок Рогатинський, буд. 4Б, ідентифікаційний код 39057997) 17 620,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав, витрати пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 833,91 грн. та витрати пов'язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Веріонком" (49000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 36641084) до Державного бюджету України 1 762,00 грн. штрафу.

В решті позовних вимог відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 14.11.2018.

Суддя Е.М. Бондарєв