Рішення

від 14.11.2018 по справі 905/1569/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.11.2018 м.Харків Справа № 905/1569/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор'євій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейдснаб» , м.Слов'янськ, Донецька область

до відповідача: Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» , м.Слов'янськ, Донецька область

про стягнення 564731,58грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер серія АА№125020 від 13.08.18р.

від відповідача: не з'явився

Суть справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Славтрейдснаб» , м.Слов'янськ, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» , м.Слов'янськ, Донецька область про стягнення 564731,58грн., з яких: 536350,69грн. - основний борг; 26066,56грн. - пеня; 2314,33грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №280218-Сн від 28.02.18р. в частині оплати отриманого товару.

В якості правової підстави позову позивач посилається, зокрема, на положення статей 509, 526, 625, 712 Цивільного Кодексу України, 173 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/1569/18.

Ухвалою суду від 23.08.18р. позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

03.09.18р. від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду від 04.09.18р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1569/18; дану справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 25.09.18р.

20.09.18р. до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у підготовчому засіданні, призначеному на 25.09.18р. з причини відрядження.

20.09.18р. до суду також надійшло клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, призначеного на 25.09.18р.

Ухвалами суду від 25.09.18р. та від 10.10.18р. підготовче засідання відкладено відповідно на 10.10.18р. та на 30.10.18р.

10.10.18р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення (з додатками).

22.10.18р. через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення (з додатками); розрахунок пені та 3% річних станом на 14.08.18р.

30.10.18р. представником позивача до канцелярії суду наданий відзив на позовну заяву, згідно якого відповідачем позовні вимоги визнано в повному обсязі.

Ухвалою суду від 30.10.18р. за результатами підготовчого засідання закрито підготовче засідання та розгляд справи по суті призначено в судовому засіданні на 14.11.18р.

У судове засідання 14.11.18р. з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.11.18р. не з'явився.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З огляду на наведене, суд вирішує спір по суті за наявними матеріалами на підставі ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

28.02.18р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Славтрейдснаб» (постачальник) та відповідачем (покупець) Дочірнім підприємством «Санаторно-курортний реабілітаційний центр «Слов'янський курорт» укладений договір поставки товару №280218-Сн (далі за текстом - договір), згідно, якого постачальник зобов'язується постачати покупцю певний товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п.1.1. договору).

Предметом поставки є наступний товар: продукти харчування, напої, засоби гігієни, дезінфікуючі і знезаражувальні засоби, витратні матеріали для рентген обладнання, канцелярські товари (п.1.2. договору).

Згідно п.1.3. договору, асортимент товару передбачається у специфікації (накладної), яка додається до даного договору (додаток №1 до даного договору). Постачальник гарантує якість товару, що постачається у відповідності до санітарних норм.

Відповідно до п.3.1. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, що передбачена в специфікації до договору. В разі зміни ціни на товар постачальник зобов'язаний повідомити покупця про ці зміни, шляхом надання додаткової угоди та специфікації до неї. Нові ціни на товар діють в разі підписання додаткової угоди, в іншому випадку покупець має право відмовитися приймати товар від постачальника.

За умовами п.3.2. договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, в термін до 10 днів.

Поставка здійснюється транспортом постачальника. Пунктом поставки товару за даним договором є склад покупця, розташований за адресою: м.Слов'янськ (п.п.4.1., 4.2. договору).

Згідно п.5.1. договору, передача (приймання-здача) товару здійснюється в пункті поставки. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, що визначається чинним законодавством.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.18р. У випадку, якщо жодна з сторін не заявляє про свій намір розірвати або змінити договір за місяць до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на строк 1 рік (п.6.1. договору).

Відповідно до п7.1. договору, за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства.

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар, в тому числі, на підставі видаткових накладних: №УТСТС000078 від 28.03.18р. на суму 1287,50грн., №УТСТС000131 від 22.05.18р. на суму 4693,26грн., №УТСТС000133 від 24.05.18р. на суму 3843,80грн., №УТСТС000134 від 24.05.18р. на суму 79194,36грн., №УТСТС000135 від 25.05.18р. на суму 11300,54грн., №УТСТС000140 від 29.05.18р. на суму 53821,32грн., №УТСТС000141 від 31.05.18р. на суму 20711,08грн., №УТСТС000142 від 01.06.18р. на суму 4500,00грн., №УТСТС000145 від 04.06.18р. на суму 30377,98грн., №УТСТС000146 від 07.06.18р. на суму 30038,40грн., №УТСТС000149 від 11.06.18р. на суму 47984,60грн., №УТСТС000150 від 14.06.18р. на суму 38366,86грн., №УТСТС000153 від 18.06.18р. на суму 26975,37грн., №УТСТС000154 від 19.06.18р. на суму 2700,00грн., №УТСТС000156 від 21.06.18р. на суму 22198,25грн., №УТСТС000158 від 25.06.18р. на суму 24630,98грн., №УТСТС000159 від 27.06.18р. на суму 25248,26грн., №УТСТС000162 від 02.07.18р. на суму 13308,57грн., №УТСТС000163 від 09.07.18р. на суму 37371,92грн., №УТСТС000164 від 13.07.18р. на суму 47689,58грн., №УТСТС000166 від 17.07.18р. на суму 10192,06грн.

Поставлений позивачем товар згідно вказаних видаткових накладних, був прийнятий представниками відповідача, що підтверджується підписом представників отримувача (відповідача) на відповідних видаткових накладних без зауважень та заперечень.

Щодо відсутності проставлення печатки відповідача на вказаних видаткових накладних, суд зазначає, що в силу п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку це є правом, а не обов'язком сторони господарської операції.

Відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару по накладній №УТСТС000078 від 28.03.18р. на суму 84,03грн.

Прийняття відповідачем товару за вищевказаними видатковими накладними та здійснення часткової оплати вартості, отриманого товару відповідачем не спростовується та підтверджується також, підписаним представниками постачальника та покупця, актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2018р. - липень 2018р.

Таким чином, за твердженням позивача, відповідач в порушення умов договору поставки №280218-Сн від 28.02.18р., поставлений товар у встановлений строк не сплатив у повному обсязі, у зв'язку з чим, за відповідачем рахується заборгованість за вищезазначеним договором в розмірі 536350,69грн.

Позивач претензією №1 (вих. 29) від 25.06.18р. звернувся до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за договором поставки №280218-Сн від 28.02.18р.

У відповідь на претензію відповідач листом №06/1569 від 25.06.18р. Щодо сплати заборгованості гарантував оплату заборгованості за товар згідно договору №280218-Сн до 28.02.18р.

Претензіями №2 (вих. 95) від 30.07.18р. та №3 (вих. №100) від 14.08.18р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогами про сплату заборгованості за договором поставки №280218-Сн від 28.02.18р. Проте, зазначені претензії залишились без задоволення.

Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховані та пред'явлені до стягнення пеня у розмірі 26066,56грн. та на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 2314,33грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №280218-Сн від 28.02.18р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.3.2. договору, оплата поставленого товару здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок продавця, в термін до 10 днів.

Відповідач від поставленого товару не відмовився, при отриманні товару відповідачем жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності не подавалось .

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів, а отже у відповідача відсутні підстави для затримання оплати за поставлений товар.

За умовами договору відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача:

- згідно видаткової накладної від 28.03.18р. до 07.04.18р. (включно), втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч.5 ст.254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 10.04.18р. (перший робочий день);

- згідно видаткової накладної від 22.05.18р. до 01.06.18р. (включно);

- згідно видаткових накладних від 24.05.18р. до 03.06.18р. (включно), втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч.5 ст.254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 04.06.18р. (перший робочий день);

- згідно видаткової накладної від 25.05.18р. до 04.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної від 29.05.18р. до 08.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної від 31.05.18р. до 10.06.18р. (включно), втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч.5 ст.254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 11.06.18р. (перший робочий день);

- згідно видаткової накладної від 01.06.18р. до 11.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної від 04.06.18р. до 14.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної від 07.06.18р. до 17.06.18р. (включно), втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч.5 ст.254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 18.06.18р. (перший робочий день);

- згідно видаткової накладної від 11.06.18р. до 21.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної від 14.06.18р. до 24.06.18р. (включно), втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч.5 ст.254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 25.06.18р. (перший робочий день);

- згідно видаткової накладної від 18.06.18р. до 28.06.18р. (включно), втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч.5 ст.254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 29.06.18р. (перший робочий день);

- згідно видаткової накладної від 19.06.18р. до 29.06.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної від 21.06.18р. до 01.07.18р. (включно), втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч.5 ст.254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 02.07.18р. (перший робочий день);

- згідно видаткової накладної від 25.06.18р. до 05.07.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної від 27.06.18р. до 07.07.18р. включно), втім оскільки це вихідний день в силу приписів ч.5 ст.254 ЦК України, кінцевим строком оплати є 09.07.18р. (перший робочий день);

- згідно видаткової накладної від 02.07.18р. до 12.07.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної від 09.07.18р. до 19.07.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної від 13.07.18р. до 23.07.18р. (включно);

- згідно видаткової накладної від 17.07.18р. до 27.07.18р. (включно).

Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати товару виконав не в повному обсязі.

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору поставки №280218-Сн від 28.02.18р. у останнього виникло зобов'язання з його оплати.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав позовні вимоги у повному.

Отже, факт існування заборгованості за товар, отриманий по договору №280218-Сн від 28.02.18р. на підставі вищевказаних видаткових накладних в сумі 536350,69грн. належним чином підтверджений матеріалами справи, визнаний та підтверджений відповідачем, про що останнім зазначено у відзиві на позовну заяву.

При цьому, судом встановлено, що після звернення позивача до суду з позовною заявою відповідачем здійснена оплата суми основного боргу в розмірі 36837,60грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями №1376 від 27.08.18р. на суму 19837,60грн., №1395 від 28.08.18р. на суму 5000,00грн., №1415 від 29.08.18р. на суму 5000,00грн., №1522 від 10.09.18р. на суму 2000,00грн., №1771 від 16.10.18р. на суму 5000,00грн.

За вказаних обставин, суд зазначає, що позовна заява була направлена на адресу суду 17.08.18р., що підтверджується відбитком календарного штемпелю Укрпошти на поштовому конверті, у якому надійшов позов до господарського суду.

Таким чином, враховуючи що оплата суми основного боргу в розмірі 36837,60грн. згідно платіжних доручень №1376 від 27.08.18р. на суму 19837,60грн., №1395 від 28.08.18р. на суму 5000,00грн., №1415 від 29.08.18р. на суму 5000,00грн., №1522 від 10.09.18р. на суму 2000,00грн., №1771 від 16.10.18р. на суму 5000,00грн. здійснена відповідачем після подання позовної заяви позивачем до відділення Укрпошти, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмір 36837,60грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З наведених підстав суд закриває провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 36837,60грн. на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, враховуючи встановлення факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, щодо оплати отриманого товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, підлягають задоволенню в сумі 499513,09грн.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення на підставі ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в загальній сумі 2314,33грн., а також пеню в загальній сумі 26066,56грн.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних.

Згідно наданого до суду 22.10.18р. розрахунку 3% станом на 14.08.18р. вказані нарахування здійснено позивачем окремо по кожній видатковій накладній, згідно якої за відповідачем обліковується заборгованість.

При цьому, перевіривши розрахунки 3% річних судом встановлено, що позивачем не вірно визначені періоди таких нарахувань, внаслідок чого не вірно визначено кількості днів прострочення, а тому наданий розрахунок 3% річних та пені є арифметично не вірним.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відтак, 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення.

Отже, виходячи з приписів чинного законодавства, вихідні та святкові дні мають значення для визначення початку періоду прострочення виконання зобов'язання і враховуються тоді, коли останній день виконання зобов'язання випав на вихідний або святковий день. Однак, вихідні та святкові дні не відраховуються з днів, коли прострочення тривало. Вказане узгоджено з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду від 26.07.18р. у справі №910/23359/15.

Як вбачається з оновленого розрахунку позивача, що наданий до суду 22.10.18р. , останнім не враховані приписи законодавства. Так, із наданого позивачем розрахунку 3% річних вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було обчислено позивачем з урахуванням останнього дня для оплати товару, та у тих місяцях, де останній день строку виконання зобов'язання припав на вихідний день, день прострочення визначено без урахування того, що останній день строку перенесено на перший робочий за ним день, що суперечить нормам чинного законодавства.

Перевівши розрахунок 3% річних судом встановлено, що розмір таких нарахувань складає 2247,84грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в розмірі 2247,84грн.

Перевірка розрахунку 3% річних та пені судом здійснена за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон» .

За вимогами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки. Договірна неустойка встановлюється за згодою сторін, тобто її розмір та умови застосування визначаються виключно на їх власний розсуд.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом положень ч.4 ст.231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статей 1, 3 ЗаконуУкраїни "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як встановлено судом, умовами договору №280218-Сн до 28.02.18р. визначено, що за порушення умов даного договору винна сторона несе відповідальність згідно діючого законодавства.

Таким чином, сторони не передбачили умовами договору №280218-Сн від 28.02.18р. такого виду господарсько-правової відповідальності як сплата неустойки у вигляді пені.

З наведених підстав, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов договору в розмірі 26066,56грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.13Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог та які відповідачем не оспорюються, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В силу ч.1 ст.126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно положень ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості,що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою ; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00грн.

В підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 10000,00грн., позивачем надано: копію договору №13/18 про надання правової допомоги у господарському суді від 13.08.18р. з додатковою угодою до нього №1 від 10.09.18р., копію ордеру серії АА №125020 від 13.08.18р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4833 серії ДН від 21.08.17р., детальний опис наданих робіт (послуг) надання правничої допомоги від 10.10.18р.

Так, підпунктом 4.3. п.4 договору про надання правової допомоги у господарській справі від 13.08.18р. №13/18 (в редакції додаткової угоди №1 від 10.09.18р.) визначений порядок оплати послуг адвоката, згідно якого оплата загальної суми гонорару здійснюється клієнтом будь-яким зручним для нього способом після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції по справі.

При цьому, як вбачається з наданого адвокатом детального опису наданих робіт (послуг) на загальну суму 10000,00грн., до вказаного опису включено такий вид робіт, як розрахунок пені, інфляційних витрат та 3% річних на загальну суму 1800,00грн.

Проте, враховуючи висновок суду про безпідставність заявлення позовних вимог щодо стягнення пені та приймаючи до уваги, що вимоги про стягнення інфляційних втрат взагалі не заявлялись до стягнення, суд вважає необґрунтованим включення до складу вартості наданих робіт (послуг), послуги (роботи) щодо розрахунку пені та інфляційних витрат на загальну суму 1200,00грн.

З наведених підстав, стягненню з відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8800,00грн.

Частиною 1 ст.130 Господарського процесуального кодексу України та ч.3 ст.7 Закону України Про судовий збір передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті та часткове задоволення позову, суд повертає позивачу 50% судового збору, сплаченого позивачем за позовними вимогами, які підлягають задоволенню в загальній сумі 538598,53грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача належить судовий збір у розмірі 4039,49грн., як 50% від сплаченого позивачем судового збору за позовними вимогами, яка підлягає задоволенню.

При цьому, судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовною заявою був сплачений судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено законом.

Відповідно до п.2 ч.2. ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає

1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи з розміру позовних вимог 564731,58грн. позивач мав сплатити судовий збір в сумі 8470,97грн.

Згідно платіжного доручення №3302 від 16.08.18р. позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір в сумі 8620,97грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» , сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи , яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Оскільки позивачем не подано відповідного клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для повернення надмірно сплаченого судового збору у розмірі 150,00грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 130, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейдснаб» , м.Слов'янськ, Донецька область до Дочірнього підприємства Санаторно-курортний реабілітаційний центр Слов'янський курорт Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця , м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення грошових коштів у сумі 564731,58грн., з яких 536350,69грн. - сума основного боргу, 2314,33грн. - 3% річних, 26066,56грн. - пеня, задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 36837,60грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Стягнути з Дочірнього підприємства Санаторно-курортний реабілітаційний центр Слов'янський курорт Закритого акціонерного товариства Лікувально-оздоровчих закладів профспілок України Укрпрофоздоровниця (вул. Пушкінська, буд. 2, м. Слов'янськ, Донецька область, 84110; ЄДРПОУ 30708792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Славтрейдснаб» (вул. Світлодарська, б. 4, м. Слов'янськ, Донецька область, 84100; ЄДРПОУ 37230804) суму основного боргу в розмірі 499513,09грн., 3% річних в розмірі 2247,84грн., витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 8800,00грн. та судовий збір в розмірі 4039,49грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Славтрейдснаб» (ЄДРПОУ 37230804) з державного бюджету України судовий збір в розмірі 4039,49грн., сплачений згідно платіжного доручення №3302 від 16.08.18р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області.

У судовому засіданні 14.11.18р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.11.18р.

Суддя М.О. Лейба