Рішення

від 10.09.2018 по справі 804/3722/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2018 року Справа № 804/3722/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 за участі секретаря судового засіданняОСОБА_2 за участі: представника позивача представника позивача представника відповідча ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_1 від 15.02.2018 року Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_2 від 15.02.2018 року Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Д № НОМЕР_3 від 15.02.2018 року Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Д № НОМЕР_4 від 15.02.2018 року Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Д № 003641404 від 15.02.2018 року Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення форми Д № НОМЕР_5 від 15.02.2018 року Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що господарські операції між ТОВ АСКОМ СЕРВІС та ТОВ Трейд-Векс , ТОВ Трейд Пром Інвест , ТОВ Вин Пром , ТОВ Маріот Компані мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність викладених в акті перевірки висновків податкового контролюючого органу, а відтак, вони не можуть бути покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, внаслідок чого останні є такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягають скасуванню та визнанню протиправними.

Ухвалою суду від 29.05.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами загального позовного провадження.

02.07.2018 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що укладені між ТОВ "Аском Сервіс" та ТОВ Трейдпромінвест , ТОВ Вин-Пром , ТОВ Маріот Компані - договори не опосередковувалися реальним виконанням операцій, яка становить його предмет.

Надані до перевірки видаткові накладні, виписані ТОВ Трейдпромінвест , ТОВ Вин-Пром та ТОВ Маріот Компані в адресу ТОВ Аском Сервіс , не можуть вважатися первинними документами, на підставі яких можна формувати показники податкової звітності, що у свою чергу, виключає можливість подальшого використання товарів у діяльності платника податків.

Враховуючи викладене, перевіркою встановлено здійснення ТОВ Аском Сервіс нереальних господарських операцій з отримання товарів у зв'язку із відсутністю факту (джерела) їх законного походження у попередніх ланках постачання.

30.07.2018 року на адресу суду від позивача надійшла письмова відповідь на відзив, в якій було підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводи, викладені в позовній заяві як підстави для задоволення позову.

06.08.2018 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та у відповіді на відзив, просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на письмовий відзив, що міститься в матеріалах справи, у зв'язку з чим у задоволенні позовної заяви просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС (стара назва - ТОВ Голметресурс ) зареєстроване 14.08.2006 року № 12241020000028864 Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради.

На підставі наказу про проведення документальної планової виїзної перевірки від 06.09.2017 року за №4825-п та направлень на проведення перевірки від 19.12.2017 року за № 11189-11192 посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 30.06.2017 року.

08.11.2017 року, за результатами перевірки, складено ОСОБА_4 про результати документальної позапланової перевірки № 20966/04-36-14-04/34561966.

Перевіркою встановленні наступні порушення ТОВ АСКОМ СЕРВІС :

- п. 44.1, п.44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями) в редакції від 01.02.2016 року, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2016 рік в сумі 1 833 713 грн.;

- п. 187.1 ст.187, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.10 за №2755-VI (зі змінами та доповненнями), підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму на загальну суму 1 344 901 грн., в т.ч. у січні 2016 - 4 539 грн., у лютому 2016- 116 996 грн., у жовтні 2016-5 406 грн., у листопаді 2016 року - 12 726 грн., у грудні 2016 - 642 640 грн., у січні 2017 - 562 594 грн.

- п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством за березень 2017 року несвоєчасно зареєстрована податкова накладна, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі 10%;

- п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами і доповненнями, в частині недотримання граничних термінів сплати узгоджених зобов'язань;

- п.п.49.18.1 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами і доповненнями, в частині недотримання термінів подачі податкової декларації з податку на додану вартість;

- пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. а п. 176.2 ст. 176, ПКУ № 2755-УІ, в результаті чого не своєчасно перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 2 676 648,29 грн.

- пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, пп. а п. 176.2 ст. 176, п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу №2755-УІ від 02.12.10р. в результаті чого не своєчасно перераховано до бюджету військовий збір у сумі 377 516,30 грн.

- абз.1 п.46.1 ст.46, пл.47.1.3 п.47 ст.47, п.49.1 та п.49.2, ст.51 гл.2 та п.п., п. 119.2 с.119, абз. б п. 176.2. ст.176 ПК України за подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за 2 кв. 2017р. з порушенням строків подання, та за 4 кв. 2016р. надання не у повному обсязі.

15.02.2018 року на підставі акта від 08.11.2017 року № 20966/04-36-14-04/34561966 контролюючим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_1 від 15.02.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість;

- податкове повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_2 від 15.02.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств;

- податкове повідомлення - рішення форми Д № НОМЕР_3 від 15.02.2018 року, яким застосовано штрафні санкції, чим було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб;

- податкове повідомлення - рішення форми Д № НОМЕР_4 від 15.02.2018 року, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10% за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

- податкове повідомлення - рішення форми Д № 003641404 від 15.02.2018 року, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість;

- податкове повідомлення - рішення форми Д № НОМЕР_5 від 15.02.2018 року, яким застосовано штрафні санкції, чим було збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору;

Правомірність винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень, з урахуванням результатів їх оскарження, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Щодо податкового повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_2 від 15.02.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств та податкового повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_1 від 15.02.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Пунктом 135.1 ст. 135 ПК України Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 137.1 ст. 137 ПК України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу.

Водночас, в силу приписів п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 року № 318.

Згідно п. 4 П(С)БУ 16 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БУ 16).

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби , процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки, з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, у якому зазначено з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між Товариство з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС та ТОВ Трейд-Векс (код ЄДРПОУ 40806018), ТОВ Трейдпромінвест (код ЄДРПОУ 39879177), ТОВ Вин-Пром (код ЄДРПОУ 39664261), ТОВ Маріот Компані (код ЄДРПОУ 40385174).

У періоді, що перевірявся, позивач декларував взаємовідносини із ТОВ Трейд-Векс .

Так, судом встановлено, що на підставі наказу ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 31.03.2017р. за №1858 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Голметресурс (код ЄДРПОУ 34561966) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ Голметресурс по взаємовідносинах із ТОВ Трейд-Векс за жовтень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.04.2017 року №4462/04-36-14-34561966. Згідно акту перевірки від 25.04.2017 №4462/04-36-14-12/34561966 встановлено порушення в частині завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість у жовтні 2016 року.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 13.05.2017 року за №0000401412, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Вважаючи зазначене вище податкове повідомлення-рішення протиправним та прийнятим в порушенням вимог чинного законодавства України, ТОВ Голметресурс звернувся з позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року по справі №804/5985/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000401412 від 13.05.2017 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 року по справі №804/5985/17 апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Голметресурс» залишена без задоволення, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року по справі №804/5985/17 залишено без змін.

Отже, постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.11.2017 року по справі №804/5985/17 набрала законної сили 24.04.2018 року.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з ч.1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак, враховуючи зазначене вище, судом встановлено, що у перевіряємий період позивачем було завищено витрати по взаємовідносинам з ТОВ Трейд-Векс , оскільки сума оскаржуваного податкового повідомлення-рішення була неправомірно відображена у складі витрат, в тому числі у складі сформованих витрат, які відображені у бухгалтерському обліку.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ Трейдпромінвест визначено укладеним договором поставки товарів від 25.02.2016 року №25/02.

За договором поставки товарів від 25.02.2016 року №25/02 - означеними товарами є миючі засоби, інвентар для прибирання та засоби побутової гігієни.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки.

ТОВ Трейдпромінвест (код ЄДРПОУ 39879177) - зареєстрований від 07.07.2015 року, знаходиться на обліку в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м.Києві, вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Згідно звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за формою №Д4 за лютий 2016 року чисельність працівників - 3 особи.

Відповідно до матеріалів справи, було встановлено певний ланцюг постачання товарів за договором поставки товарів від 25.02.2016 року №25/02.

Судом встановлено, що за перевіряємий період підприємством ТОВ Трейдпромінвест придбавались на території України наступні групи товарів: сигарети, теплообмінник, послуги з оформлення звіту про проведення технічного обстеження об'єкту.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо неможливості встановлення походження групи товарів, визначених договором поставки товарів від 25.02.2016 року №25/02 та їх подальшу поставку на ТОВ АСКОМ СЕРВІС , оскільки враховуючи зазначене вище було встановлено відсутність основних фондів, працівників, ведення господарської діяльності, не пов'язаної з виробництвом будь-якого товару. А ні ТОВ Трейдпромінвест , а ні його постачальники не мали фізичної можливості виробляти або продавати товари, що зазначені у договорі поставки від 25.02.2016 року №25/02.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ Вин-пром визначено укладеним договором поставки товарів від 31.12.2016 року №31- 12.

За договором поставки товарів від 31.12.2016 року №31- 12 - означеними товарами є миючі засоби, інвентар для прибирання та засоби побутової гігієни.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: податкові накладні та видаткові накладні.

ТОВ Вин-Пром (код ЄДРПОУ 39664261) - зареєстрований від 02.03.2015 року, знаходиться на обліку в ДПІ у м. Хмельницькому ГУ ДФС у Хмельницькій області, вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Звіт за формою 1-ДФ та звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за формою №Д4 за весь період діяльності до ДПІ не подано. Згідно інформаційних баз даних на підприємстві 1 посадова особа - директор.

Так, судом встановлено, що ТОВ Вин-Пром не є виробником товарів реалізованих до ТОВ "Аском Сервіс".

Відповідно до матеріалів справи, було встановлено певний ланцюг постачання товарів за договором поставки товарів від 31.12.2016 року №31- 12.

Судом встановлено, що за перевіряємий період підприємством ТОВ Вин-Пром придбавались на території України наступні групи товарів: сигарети, суміш вуглеводнів бензино-лігроїнова фракція, будівельні матеріали, м'ясо обрізь з тушек курей заморожене, відшкодування транспортних витрат, шпалери, пиво, сьомга, креветка, ворота секційні, жалюзі-ролета.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо неможливості встановлення походження групи товарів, визначених договором поставки товарів від 31.12.2016 року №31- 12 та їх подальшу поставку на ТОВ АСКОМ СЕРВІС , оскільки враховуючи зазначене вище було встановлено відсутність основних фондів, працівників, ведення господарської діяльності, не пов'язаної з виробництвом будь-якого товару. А ні ТОВ Вин-Пром , а ні його постачальники не мали фізичної можливості виробляти або продавати товари, що зазначені у договорі поставки від 31.12.2016 року №31- 12.

Взаємовідносини між позивачем та ТОВ Маріот Компані визначено укладеним договором поставки товарів від 30.12.2016 року №30/12.

За договором поставки товарів від 30.12.2016 року №30/12 - означеними товарами є миючі засоби, інвентар для прибирання та засоби побутової гігієни.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: податкові накладні та видаткові накладні.

ТОВ Маріот Компані (код ЄДРПОУ 40385174) зареєстровано від 31.03.2016 року, знаходиться на обліку в Запорізькій ОДПІ (відділення у Шевченківському районі) ГУ ДФС у Запорізькій області, вид діяльності - інші спеціалізовані будівельні роботи. Згідно інформаційних баз даних на підприємстві 1 посадова особа - директор.

Так, судом встановлено, що ТОВ Маріот Компані не є виробником товарів реалізованих до ТОВ "Аском Сервіс".

Відповідно до матеріалів справи, було встановлено певний ланцюг постачання товарів за договором поставки товарів від 30.12.2016 року №30/12.

Судом встановлено, що за перевіряємий період підприємством ТОВ Маріот Компані придбавались на території України наступні групи товарів: сигарети та скумбрія.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо неможливості встановлення походження групи товарів, визначених договором поставки товарів від 30.12.2016 року №30/12 та їх подальшу поставку на ТОВ АСКОМ СЕРВІС , оскільки враховуючи зазначене вище було встановлено відсутність основних фондів, працівників, ведення господарської діяльності, не пов'язаної з виробництвом будь-якого товару. А ні ТОВ Маріот Компані , а ні його постачальники не мали фізичної можливості виробляти або продавати товари, що зазначені у договорі поставки від 30.12.2016 року №30/12.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного та за результатами дослідження доказів, що містяться у матеріалах справи не підтверджено факт продажу товарів ТОВ Трейдпромінвест , ТОВ Вин-Пром , ТОВ Маріот Компані до ТОВ АСКОМ СЕРВІС .

Суд зазначає, що відображенню у бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська діяльність, яка фактично відбулась, за наявності первинного документу, що може підтвердити таку господарську операцію.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому п.198.2 ст.198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст.9 того ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерство юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 ( далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, з наведених положень законодавства встановлено, що підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання робіт/послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 Щодо підтвердження даних податкового обліку документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Слід також зазначити, що за умови доведеності податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

Відтак хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 року по справі К/800/3230/13 № ЄДРСР 38692797.

Крім того, у своєму листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій із ТОВ Трейдпромінвест , ТОВ Вин-Пром , ТОВ Маріот Компані є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами не є реальними, оскільки судом не встановленого факту здійснення господарських операцій.

Поряд із цим суд вважає за необхідне зазначити, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Так, ознаками відсутності реального характеру відповідних операцій були: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 06.03.2018 року у справі № 804/5444/16 (К/9901/133/17).

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що означені господарські операції були направлені на безпідставне завищення витрат для зменшення фінансового результату з податку на прибуток та завищення податкового кредиту ТОВ АСКОМ СЕРВІС .

Щодо податкового повідомлення - рішення форми Д № НОМЕР_3 від 15.02.2018 року, яким застосовано штрафні санкції, чим було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та податкового повідомлення - рішення форми Д № НОМЕР_5 від 15.02.2018 року, яким застосовано штрафні санкції, чим було збільшено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою нарахування позивачу штрафних санкцій за оскаржуваним рішенням стали висновки відповідача про наявність у позивача обов'язку вчасно сплачувати податок на доходи з фізичних осіб.

Так, у перевіряємому періоді встановлено, що позивачем не своєчасно перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб в розмірі 2 676 648,29 грн. та не своєчасно перераховано до бюджету військовий збір у розмірі 377 516,30 грн.

Документів або доказів, які б спростовували встановлені в ході перевірка порушення платником податків не надано.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно до приписів п.п. 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно пп. а, б п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Крім того, відповідно до п.16-1 Підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу ХХ Перехідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Отже, вказаними нормами передбачено обов`язок здійснювати нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору та подавати відповідну звітність з зазначених питань.

Позивач в свою чергу є платником податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідно п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України, правила нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податків, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента.

Положення статті 126 ПК щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.

Враховуючи викладене, судом під час розгляду справи встановлено прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб.

Отже, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, та вважає, що позивачем в порушення вимог пп. 168.1.5 п. 168.1 ст.168, п.176.2 а ст. 176 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, утриманий з заробітної плати після виплати оподатковуваного доходу та військовий збір до бюджету перераховано несвоєчасно.

Щодо податкового повідомлення-рішення форми Д № НОМЕР_4 від 15.02.2018 року та податкового повідомлення - рішення форми Д № 003641404 від 15.02.2018 року, суд зазначає наступне.

Перевіркою термінів сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість контролюючим органом встановлено порушення вимог п. 57.1 ст. 57 глави 2 розділу ІІ, п. 57.3 ст. 57 глави 2 розділу ІІ та п. 203.2 ст. 203 розділу V ПК України, в частині несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість за наступними податковими деклараціями:

- №9116701132 від 19.06.2017 року;

- №9141459567 від 20.07.2017 року.

Отже, на підставі акту перевірки від 08.11.2017 року № 20966/04-36-14-04/34561966 контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 15.02.2018 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу на суму 24 736,16 грн. та № 003641404 від 15.02.2018 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу на суму 5 346,57 грн.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Під час розгляду справи судом встановлено, що фактичними підставами застосування до позивача штрафних санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями слугували висновки контролюючого органу про те, що позивачем суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену в деклараціях з податку на додану вартість за перевіряємий період, сплачено з порушенням граничних строків сплати сум грошового зобов'язання.

При цьому, до такого висновку контролюючий орган прийшов за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки підприємства.

Відтак, відповідач на час проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, мав право притягувати платників податків до відповідальності на підставі статті 126 Податкового кодексу України за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань.

Актом перевірки встановлено факт сплати підприємством сум податкових зобов'язань з затримкою до 30 днів та більше 30 днів. Положеннями п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено відповідальність платника податків в таких випадках у вигляді штрафу у розмірі 10 та 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що при складені податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_4 від 15.02.2018 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10% погашеної суми податкового боргу на суму 24 736,16 грн. та № 003641404 від 15.02.2018 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 20% погашеної суми податкового боргу на суму 5 346,57 грн. діяв у межах та у спосіб передбачений законодавством.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю АСКОМ СЕРВІС (49000, м. Дніпро, вул. Мічуріна, буд.9, код ЄДРПОУ 34561966) до ГУ ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Симферопольська, буд., 17а, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_1 від 15.02.2018 року Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми Р № НОМЕР_2 від 15.02.2018 року Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення форми Д № НОМЕР_3 від 15.02.2018 року Головного управління ДФС України в Дніпропетровській області - відмовити.

Відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення суду складений 20 вересня 2018 року.

Суддя ОСОБА_1