Рішення

від 14.11.2018 по справі 910/12013/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.11.2018Справа №  910/12013/18 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу за позовною заявою Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю “Лай-Спеції” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Українське” про стягнення 17 385, 71 грн. без  повідомлення учасників справи ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Спільне українсько-німецьке товариство з обмеженою відповідальністю “Лай-Спеції” (далі – СТ “Лай-Спеції”, позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Українське” (далі - ТОВ “СП “Українське”, відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 17 385, 71 грн. Позов обгрунтований тим, що відповідач порушив умови договору поставки № ДГ-ЛС 00140 від 13.04.2018 р. в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість. У позові СТ “Лай-Спеції” просить суд стягнути з ТОВ “СП “Українське” вартість поставленого товару в сумі 15 741,99 грн., пеню у сумі 1 512,11 грн., 3 % річних у сумі 131,61 грн., що разом складає – 17 385, 71 грн. Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.09.2018 р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст.ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк, передбачений законом, для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов'язків. Відповідач, належним чином повідомлений, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Суд, розглянувши по суті позовні вимоги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню. Встановлено, що 13.04.2018 р. між СТ “Лай-Спеції” (постачальник) та ТОВ “СП “Українське” (покупець) був укладений договір поставки № ДГ-ЛС 00140 (далі – договір). Відповідно до цього договору продавець зобов'язується поставляти, а покупець приймати і вчасно оплачувати товар, вид, кількість, вартість, умови постачання якого визначаються у порядку, передбаченому цим договором (п. 1.1). Продавець поставляє товар покупцеві окремими партіями на базових умовах DDP (склад покупця в місці поставки згідно замовлення покупця) (п. 3.1). Кількість товару, що поставляється у складі кожної окремої партії, його вартість, буде визначатись відповідно до товаросупроводжувальних документів (п. 3.2). Сторони можуть узгоджувати всі істотні умови поставки кожної партії товару в усній формі. У такому разі товар приймається покупцем відповідно до товаросупроводжувальних документів (п. 3.3). Вартість товару оплачується покупцем протягом 21 календарного дня з дати поставки (п. 4.3 договору). Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.12.2018 р., з подальшою його пролонгацією (п. 9.1). Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Судом встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за договором позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 22   741,99 грн., що підтверджується видатковими накладними № 975 від 13.04.2018 р., № 1051 від 18.04.2018 р., № 1393 від 15.05.2018 р., № 1494 від 22.05.2018 р., № 1756 від 14.06.2018 р., а також товарно-транспортними накладними, наявними в матеріалах справи. Зі свого боку, відповідач взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, вартість поставленого товару сплатив частково – у сумі 7   000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 259 від 10.07.2018 р., № 288 від 03.08.2018 р., № 104 від 17.08.2018 р. Отже, у відповідача виникла заборгованість у сумі 15   741,99 грн. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Оскільки доказів належної сплати вартості товару суду не надано, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 15   741,99 грн. підлягають задоволенню. Також позивач нарахував відповідачу пеню у сумі 1 512,11 грн, яку просив стягнути у судовому порядку. Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Так, пунктом 6.5 договору сторонами було погоджено, що у випадку прострочення покупцем вартості поставленого товару, продавець має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день прострочення. Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Провівши перерахунок штрафних санкцій відповідно до подвійної облікової ставки Національного банку України та вимог ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у сумі 1 512,11 грн., тобто у розмірі, заявленому позивачем. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 131,61 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, вимоги про стягнення 3 % річних є такими, що заявлені правомірно. Провівши перерахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат на підставі ст. 625 ЦК України, суд прийшов до висновку, що з відповідача підлягає стягненню 3 % річних у заявленій позивачем сумі 131,61 грн. Отже, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позов Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю “Лай-Спеції” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Українське” про стягнення заборгованості у сумі 17 385, 71 грн. задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарське підприємство “Українське” (03115, місто Київ, проспект Перемоги, буд. 131, приміщення 3, ідентифікаційний код 39326110) на користь Спільного українсько-німецького товариства з обмеженою відповідальністю “Лай-Спеції” (02140, місто Київ, вул. О. Мишуги, буд. 2, офіс 401, ідентифікаційний код 24585755) основний борг у сумі 15 741 (п'ятнадцять тисяч сімсот сорок одна) грн. 99 коп., пеню у сумі 1 512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн. 11 коп., 3 % річних у сумі 131 (сто тридцять одна) грн. 61 коп., судовий збір у сумі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Повне судове рішення складено 14 листопада 2018 року. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення. Суддя                                                                                                      Головіна К.І.