Рішення

від 06.11.2018 по справі 910/11139/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2018Справа № 910/11139/18

За позовом Приватного підприємства "Ельпласт-Київ" (м. Кропивницький)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобуд" (м. Київ)

Про стягнення 690.900,80 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача: Данілін С.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Ельпласт-Київ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобуд" про стягнення 690.900,80 грн., з яких: 450.000,00 грн. боргу, 175.000,00 грн. штрафу, 4.883,00 грн. 3% річних, 5.600,00 грн. інфляційних втрат, 55.417,80 грн. пені.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати в сумі 10.363,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору поставки № 0503 від 05.03.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.18. відкрито провадження у справі № 910/11139/18 та призначено підготовче засідання на 25.09.18.

25.09.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.10.18.

11.10.18. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви до 06.11.18.

При розгляді справи по суті судом було заслухано вступне слово, з'ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України, після чого суд перейшов до судових дебатів (ст.ст. 217, 218 ГПК України).

В судовому засіданні 06.11.18. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 06.11.18. явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив. про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що від відповідача ухвали суду в даній справі, направлені на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуто підприємством зв'язку з посиланням на те, що відповідача за зазначеною адресою не розшукано. При цьому представник відповідача був присутнім у судовому засіданні 11.10.18., та за його клопотанням було оголошено перерву.

Отже, відповідач обізнаний про розгляд справи № 910/11139/18.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.11.18. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

05.03.18.між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № 0503 (далі - Договір), за умовами якого (п. п. 1.1, 1.2) Постачальник зобов'язується протягом дії Договору поставляти і передавати у власність Покупця пісок (далі - Товар), а Покупець зобов'язаний приймати Товар та оплачувати його вартість на встановлених Договором умовах. Постачальник зобов'язується поставити Товар, який визначається сторонами у рахунках-фактурах/або специфікаціях до Договору.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 2.1 з моменту його підписання представниками сторін, укладається на строк до 31.12.18. та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань, а в частині взаєморозрахунків до повного розрахунку між сторонами. У разі відсутності до дати закінчення чергового строку дії Договору офіційного письмового повідомлення від будь-якої із сторін про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії Договору вважається автоматично продовженим до 31 грудня наступного року включно (п. 2.2 Договору).

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обсяг (далі - загальна кількість) та асортимент Товару погоджується та визначається сторонами в рахунках-фактурах/або специфікаціях до Договору (пункти 3.1, 3.2 Договору).

Розділом 4 Договору сторони погодили, що ціна кожної окремої партії Товару зазначається у рахунках-фактурах Постачальника в національній валюті України - гривні. загальна сума Договору складає загальну суму поставленого Товару, яка зазначена в усіх рахунках/фактурах/специфікаціях, виданих протягом строку дії Договору.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору встановлено, що Покупець, якщо сторони не домовились про попередню оплату партії Товару, здійснює оплату за Товар шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, вказаний в Договорі. датою платежу вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Порядок оплати вартості Товару визначається сторонами у відповідній специфікації до Договору.

Відповідно до п. 6.1 Договору поставка Товару здійснюється відповідно д міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс-2010 за адресою місця розвантаження, зазначеного у відповідній специфікації до Договору.

Згідно з пунктом 7.2 Договору Товар вважається поставленим Постачальником і прийнятим Покупцем з моменту підписання видаткових накладних чи товарно-транспортних накладних або ж завантаження Товару на транспорт Покупця чи перевізника.

Між сторонами підписано та скріплено печатками Специфікацію № 1 (додаток № 1 до Договору), відповідно до якої загальна ціна Товару по вказаній специфікації становить 1.423.384,84 грн. з ПДВ. Покупець здійснює оплату за кожну партію Товару шляхом 30% передплати в строк протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунків на оплату, а решта 70% вартості Товару Покупець оплачує упродовж 21 календарного дня з моменту відвантаження Товару.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 143 від 05.03.18. на суму 1.423.384,84 грн.

Товар на вказану суму поставлено Покупцю позивачем видатковими накладними: № 64 від 16.03.18. на суму 265.829,81 грн. та № 61 від 14.03.18. на суму 1.157.555,03 грн.

Вказані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками. Довіреність відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача наявна в матеріалах справи.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з передання Товару.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки Товару на суму 1.423.384,84 грн. в межах Договору по специфікації № 1 здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, враховуючи наведені вище умови спірного Договору, та враховуючи дату поставок Товару, суд дійшов висновку, що строк оплати Товару на суму 1.423.384,84 грн. настав.

В період з 12.03.18. по 21.05.18., згідно з наявними в матеріалах справи банківськими виписками, відповідачем було оплачено позивачу за поставлений Товар 973.384,84 грн.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Твердженнями позивача з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані.

З огляду на вказане, борг відповідача перед позивачем за представленими до матеріалів справи документами становить 450.000,00 грн., з огляду на що вказана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Позивачем пред'явлено до стягнення 4.883,00 грн. 3% річних, 5.600,00 грн. інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.).

Положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97 р.

Судом здійснено перерахунок та встановлено, що розмір 3% річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача становить 4.784,65 грн., розмір інфляційних втрат становить 3.235,11 грн., внаслідок чого вказані суми підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. 3% річних в сумі 98,35 грн. та інфляційні втрати в сумі 2.364,89 грн. нараховані безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Щодо вимог позивача про стягнення 175.000,00 грн. штрафу, 55.417,80 грн. пені, суд відзначає викладене далі.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати Товару Покупець за вимогою Постачальника сплачує останньому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь строк прострочення платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний календарний день прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання. У випадку прострочки в оплаті Товару більше ніж на 14 календарних днів Покупець, понад суму пені та інфляційних, сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 25% від суми заборгованості.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, суд відзначає, що приписами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Таким чином, вказана стаття поширюється і на майнові відносини, що регулюються Господарським кодексом України. У зв'язку з цим на положення Господарського кодексу України про господарські договори також поширюються принцип свободи договору, крім випадків, передбачених абзацем другим ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України (яка встановлює обмеження права сторін договору відступати від положень нормативно-правових актів).

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних

Відповідачем обґрунтованих пояснень щодо неможливості виконати взяті на себе зобов'язання за Договором та доказів визнання пункту 8.2 Договору недійсним не подано.

Здійснивши перерахунок пред'явлених до стягнення сум, врахувавши, що Товар повинен був бути оплаченим відповідачем у строк до 04.04.18. включно на суму 1.157.555,03 грн. та у строк до 06.04.18. включно на суму 265.829,81 грн., врахувавши, що позивач нараховує відповідачу пеню до 20.07.18., суд дійшов встановив, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 54.324,74 грн. пені та 175.000,00 грн. штрафу. пеню в сумі 1093,06 грн. нараховано безпідставно, з огляду на що суд відмовляє в позові в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог з підстав задоволення позову частково.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, ч. 9 ст. 165, ст. ст. 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокобуд" (03148, м. Київ, вул. Якуба Коласа, 10; ідентифікаційний код 39110327) на користь Приватного підприємства "Ельпласт-Київ" (25015, м. Кропивницький, вул. В.Чорновола, 2в; ідентифікаційний код 37297591) 450.000 (чотириста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 175.000 (сто сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. штрафу, 54.324 (п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять чотири) грн. 74 коп. пені, 4.784 (чотири тисячі сімсот вісімдесят чотири) грн. 65 коп. 3% річних, 3.235 (три тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 11 коп. інфляційних втрат, 10.310 (десять тисяч триста десять) грн. 17 коп. судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 14.11.18.

Суддя Т.М. Ващенко