Рішення

від 31.10.2018 по справі 914/544/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2018 Справа №914/544/17

За позовом: Першого заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури Львівської області (82400, Львівської області, м. Стрий, вул. Шевченка, 89), в інтересах держави, -

про: визнання недійсним Розпорядження Відповідача-1 та визнання недійсним Договору оренди земельної ділянки (укладеного Відповідачами), -

Позивач: Львівська обласна державна адміністрація (79008, м.Львів, вул.Винниченка, 18; ідент.код 00022562);

Відповідач-1: ОСОБА_1 районна державна адміністрація (82400, Львівська область, м. Стрий, вул. С.Бандери, 28; ідент.код 04056428);

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю Сапфір (79053, м.Львів, вул. Володимира Великого, 71/83; ідент.код 13800920).

Суддя: Стороженко О.Ф.

Секретар: Мазуркевич М.Р.

Представники:

Прокуратури: ОСОБА_2 - Службове посвідчення№047903 від 13.09.17;

Позивача: ОСОБА_3 - Довіреність № 5/34-3165/0/2-18-2 від 26.04.18;

Відповідача-1: не з'явився;

Відповідача-2: ОСОБА_4 - Довіреність Ордер ЛВ №126988 від 26.06.18.

Процесуальні дії вчинено судом у приміщенні Господарського суду Львівської області: зал судового засідання №11.

Першим заступником керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури Львівської області подано Позовну заяву з вимогами:

-визнати «недійсним» Розпорядження №356 від 26.06.2009 голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації, яким продовжено строк дії Договору оренди земельної ділянки від 12.05.2004, укладеного ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сапфір» ;

-визнати недійсним Договір від 05.02.2010, укладений Відповідачами щодо оренди земельної ділянки, - на підставі Розпорядження №356;

-зобов'язати Відповідача-2 повернути земельну ділянку (кадастровий номер:4625380200:03:000:0130, площа: 85,8593), розташовану на території Вівнянської сільської ради Стрийського району, Львівської області, «у державну власність в особі Львівської обласної державної адміністрації, - шляхом підписання Акту приймання-передавання» .

У Позовній заяві наведено також обґрунтування наявності поважних причин пропущення строку позовної давності.

Підставами заявлених позовних вимог зазначено:

1)Відповідач-1, видаючи Розпорядження №356 від 26.06.2009 Про продовження строку дії Договору оренди земельних ділянок, для виробничих потреб, на території Вівнянської сільської ради, ТзОВ Сапфір , діяв усупереч нормі ст.19 Конституції України, так як здійснив розпорядження землями при відсутності таких повноважень.

Згідно з нормою ст.122 (ч.3) Земельного кодексу України (чинною на час видання Розпорядження), передача земельних ділянок у користування за межами населених пунктів, - із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, - віднесена до повноважень обласних державних адміністрацій (у районних державних адміністрацій такі повноваження - відсутні).

2)Відповідачами 05.02.2010, на підставі Розпорядження №356, укладено Договір оренди земельної ділянки, - при відсутності проведення нормативної грошової оцінки землі (п.5 Договору), що було порушенням вимог ст.2 Закону України Про плату за землю та ст.13 Закону України Про оцінку земель (у редакції, чинній на час укладення правочину).

Справу №914/544/17, провадження у якій відкрито за вказаним позовом, передано на новий розгляд (до Господарського суду Львівської області) Постановою Верховного суду України від 20.03.2018, у якій, закрема, зазначено:

- необхідність захисту інтересів держави прокуратурою полягає у неналежному виконанні Позивачем і ОСОБА_1 РДА, як державних органів, заходів щодо усунення порушень закону, що завдає істотної шкоди економічними інтересами держави, і має прояв у ненадходженні до бюджету коштів через неправильне визначення у Договорі ставки орендної плати ;

- відповідно до ст.122 ЗК, у ОСОБА_1 РДА не було повноважень щодо розпорядження спірною земельною ділянкою із такої категорії земель як землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони; відповідні повноваження належали обласним адміністраціям ;

- при укладенні Договору оренди земельної ділянки … нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної власності, не була проведена, а тому … Договір оренди у цій частині суперечить приписам чинного законодавства ;

- позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права ;

- як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється із того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила ;

- судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, пов'язаних із початком перебігу строку позовної давності з урахуванням того, що держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинно ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку мають підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право ;

- суди попередніх інстанцій достеменно не встановили початку перебігу строку позовної давності для органу виконавчої влади та коли саме він міг дізнатися про невідповідність прийнятого ОСОБА_1 РДА спірного розпорядження вимогам законодавства, з огляду на презумпцію можливості та обов'язку особи, яка здійснювала повноваження держави, знати про стан своїх майнових прав у разі недоведення протилежного ;

- під час нового розгляду справи суду слід … дослідити та об'єктивно оцінити … докази у їх сукупності, зокрема: докази щодо початку перебігу строку позовної давності для держави в особі її державних органів .

20.07.2018 у суд надійшла Заява Прокурора про зменшення позовних вимог, яка, за своїм змістом, є заявою про відмову від частини позовних вимог. Представник Прокуратури заявив (усно) клопотання про розгляд судом Заяви за її змістом, - як Заяви про відмову від позовної вимоги щодо повернення Відповідачем -2 спірної земельної ділянки.

Судом, Ухвалою від 10.09.2018, прийнято відмову Прокурора від однієї позовної вимоги (про повернення Відповідачем-2 спірної земельної ділянки).

Прокурором подано Відповідь на відзив.

Позивачем подано Пояснення.

Крім цього, Позивачем подано Клопотання про поновлення строку звернення Прокуратури з позовом до суду. 09.08.2018 Позивачем заявлено Клопотання про зміну формулювання прохальної частини попередньо поданого Клопотання, так як фактично Львівська обласна державна адміністрація просить «визнати поважними причини пропуску позовної давності» .

При цьому, Позивачем наведено таке обґрунтування:

-Львівській обласній державній адміністрації не було відомо про реєстрацію спірного Договору, оскільки Державне підприємство Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах є самостійною юридичною особою і у нього не було обов'язку повідомляти про реєстрацію;

-на виконання Доручення Львівської обласної державної адміністрації №14 від 13.10.2015, ОСОБА_1 районна державна адміністрація створила робочу групу щодо моніторингу діючих договорів оренди землі, якою і виявлено низку договорів, укладених без проведення нормативної грошової оцінки землі;

-спірне Розпорядження Відповідача-1 до Позивача не надходило;

-статистична звітність форми 6-зем не містить інформації, з якої можна було б встановити підставу виникнення права на земельну ділянку та непроведення нормативної грошової оцінки землі.

Відповідачем-2 подано Відзиви на позов з обґрунтуванням безпідставності позовних вимог, а також - Заяви про застосування позовної давності.

При цьому, Відповідачем наведено таке обґрунтування:

-з 12.05.2004 та до часу укладення спірного Договору, діяв Договір, укладений Відповідачами стосовно оренди тієї ж земельної ділянки;

-спірний Договір зареєстровано у ОСОБА_1 районному відділі Львівської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру (запис №041044500003 від 25.10.10);

-провівши державну реєстрацію права оренди, держава офіційно визнала і підтвердила факт виникнення такого права у Відповідача-2;

-при укладенні Договору, Сторони погодили усі істотні умови, у тому числі - розмір орендної плати (згідно з Рішенням Вівнянської сільської ради №243 від 21.05.2009);

-визначення у Договорі розміру орендної плати без проведення нормативної грошової оцінки землі не є підставою для визнання правочину недійсним, а є лише підставою для внесення відповідних змін у Договір;

-при укладенні Договору Сторонами дотримано вимог ст.203 ЦК України;

-Прокурором не враховано, як джерело права, міжнародні договори та практику Європейського суду з прав людини, зокрема: Рішення від 24.06.2003, №44277/98, у справі Стретч проти Сполученого Королівства , у якому наголошено на тому, що особа, на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади ;

-Прокурор, заявляючи позов, не врахував, застосованого Європейським судом з прав людини, принципу належного урядування у правовідносинах, що виникають з державними органами, який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб, а потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалась на легітимність добросовісних дій державного органу (Рішення ЄСПЛ у справах Беєлер проти Італії , Онер'їлдіз проти Туреччини , Москаль проти Польщі і ін.);

-Товариство Сапфір сподівалось на легітимність добросовісних дій державного органу та не порушувало жодних положень законодавства, і не може нести відповідальність та негативних юридичних наслідків від допущеної цим державним органом помилки щодо процедури визначення розміру орендної плати ;

-Прокурор не довів наявності правових підстав для представництва інтересів держави у даній справі;

-Позивач у справі є неналежним, так як у Витягу з Державного земельного кадастру зазначено, що суб'єктом права власності спірної земельної ділянки є ОСОБА_1 районна державна адміністрація;

-враховуючи час видання спірного Розпорядження та укладення спірного Договору, - наявний факт пропущення строку позовної давності, так як Державі (в особі уповноваженого органу - Райдержадміністрації) було відомо про Розпорядження ще з моменту видання, а про Договір - з моменту укладення.

Представники Учасників процесу надали пояснення стосовно обставин спору.

У судовому засіданні 10.10.2018 судом оголошувалась перерва до 31.10.2018.

Справу, згідно нормами статей 12, 247 ГПК України, розглянуто за правилами загального позовного провадження (у межах розумного строку).

У ході дослідження обставин спору та поданих доказів, - суд встановив :

26.06.2009 ОСОБА_1 районною державною адміністрацією видано Розпорядження №356 Про продовження строку дії Договору оренди земельних ділянок для виробничих потреб, на території Вівнянської сільської ради, ТзОВ Сапфір , яким продовжено (на 49 років) строк дії Договору від 12.05.2004, укладеного ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Сапфір , стосовно оренди земельної ділянки для виробничих потреб на території Вівнянської сільської ради.

Крім цього, зазначеним Розпорядженням зобов'язано Товариство Сапфір звернутися в Управління Держкомзему у ОСОБА_1 районі для переукладення Договору оренди земельних ділянок.

Отже, у зазначеному Розпорядженні містяться суперечливі рішення:

-про продовження строку дії Договору оренди, який було укладено ще 12.05.2004;

-про переукладення Договору оренди, тобто, - про укладення нового Договору.

На підставі зазначеного Розпорядження, ОСОБА_1 районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Сапфір 05.02.2010 укладено новий Договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення (загальною площею 85,8593га), що належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та оборони, і розташована за межами населеного пункту села Вівня, на території Вівнянської сільської ради (п.1 Договору).

Цільове призначення орендованої земельної ділянки: для виробничих потреб (п.п.1, 15, 16 Договору).

Строк оренди - 49 років (п.8 Договору).

Згідно з умовами пунктів 5, 9 Договору (від 05.02.2010), нормативна грошова оцінка земельної ділянки - не проведена, а розмір орендної плати визначено, виходячи з розміру земельного податку: у розмірі п'яти земельних податків .

Згідно з даними Державного земельного кадастру, орендована земельна ділянка дійсно належить до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та оборони, і перебуває у державній власності.

Відповідно до норми ч.3 ст.122 Земельного кодексу України (чинної на час видання Розпорядження та укладення Договору), районним державним адміністраціям належало право передачі земельних ділянок (у власність або користування), розташованих за межами населених пунктів, виключно для: сільськогосподарського використання, ведення водного господарства та будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням мешканців територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі, тощо).

Отже, враховуючи цільове призначення спірної земельної ділянки (для виробничих потреб), у ОСОБА_1 районної державної адміністрації відсутнім було право розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Згідно з нормою ч.4 ст.122 ЗК України (чинною на час видання Розпорядження №356 та укладення Договору від 05.02.2010), право розпорядження землями державної власності, розташованими за межами населених пунктів, належало Обласним державним адміністраціям (крім випадків, визначених нормами ч.ч.3, 7 ст.122).

Тобто, виходячи із зазначеної норми ч.4 ст.122 ЗК України та враховуючи місцезнаходження і цільове призначення спірної земельної ділянки, право надання (Товариству Сапфір ) у користування земельної ділянки державної власності, для виробничих потреб, належало виключно Львівській обласній державній адміністрації.

Норми статті 122 Земельного кодексу України, як норми Закону, були обов'язковими для застосування.

Тому, факт порушення Відповідачами зазначеної норми зумовлює неправомірність їх дій:

-дій ОСОБА_1 районної державної адміністрації щодо видання Розпорядження №356, - при відсутності повноважень стосовно розпорядження землями державної власності для надання їх у користування (в оренду) для виробничих потреб;

-дій ОСОБА_1 районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю Сапфір щодо укладення, на підставі незаконного Розпорядження, Договору від 05.02.2010, яким Відповідачу-2 надано у користування (в оренду на 49 років) земельні ділянки, для виробничих потреб, Особою, якій не належало право розпорядження спірними землями (неуповноваженою Особою);

-дій ОСОБА_1 районної державної адміністрації щодо укладення, як Орендодавцем, спірного Договору при відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Згідно з нормами статей 203 (ч.2), 215 (ч.1) ЦК України, факт укладення Договору Особою, у якої відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності, є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, враховуючи чітке розмежування, нормами ст.122 ЗК України, повноважень районних та обласних державних адміністрацій щодо розпорядження землями, Відповідачам, при вчиненні зазначених дій, було відомо про їх невідповідність вимогам Закону, що виключає помилковість дій державного органу (Відповідача-1) та унеможливлює визнання законними сподівань Орендаря (Відповідача-2) на уникнення негативних наслідків протиправних дій.

Крім цього, важливо, що Відповідачами спірний Договір оренди укладено без проведення нормативної грошової оцінки землі, тобто, - усупереч вимогам чинних (на той час) норм Законів України Про плату за землю (статті 2, 23, 24) та Про оцінку земель (ст.13), якими встановлювались:

-обовязковість проведення нормативної грошової оцінки землі у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної власності (ст.13 Закону Про оцінку землі );

-обовязковість застосування грошової оцінки землі для економічного регулювання земельних відносин при укладенні цивільно-правових угод (ст.24 Закону Про плату за землю );

-обовязковість визначення розміру орендної плати, виходячи із грошової оцінки землі (ст.2 Закону Про плату за землю ).

Відповідно до норми ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст Договору складають його умови (пункти).

Згідно з нормами статей 203 (ч.1), 215 (ч.1) ЦК України, наявність у спірному Договорі, пунктах 5, 9 (які є складовою змісту правочину), умов щодо визначення розміру орендної плати без нормативної грошової оцінки землі, які не відповідали (суперечили) вимогам чинного законодавства України (нормам ст.13 Закону Про оцінку землі , ст.ст.2, 23, 24 Закону Про плату за землю ), є підставою для визнання правочину недійсним, - враховуючи, що розмір орендної плати є істотною умовою Договору (ст.15 Закону України Про оренду землі ).

Оскільки правовідносини між Відповідачами виникли внаслідок свідомого порушення зазначених вимог законодавства України, яке містило чіткі норми щодо регулювання орендних відносин, тому, - позов про визнання недійсними Розпорядження №356 та Договору оренди (укладеного на підставі незаконного Розпорядження, неуповноваженим Орендодавцем та усупереч чинному законодавству) є належно обґрунтованим.

Проте, Відповідачем-2 подано Заяву про застосування судом позовної давності до заявлених вимог.

Відповідно до норм статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права, і такий строк встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з нормою ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права.

Враховуючи належність спірної земельної ділянки до державної власності та її цільове призначення і місцезнаходження, неправомірними діями Відповідачів порушено право Держави, від імені якої, згідно з нормою ст.122 ЗК України, уповноважена діяти Львівська обласна державна адміністрація (Позивач).

Позивач, за ствердженням Прокурора, викладеним у позові, дізнався про порушення його права, як особи, уповноваженої Державою на розпорядження земельними ділянками, у жовтні 2015 року, після надходження ОСОБА_1 районної державної адміністрації №02-03/1920 від 19.10.2015, у якому зазначено:

-на виконання Доручення голови Львівської обласної державної адміністрації №14 від 13.10.2015, Дорученням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №24 від 21.10.2015 створено робочу групу щодо моніторингу чинних договорів оренди земельних ділянок за межами населених пунктів;

-про результати моніторингу буде повідомлено додатково;

-раніше виявлено низку договорів оренди земельних ділянок, укладених без розроблення технічної документації з нормативної грошової оцінки землі.

Виходячи зі змісту вказаного ОСОБА_1 районної державної адміністрації, його дата (19.10.2015) не відповідає дійсній даті складення, так як у ОСОБА_1 зазначено про наявність Доручення голови Райдержадміністрації від 21.10.2015 (яке не могло бути станом на 19.10.2015).

Крім цього, у ОСОБА_1 відсутня будь-яка детальна інформація щодо осіб, які порушили вимоги чинного законодавства (додатків до ОСОБА_1 - не було).

Враховуючи зазначене, відсутні підстави для обчислення позовної давності, виходячи із невідповідної дати ОСОБА_1, у якому, крім цього, відсутня будь-яка інформація про дії Відповідачів.

За ствердженням Позивача, Облдержадміністрація дізналась про порушення Відповідачами її права після виконання ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Доручення Львівської обласної державної адміністрації №14 від 13.10.2015 щодо створення робочої групи для проведення моніторингу чинних договорів оренди земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів.

Доказів отримання Львівською обласною державною адміністрацією, від ОСОБА_1 районної державної адміністрації, чіткої інформації про порушення Відповідачами прав Позивача - не надано, що унеможливлює суду встановлення моменту, коли Облдержадміністрація дізналась про порушення свого права.

Проте, у даному випадку необхідно встановити, коли Позивач міг дізнатись про порушення Відповідачами вимог законодавства і, відповідно, - прав Львівської обласної державної адміністрації.

Оскільки доказів офіційного оприлюднення, ОСОБА_1 районною державною адміністрацією, Розпорядження №356 від 26.06.2009 - не надано, початок перебігу позовної давності (за заявленою вимогою щодо Розпорядження) необхідно визначати, виходячи із дати реєстрації спірного Договору оренди (укладеного на підставі Розпорядження) у Державному реєстрі земель: 25.10.2010, що підтверджує запис №041044500003 ОСОБА_1 районного відділу Львівської регіональної філії ДП Центр державного Земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах .

Зазначена дата реєстрації спірного Договору оренди землі вказана як у записі, наявному у кінці Договору, так і у Книзі записів реєстрації Державних актів.., Договорів оренди землі, у якій також зазначено:

-орендована земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту села Вівня;

-земельну ділянку надано в оренду для виробничих потреб.

Тобто, аналізуючи дані зазначеного запису у Книзі, Позивач міг встановити факт порушення прав Львівської обласної державної адміністрації, так як надання земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, для виробничих потреб належало до виключних повноважень облдержадміністрацій (ч.4 ст.122 ЗК України).

Звичайно, можна прийняти ствердження Позивача, що до нього, після вчинення відповідного запису, не надходила інформація про здійснення реєстрації спірного Договору.

Проте, про факт наявності такої реєстрації Позивача міг довідатись у 2011-2014 роках, так як:

-у Львівської обласної державної адміністрації наявний обов'язок зі здійснення належного контролю за станом використання земель, щодо яких у неї наявне право розпорядження;

-відсутні докази наявності у Позивача об'єктивних перешкод у проведенні заходів з моніторингу договорів оренди землі упродовж 2011-2014 років, - до часу фактичного проведення таких заходів у жовтні 2015 року (за Дорученням Львівської обласної державної адміністрації №14 від 13.10.2015);

-щороку (у зазначений період), до 25 лютого, Львівська обласна державна адміністрація, згідно з вимогами Положення про порядок ведення державного земельного кадастру (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 12.01.1993 і чинного до 01.01.2013) та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форма №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), отримувала Звіти щодо земель у Львівській області, у тому числі - земель, які перебувають у тимчасовому користуванні (на умовах оренди), за даними яких можна було, у 2011-2014 роках, встановити факт оренди спірних земель (на 49 років) за межами населеного пункту села Вівня і здійснити відповідну перевірку щодо такого землекористування.

Оскільки Прокурором та Позивачем не доведено (належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами): правомірності бездіяльності Львівської обласної державної адміністрації, упродовж 2011-2014 років, щодо здійснення контролю за станом використання земель державної власності (переданих в оренду), а також - наявності об'єктивних перешкод у здійсненні такого контролю, поважні причини пропуску позовної давності - відсутні.

Оскільки перебіг позовної давності для Позивача (Особи, право якої щодо розпорядження землями державної власності, розташованими за межами населеного пункту, порушено Відповідачами) розпочався з моменту, коли виникла дійсна можливість отримати необхідну інформацію про порушення права: з наступного дня від дати реєстрації спірного Договору (26.10.2010), тому, - враховуючи бездіяльність Львівської обласної державної адміністрації, упродовж 2011-2014 років, щодо здійснення належного контролю за використанням земель державної власності у ОСОБА_1 районі Львівської області, та відсутність об'єктивних перешкод у здійсненні такого контролю, 3-річний строк позовної давності за вимогами про захист порушених прав Львівської обласної державної адміністрації закінчився 25.10.2013, о 24:00год.

Факт отримання Прокуратурою інформації, про порушення Відповідачами прав Позивача, у 2017 році жодним чином не змінює порядку обчислення позовної давності: з часу, коли особа, право якої порушено, довідалась або могла довідатись про таке порушення (статті 256, 261 (ч.1) ЦК України).

Згідно з нормою ч.4 ст.267 ЦК України, факт спливу позовної давності, при відсутності поважних причин пропущення такої, є безумовною підставою для відмови у позові.

Отже, виходячи із фактичних обставин щодо пропущення позовної давності (встановлених судом), наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог (про визнання недійсними Розпорядження та Договору).

Враховуючи факт прийняття судом, Ухвалою від 10.09.2018, відмови Прокурора від позовної вимоги про повернення Відповідачем-2 земельної ділянки, наявні підстави, передбачені нормою п.4 ч.1 ст.231 ГПК України, для закриття провадження у справі стосовно зазначеної позовної вимоги.

Згідно з нормою п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, наявні підстави для покладення на Прокуратуру судових витрат у справі (витрат на судовий збір).

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 2, 12-14, 73-80, 86, 91, 129, 231 (п.4 ч.1), 232, 233, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, - суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі стосовно позовної вимоги про повернення Відповідачем-2 земельної ділянки.

2. Відмовити у задоволенні позову стосовно решти позовних вимог.

Дане Рішення набирає законної сили відповідно до норм статей 240, 241, 254, 256, 257 ГПК України, а саме:

- у випадку відсутності апеляційного оскарження - після закінчення 20-денного строку, встановленого на подання апеляційної скарги (до Західного апеляційного господарського суду), який обчислюється з дня складення повного Рішення;

- у випадку апеляційного оскарження і відсутності факту скасування - після ухвалення Західним апеляційним господарським судом відповідного судового рішення.

Повне Рішення складено 12.11.2018.

Суддя Стороженко О.Ф.