Рішення

від 16.10.2018 по справі 914/1080/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 Справа № 914/1080/18

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Метал» , с.Великі Гаї Тернопільської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибюційна компанія» , м.Львів

про стягнення 97616,06 грн.

За участю представників :

від позивача не з'явився;

від відповідача не з'явився.

Суть спору : Позовні вимоги заявлено Приватного підприємства «Метал» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибюційна компанія» про стягнення 97616,06 грн., з яких 65649,92 грн. - сума основного боргу, 11975,02 грн. - пеня, 3309,48 грн. - 10% річних від простроченої суми, 3551,66 грн. - інфляційні втрати та 13129,98 грн. - штраф.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та протоколах судового засідання.

Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомили.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд встановив наступне.

09.10.2017р. між Приватним підприємством «Метал» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибюційна компанія» (покупець) укладено договір поставки №7, відповідно до умов якого постачальник зобов?язується передати у власність покупцю, а покупець зобов?язується прийняти і оплатити продукти яєчні рідкі пастеризовані (товар) на умовах цього договору.

Згідно з п.3.4. договору, датою поставки товару вважається дата одержання товару покупцем на складі, яка підтверджується підписами представників сторін на видатковій накладній.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахунку коштів у розмірі 100% вартості кожної одержаної партії товару на рахунок постачальника, що вказаний в цьому договорі.

Відповідно до п.5.3. договору, оплата товару здійснюється на підставі наданої постачальником видаткової накладної протягом 2-х календарних днів з дати поставки товару постачальником.

Згідно з п.6.2. договору, покупець за даним договором несе наступну відповідальність:

- за порушення строку оплати партії товару - сплачує за весь період такого прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний прострочений день, за весь час такого прострочення;

- за прострочення виконання грошового зобов?язання - сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також десять процентів річних від простроченої суми за весь час такого прострочення;

- у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов?язаний сплатити штраф в розмірі 20% від вартості неоплаченого товару.

Як стверджує позивач, він на виконання умов договору поставив відповідачу товар згідно, однак відповідач не здійснив повної оплати за поставлений йому товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 65649,92 грн.

Позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України та п.6.2. договору нарахував відповідачу 11975,02 грн. пені, 3309,48 грн. 10% річних від простроченої суми, 3551,66 грн. інфляційних втрат та 13129,98 грн. штрафу.

Таким чином позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 97616,06 грн., з яких 65649,92 грн. - сума основного боргу, 11975,02 грн. - пеня, 3309,48 грн. - 10% річних від простроченої суми, 3551,66 грн. - інфляційні втрати та 13129,98 грн. - штраф.

Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд прийшов до висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші

угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, 09.10.2017р. між Приватним підприємством «Метал» (постачальник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибюційна компанія» (покупець) укладено договір поставки №7, відповідно до умов якого постачальник зобов?язується передати у власність покупцю, а покупець зобов?язується прийняти і оплатити продукти яєчні рідкі пастеризовані (товар) на умовах цього договору.

Факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджується наступними видатковими накладними: №604 від 09.10.2017р. на суму 7600,80 грн., №608 від 17.10.2017р. на суму 7600,80 грн., №621 від 23.10.2017р. на суму 11401,20 грн., №642 від 01.11.2017р. на суму 11401,20 грн., №696 від 08.11.2017р. на суму 11401,20 грн., №709 від 13.11.2017р. на суму 11401,20 грн., №718 від 20.11.2017р. на 11401,20 грн., №729 від 28.11.2017р. на суму 15201,60 грн. та №781 від 06.12.2017р. на суму 14441,52 грн.

Як зазначає позивач, та як вбачається із матеріалів справи, заборгованість відповідача становить 65649,92 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та

вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи наведені норми, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково. Зокрема суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 65649,92 грн. - суми основного боргу, 11794,10 грн. - пені, 3309,48 грн. - 10% річних від простроченої суми, 3551,66 грн. - інфляційних втрат та 13129,98 грн. - штрафу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити у зв?язку із неправильним нарахуванням позивачем пені.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 ст.79 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та

безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При поданні позовної заяви до Господарського суду Львівської області позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №860 від 11.06.2018р.

Відповідно до ст.129 ГПК України суд прийшов до висновку витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки позов у даній справі слід задоволити частково. Зокрема суд прийшов до висновку стягнути з відповідача на користь позивача 1758,73 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Львівська дистрибюційна компанія» (79005, м.Львів, проспект Шевченка, буд.7, офіс 11, ідентифікаційний код 38853451) на користь Приватного підприємства «Метал» (47722, Тернопільська область, Тернопільський район, с.Великі Гаї, вул.Галицька, 180, ідентифікаційний код 25348483) 65649,92 грн. - основного боргу, 11794,10 грн. - пені, 3309,48 грн. - 10% річних від простроченої суми, 3551,66 грн. - інфляційних втрат, 13129,98 грн. - штрафу та 1758,73 грн. - судового збору.

3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, що визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.10.2018р.

Суддя Гоменюк З.П.