Рішення

від 05.11.2018 по справі 921/374/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2018 року м. ТернопільСправа № 921/374/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Онуфрієнко М.П.

розглянув справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, 01601, в особі Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» , вул. В. Чорновола, 4, м. Тернопіль, 46001

до відповідача ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації, вул. Бандери, 7, м. Монастириська, Манастириський район, Тернопільська область

про стягнення 108 749,09 грн заборгованості (з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог за №10-09/155 від 11.10.2018)

За участі представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В порядку ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» , надалі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 соціального захисту населення Монастирської районної державної адміністрації, надалі - відповідач, про стягнення 108 749 грн 09 коп. заборгованості по витратах, понесених у липні 2017 року - вересні 2018 року (включно), з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог за №10-09/155 від 11.10.2018), внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем норм чинного законодавства щодо відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги на пільгових умовах окремим категоріям громадян.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено: розрахунки заборгованості з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг з оплати телекомунікаційних послуг за період липень 2017 - вересень 2018 року; розрахунків видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам м. Монастириська та Монастириського району за період з липня місяця 2017 року по вересень місяць 2018 року (помісячно); супровідних листів про направлення розрахунків видатків на відшкодування витрат від 08.08.2017 № 06/2-11-244, від 07.09.2017 № 06/2-11-293, від 06.10.2017 № 06/2-11-327, від 07.11.2017 № 06/2-11-357, від 06.12.2017 № 06/2-11-387, від 05.01.2018 № 06/2-11-32, від 06.02.2018 № 06/2-11-60, від 06.03.2018 № 06/2-11-86, від 06.04.2018 № 06/2-11-114, від 08.05.2018 № 06/2-11-140, від 06.06.2018 № 06/2-11-173, від 06.07.2018 № 06/2-11-216, від 07.08.2018 № 06/2-11-246, від 07.09.2018 №06/2-11-271, від 05.10.2018 №06/2-11-298 разом із доказами їх направлення та отримання відповідачем; лист Міністерства соціальної політики України від 07.06.2018 за № 989/0/111-18/201, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24.09.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 921/374/18; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 09:30 год. 17.10.2018.

Ухвалою суду від 17.10.2018 заяву за №10-09/155 від 11.10.2018 (вх. № 18986 від 16.10.2018) Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ «Укртелеком» про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду, розгляд справи по суті відкладено на 14:30 год. 05.11.2018.

В судове засідання 05.11.2018 відповідач явки свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про тату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення від 19.10.2018 про вручення поштового відправлення - ухвали суду від 17.10.2018.

Поряд із цим, 08.10.2018 та 29.10.2018 на адресу суду від ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 РДА Тернопільської області поступив відзив на позовну заяву за №01.1-19/2454 від 03.10.2018 та відзив на позовну заяву (з врахуванням збільшених позовних вимог) за №01.1-19/2670 від 24.10.2018, згідно яких відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення нарахування в розмірі 77 046 грн 33 коп. за липень 2017- червень 2018 року та 31 702 грн 76 коп. за липень - вересень 2018 року відмовити у зв'язку з їх безпідставністю. Зокрема, стверджує, що згідно з пп. 20 4 ст. 91 Бюджетного кодексу України (надалі - БК України) до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватись з усіх місцевих бюджетів належать видатки на послуги зв'язку. Проте протягом 2017 року кошти на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян не виділялися ні з Державного бюджету, ні з місцевого. Для забезпечення надання пільг з послуг зв'язку жителям Монастириського району у 2017 році ОСОБА_1 подавався на розгляд районній раді, міській раді, Коропецькій селищній раді, ОСОБА_1 фінансів райдержадміністрації проект програми "Районна комплексна програма соціальної підтримки пільгової категорії населення на 2017-2019 роки" та розрахунок. Двічі подавалися листи ОСОБА_2 районній раді з проханням затвердити на черговій сесії районної ради проект районної комплексної програми соціальної підтримки пільгової категорії населення на 2017-2019 роки. Проект даної програми був розглянутий на 16-й сесії ОСОБА_2 районної ради 08.09.2017, однак за результатами голосування депутатів рішення не прийнято, оскільки у районному бюджеті на 2017 рік відсутні кошти на здійснення розрахунків з підприємствами та організаціями, які надають пільги на послуги зв'язку різним верствам населення.

Окрім того, зазначав, що у зв'язку із відсутністю кошторисних призначень на 2017 рік на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг окремим категоріям громадян, ОСОБА_1 не підписувало акти звіряння за формою "3-пільга". На 2017 рік з ПАТ "Укртелеком" договір не укладався. Щомісяця позивачу надсилались листи про те, що звірка не проводиться і акти не підписуються у зв'язку із відсутністю фінансування. Також, повідомив, що у 2018 році ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 райдержадміністрації було розроблено районну програму соціальної підтримки пільгової категорії населення на 2018-2019 роки. Дана програма була затверджена рішенням сесії ОСОБА_2 районної ради Тернопільської області 24.07.2018. Реалізацію програми планується здійснити за рахунок коштів районного бюджету, міської ради та співфінансування з бюджетів сільських рад та Коропецької об'єднаної територіальної громади.

Стверджує, що оскільки бюджетна система ґрунтується на принципі самостійності, ОСОБА_1, починаючи з січня 2018 року подавалися листи головам міської та сільських рад (за списком) про передбачення коштів у місцевих бюджетах на 2018 рік для відшкодування пільг за надані послуги зв'язку деяким пільговим категоріям громадян району за 2016, 2017 та потребу на 2018 рік. Для забезпечення надання пільг з послуг зв'язку жителям Монастириського району, ОСОБА_1 неодноразово зверталось до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_2 районної ради, фінансового управління райдержадміністрації з відповідними листами про виділення коштів. Однак, на даний час кошти на надання пільг з оплати телекомунікаційних послуг не виділено ні з державного, ні з місцевих бюджетів. Відповідно управління не може брати на себе жодних фінансових зобов'язань по відшкодуванню пільг за надані послуги зв'язку.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучив належним чином засвідчені копії листів №01.1-19/2141 від 11.08.2017, №01.1-19/2142 від 11.08.2017, №01.1-19/2252 від 29.08.2017, №167/02-10 від 15.09.2017, №01.1-19/2560 від 03.10.2017, №200/02-10 від 03.11.2017, №01.1-19/3428 від 18.12.2017, №228/02-10 від 26.12.2017, №02-29/02-152 від 25.01.2018, №01.1-19/401 від 12.02.2018, №02-29/02-232 від 19.02.2018, №01.1-19/1538 від 26.06.2018 та №01.1-19/1933 від 08.08.2018. Окрім того, просить справу розглядати без участі його повноважного представника.

Повноважний представник позивача в судове засідання 05.11.2018 не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Поряд із цим, 16.10.2018 та 29.10.2018 ПАТ "Укртелеком", в особі Тернопільської філії ПАТ "Укртелеком" долучив до матеріалів справи відповідь на відзив за № 10-09/156 від 12.10.2018 (вх. №18893 від 16.10.2018) та відповідь на відзив (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) за № 10-09/179 від 26.10.2018 (вх. №19747 від 29.10.2018), згідно яких доводи відповідача про відсутність фінансування на оплату наданих позивачем послуг вважає безпідставними. Зазначає, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. Окрім того, звернувся до суду з клопотанням за №10-09/179/1-К від 26.10.2018 (вх. №19748 від 29.10.2018), згідно якого просить розгляд справи призначений на 05.11.2018 проводити без участі його повноважного представник. Одночасно зазначив, що позовні вимоги, з врахуванням прийнятої судом заяви про збільшення позовних вимог, підтримує в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, заяві про збільшення позовних вимог, відповіді на відзив та відповіді на відзив, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення ( ч. 8 ст. 252 ГПК України).

За даних обставин, беручи до уваги зазначені вище клопотання сторін, зважаючи на те, що їх позиції щодо заявлених позовних вимог викладені у наданих суду заявах по суті справи, що явка повноважних представників сторін не визнавалась обов'язковою, суд розглядає справу без участі повноважних представників сторін, за наявними у ній доказами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, який надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 р. № 295, інших законодавчих актів України.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

П. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 (далі - Правила), визначено, що встановлені законом пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо визначаються виключно законами України (п. п. 1, 6 ст. 92 Конституції України).

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії", №2017-ІІІ від 05.10.2000, з наступнми змінами (надалі - Закон №2017-ІІІ).

Ст. 19 Закону №2017-ІІІ передбачено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Право окремих категорій громадян на пільги з оплати телекомунікаційних послуг встановлено Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу" № 3551-XII від 22.10.1993, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ від 28.02.1991, "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" № 203/98-ВР від 24.03.2008, "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 та "Про охорону дитинства" № 2402-ІІІ від 26.04.2001.

Норми зазначених вище законів, зокрема, закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовному обов'язку оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Механізм реалізації визначених законодавством України соціальних гарантій, зокрема отримання пільг з оплати послуг зв'язку, визначається Положенням про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003.

Відповідно до наведених вище законодавчих актів України надання телекомунікаційних послуг пільговій категорії громадян є обов'язком позивача. При цьому, в силу положень Конституції України та Законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, держава взяла на себе обов'язок відшкодовувати витрати підприємств, що надають такі послуги особам, які мають право на відповідні пільги.

Таким чином, надання пільг ґрунтується на принципі відшкодування витрат підприємствам, які надають послуги пільговим категоріям громадян.

В силу приписів п. 20 4 ст 91 БК України, до видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв'язку , інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім'ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім'ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

Згідно з пп. "б" п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 БК України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень (ч. 6 ст. 48 БК України).

Згідно з ч. 2 ст. 97 БК України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (надалі - Постанова №256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету (надалі - Порядок №256), яким встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг окремим категоріям громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

П. 2 Постанови №256 визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги"; здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

За змістом п. 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об'єднаних територіальних громад на зазначені цілі.

Відповідно до п. 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, об'єднаних територіальних громад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

П. 5 Порядку №256 передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про суми нарахованих соціальних виплат, пільг та житлових субсидій населенню та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконавчих органів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), об'єднаних територіальних громад.

Згідно п.10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України №117 від 29.01.2003 (надалі - Положення №117) підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Згідно п. 3 Положення №117 структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю відомостей, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги, і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків; вносять до Реєстру відповідні уточнення в разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії окремих норм законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги.

Пп. 1 п.11 Положення №117 передбачено, що уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних вище соціальних пільг для населення міста ОСОБА_2 та Монастириського району є ОСОБА_1 праці та соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації, а тому на підставі зазначених вище законодавчих норм та вимог Порядку №256 саме на відповідача покладено обов'язок щодо здійснення розрахунків з позивачем за телекомунікаційні послуги, надані особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають безпосередньо із Законів України і не залежать від їх бажання.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на виконання зазначених вище вимог чинного законодавства за період з липня місяця 2017 року по вересень місяць 2018 року (включно) ПАТ "Укртелеком", в особі ТФ ПАТ "Укртелеком" надано населенню м. Монастириська та Монастириського району Тернопільської області послуги зв'язку на пільгових умовах на загальну сумі 108 749 грн 09 коп., з яких: 77 046,33 грн - протягом липня місяця 2017 року - червня місяця 2018 року та 31 702,76 грн - протягом липня-вересня місяця 2018 року (включно).

Факт надання цих послуг Тернопільською філією ПАТ "Укртелеком" та фактичне споживання їх відповідними категоріями населення м. Монастириська та Монастириського району підтверджується Розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг громадянам за липень місяць 2017 - вересень місяць 2018 року (включно).

Відповідно до вимог Положення №117 на адресу відповідача щомісячно для здійснення розрахунку за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям споживачів позивачем надсилались звіти як в електронному вигляді, так і поштою (рекомендованими листами з описом вкладення), що підтверджується супровідними листами від 08.08.2017 № 06/2-11-244, від 07.09.2017 № 06/2-11-293, від 06.10.2017 № 06/2-11-327, від 07.11.2017 № 06/2-11-357, від 06.12.2017 № 06/2-11-387, від 05.01.2018 № 06/2-11-32, від 06.02.2018 № 06/2-11-60, від 06.03.2018 № 06/2-11-86, від 06.04.2018 № 06/2-11-114, від 08.05.2018 № 06/2-11-140, від 06.06.2018 № 06/2-11-173, від 06.07.2018 № 06/2-11-216, від 07.08.2018 № 06/2-11-246, від 07.09.2018 №06/2-11-271, від 05.10.2018 №06/2-11-298, з доказами відправлення та отримання їх Відповідачем.

Однак, всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг населенню м. Монастириська та Монастириського району протягом липня місяця 2017 року - вересня місяця 2018 (включно) відповідачем відшкодовані не були, що і зумовило позивача звернутись з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву за №01.1-19/2454 від 03.10.2018 та відзиві на позов, з врахуванням прийнятої судом заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог за 301.1-19/2670 від 24.10.2018, факт надання позивачем телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян ОСОБА_2 та Монастириського району протягом липня 2017 - вересня 2018 року на суму 108 749,09 грн, направлення ним списків осіб, які мають право на пільги, як це передбачено п.10 Положення, не заперечує, як і не оспорює їхнього обсягу та правильності проведення позивачем розрахунків.

При цьому, заперечуючи позовні вимоги, вказує на відсутність відповідного бюджетного фінансування, відтак і на відсутність у нього зобов'язань відшкодовувати такі витрати, оскільки Акти звіряння розрахунків (виконаних робіт) ОСОБА_1 не підписувалися, договірних правовідносин між сторонами спору з приводу відшкодування вартості пільг не існує. Крім того, просить суд врахувати, що ОСОБА_1 зверталося до голів міської, районної, селищних рад м. Монастириська та Монастириського району з відповідними листами про виділення коштів з місцевого бюджету (копії листів долучено до матеріалів справи) на відшкодування даних витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, зобов'язаний ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.

ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитися в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Оцінюючи доводи відповідача, суд вважає за доцільне зазначити, що відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання шляхом примусового стягнення.

Відсутність укладених між ОСОБА_1 та позивачем договорів про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2017 рік, як і не підписання управлінням актів звіряння розрахунків, також не може бути підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень від законодавчо встановленого обов'язку компенсувати вартість фактично спожитих пільговими категоріями населення послуг.

Зі змісту статті 617 ЦК України вбачається, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається у відповідності до вимог Законів України.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року №6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, а саме, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення Суду). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004р. зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі №11/446 та від 22.03.2017 року у справі №905/2358/16, постановах Великої палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, від 06.06.2018 у справі №916/2456/17, Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №907/609/17.

За даних обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" до ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації про стягнення 108 749 грн 09 коп. заборгованості по витратах понесених у липні 2017 року-вересні 2018 року (включно) внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. ст. 123, 129 п. 2 ч. 1 ГПК України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 762, 00 грн покладаються судом на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 232-233, 236, 238, 240, 241, 247, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 соціального захисту населення ОСОБА_2 районної державної адміністрації (вул. Бандери, 7, м. Монастириська, Монастириський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 03195599) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", бульвар Т. Шевченка, 18, м. Київ, в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (вул. Чорновола, 4, м. Тернопіль, ідентифікаційний код 01188052) 108 749 (сто вісім тисяч сімсот сорок дев'ять) грн 09 коп. заборгованості по витратах, понесених у липні 2017 року - вересні 2018 року внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 14.11.2018

Суддя І.М. Гирила