Рішення

від 12.11.2018 по справі 924/739/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2018 р. Справа № 924/739/18

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом підприємства A.F.C. Асоціація Аграріїв ОСОБА_1, Сан ОСОБА_2 Еццеліні, Італія

до малого колективного підприємства "Інтек Сервіс", м. Славута Хмельницької області

про стягнення 115501,35 грн. (еквівалентно 3725,85 євро)

представники сторін не з'явилися

встановив: підприємство A.F.C. Асоціація Аграріїв ОСОБА_1, Сан ОСОБА_2 Еццеліні, Італія звернулось до суду з позовом про стягнення з малого колективного підприємства "Інтек Сервіс", м. Славута Хмельницької області 115501,35 грн. безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між сторонами була досягнута домовленість про укладення контракту, на підставі якої позивачем було перераховано відповідачу 3725,85 євро. Проте контракт між сторонами укладений не був, тобто між ними відсутні договірні зобов'язання. При цьому посилається на положення ст. ст. 526, 1212, 1213 ЦК України.

Позивач представника у засідання не направив, причини не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, згідно з якою ухвала суду від 31.10.2018 р. вручена 02.11.2018 р.

Відповідач представника у засідання не направив, причини не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією з сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, згідно з якою ухвала суду від 31.10.2018 р. вручена 02.11.2018 р.

Відповідач у заяві (від 25.09.2018 р.) повідомив, що 14.10.2013 р. між сторонами була досягнута усна домовленість на укладення контракту, однак контракт так і не був підписаний сторонами, тому що вони не дійшли згоди. Контракт не підписаний і по теперішній час та не є чинним. Просив застосувати строк позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач дізнався 17.10.2013 р.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

У наданій в матеріали справи копії контракту від 14.10.2013 р. №6/2013 ЕКН зазначено, що останній укладено між компанією ТОВ "Інтек-сервіс" (продавець) та A.F.C. ASSOCIAZIONE DELLE FAMIGLIE CONTADINE SOC.COOP. (покупець).

Згідно з п. 1.1 контракту продавець зобов'язується передати покупцю у володіння в домовлений термін товар деревні гранули, а покупець зобов'язаний належним чином здійснити усі необхідні дії, що забезпечують прийняття товару і оплатити продавцю узгоджену сторонами ціну. Кількість та вартість товару вказані в додатку 1, що є невід'ємною частиною контракту.

Конкретна поставка кожної партії товару обговорюється додатково в інвойсах та шляхом обміну електронними листами (п. 2.2 контракту).

За умовами п. 2.5 контракту датою поставки товару вважається дата надання товару, що пройшов митне очищення та нерозвантаженого з транспортного засобу, який прибув, у розпорядження покупця у названому місці призначення. Поставка у відповідності до умов даного контракту вважається виконаною, коли товар доставлений до пункту призначення, вказаного покупцем.

Відповідно до п. 2.8 контракту поставка товару здійснюється продавцем протягом 5-7 банківських діб з моменту отримання грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за умовами оплати, що передбачені даним контрактом.

Умови оплати товару вказано у додатках, що є невід'ємною частиною контракту. Покупець здійснює оплату в євро банківським переказом (п. п. 4.1, 4.3 контракту).

Згідно з п. 10.1 контракту від набирає чинності з дати його підписання і зберігає повну силу та дію протягом одного року з дати початку поставки до моменту повного виконання усіх обов'язків за договором, за винятком випадків дострокового розірвання договору згідно з визначеними в ньому умовами.

Також у контракті міститься додаток №01 від 14.10.2013 р. - специфікація №1, в якій визначені, зокрема: найменування товару: паливні гранули, пресовані з деревини діаметром 6 мм., одиниця вимірювання: тона, кількість товару (нето): 200 тон в місяць, ціна в євро: 170 євро на умовах DAP, згідно з ІНКОТЕРМС 2010, умови оплати: 100% передоплати.

Контракт містить підпис та відтиск штампу покупця.

Згідно з наданою копією платіжного доручення від 17.10.2018 р. позивачем було перераховано відповідачу 3752,85 євро на підставі інвойсу 2/2013 до контракту 6/2013/ЕКН.

На адресу відповідача позивачем направлено претензією (від 06.12.2015 р.), в якій зазначив, що з огляду на досягнення домовленості про укладення контракту відповідачу було направлено контракт від 14.10.2013 р. та відповідно перераховано кошти в сумі 3725,85 євро. Оскільки контракт між сторонами не підписаний та не укладений, просив повернути 3725,85 євро як безпідставно перераховані.

Претензія отримана відповідачем 09.12.2015 р., залишена без відповіді та задоволення.

Позивач у зв'язку з набуттям та зберіганням відповідачем коштів в сумі 115501,35 грн. (еквівалентно 3725,85 євро) без достатньої правової підстави звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Позивач з огляду на те, що відповідачем не було повернуто кошти в сумі 3725,85 євро, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ 115501,35 грн., звернувся до суду з позовом про їх стягнення, вважаючи такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави, та посилаючись на положення ст. 1212 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (ч. 3 ст. 1212 ЦК України).

При цьому перелік ситуацій, що міститься в ч. 3 ст. 1212 ЦК України, при виникненні яких допускається застосування норм статті 1212 ЦК України, не є вичерпним, отже, ці положення можуть поширюватися і на інші відносини, якщо має місце безпідставне збагачення.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Згідно із статтями 177, 190, 192 ЦК України об'єктами цивільних прав є , зокрема, майно, речі, у тому числі гроші.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем згідно з платіжним дорученням від 17.10.2013 р. було перераховано відповідачу кошти в сумі 3725,85 євро на підставі інвойса 2/2013 до контракту 6/2013/ЕКН.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. ст. 202, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За приписами ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною 1 ст. 642 ЦК України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

Згідно зі ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України (ч. 8 ст. 181 ГК України).

Разом з тим сторони підтверджують, що контракт № 6/2013/ЕКН між ними укладений не був та договірні відносини з постачання визначеного цим контрактом товару відсутні, умови контракту, в тому числі щодо перерахування позивачем коштів в конкретному розмірі, умови повернення цих коштів не погоджені.

Таким чином, після перерахування позивачем коштів відповідачу сторони контракту не підписали, відтак станом на час розгляду спору така правова підстава як наявність договірних відносин між сторонами відсутня, що ними підтверджується, а тому, враховуючи зазначене, заявлені до стягнення кошти відповідач зберігає без достатньої правової підстави.

При цьому з приводу заяви відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності, суд враховує таке.

Позовна давність, за визначенням статті 256 ЦК України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №10 „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідач вважає, що про порушення свого права позивач повинен був знати 17.10.2013 р., тобто з часу перерахування відповідачу коштів. Однак суд критично оцінює зазначені доводи відповідача, беручи до уваги відсутність укладеного між сторонами договору та погодження між сторонами своїх зобов'язань як щодо строку поставки товару, так і щодо строку повернення коштів, сплачених як передоплата за товар, у випадку його непоставки. При цьому не визначено й моменту настання обов'язку з повернення безпідставно набутих коштів.

Разом з тим, позивачем 06.12.2015 р. було направлено відповідачу претензію з вимогою повернути перераховані йому кошти як такі, що набуті без достатньої правової підстави, яка отримана відповідачем 09.12.2015 р., однак залишена без задоволення. Враховуючи вищенаведене, положення ст. 530 ЦК України, строк звернення позивача до суду з позовом (22.08.2018 р.), суд доходить висновку, що строк позовної давності за заявленою в цьому позові вимогою позивачем не пропущено.

З огляду на зазначене, заява відповідача про застосування строку позовної давності до позовних вимог задоволенню не підлягає.

Крім того, судом враховується, що відповідачем не заперечується факт перерахування йому коштів в сумі 3725,85 євро та те, що зазначені кошти набуті та перебувають у нього без правових підстав.

За приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності та положення законодавства, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України .

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов підприємства A.F.C. Асоціація Аграріїв ОСОБА_1, Сан ОСОБА_2 Еццеліні, Італія до малого колективного підприємства "Інтек Сервіс", м. Славута Хмельницької області про стягнення 115501,35 грн. (еквівалентно 3725,85 євро) задовольнити.

Стягнути з малого колективного підприємства "Інтек Сервіс", Хмельницька область, м. Славута, вул. Комінтерна, буд. 9 (код 21339033) на користь підприємства A.F.C. Асоціація Аграріїв ОСОБА_1, Італія, Сан ОСОБА_2 Еццеліні, вул. Сан Лоренцо, 28 (код 00542980263) 115501,35 грн. (сто п'ятнадцять тисяч п'ятсот одну гривню 35 коп.) коштів, 1762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 14.11.2018 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (31100, АДРЕСА_1), 3 - відповідачу (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Комінтерна, 9). Всім рек. з пов. про вруч