Рішення

від 12.11.2018 по справі 826/4540/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2018 року № 826/4540/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Тірей Україна до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Тірей Україна (адреса: вул. Саксаганського, буд 119, м. Київ, 01032; код ЄДР: 41347784) (далі - позивач, ТОВ Тірей Україна ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДР: 39439980) (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.12.2017 №0255301309.

Обґрунтовуючи вказаний позов, представник позивача вказав, що податковий орган дійшов висновку про несплату позивачем ЄСВ за період з 22.08.2017 по 21.12.2017, в результаті чого відповідачем застосовано штрафні санкції, передбачені ч. 10 та ч. 11 ст. 25 закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у вигляді штрафу у розмірі 21709,36 грн. та пені у розмірі 1368,82 грн.

Разом з тим, представник позивача наголосив на тому, що вказане рішення є протиправним, оскільки 16.06.2017 загальними зборами учасників позивача було прийнято рішення про зміну адреси, в результаті чого позивач був переведений з обліку ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на облік до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві. Проте, в дату реєстрації таких змін в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, переведення підприємства між ДПІ не відбулося.

Підприємство не було проінформовано про переведення на облік в іншу ДПІ з 19.07.2017, з огляду на що позивачем було помилково сплачено ЄСВ на рахунок ДПІ за місцем попереднього обліку, тобто на рахунок ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, що, як стверджує представник позивача, підтверджується платіжними дорученнями від 28.07.2017 № 20; від 31.07.2017 № 23; від 01.08.2017 № 27 та від 07.08.2017 № 3 на загальну суму 51106,72 грн.

При цьому, представник позивача зазначає, що після встановлення факту помилково сплачених коштів, 15.12.2017 позивач звернувся до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою № 1512, в якій просив перерахувати надміру або помилково сплачені кошти у сумі 51106,72 грн. з рахунку ДПІ у Подільському районі на рахунок ДПІ у Шевченківському районі. 21.12.2017 кошти у сумі 51106,72 грн. були перераховані з рахунку ДПІ у Подільському районі на рахунок ДПІ у Шевченківському районі.

Представник позивача у позовній заяві звернув увагу суду на те, що відповідач не пред'являв вимог щодо сплати безпосередньо суми самої недоїмки, що, за висновком представника позивача, свідчить про відсутність претензій щодо повноти сплати ЄСВ позивачем у періодах з серпня по грудень 2017 року.

Представник товариства вказав, що відповідач недоотримавши на рахунок ДПІ у Шевченківському районі ЄСВ у сумі 51106,72, помилково вважав, що на цю суму у позивача утворився борг з ЄСВ і списував його за рахунок наступних платежів з ЄСВ, які були сплачені позивачем у період з серпня по грудень 2017 року. Тобто, вказані платежі, що були здійснені позивачем з ЄСВ у серпні-грудні 2017 року не зараховувались за ці періоди (серпень-грудень), а направлялись на погашення заборгованості, яка нібито виникла у зв'язку із помилковою сплатою позивачем ЄСВ на рахунок ДПІ у Подільському районі.

При цьому, представник позивача додав, що товариством виконано обов'язок по сплаті ЄСВ, що виражається у здійсненні вчасного та у повному розмірі перерахування суми ЄСВ на рахунок органу доходів і зборів суми, необхідної для сплати ЄСВ.

У позовній заяві, представник позивача звернув увагу суду на те, що відповідно до Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2016 № 54, розподілом коштів, що надійшли на рахунок органів доходів і зборів у Казначействі займається саме Державна казначейська служба України. Зважаючи на те, що позивач подав до банку платіжні доручення про сплату ЄСВ, банк прийняв такі платіжні доручення та списав грошові кошти з рахунку позивача, у зв'язку з чим, за висновком представника, позивач виконав свій обов'язок щодо сплати ЄСВ.

Підсумовуючи викладене, представник товариства вказав, що висновки відповідача щодо порушення товариством сплати ЄСВ є неправомірними, оскільки зарахування коштів зі сплати ЄСВ на рахунок органу доходів і зборів, в якому перебував позивач, не є безумовною підставою для застосування до нього штрафних санкцій та пені, з огляду на що просив суд задовольнити позов та скасувати спірне рішення.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що твердження позивача про те, що товариство не було обізнане про перехід з ДПІ у Подільському районі до ДПІ у Шевченківському районі є хибним, оскільки переведення позивача до іншої ДПІ здійснюється за заявою платника податків.

Крім того, представник податкового органу вказав, що як видно з облікових карток та квитанцій, які долучені до відзиву, позивач сплачував кошти як на рахунок ДПІ у Шевченківському районі так і на рахунок ДПІ у Подільському районі, з огляду на що, за висновком представник податкового органу, позивач був обізнаний в тому, що облікова картка платника податків знаходиться у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Зважаючи на викладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з підстав правомірності прийняття відповідачем спірного рішення.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що твердження відповідача про те, що перехід з однієї ДПІ до іншої ДПІ відбувається тільки за заявкою платника податків не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п. 10.4 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, переведення платника податків шляхом взяття на облік/зняття з обліку (зміни основного місця обліку) розпочинаються та проводяться контролюючим органом після надходження відомостей про місцезнаходження платника податків.

При цьому, посилаючись на п. 10.5 вказаного Порядку, представник позивача наголосив, що у разі отримання з Єдиного державного реєстру даних про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків, пов'язану зі зміною адміністративного району, контролюючий орган, в якому платник податків перебуває за основним місцем обліку, вносить зміни до Єдиного банку даних юридичних осіб або Реєстру самозайнятих осіб та передає до Єдиного державного реєстру відомості про внесення відповідних відомостей до реєстрів Центрального контролюючого органу із зазначенням: дати внесення таких даних до відомчого реєстру, дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платник податків перебуває на обліку, та терміну, до якого платник податків перебуває на обліку у контролюючому органі за попереднім місцезнаходженням (місцем проживання), що відповідає даті спливу одного місяця після отримання зазначеним контролюючим органом даних про зміну місцезнаходження (місця проживання) платника податків.

Тобто, як стверджує представник позивача, органи ДФС самостійно, на підставі даних державного реєстратора про зміну місцезнаходження платника податків знімають його з обліку за попереднім місцезнаходженням та приймають на облік за новим.

При цьому, як зазначає у відповіді на відзив представник позивача, твердження відповідача про те, що позивач був проінформований про перехід з однієї ДПІ до іншої, оскілки сплачував податки на як рахунок ДПІ в Подільському районі так і на рахунок ДПІ у шевченківському районі не відповідає дійсності, оскільки про перехід позивача до ДПІ у Шевченківському районі товариство дізналось лише 08.08.2017, до цієї дати всі податки сплачувались позивачем виключно на рахунок ДПІ у Подільському районі, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Разом з тим, за висновком представника позивача, відповідачем не спростовано, що ЄСВ на загальну суму 51106,72 грн. був зарахований на рахунок органів доходів і зборів.

Отже, представник позивача посилається на те, що позивач виконав обов'язок щодо сплати ЄСВ за період з серпня по грудень 2017 року, у зв'язку з чим просить суд задовольнити позов.

Ухвалою від 17.05.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи письмові пояснення учасників справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 22.05.2017 протоколом № 1 загальних зборів учасників ТОВ Тірей Україна створено ТОВ Тірей Україна . Місцезнаходженням юридичної особи є: м. Київ, Подільський район, вул. Спаська, 5. Перебуває на обліку у ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві.

ТОВ Тірей Україна , у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , є платником єдиного внеску.

Разом з тим, 16.06.2017 відповідно загальних зборів учасників ТОВ Тірей Україна , вирішено змінити адресу місцезнаходження товариства на: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, що підтверджується протоколом № 2 загальних зборів учасників від 16.06.2017.

В той же час, як видно з матеріалів справи, 28.07.2017 позивачем на рахунок ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачено ЄСВ за липень 2017 року у розмірі 1029,73 грн., що підтверджується платіжним доручення № 20 від 28.07.2018 (том 1 а.с. 19).

31.07.2017 позивачем на рахунок ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачено ЄСВ за липень 2017 року у розмірі 44713,96 грн., що підтверджується платіжним доручення № 23 від 31.07.2018 (том 1 а.с. 20).

01.08.2018 позивачем на рахунок ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачено ЄСВ за серпень 2017 року у розмірі 4108,37 грн., що підтверджується платіжним доручення № 27 від 01.08.2017 (том 1 а.с. 18).

07.08.2017 позивачем на рахунок ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачено ЄСВ за серпень 2017 року у розмірі 1254,66 грн., що підтверджується платіжним доручення № 3 від 01.08.2017 (том 1 а.с. 21).

Тобто, за період липень-серпень 2017 року товариством на рахунок ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві сплачено ЄСВ на загальну суму 51106,42 грн.

Як наголосив представник позивача у відповіді на відзив, про перехід товариства з ДПІ у Подільському районі до ДПІ у Шевченківському районі, позивач дізнався лише 08.08.2017, у зв'язку з чим, 15.12.2017 товариство звернулося до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві із заявою № 1512 (том 1 а.с. 17), в якій просило перерахувати надміру або помилково сплачені кошти у розмірі 51106,42 грн. з рахунку № 37192201012656, відкритого у ГУ ДКСУ у м. Києві МФО 820019, отримувач: ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на рахунок № 37199201012659, відкритого у ГУ ДКСУ у м. Києві МФО 820019, отримувач: ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У позовній заяві представник позивача вказав, що також не заперечувалось представником відповідача, кошти у сумі 51106,72 грн. 21.12.2017 були перераховані з рахунку ДПІ у Подільському районі на рахунок ДПІ у Шевченківському районі.

Разом з тим, 26.12.2017 відповідачем, на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування прийнято рішення № 0255301309, яким, за період з 22.08.2017 до 21.12.2017 до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 23078,18 грн., у тому числі штраф у розмірі 21709,36 грн. та пеня у розмірі 1368,82 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішення, позивач звернувся зі скаргою до ДФС України. Однак, рішеннями ДФС України скарга позивача залишена без задоволення, а рішення від 26.12.2017 № 0255301309, без змін.

Позивач, вважаючи спірне рішення таким, що порушує його права, звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску, зокрема, є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Разом з тим, контроль своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків, зборів, платежів входить до функцій контролюючих органів, а саме органи доходів і зборів (пп. 191.1.2 п. 191.1 ст. 191, п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6, абз. 1 та 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Також платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

При цьому, платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі.

Частиною 7 ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 та 10 ст. 9 Закону № 2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування.

Для зарахування єдиного внеску в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та його територіальних органах відкриваються в установленому порядку небюджетні рахунки відповідному органу доходів і зборів. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування коштів єдиного внеску.

Обслуговування коштів єдиного внеску здійснюється згідно з положенням про рух коштів, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відомості про стан розрахунку платника єдиного внеску з бюджетом відображається в оперативній формі обліку, яка ведеться в порядку встановленому наказом Міністерства фінансів України 07.04.2016 № 422 Про затвердження Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Згідно з ч. 11 ст. 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Так, згідно ч. 10 ст. 25 цього Закону на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Крім того, у випадку несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платника єдиного внеску орган доходів і зборів накладається штраф у розмірі 20 відсотків від своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464).

Таким чином, проаналізувавши вказані норми у сукупності, суд зазначає, що за несплату платником податків єдиного внеску у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій та пені.

Між тим, як вже було встановлено судом, перебуваючи на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивачем, на підставі платіжних доручень від 27.07.2017 № 20; 31.07.2017 № 23; від 01.08.2018 № 27; від 07.08.2017 № 3, було сплачено ЄСВ на загальну суму 51106,72 грн. на рахунок ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві. Вказані платіжні доручення були одержані банком до виконання, а платежі було проведено в ті самі дні, що підтверджується відмітками банку на таких платіжних дорученнях.

Натомість, 21.12.2017, на підставі заяви ТОВ Тірей Україна від 15.12.2017 № 1512, кошти у розмірі 51106,72 грн. були перераховані на рахунок ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, у зв'язку з чим, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем строків сплати сум ЄСВ.

З огляду на викладене суд зазначає, що позивачем фактично було сплачено ЄСВ, однак така сплата відбулась помилково на казначейський рахунок ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві, у зв'язку з цим суд зазначає про наступне.

Так, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 12.02.2016 № 54 Про затвердження Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затверджено Положення про рух коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Положення № 54) в якому зазначено, що дане положення розроблено відповідно до статей 8, 9, 11, 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з метою регламентування руху коштів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) та фінансових санкцій (штрафів та пені), що застосовуються згідно із Законом (далі - фінансові санкції), на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Положенням № 54 Державна фіскальна служба України та її територіальні органи в областях, місті Києві, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міста Києва), районах у містах, об'єднані державні податкові інспекції ДФС (далі - територіальні органи ДФС) відкривають в органах Казначейства небюджетні рахунки за балансовим рахунком 3719 Рахунок для зарахування коштів, які підлягають розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - рахунок 3719) для зарахування та розподілу страхових коштів.

Рахунки 3719 відкриваються в розрізі категорій платників, визначених Законом.

Рахунки 3719 відкриваються ДФС на балансі Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) та територіальним органам ДФС - на балансі головних управлінь Державної казначейської служби України в областях, місті Києві (далі - Головні управління Казначейства).

Страхові кошти, що сплачуються страхувальниками, зараховуються на рахунки 3719, відкриті на ім'я територіальних органів ДФС в управліннях (відділеннях) Казначейства (п. 1 розділу ІІ Положення № 54).

У взаємозв'язку з наведеним слід додати, що виходячи з положень ч. 1 ст. 11 Закону № 2464, страхові кошти, акумулюються на централізованих рахунках органів доходів і зборів, та автоматично перераховуються не пізніше наступного операційного дня після їх зарахування на централізовані рахунки Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, на рахунки Накопичувального пенсійного фонду (далі - Накопичувальний фонд), а у випадках, передбачених законом, - недержавних пенсійних фондів відповідно до визначених законом пропорцій.

З наведеного вбачається , що навіть за обставин даної справи, тобто помилкового зарахування не на той рахунок, кошти позивача зараховуються на вищезгаданий централізований рахунок, а відтак, позивач не може вважатися таким, що не здійснив вищезгадані платежі, відносно сплати яких відповідачем застосовано санкції до позивача.

Доречно також зазначити, що сплата ЄСВ на загальну суму 51106,72 грн. була здійснена у строк, передбаченого ч. 8 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Між тим, суд звертає увагу позивача, на те, що починаючи з дати прийняття загальними зборами ТОВ Тірей Україна рішення про зміну місцезнаходження (16.06.2017) товариство несе всі ризики, пов'язані із подальшими діями, які регламентовані законодавством та здійснюються в деяких випадках автоматично, у тому числі в частині зміни місця обліку. А відтак, наведені обставини не можуть бути прийняті судом як належне обґрунтування позовних вимог.

Таким чином, враховуючи вказані обставини у сукупності, а також зважаючи на те, що здійснення позивачем помилок під час перерахування сум єдиного внеску не призвело до ненадходження ЄСВ у централізованому порядку, а відтак відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності ні підставі оскаржуваного рішення, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що не засновано но нормах Закону № 2464.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволенню позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Тірей Україна (адреса: вул. Саксаганського, буд 119, м. Київ, 01032; код ЄДР: 41347784) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 26.12.2017 № 0255301309, прийняте Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Тірей Україна (адреса: вул. Саксаганського, буд 119, м. Київ, 01032; код ЄДР: 41347784) сплачений судовий збір у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (адреса: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; код ЄДР: 39439980),

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя О.А. Кармазін