Рішення

від 13.11.2018 по справі 826/9935/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 листопада 2018 року № 826/9935/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Новел Форт" доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001511201 від 30.05.2017, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Новел Форт (далі - позивач) звернулось о Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2017 року № 0001511201.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що висновки, викладені в Акті перевірки від 28.12.2016 є необґрунтованими й таким, що суперечать чинному законодавству України, а тому податкове повідомлення-рішення від 30.05.2017 №0001511201 підлягає скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав із підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечував з підстав викладених в письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. Зазначив, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством, через що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірним.

У судовому засіданні 26.10.2017 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція КАС України, слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень пункту 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проведена камеральна перевірка дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових за жовтень 2016 року.

За результатами камеральної перевірки складений акт від 28.12.2016 №1533/6-59-12-01-30 про результати перевірки даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ "Новел Форт", висновками якого встановлено, що дані перевірки свідчать про порушення платником ТОВ "Новел Форт", термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування, визначених п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки від 28.12.2016 року ДПІ у Шевченківському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 № 0002641201.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомлення-рішенням, звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у м. Києві.

Рішенням ГУ ДФС у м. Києві від 21.04.2017 року №10025/10/26-15-10-01-35 податкове повідомлення-рішення від 09.03.2017 №0002641201 - скасовано.

На підставі акту перевірки від 28.12.2016 року №1533/6-59-12-01-30 та рішення ГУ ДФС у м. Києві від 21.04.2017 року №10025/10/26-15-10-01-35 Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 30.05.2017 року №0001511201 про нарахування грошового зобов'язання у вигляді штрафних санкцій в розмірі 30185,29 грн. за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, визначених пунктом 201.10. статтею 201, та згідно зі статтею 120-1.1 Податкового кодексу за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних.

Не погодившись з вказаним повідомленням-рішенням позивачем було оскаржено спірне рішення податкового органу до Державної фіскальної служби України.

Рішенням ДФС України від 17.07.2017 року № 15366/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарга без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та рішенням ДФС України, звернувся за захистом своїх прав до суду.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд враховує наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані нормами Конституції України та Податкового Кодексу України.

Відповідно до пп. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно приписів п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Порушення платниками ПДВ граничних термінів реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН тягнуть за собою накладення штрафу в розмірах, встановлених п. 120-1.1 ст. 120-1 Податкового Кодексу України:

- 10 % від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 % від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 % від суми ПДВ, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 % суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з пунктом 8 вказаного Порядку для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації платникові податку, який здійснює реєстрацію, видається квитанція в електронній формі, у якій наводяться реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому в установленому порядку, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про постачальника (продавця) товарів (послуг), дата і час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається платникові податку, який здійснює реєстрацію, засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається у ДФС.

Пунктом 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних визначено, що причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис ДФС, підлягає шифруванню та надсилається протягом операційного дня платникові податку засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.

Відповідно матеріалів справи, ТОВ Новел Форт 04.10.2016 року з метою подання податкових документів в електронному вигляді надіслало до податкового органу договір про визнання електронних документів, проте, згідно квитанції №2 отримало відмову у прийнятті зазначеного договору.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, товариство неодноразово відправляло договір про визнання електронних документів, проте отримувало відмову у прийнятті останнього.

З метою врегулювання ситуації, 20.10.2016 року Товариство подало до державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві лист, в якому надані пояснення щодо фінансово-господарської діяльності ТОВ Новел Форт .

25 жовтня 2016 року позивачем надіслано до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві супровідний лис із договором про визнання електронних документів та додатком до договору.

Також, 25.10.2016 року товариством було надіслано в електронному вигляді договір про визнання електронних документів. Як вбачається з квитанції №2 від 25.10.2016 року, зазначений договір був прийнятий податковим органом.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивачем вчинено низку дій спрямованих на реєстрацію податкових накладних, зокрема позивач неодноразово звертався до контролюючого органу із зверненням щодо отримання інформації з приводу відмови у прийнятті для реєстрації договору та податкових накладних. Однак, контролюючим органом не було пояснено причин такої відмови та шляхів її вирішення.

Водночас, проаналізувавши зміст квитанцій № 2 суд встановив відсутність у наведеному в них формулюванні помилки жодних посилань на конкретні порушення платником порядку укладення договору про визнання електронних документів. Нормативно та документально обґрунтовані пояснення щодо суті та характеру виявленої помилки, зазначеної у других квитанції, відповідач до суду без поважних причин не подав.

Позивач стверджує, що фактично єдиною підставою для відмови в укладенні з ТОВ Новел Форт договору про визнання електронних документів стало невиконання ним вимоги ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві укласти з ним додаткову угоду до договору про визнання електронних документів.

Дані обставини відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не заперечувалися та жодним чином спростовані документально не були, а тому суд приходить до висновку, що такі обставини мали місце та визнаються сторонами, та відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню у межах спору.

До такої підстави у відмові в укладенні з позивачем договору про визнання електронних документів суд ставиться критично, з огляду на наступне.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 розд. ІІ Інструкції № 233 (яка прийнята відповідно до Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронний цифровий підпис , з метою спрощення для платників податків процедури подання податкової звітності до органів державної податкової служби) зазначено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Примірна форма такого договору затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233.

Таким чином, правовідносини щодо укладення та розірвання договору про визнання електронних документів обов'язково за участі суб'єкта владних повноважень (контролюючого органу), форма та умови такого договору чітко врегулюванні Інструкцією № 233, а тому за своєю природою є формалізованими, та, як наслідок, - публічно-правовими.

В свою чергу Інструкцією № 233 не передбачено право контролюючого органу укладати з платниками податків додаткові угоди до договору про визнання електронних документів, а чинна редакція Примірної форми Договору не містить таких умов, що наведені в тексті запропонованої відповідачем додаткової угоди.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ "Новел Форт" вжито всіх заходів задля своєчасної реєстрації податкових накладних в ЄРПН, втім, з незалежних від неї причин, вказана реєстрація була здійсненна із запізненням.

Таким чином, оскільки затримка реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних виникла не з вини позивача, доводи платника податків про протиправність застосування контролюючим органом до нього штрафу згідно з оскаржуваним актом індивідуальної є обґрунтованими та правомірними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 30.01.2018 № К/9901/246/17 (справа № 815/2745/17), який, в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У рішенні від 13.12.2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Новел Форт (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 40705494) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.05.2017 року №0001511201.

3. Присудити на Товариства з обмеженою відповідальністю Новел Форт (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, код ЄДРПОУ 40705494) сплачений ним судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, вул. Шолуденка, 33/19, Київ, 04116).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги).

Суддя Н.Г. Вєкуа