Ухвала

від 14.11.2018 по справі 638/4992/17

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/4992/17

Провадження № 1-кп/638/1223/18

УХВАЛА

іменем України

14 листопада 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисника - ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові обвинувальні акти по кримінальному провадженню за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Харкова, громадянин України, із середньою освітою, не одружений, тимчасово не працюючий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий: 13.02.2012 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.1 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік; 12.02.2014 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 185, 70 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком 1 рік; 02.02.2015 року Ленінським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 1 місяць, згідно ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.04.2016 року, 06.05.2016 року умовно-достроково звільнився з Харківського СІЗО, невідбутий строк 9 місяців 1 день, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч. 2 сь. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 2, 3 ст. 185 ,ч. 3 ст. 185 КК України,-

встановив:

31.03.2017 р. до Дзержинського районного суду м. Харкова з Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню, зареєстрованому в ЄДР 02.02.2017 р. №12017220480000493 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення-злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.05.2017 року об`єднано матеріали кримінального провадження №12017220480000493 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.2 ст.185 КК України (справа №638/4992/17, провадження №1-кп/638/625/17), та матеріали кримінального провадження № 12017220480001152 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України (справа № 638/6441/17, № 1-кп/638/650/17), та матеріали кримінального провадження № 12016220510003425 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч.2,3 ст. 185 КК України (справа № 638/7428/17, № 1-кп/638/685/17), та Ухвлою від 12.07.2017 року об`єднано матеріали кримінального провадження №12017220480000054 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 185 КК України (справа №638/8330/17, № 1-кп/638/710/17) в одне провадження.

Відповідно до вироку Дзержиняського районного суду міцста Харкова від 08 листопада 2017 року ОСОБА_6 засуджений. Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 02 серпня 2018 року вказаний вирок скасований, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою продовжено до 01 жовтня 2018 року.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заявила клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Прокурор ОСОБА_3 підтримала копотання та просила його задовольнити.

Обвинувачений покладався на розсуд суд.

Захисник заперечував проти вказаного клопотання, просив обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі.

Суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганню спробам передбаченим п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обрано 27.03.2017 р. та продовжено до 22 листопада 2018 року.

Станом на день проведення засідання суду не надано жодних доказів про усунення ризиків, які б послужили підставою для обрання запобіжного заходу, а також обставин, які перешкоджають триманню обвинуваченого під вартою. Факт невизнання обвинуваченим своєї провини, сам по собі не може служити підставою для зміни обраного запобіжного заходу.

При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу суд також враховує вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місті його постійного проживання у тому числі наявність у нього родини та утриманців, наявність у обвинуваченого постійного міста роботи, репутацію обвинуваченого, майновий стану обвинуваченого, наявність чи відсутність судимостей у обвинуваченого, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися раніше, розмір майнової шкоди у завданні якої обвинувачується особа, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується відповідні обставини.

Беручи до уваги те, що обвинувачений може переховуватись від органів судового розслідування та незаконно впливати на свідків, потерпілих вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Суд також вважає встановленим існування ризиків передбачених п.1, п. 3, п.5. ч.1 ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування; незаконний вплив на потерпілих, свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення, натомість вважає відсутнім доведеність ризику, передбаченого п. 4 ч.1 ст. 177 КПК України - перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, так як прокурором не доведено в який саме спосіб обвинувачений за цим пунктом може вплинути та перешкоджати кримінальному провадженню.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Так, згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства. У рішенні по справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 Європейський суд з прав людини вказав, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно, вона має оцінюватись в кожному конкретному випадку залежно від особливостей конкретної справи.

Під час розгляду клопотання колегією суддів вивчена можливість щодо не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1. п.3 п.5. ч.1 ст. 177 КПК України та оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_6 не працює, може переховуватися від суду, застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливе, а тому, суд продовжує для ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Вказаний висновок ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою. Вказані ризики- є реальними та триваючими, вони виключають можливість заміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого, а альтернативні запобіжні заходи не забезпечать достатній рівень гарантій належної процесуальної поведінки обвинуваченого

Виходячи з викладеного суд вважає, що строк тримання під вартою ОСОБА_6 слід продовжити на 60 діб.

Керуючись ст. ст. 314 -317 КПК України, суд, -

постановив:

Клопотання прокурора ОСОБА_4 - задовольнити.

Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 12.01.2019 року.

Головуючий ОСОБА_1 .