Постанова

від 12.11.2018 по справі 759/18992/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2018 року місто Київ

справа № 759/18992/17

апеляційне провадження № 22-ц/824/1154/2018

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Головачова Я.В.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на рішення Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Миколаєць І.Ю. від 23 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилась донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини, у зв'язку з чим позивач просила, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки у розмірі 5 000 грн. щомісяця, починаючи з дати винесення судового рішення і до досягнення нею повноліття, а також аліменти за минулий час, починаючи з січня 2017 року і до дати ухвалення рішення, в сумі 14 247 грн. 50 коп., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації, у розмірі 5 000 грн. щомісячно, починаючи з 14 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшити розмір аліментів, що

стягнуті з нього на утримання дитини, з 5 000 грн. до 1 500 грн. Скаржник зазначає, що стягнення аліментів у розмірі, визначеному судом першої інстанції, фактично призведе до

того, що він буде самостійно забезпечувати доньку, що у свою чергу суперечить обов'язку обох батьків утримувати дитину; суд першої інстанції, стягуючи аліменти, починаючи з дня пред'явлення позову, вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просила стягнути аліменти на утримання доньки з моменту ухвалення судового рішення.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення аліментів за минулий час не оскаржується, а тому в силу ст. 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Посилаючись на те, що відповідачем не надано доказів неможливості сплати аліментів у визначеному судом розмірі, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що 29 серпня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб. У даному шлюбі у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 6 листопада 2017 року шлюб між сторонами розірвано.

На даний час сторони не проживають разом, малолітня дитини знаходиться на утримані матері, добровільно досягти згоди щодо сплати аліментів сторони не можуть.

Відповідач працює на посаді директора в ПП "ТВК "Містечко".

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на утримання дитини і має можливість їх надавати у розмірі визначеному судом.

Проте повністю з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами 1-3 ст. 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до вимог ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне

становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружину, батьків, дочки, сина; 3 - 1 ) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3 - 2 ) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно із ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років (ст. 191 СК України).

Установивши, що малолітня дитина проживає разом із матір'ю і перебуває на її утримані, а батьки в добровільному порядку не домовились про участь в утриманні доньки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення аліментів та обґрунтовано стягнув їх починаючи від дня пред'явлення позову.

Разом з тим, визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, у сумі 5 000 грн., суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про можливість відповідача сплачувати аліменти у такому розмірі.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є засновником та керівником

ПП "ТВК "Містечко". При цьому згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, починаючи з січня 2017 року відповідач заробітну плату не отримує. Протягом останнього часу ОСОБА_1 проживає та працює в м. Енергодар Запорізької області.

За інформацією Головного управління статистики у Запорізькій області, що знаходиться у загальному доступі в мережі Інтернет, середня номінальна заробітна плата за видами діяльності у грудні 2017 року становила 8 305 грн., у січні 2018 року - 7 479 грн.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку було ратифіковано Україною 27 лютого 1991 року, кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів щодо забезпечення відновлення утримання дитини батьками або іншими особами, які відповідають за дитину як всередині Держави-учасниці, так і за кордоном.

Національним законодавством визначено мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2018 року встановлено у розмірі 1860 грн. з подальшим його зростанням: з 1 липня - 1944 грн., з 1 грудня - 2027 грн. (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік").

Не зважаючи на те, що дія Закону України "Про державний бюджет України на 2018 рік" поширюється на всю території України, слід враховувати, що при сталому розмірі мінімального прожиткового мінімуму купівельна спроможність у кожній адміністративно-територіальній одиниці може відрізнятися.

Так, зокрема, є очевидним, що "вартість життя" в м. Києві значно дорожче ніж у інших регіонах країни, а тому кошти на належне забезпечення дитини також необхідні у більшому розмірі ніж мінімально визначено законом.

Визначаючи конкретний розмір аліментів у твердій грошовій сумі, колегія суддів виходить із того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини за місцем її проживання (м. Київ), а тому враховуючий середню номінальну заробітну платню у Запорізькій області (місце проживання відповідача), розмір аліментів має бути визначений у розмірі 3 000 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, стягуючи аліменти, починаючи з дня пред'явлення позову, вийшов за межі позовних вимог є безпідставними.

Статтею 191 СК України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а тому стягнення аліментів від дня пред'явлення позову не вважається виходом суду за межі позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів змінити та визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000 грн.

Ураховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року в частині визначення розміру аліментів змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1), на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2) аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації, у розмірі 3 000 грн. щомісячно, починаючи з 14 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 12 листопада 2018 року.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: І.М. Вербова

О.В. Шахова