Ухвала

від 15.11.2018 по справі 903/797/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

"15" листопада 2018 р. Справа № 903/797/18 Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-прокурор відділу прокуратури Волинської області (посвідчення №036367 від 12.11.2015р.)

від відповідача: ОСОБА_2-заступник директора юридичного департаменту Луцької міської ради (довіреність від 15.11.2018р. №1.1-8/8840)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області заяву Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури від 13.11.2018р. про вжиття заходів забезпечення позову

по справі

за позовом Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури, м. Луцьк

до відповідача: Луцької міської ради, м. Луцьк

про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Луцької місцевої прокуратури звернувся до господарського суду з позовом від 29.10.2018р. до Луцької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Луцької міської ради від 29.08.2018р. №46/1 "Про приватизацію нежитлового приміщення загальною площею 174,4 кв.м. на пр. Волі,8 шляхом продажу на аукціоні без умов" з підстав протиправності прийнятого рішення та суперечливості вказаного рішення положенням Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", Закону України "Про посилення захисту майна редакцій засобів масової інформації, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсюдження, творчих спілок", Постанові Верховної Ради України "Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси" від 15.04.2009р. № 1271-VI.

Ухвалою суду від 02.11.2018р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.12.2018р., запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали.

13.11.2018р. на адресу суду від Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову від 13.11.2018р., в якій прокурор просить суд забезпечити позов Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури до Луцької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення міської ради, шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо подальшого проведення процедури приватизації приміщення книгарні по пр. Волі, 8 у м. Луцьку.

Заява обґрунтована обставинами щодо існування реальної загрози відчуження міською радою приміщення книгарні по проспекту Волі, 8 у м. Луцьку.

Ухвалою суду від 14.11.2018р. заяву Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову від 13.11.2018р. призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.11.2018 року о 10:30 год., викликано в судове засідання представників сторін, запропоновано Луцькій міській раді надати суду пояснення стосовно заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Присутня в судовому засіданні 15.11.2018р. прокурор відділу прокуратури Волинської області заяву про вжиття заходів забезпечення позову підтримує з підстав, викладених у заяві, а також з огляду на прийняття міською радою рішення від 29.08.2018р. №46/1 "Про приватизацію нежитлового приміщення загальною площею 174,4 кв.м. на пр. Волі,8 шляхом продажу на аукціоні без умов", яким було вирішено включити нежитлове приміщення загальною площею 174,4кв.м. на проспекті Волі, 8 до приватизації шляхом продажу на аукціоні без умов та доручено Відділу управління майном міської комунальної власності провести інвентаризацію та оцінку об'єкта відповідно до законодавства, а також після повернення орендарем вказаного приміщення, забезпечити роботу аукціонної комісії для продажу об'єктів малої приватизації, відповідно до Положення про діяльність аукціонної комісії.

Відтак, просить суд вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Луцькій міській раді вчиняти будь-які дії щодо подальшого проведення процедури приватизації приміщення книгарні по пр. Волі, 8 у м. Луцьк, оскільки відповідачем можуть вчинятися дії, які спрямовані на відчуження приміщення книгарні по проспекту Волі, 8 у м. Луцьку.

Присутній в судовому засіданні 15.11.2018р. представник Луцької міської рази заяву Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову заперечує з огляду на те, що у матеріалах заяви відсутні будь-які докази в підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на подальше відчуження вказаного об'єкта нерухомості, в тому числі щодо включення нежитлового приміщення загальною площею 174,4кв.м. на проспекті Волі, 8 до приватизації шляхом продажу на аукціоні, проведення інвентаризації, оцінки об'єкта відповідно до законодавства, а також забезпечення роботи аукціонної комісії для продажу об'єктів малої приватизації, відповідно до Положення про діяльність аукціонної комісії.

Крім того засвідчує, що будь-яких дій стосовно виселення книгарні із вказаного приміщення по закінченню строку дії договору оренди відповідачем не вчинялося та на даний час не вчиняється.

При цьому зауважує, що в пункті 2 оспорюваного прокурором рішення міської ради від 29.08.2018р. №46/1 було вирішено забезпечити роботу аукціонної комісії для продажу об'єктів малої приватизації, відповідно до Положення про діяльність аукціонної комісії лише виключно після повернення орендарем приміщення .

В даному випадку оцінюючи заяву сторони та її обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову, з огляду на таке.

Статтею 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. ч. 1, 4, 6 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.

Згідно п. 1 чинної на даний час постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 2 зазначеної постанови передбачено, що забезпечення позову, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (далі - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку. Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Суд звертає увагу, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 вказаної постанови достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Пунктом 9 цієї постанови визначено, що виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову господарський суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо. Якщо з урахуванням особливостей майна користування ним не тягне за собою його знищення або зменшення його цінності, то для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві користуватися таким майном підстави, як правило, відсутні. Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким забороняється вчинення дій щодо предмета спору. Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимогам статті 74 Господарського процесуального кодексу України заявником не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Як вбачається із заяви Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури про вжиття заходів до забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

В заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно того, що подальші дії відповідача будуть спрямовані на відчуження міською радою приміщення книгарні по проспекту Волі, 8 у м. Луцьку.

Однак, самі лише припущення заявника стосовно того, що подальші можливі дії відповідача будуть спрямовані на відчуження міською радою приміщення книгарні по проспекту Волі, 8 у м. Луцьку, на думку суду, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову .

Потенційна можливість вчинення відповідачем дій, які будуть спрямовані на відчуження майна за вказаною адресою без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять будь-яких доказів на підтвердження факту реальної загрози вчинення відповідачем дій, які спрямовані на відчуження міською радою приміщення книгарні по проспекту Волі, 8 у м. Луцьку, як і не надано суду доказів вчинення Луцькою міською радою дій, спрямованих на виконання рішення від 29.08.2018р. №46/1 "Про приватизацію нежитлового приміщення загальною площею 174,4 кв.м. на пр. Волі,8 шляхом продажу на аукціоні без умов" в частині включення нежитлового приміщення загальною площею 174,4кв.м. на проспекті Волі, 8 до приватизації шляхом продажу на аукціоні та проведення інвентаризації, оцінки об'єкта нерухомості, чи роботи аукціонної комісії для продажу об'єкта малої приватизації, відповідно до Положення про діяльність аукціонної комісії.

Натомість з пояснень представника Луцької міської ради вбачається, що міською радою не вчиняються дії, спрямовані на відчуження вказаного об'єкта нерухомості, в тому числі щодо включення нежитлового приміщення загальною площею 174,4кв.м. на проспекті Волі, 8 до приватизації шляхом продажу на аукціоні, проведення інвентаризації, оцінки об'єкта відповідно до законодавства, а також забезпечення роботи аукціонної комісії для продажу об'єктів малої приватизації, відповідно до Положення про діяльність аукціонної комісії, як і не вчиняються дії стосовно виселення книгарні з вказаного приміщення по закінченню строку дії договору оренди.

Разом з тим, суд засвідчує, що жодних обгрунтованих причин, у зв'язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем також не надається.

Водночас, як вбачається з пунктів 1-2 оскаржуваного позивачем рішення Луцької міської ради від 29.08.2018р. №46/1 "Про приватизацію нежитлового приміщення загальною площею 174,4 кв.м. на пр. Волі,8 шляхом продажу на аукціоні без умов" міська рада вирішила включити нежитлове приміщення загальною площею 174,4кв.м. на проспекті Волі, 8 до приватизації шляхом продажу на аукціоні без умов та доручила Відділу управління майном міської комунальної власності провести інвентаризацію та оцінку об'єкта відповідно до законодавства, а також після повернення орендарем вказаного приміщення, забезпечити роботу аукціонної комісії для продажу об'єктів малої приватизації, відповідно до Положення про діяльність аукціонної комісії.

Крім того, заява Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури не містить обґрунтування щодо наявності правового зв'язку між заявленими позовними вимогами та заходами до забезпечення позову та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Предметом позовних вимог Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури є вимоги немайнового характеру: визнати недійсними та скасувати рішення Луцької міської ради №46/1 від 29.08.2018р. Суд, розглядаючи такий спір, встановлює відповідність чи невідповідність рішень органу місцевого самоврядування вимогам законодавства та наявність чи відсутність у зв'язку із цим порушень прав позивача. Визнання недійсними рішень та їх скасування не потребує видачі наказу, а відтак, навіть, за умови задоволення цих вимог, рішення суду не потребує вчинення жодних дій щодо його виконання, оскільки право позивача захищається шляхом визнання факту, а не передачі майна чи вчинення певних дій. Відтак, небезпеки утруднення чи неможливості виконання судового рішення не виникає.

Заявником не доведено, що невжиття, визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Крім того, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України , обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Всупереч вимогам ст.ст.74, 136 ГПК України заява Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури про забезпечення позову не обґрунтована доказами та ґрунтується лише на власних міркуваннях та припущеннях того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

За таких обставин заява Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури про забезпечення позову від 13.11.2018р. №33-3948вих18 до задоволення не підлягає.

Керуючись ст. ст. 136-138, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Заступника керівника Луцької місцевої прокуратури від 13.11.2018р. про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Луцькій міській раді вчиняти будь-які дії щодо подальшого проведення процедури приватизації приміщення книгарні по пр. Волі, 8 у м. Луцьку, відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Північно-західного апеляційного господарського суду в строки та в порядку, визначені ст. 256 ГПК України, підпунктом 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України.

Ухвала підписана 15.11.2018р.

Інформацію по справі можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://vl.arbitr.gov.ua.

Суддя В. А. Войціховський