Рішення

від 30.10.2018 по справі 905/1781/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.10.2018                     Справа № 905/1781/18                               

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді                                                             Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання                                        Мартинчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теса - Групп» (87501, місто Маріуполь, вулиця Молодіжна, будинок № 15-А, код ЄДРПОУ – 39383446)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехтранспорт» (87515, місто Маріуполь, вулиця Харлампієвська, будинок № 20, код ЄДРПОУ – 40070980)

про стягнення 14 287,20 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача:           не з'явився

від відповідача:           не з'явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «Теса - Групп» звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехтранспорт» про стягнення 14 287,20 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору поставки №03/01/01 від 03.01.2017 в частині своєчасної оплати заборгованості, внаслідок чого нараховано штраф.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1781/18.

Вказаною ухвалою вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 30.10.2018, встановлено строк на подання письмових доказів.

22.10.2018 від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Від представника відповідача 23.10.2018 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає факт несвоєчасної оплати поставленого товару, визнає позовні вимоги в повному обсязі, просить зменшити розмір штрафу.

У судове засідання 30.10.2018 представники сторін не з'явились

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд –

В С Т А Н О В И В

03 січня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Теса - Групп» (далі по тексту – Постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтехтранспорт» (далі по тексту – Покупець, відповідач) укладено договір поставки №03/01/01 (далі по тексту – Договір), за умовами п.1.1. якого, Постачальник зобов'язався за замовленням Покупця передати йому у власність товар, а Покупець – прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Договір діє з моменту підписання і до 31.12.2017 або до виконання будь-яких зобов'язань кожною із сторін.

Вказаний договір складено та підписано уповноваженими представниками сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №03/01/01 від 03.01.2017 між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

На виконання умов договору в період з січня по серпень 2017 року позивачем було поставлено товар на суму 15 509 293,51 гривень, проте, позивачем отриманий товар було оплачено частково на суму 9 719 934,08 гривень.

Розмір несплаченої вартості поставленого товару склала 5 798 359,43 гривень. Наведене підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків станом на 05.09.2017.

05.09.2017 між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, у п.1. якої сторони визначили, що станом на 05.09.2017 відповідач має перед позивачем заборгованість за поставлений товар в сумі 5 789 359,43 гривень.

У пункті 2 Додаткової угоди визначено обов'язок відповідача сплатити вказану заборгованість до 10.10.2017.

Відповідач до 10.10.2017 фактично сплатив заборгованість у розмірі 5 075 000,00 гривень, чим порушив умови п.2. Додаткової угоди до договору поставки.

Залишок несплаченої заборгованості в розмірі 714 359,43 гривень відповідачем було сплачено 19.10.2017, що підтверджується платіжними дорученнями №340 на суму 98 000,00 гривень, №341 на суму 97 000,00 гривень, №342 на суму 96 000,00 гривень, №343 на суму 95 000,00 гривень, №344 на суму 94 000,00 гривень, №345 на суму 93 000,00 гривень, №346 на суму 92 000,00 гривень, №347 на суму 49 359,43 гривень.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).

Як випливає з правової позиції Верхового Суду України, висловленої в постановах № 6-49цс12 від 06.06.2012; № 6-40цс11 від 14.11.2011, правовідношення, в якому боржник зобов'язаний передати гроші як предмет договору або сплатити їх як ціну договору, є грошовими зобов'язаннями.

Господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, проте відповідач порушив умови Договору та Додаткової угоди до нього не здійснив своєчасну оплату вартості поставленого товару, допустивши порушення строків розрахунків, що й зумовило звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача суму штрафу в розмірі 14 287,20 гривень.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (стаття 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

За приписами статей 611, 612 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 ЦК України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (стаття 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що передбачено частиною першою статті 550 ЦК України.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

У пункті 4 Додаткової угоди визначено, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості за поставлений товар, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника штрафну санкцію в розмірі 2% від несвоєчасно погашеної заборгованості.

Перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування штрафу, господарський суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву просив зменшити розмір штрафних санкцій.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме: статтею 233 ГК України і частиною 3 статті 551 ЦК України.

Так, за змістом частини 1 статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на важке фінансове становище. Зазначає, що відповідач умисно не ухилявся від сплати заборгованості, а також на теперішній час не ухиляється від відповідальності за таке порушення.

Представник позивача з цього приводу своєї думки не висловив.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про їх зменшення. При цьому, суд звертає увагу на ту обставину, що позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків порушенням зобов'язання відповідачем.

При цьому, у п.3.2 рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Оцінивши надані сторонами докази у сукупності із об'єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, час прострочення, враховуючи положення ст.129 Конституції України, та обставини, на які посилається відповідач у своєму зверненні, а також те, що винятковість обставин є оціночним поняттям, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафу, а відтак для задоволення цього клопотання та зменшення штрафу, а саме від розміру заявленого позивачем на 30%, тобто до 10 001,04 гривень.

З огляду на таке, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Теса – Групп» до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехтранспорт» про стягнення 14 287,20 гривень штрафу на підставі п.4. Додаткової угоди підлягають задоволенню частково, у сумі встановленій судом.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За положеннями статті 129 ГПК України, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 96, 129, 185, 191, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Теса – Групп» до товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехтранспорт» про стягнення 14 287,20 гривень – задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтехтранспорт» (87515, місто Маріуполь, вулиця Харлампієвська, будинок № 20, код ЄДРПОУ – 40070980) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Теса - Групп» (87501, місто Маріуполь, вулиця Молодіжна, будинок № 15-А, код ЄДРПОУ – 39383446) 10 001,04 гривень штрафу, а також 1 762,00 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 30.10.2018 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 08.11.2018.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Теса - Групп» (87501, місто Маріуполь, вулиця Молодіжна, будинок № 15-А, код ЄДРПОУ – 39383446)

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Спецтехтранспорт» (87515, місто Маріуполь, вулиця Харлампієвська, будинок № 20, код ЄДРПОУ – 40070980)

Суддя                               С.М. Фурсова