Рішення

від 05.11.2018 по справі 908/1139/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/79/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2018 Справа № 908/1139/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича (АДРЕСА_1)

до відповідача: Приватного підприємства "Вікторія" (69068 м. Запоріжжя, вул. Червона, буд. 3, прим. 136-а, код ЄДРПОУ 23848833)

про стягнення 1 556 568 грн. 58 коп.

за участю представників:

від позивача: Карпишин Я.М., довіреність № б/н від 17.09.2018 р.

від відповідача: Димитрашко Д.В., довіреність № договір б/н від 05.07.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

18.06.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича про стягнення з Приватного підприємства "Вікторія" заборгованості за Кредитним договором № 11169637000 від 15.06.2007 р. у сумі 57 160,16 доларів США (дорівнює еквіваленту 1 503 627,84 грн.) та 52 940 грн. 74 коп. за період з 01.05.2015 р. по 07.05.2018 р., яка складається з: сума заборгованості за відсотками в розмірі 57160,16 доларів США - в еквіваленті 1 503 627 грн. 84 коп., строкові - 407,58 доларів США - в еквіваленті 10 721 грн. 60 коп., прострочені 56 752,58 доларів США - в еквіваленті 1 492 906 грн. 74 коп., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 52 940 грн. 74 коп.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2018 р., справу № 908/1139/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 19.06.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1139/18, присвоєно справі номер провадження 27/79/18 та призначено підготовче засідання на 09.07.2018 р. Справа № 908/1139/18 розглядалась за правилами загального позовного провадження.

06.07.2018 р. за вх. № 08-08/12273/18 до суду надійшов письмовий відзив на позовну заяву від 04.07.2018 р., відповідно до якого відповідач вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 09.07.2018 р., відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено на 15.08.2018 р. Крім того, судом було задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, забезпечення якої було доручено Шевченківському районному суду м. Києва у приміщенні суду за адресою: 03057,м. Київ, вул. Дегтярівська, 31-А. 15.08.2018 р. судом було продовжено підготовче засідання у справі № 908/1139/18

15.07.2018 р. представник позивача надіслав на адресу суду письмову відповідь № 02.3-2589 від 13.07.2018 р. (вх. № 08-08/12764/18) на відзив відповідача. Доводи та аргументи відповідача наведені у відзиві вважає безпідставними, необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на нормах права та закону, крім того не підтверджені доказами. Вважає також, що до даних правовідносин недопустимо застосовувати наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки банк звернувся до суду в межах строків позовної давності.

Ухвалою суду від 15.08.2018 р. відповідно до ст.177 ГПК України, строк підготовчого засідання продовжено на тридцять днів. На підставі ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено, засідання суду призначено на 06.09.2018 р.

Підготовче засідання у справі № 908/1139/18 - 06.09.2018 р. здійснювалось у режимі відеоконференцзв'язку.

06.09.2018 р. судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/1139/18.

06.09.2018 р. в підготовчому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги на підставах викладених у позовній заяві та відповіді № 02.3-2589 від 13.07.2018 р. (08-08/12764/18 від 16.07.2018 р.) на відзив (містяться в матеріалах справи).

06.09.2018 р. представник відповідача в підготовчому засіданні проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві (вх № 08-08/12273/18 від 06.07.2018 р.)

Ухвалою суду від 06.09.2018 р., відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 05 жовтня 2018 р. 05.10.2018 р. судом відкрито судове засідання та оголошено про розгляд справи по суті.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням (вх. № 08-08/17807/18 від 04.10.2018 р.) про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів. У засіданні суду 05.10.2018 р. представники сторін звернулись до суду з письмовою заявою в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

05.10.2018 р. суд перейшов до розгляду справи по суті. Представник позивача в судовому засіданні 05.10.2018 р. підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві. Просить суд задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні 05.10.2018 р. проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві (вх № 08-08/12273/18 від 06.07.2018 р.).

Ухвалою суду від 05.10.2018 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, в судовому засіданні оголошено перерву до 30.10.2018 р.

11.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича звернулося до господарського суду Запорізької області з клопотанням про участь у судовому засіданні 30.10.2018 р. об 11-00 год. в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Шевченківському районному суду м. Києва, у разі неможливості забезпечення проведення відеоконференції у зазначеному суді, доручити її проведення Голосіївському районному суду м. Києва або Оболонському районному суду м. Києва.

Ухвалою суду від 12.10.2018 р. господарським судом клопотання позивача задоволено, доручено Голосіївському районному суду м. Києва забезпечити проведення відеоконференції 30.10.2018 р. об 11 год. 00 хв. у приміщенні суду за адресою: 03127, м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14-а.

Судове засідання у справі № 908/1139/18 - 30.10.2018 р. здійснювалось у режимі відеоконференцзв'язку.

В судовому засіданні 30.10.2018 р. представником позивача не надано суду відповіді на питання по суті спору, не надано витребуваних документів, в зв'язку з чим представник позивача просив суд оголосити перерву в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 30.10.2018 р. відповідно до ч. 2 ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 05.11.2018 р.

У судовому засіданні 05.11.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам позивача та відповідача, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 05.11.2018 р. підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Та надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.11.2018 р. заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та 02.11.2018 р. до суду подав заяву про застосування судової практики, яка залучена судом до матеріалів справи.

В засіданні суду 05.11.2018 р. здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

У судовому засіданні 05.11.2018 р., на підставі статті 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк (правонаступник АТ УкрСиббанк ) (Кредитор) та ПП Вікторія (Позичальник) був укладений Кредитний договір № 11169637000 (Кредитний договір), відповідно до якого Кредитор надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 85000,00 доларів США (станом на день укладення Договору еквівалентна 429250,00 грн. за курсом НБУ), з розрахунку 12,5 % річних на строк з 15.06.2007 року по 14.06.2018 року (п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Кредитного договору № 11169637000).

22 жовтня 2007 року між АКІБ Укрсиббанк та ПП Вікторія укладено додаткову угоду до Кредитного договору № 11169637000 щодо збільшення обсягу кредитування та зміни графіку погашення заборгованості, а саме: Кредитор зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти належним чином використовувати і повернути Кредитору кредит в іноземній валюті в сумі 100000,00 доларів США в порядку та на умовах визначених Договором, дана сума дорівнює еквіваленту 505000,00 грн. за курсом НБУ станом на день укладення Договору.

08.12.2011 року між ПАТ УкрСиббанк та ПАТ Дельта Банк (Банк) було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АТ УкрСиббанк передає ПАТ Дельта Банк права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ Дельта Банк замінює АТ УкрСиббанк як кредитора у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ УкрСиббанк до ПАТ Дельта Банк прав вимоги до боржників, до ПАТ Дельта Банк перейшли права вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вищевказаного Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами ПАТ Дельта Банк набув права вимоги по Кредитному договору № 11169637000 від 15.06.2007 р.

Відповідно до п. 1.2.2 Кредитного договору Позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графік погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 14 червня 2018 р. , якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.2, 2.4, 5.3, 5.5, 5.6, 5.9, 5.10, 5.11, 7.4 Договору.

За використання кредитних коштів за цим Договором встановлюється процентна ставка в розмірі 12,5 % річних, якщо не встановлена інша ставка (п. 1.3.1 Кредитного договору).

Відповідно до приписів п.п. 1.3.2, 1.3.3, 1.3.5 за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється в розмірі 18,8 % річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором. За умовами даного Договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої з обставин, передбачених підпунктом а та/або б п. 9.2 Договору. Нарахування процентів за цим договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом факт/360 відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Період нарахування процентів згідно умов Договору починається з дня фактичного надання кредитних коштів, якщо умовами п.п. 1.3.2, 1.3.3, 9.2 Договору не передбачено іншу дату початку нарахування процентів, а в наступному - з першого календарного дня поточного місяця, закінчується останнім календарним днем. Позичальник зобов'язується сплачувати проценти за Договором у строк з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на адресу відповідача направлялась 06.11.2012 р. претензія вих. № 02-1-5997 від 05.11.2012 р. з вимогою сплати заборгованості за Кредитним договором № 11169637000 від 15.06.2007 р. Відповіді на вказану вище претензію матеріали даної справи не містять.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Статтею 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч. 1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного 15.06.2007 р. Кредитного договору № 11169637000.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (стаття 1055 Цивільного кодексу України, частина друга статті 345 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 1049 згаданого Кодексу визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною третьою названої правової норми передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Частиною другою статті 1069 Цивільного кодексу України визначено, права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 612 цього ж Кодексу, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Приватним підприємством Вікторія прийнятих на себе зобов'язань за умовами Кредитного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками по особовим рахункам, не спростовано належними доказами відповідачем у встановленому законом порядку.

Згідно частини першої статті 1048 цього ж Кодексу, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Так, з розрахунку заборгованості вбачається, що у період з 01.05.2015 р. по 07.05.2018 р. за відсотками за строковим кредитом процентна ставка складала 12,5%. За відсотками за простроченим кредитом процентна ставка склала 25 %.

Судом вбачається, що Позичальник підписавши Кредитний договір та отримавши кредит висловив свою цілковиту згоду на коригування процентної ставки в порядку передбаченому сторонами у Кредитному договорі.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем вірно нараховано суму відсотків за користування кредитом в розмірі 57160,16 доларів США, що еквівалентно 1503627,84 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення суму пені за несвоєчасне повернення відсотків в розмірі 52940 грн. 74 коп. за період з 01.05.2015 р. по 07.05.2018 р.

Пунктом 7.1 Кредитного договору передбачено, що за порушення позичальником термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій, встановлених Договором, Банк має право вимагати від Позичальника, а Позичальник при цьому зобов'язаний сплатити Банку додатково до плати за кредит пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості, за методом факт/360 , але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з вимогами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок суми пені за несвоєчасне повернення відсотків за загальний період з 01.05.2015 р. по 07.05.2018 р., суд визнав його вірним, а суму 52940 грн. 74 коп. такою, що підлягає стягненню з відповідача.

В своїх запереченнях, викладених у відзиві на позовну заяву відповідач заявляв про застосування строків позовної давності, в зв'язку з тим, що реалізуючі своє право на дострокове повернення кредиту, Банком Позичальнику було вручено вимогу про дострокове виконання зобов'язання за Кредитним договором від 15.09.2010 р., а отже, на думку відповідача, Позичальник змінив строк виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, строк виконання зобов'язань настав 15.10.2010 р. (30 днів з моменту направлення вказаної вимоги), також відповідач посилається на те, що вказаний факт встановлений рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2016 р. у справі № 335/2136/14-ц, відповідно до якого встановлено преюдиційний факт того, що кредитор в межах своїх прав передбачених кредитною угодою в односторонньому порядку змінив строк її виконання, встановивши нову дату - 15.10.2010 р. та відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, факти встановлені в вказаному рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя не підлягають доказуванню в даній справі. Таким чином, відповідач вказував на сплив строків позовної давності, в зв'язку з чим, в позові ПАТ Дельта Банк просив відмовити.

Розглянувши вказані вище заперечення відповідача, суд зазначає наступне.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як "строк договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України і пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що загальний термін користування кредитними коштами відповідно до Кредитного договору встановлений до 14.06.2018 року та одночасно передбачено, що погашення основної кредитної заборгованості здійснюється відповідно до графіка, з урахуванням якого останній платіж має бути здійснений 10.05.2018 р.

Так, строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Таким чином, оскільки сторонами погоджено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути борг частинами згідно графіку, а тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Враховуючи зазначене, початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. А тому встановлення загального строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником чергових платежів згідно з графіком, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру кожного платежу. Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, зокрема, у постановах від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (Велика Палата Верховного Суду), від 11.07.2018 у справі №911/2728/17.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 викладена правова позиція про правильне застосування норм права, відповідно до якої за змістом ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц.

В постанові Верховного Суду від 03.04.2018 р. у справі № 924/18/17 касаційної інстанцією було встановлено, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність (стаття 257 ЦК України) за вимогами кредитора про сплату процентів за користування кредитом, сплату яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку сплати кожного чергового платежу. Подібну ж правову позицію було викладено в постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі № 6-249цс15, і Касаційний господарський суд не вбачає підстав для відступу від неї . Сплив позовної давності щодо стягнення суми заборгованості за даним договором не означає такого ж спливу стосовно процентів як періодичних щомісячних платежів за тим же договором.

Суд зазначає, що посилання відповідача пред'явлення Боржнику вимоги від 15.09.2010 р. про дострокове виконання зобов'язання за Кредитним договором, якою, на думку відповідача, Позичальник змінив строк виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, строк виконання зобов'язань настав 15.10.2010 р. є безпідставними, в зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня вимога від 15.09.2010 р., на яку посилається відповідач, про дострокове виконання зобов'язання.

Також, що стосується посилання відповідача на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2016 р. у справі № 335/2136/14-ц, відповідно до якого встановлено преюдиційний факт того, що кредитор в межах своїх прав передбачених кредитною угодою в односторонньому порядку змінив строк її виконання, встановивши нову дату - 15.10.2010 р., суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 75 ГПК України, правова оцінка, надана судом певного факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду, в зв'язку з чим, суд не приймає посилання відповідача на встановлений в рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2016 р. у справі № 335/2136/14-ц факт зміни строку виконання зобов'язання за Кредитним договором, в зв'язку з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 за заявою № 23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Отже, позовну давність у даній справі не пропущено, а тому відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та дослідивши матеріали справи, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання про застосування строків позовної давності з вищенаведених підстав.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 42, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича до Приватного підприємства Вікторія задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства Вікторія (69068, м. Запоріжжя, вул. Червона, буд. 3, прим. 136-А, код ЄДРПОУ 23848833) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" - Кадирова Владислава Володимировича (АДРЕСА_1) 57160 (п'ятдесят сім тисяч сто шістдесят) доларів США 16 центів, що еквівалентно 1503627 (один мільйон п'ятсот три тисячі шістсот двадцять сім) грн. 84 коп. заборгованості за відсотками, 52940 (п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот сорок) грн. 74 коп. пені за несвоєчасне повернення відсотків, 23348 (двадцять три тисячі триста сорок вісім) грн. 53 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 15.11.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова