Рішення

від 14.11.2018 по справі 910/11992/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 14.11.2018Справа №  910/11992/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи за позовом Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактум Трейд" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вулиця, будинок 44) про  стягнення 138 893,46 грн. Представники: без виклику представників сторін ОБСТАВИНИ СПРАВИ: На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Фактум Трейд" про стягнення 138 893,46 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умов укладеного між сторонами договору №ДНП-2015-06/03 від 17.06.2015 не виконував взяті на себе зобов`язання щодо сплати коштів за експлуатацію фіксованих місць паркування, внаслідок чого в період з червня 2016 року по березень 2018 року у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 108 387,50 грн. Крім того, за неналежне виконання грошових зобов`язань позивачем нараховано пеню у розмірі 15 541,14 грн., інфляційні втрати у розмірі 10 893,22 грн. та 3% річних у розмірі 4 071,60 грн. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/11992/18 та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив. Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.09.2018 була направлена судом рекомендованими листами з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вулиця, будинок 44, та на адресу зазначену у позовній заяві: 04107, м. Київ, вул. Отто Шмідта, 18, офіс 34 (станом на момент відкриття провадження у справі дана адреса значилась у ЄДР, як місцезнаходження відповідача). Станом на дату розгляду справи конверти з ухвалами про відкриття провадження у справі були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку з відмітками "організація вибула" та "повернення для зазначення повної адреси (вулиці) ". За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про  відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі. У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України “Про доступ до судових рішень” усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України “Про доступ до судових рішень” для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень – автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень”). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд    встановив. 17.06.2015 року між Комунальним підприємством "Київтранспарксервіс" (далі – позивач, сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактум Трейд" (далі - відповідач, сторона-2) було укладено Договір №ДНП-2015-06/03 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (далі - договір). Відповідно до п. 1.1. Договору сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 25 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Сирецька, 13 в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва (надалі – фіксовані місця для паркування), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту. Пунктом 2.2.6 Договору встановлено, що сторона-2 зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з розділом 3 Договору. Згідно з п. 3.1 Договору плата сторони-2 стороні-1 згідно умов даного договору становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів на добу, в тому числі: вартість послуг без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів  - 1,92 грн., ПДВ – 0,38 грн., збір за місця для паркування транспортних засобів – 4,20 грн. Відповідно до п. 3.2. Договору загальна сума щомісячних платежів сторони-2 стороні-1 по Договору визначена в Графіку платежів (Додаток №1 до даного Договору). За змістом п. 3.3 Договору розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороно-2 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 25 числа поточного місяця відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до Договору). Відповідно до п. 6.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і діє до 17.06.2018. За доводами позивача, починаючи з червня 2016 року відповідач припинив  виконувати свої зобов'язання за договором, а саме сплачувати кошти за експлуатацію фіксованих місць паркування, що стало причиною виникнення заборгованості. Як слідує із матеріалів справи, 01.03.2017 року між сторонами було укладено угоду про розстрочення боргу до договору №ДНП-2015-06/03 від 17.06.2015, відповідно до якої відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем у розмірі 39    812,50 грн. та гарантував сплатити її за графіком вказаним у цій угоді. Крім цього, з метою досудового врегулювання спору, позивач звертався до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Фактум Трейд" з претензіями №053/05-817 від 13.03.2017 та №053/05-2964 від 01.09.2017, у яких просив відповідача сплатити існуючу заборгованість за договором №ДНП-2015-06/03 від 17.06.2015. Відповідно до п. 6.5. Договору, сторона-1 має право достроково розірвати цей Договір в односторонньому порядку, зокрема у випадку, якщо сторона-2 три рази підряд прострочила оплату послуг стороні -1 більш ніж на 5 робочих днів. Згідно з п. 6.6. Договору про дострокове розірвання договору відповідно до п. 6.5. сторона-1 надсилає стороні-2 письмове повідомлення не менше ніж за 15 календарних днів до дати закінчення договору. Повідомлення про розірвання договору надсилається в порядку визначеному пунктом 8.3. договору. Договір є розірваним на тридцять перший день з дати отримання повідомлення стороною-2. У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за договором, а саме в частині здійснення розрахунків, позивач направив на адресу ТОВ  "Фактум Трейд" лист №053/05-714 від 13.03.2018, у якому повідомив відповідача про розірвання договору, наявність непогашеної заборгованості та необхідність звільнити паркувальний майданчик. За твердженням позивача, спір у справі виник у зв'язку з тим, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти здійснення розрахунків за договором №ДНП-2015-06/03 від 17.06.2015, у останнього за період з червня 2016 року по березень 2018 року існує заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 108    387,50 грн. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1    ст. 509 Цивільного кодексу України    зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За умовами ст.ст.    11, 629 Цивільного кодексу України    договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1    ст. 901 ЦК України    за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Частиною 1    ст. 903 ЦК України зазначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. За змістом    статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно     ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України    якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Згідно вимог    ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,      проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України    передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Судом встановлено, що на виконання умов договору №ДНП-2015-06/03 від 17.06.2015 позивач надав для експлуатації відповідачу фіксовані місця для паркування на певний строк та за відповідну плату. При цьому, з наявної у матеріалах справи оборотно-сальдової відомості по рахунку 3614 за січень 2016-липень 2018, картки рахунку 3614 за вказаний період та угоди про розстрочення боргу від 01.03.2015 вбачається, що починаючи з червня 2016 року відповідач припинив здійснювати оплату платежів за надані позивачем послуг, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 108    387,50 грн., строк оплати щодо яких, станом на момент розгляду спору, настав. Крім того, судом також встановлено, що у зв'язку з постійним порушенням відповідачем п. 3.3. Договору, позивач листом №053/05-714 від 13.03.2018 повідомив відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку з 29.03.2018 року. Відповідно до п. 7 ст. 180 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Зважаючи на те, що факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю  "Фактум Трейд" заборгованості за договором №ДНП-2015-06/03 від 17.06.2015 належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 108 387,50 грн. визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню. Судом встановлено, що відповідач у передбачений договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Оскільки відповідач припустився прострочення сплати платежів, позивач керуючись п. 4.2. Договору просить суд стягнути з останнього пеню у розмірі 15    541,14 грн. Стаття 611 Цивільного кодексу України    передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. Згідно ч. 1, 2      статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Частина 6 статті 232 ГК України    передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Згідно    статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п.4.2 договору    за несвоєчасне перерахування плати, зазначеної в п.3.1 цього       договору,       сторона-2 сплачує       стороні-1 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати. Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013 року передбачено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4, 7 і статті    43 Господарського процесуального кодексу України    (далі -    ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання,     не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що її розмір є менший, ніж заявлено позивачем, а відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 15    539,24 грн. Крім того, позивач на підставі ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 4    071,60 грн. - 3% річних та 10    893,22 грн. – інфляційних втрат. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних суд встановив, що останні є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення інфляційних  втрат у розмірі 10    893,22 грн. та 3 % річних у розмірі 4    071,60 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі. Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести        ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до    ст. 86 Господарського процесуального кодексу України    суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано. З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Київтранспарксервіс", з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України. Керуючись ст.ст. 129, 236 – 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактум Трейд" (49000, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Амур-Нижньодніпровський район, вулиця, будинок 44; ідентифікаційний код 39726521) на користь Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, ідентифікаційний код 35210739) основну суму заборгованості у розмірі 108    387 (сто вісім тисяч триста вісімдесят сім) грн. 50 грн.; пеню у розмірі 15    539 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять) грн. 24 коп.; 3 % річних у розмірі 4   071 (чотири тисячі сімдесят одна) грн. 60 коп.; інфляційні втрати у розмірі 10    893 (десять тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 2 083 (дві тисячі вісімдесят три) грн. 37 коп. 3. В іншій частині вимог відмовити. 4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення складено 14.11.2018           Суддя                                                                                                                  Пукшин Л.Г.