Рішення

від 05.11.2018 по справі 910/8722/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.11.2018Справа № 910/8722/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Спичак О.М.

за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., дослідивши матеріали справи

За позовом Приватного акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі"

до Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "Авангард"

про стягнення 1 025 679,62 грн.

Учасники судового процесу:

від позивача: Крищук В.П.;

від відповідача: Хахановський А.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "Авангард" про стягнення 1 025 679,62 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за угодою № 27-18-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором № 358 від 27.05.2003 про постачання електричної енергії в частині сплати заборгованості.

Ухвалою суду від 09.07.2018 було порушено провадження у справі № 910/8722/18 та призначено її до розгляду на 03.08.2018, запропоновано відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позов у порядку, передбаченому статтею 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; докази направлення відзиву позивачу.

01.08.2018 представником відповідача було подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

03.08.2018 представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явились, вимоги ухвали про відкриття провадження у справі належним чином не виконали.

Судом відкладено підготовче засідання на 03.09.2018.

З метою повідомлення позивача та відповідача про дату судового засідання, судом було направлено ухвалу - виклик від 06.08.2018 рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження сторін.

В судовому засіданні 03.09.2018 представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення підготовчого засідання, вирішення якого представником позивача залишено на розсуд суду.

Судом, розглянувши заявлене відповідачем клопотання, оголошено ухвалу про задоволення останнього, продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 24.09.2018, яка занесена до протоколу судового засідання.

24.09.2018 представником відповідача подано до суду заяву про визнання поважними причин пропущення встановленого строку для подачі відзиву та долучення відзиву, а також відзив на позовну заяву.

Крім того, 24.09.2018 відповідачем подано клопотання про залучення Державного підприємства Спортивний комплекс Авангард до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

24.09.2018 в судовому засіданні судом розглянуто та задоволено клопотання про продовження строку для подачі відзиву на позов та залучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву.

Крім того, судом розглянуто та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, що Державне підприємство Спортивний комплекс Авангард , починаючи з грудня місяця 2017 року є власником приміщень, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Мельникова, буд. 46 на території Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок Авангард . За твердженнями відповідача Державне підприємство Спортивний комплекс Авангард також використовує електричну енергію, стягнення заборгованості за яку є предметом спору по даній справі.

За змістом п.1.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського кодексу України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Наразі, суд зазначає, що предметом позову є стягнення заборгованості відповідача перед позивачем за надані послуги з постачання електричної енергія по договору № 358 ор 498 від 27.05.2003 про постачання електричної енергії, який укладено між позивачем та відповідачем.

Враховуючи вищенаведені обставини, заявником не наведено належного обґрунтування впливу рішення по даній справі на права та обов'язки Державного підприємства Спортивний комплекс Авангард . При цьому, за висновками суду, внаслідок прийняття судового рішення по розглядуваній справі на вказану особу не буде покладено нових обов'язків та не виникне нових прав.

З огляду на наведене, клопотання відповідача було залишено судом без задоволення.

24.09.2018 судом оголошено ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 08.10.2018, яка занесена до протоколу судового засідання.

08.10.2018 в судовому засіданні судом оголошено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 05.11.2018, яка занесена до протоколу судового засідання.

05.11.2018 в судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав усні заперечення проти позовних вимог та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

У судовому засіданні 05.11.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.05.2003 між Приватною акціонерною компанією Київенерго , правонаступником якої є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі"(постачальник, позивач) та Підприємством Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м.Києва "Авангард" (споживач, відповідач) був укладений договір № 358 ор 498 про постачання електричної енергії з наступною його редакцією, затвердженою додатковою угодою до договору від 09.12.2010(надалі - договір), відповідно до п. 1 якого сторони визначили, що постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача за об'єктами споживача згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатків до договору, що є його невід'ємною частиною. Точка продажу електричної енергії: на межі балансової належності електроустановок споживача. Приєднана та дозволена потужність у точці підключення визначена в додатку Перелік об'єктів споживача .

За умовами п.7.1 договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником розрахунковим шляхом згідно із вимогами Додатку "Порядок розрахунків".

У п. 7.2 договору вказано, що у разі встановлення розрахункових засобів обліку не на межі балансової належності електричних мереж електропередавальної організації та споживача обсяг, спожитої електроенергії визначається шляхом збільшення (зменшення) обсягів електричної енергії, визначених відповідно до показників розрахункових засобів обліку, на величину обсягу розрахункових втрат електроенергії у ділянці електричної мережі (з урахуванням трансформаторів) від межі балансової належності до місця встановлення розрахункових засобів обліку. Розрахунки втрат виконуються на підставі галузевих нормативно-технічних документів та згідно з додатком №11 "Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача".

На підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію(акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності(п.7.5 договору).

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається в строк до 31.12.2011. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4 договору).

У додатку № 2 до договору контрагентами погоджено порядок розрахунків за електроенергію.

Згідно п.1.1 вказаного додатку розрахунковий період встановлено споживачу з 24 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття розрахунковий період та календарний місяць вважаються прирівняними.

Відповідно до п. 2.2 додатку № 2, оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

У додатку №13 до договору контрагентами було погоджено графік зняття показань засобів обліку електричної енергії.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 358 ор 498 про постачання електричної енергії, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

За твердженнями позивача, останнім надавались відповідачу послуги щодо поставки активної електричної енергії.

У зв'язку з тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за поставлену електричну енергію, у Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "Авангард" утворилась заборгованість у сумі 1 167 335,43 грн.

Враховуючи наявну заборгованість відповідача перед позивачем сторони, 21.02.2018, уклали угоду № 27-18-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором № 358 від 27.05.2003(далі - угода) про постачання електричної енергії.

Зі змісту даної угоди вбачаться, зокрема з п. 1, що боржник(відповідач) визнає та підтверджує заборгованість перед кредитором(позивачем) за договором про постачання електричної енергії від 27.05.2003 № 358 (особовий рахунок 498) сумою 1 167 335,43 грн, за активну електричну енергію, у т.ч. ПДВ 194 555,91 грн, станом на 21.02.2018.

Відповідно до п. 2 угоди, боржник зобов'язується сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму протягом 02.2018-06.2018 наступним чином: до 27.02.2018 - 340 000,00 грн; до 27.03.2018 - 206 836,43 грн.; до 27.04.2018 - 206 833,00 грн.; до 27.05.2018 - 206 833,000 грн.; до 27.06.2018 - 206 833,00 грн.

Умовами п. 8 угоди встановлено, що у разі порушення боржником умов цієї угоди вона втрачає чинність у разі прострочення боржником оплати заборгованості понад десять календарних днів від строку, встановленого у п. 2 угоди.

При цьому угода щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та кредитор набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

За твердженнями позивача, відповідач прострочив оплату чергового платежу більше ніж на 10 днів, тим самим порушив умови угоди, що призвело до припинення дії угоди № 27-18-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію за договором № 358 від 27.05.2003 та, відповідно, до наявності у позивача права щодо стягнення з відповідача всієї несплаченої частини боргу, яка склала 912 535,43 грн.

У зв'язку із вищенаведеним, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 912 535,43 грн. заборгованості за поставлену електричну енергію, 88 455,40 грн. нарахованої пені, 17 418,48 грн інфляційних втрат та 7 270,31 грн. 3 % річних.

В свою чергу, відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на наступне.

Як зазначено у відзиві на позовну заяву, відповідач вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту, оскільки угода № 27-18-е від 21.02.2018 року про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію, на яку посилається позивач, втратила чинність, та відповідно, позивач не має права стягувати грошові кошти на підставі останньої.

Крім того, як стверджує відповідач, починаючи з грудня місяця 2017 року Державне підприємство Спортивний комплекс Авангард є власником приміщень, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Мельникова, буд. 46 на території Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок Авангард , у зв'язку із чим останнє також використовує електричну енергію, стягнення заборгованості за яку є предметом спору по даній справі.

Враховуючи вищенаведене, відповідач зазначає, що електричну енергію, заоргованість за яку позивач стягує з відповідача, могла бути використана новим власником - Державним підприємством Спортивний Комплекс Авангард .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи юридичних фактів.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України).

За умовами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 2.2 додатку № 2 до договору(порядок розрахунків), оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених Постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з дня отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Одночасно, враховуючи наявну між сторонами укладену угоду № 27-18-е від 21.02.2018 року про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію суд зазначає наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

На разі суд зазначає, що угодою № 27-18-е від 21.02.2018 року про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію відповідач визнав наявну перед позивачем заборгованість у сумі 1 167 335,43 грн., а також сторони розстрочили сплату даної заборгованості, фіксованими сумами, зазначеними у п. 1 цієї угоди протягом 02.2018-06.2018 наступним чином: до 27.02.2018 - 340 000,00 грн; до 27.03.2018 - 206 836,43 грн.; до 27.04.2018 - 206 833,00 грн.; до 27.05.2018 - 206 833,000 грн.; до 27.06.2018 - 206 833,00 грн.

З огляду на вищенаведене вбачається, що фактично сторони змінили строк виконання зобов'язання по договору № 358 ор 498 про постачання електричної енергії в частині вже поставленої електричної енергії на суму 1 167 335,43 грн..

Враховуючи передбачений сторонами графік розстрочення заборгованості, відповідач був зобов'язаний до 27.02.2018 здійснити платіж у сумі 340 000,00 грн.

В порушення умов угоди № 27-18-е відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості у сумі 254 800,00 грн., з яких 21.02.2018 у сумі 154 800,00 грн. та 27.02.2018 у сумі 100 000,00 грн.

Одночасно, згідно до п. 8 угоди № 27-18-е, у разі порушення боржником умов цієї угоди вона втрачає чинність у разі прострочення боржником оплати заборгованості понад десять календарних днів від строку, встановленого у п. 2 угоди.

При цьому угода щодо розстрочення сплати боргу втрачає чинність та кредитор набуває право вимоги всієї несплаченої частини боргу.

Зазначені обставини свідчать про виникнення у позивача права, починаючи з 10.03.2018 вимагати від відповідача сплати всієї залишкової заборгованості, що становить 912 535,43 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, на момент звернення позивачем із розглядуваним позовом строк виконання відповідачем зобов'язання в частині здійснення оплати по договору № 358 ор 498 про постачання електричної енергії у сумі 912 535,43 грн. є таким, що настав.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 912 535,43 грн. за активну електричну енергію, та у зв'язку з тим, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, а також не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, тому позовні вимоги в частині основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Одночасно, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом не взяті до уваги та відхилені, як такі, що не відповідають дійсності, при цьому суд виходив із наступного.

Щодо тверджень відповідача про можливість споживання не відповідачем, а іншою юридичною особою, зокрема, Державним підприємством Спортивний комплекс Авангард електричної енергії, яка постачалась позивачем, то судом встановлено наступне.

Відповідно до п. 2.5 договору, у разі звільнення споживачем займаного приміщення, реорганізації, ліквідації (у т.ч. шляхом банкрутства), відчуження в будь-який спосіб займаного приміщення або закінчення терміну права користування на електроустановки споживач зобов'язаний повідомити постачальника за 20 діб до дня настання таких змін та надати заяву щодо розірвання договору, і в цей самий термін здійснити сплату усіх видів платежів, передбачених цим договором, до дня настання вищезазначених змін включно, а постачальник зобов'язаний припинити постачання електричної енергії з дня звільнення споживачем приміщення або закінчення терміну права користування на електроустановки, зміни власника приміщення (передачі приміщення на баланс іншій особі) включно. Наразі суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення відповідача до позивача щодо інформування останнього про передачу частини приміщень електропостачання на баланс іншій особі.

Крім того, як стверджує відповідач, Державне підприємство Спортивний комплекс Авангард є власником приміщень з грудня місяця 2017 року, в той час, як угода № 27-18-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію, якою відповідач визнав наявну заборгованість, підписана сторонами пізніше, а саме 21.02.2018.

З огляду на наведене, судом відхиляються висловлені заперечення відповідача.

Стосовно тверджень відповідача про невірно обраний позивачем спосіб захисту суд зазначає наступне.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГПК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У даному випадку звернення до суду пов'язане з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення оплати за поставлену електричну енергію.

Той факт, що позивачем в якості підстави позову визначається не договір № 358 ор 498 про постачання електричної енергії, а угода № 27-18-е про реструктуризацію заборгованості за активну електричну енергію, якою сторони фактично лише визнали існуючу заборгованість по договору № 358 ор 498 та змінили порядок виконання зобов'язання щодо строків здійснення оплати, не нівелює природи виникнення грошового зобов'язання, стягнення якого є предметом в розглядуваній справі.

При цьому, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч. 4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини .

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6 угоди про реструктуризацію заборгованості, у разі порушення строків та/або розмірів погашення заборгованості боржник сплачує кредитору пеню у розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивач за прострочення строків сплати коштів, керуючись п. 6 угоди нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 88 455,40 грн.

Разом з тим, згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені, обмеживши її розмір подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 82 387,48 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення оплати 3% річних в сумі 7 270,31 грн. та інфляційні втрати в сумі 17 418,48 грн.

Господарський суд, здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача, приходить до висновку, що позовні вимоги, в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 15 294,17 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Підприємства Дитячо-юнацького учбово-спортивного центру профспілок м. Києва "Авангард"(місцезнаходження : 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 46, код ЄДРПОУ 21560944) на користь Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 20, код ЄДРПОУ 41946011) 912 535,43 грн. основного боргу, 17 418,48 грн. інфляційних втрат, 7 270,31 грн. 3% річних 82 387,48 грн. пені та 15 294,17 грн. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Дата складання та підписання повного тексту 15.11.2018.

Суддя Спичак О.М.