Рішення

від 14.11.2018 по справі 910/10886/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2018Справа № 910/10886/18

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" простягнення 124298,16 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" заборгованості у розмірі 124298,16 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами транспортно-експедиторського договору №ТР10 від 27.04.2016 в частині здійснення розрахунків за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018, після усунення позивачем обставин, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху, за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/10886/18, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 18.09.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04070, м.Київ, вул.Боричів Тік, будинок 35 В.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення №0103047632947, відповідно до якого ухвалу від 18.09.2018 про відкриття провадження було вручено відповідачу 25.09.2018.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях" (далі - експедитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (далі - клієнт, відповідач) було укладено транспортно-експедиторський договір №ТР10 (далі - договір), відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за дорученням, за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних із транспортно-експедиторським обслуговуванням внутрішніх, експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів, порожнього рухомого складу (далі - вантажів) клієнта у країнах СНД, країнах Балтії і третіх країнах, наданням додаткових послуг, пов'язаних з цими перевезеннями та попередньої оплатою їх клієнтом за погодженими ставками (п.1.1), даний договір є загальним, організація перевезень вантажів клієнта, надання послуг, здійснюється відповідно до інструкцій (доручень) клієнта у вигляді письмових заявок, в яких зазначається конкретний перелік послуг, їх вартість, строки виконання і інші домовленості та узгоджується сторонами в додаткових угодах до даного договору (п.1.2), сторони погоджують вартість перевезення вантажів (інших послуг) і фіксують її в додатках до договору у вигляді протоколу узгодження договірної ціни в національній валюті гривні, доларах США, або будь-якій іншій валюті. Додатки після підписання сторонами стають невід'ємною частиною даного договору (п.5.1), після закінчення календарного місяця, в якому відбулося перевезення, сторони оформляють і підписують акт прийому-здачі виконаних робіт. У випадку не підписання клієнтом акта прийому-здачі виконаних робіт протягом 20 (двадцяти) календарних днів з дати акта (датою акта вважається останній календарний день звітного місяця перевезення) і не подачі з цього приводу письмового обґрунтування, акт вважається затвердженим обома сторонами (п.5.6), даний договір набирає юридичну силу з дати підписання, діє по 31.12.2016 включно й автоматично продовжує свою дію на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін не сповістить іншу сторону в письмовій формі про його розірвання. В частині взаєморозрахунків договір продовжує свою дію до повного їх завершення (п.10.1).

01.03.2018 між контрагентами було підписано додаткову угоду №1 до договору, в якій сторони погодили надання експедитором транспортно-експедиторських послуг, а саме: вантаж - кондитерські вироби, вага вантажу - 40 т, рухомий склад - критий вагон, маршрут - Житомир (УЗ) - Гипджак (ТРК) (п.1), вартість (ставка) перелік послуг, що надаються: надання транспортної інструкції, направлення телеграфного розпорядження на ст. відправлення/отримання та прикордонні переходи, оплата залізничного тарифу, накат/викат з поромів, митного збору, морського фрахту поромів, термінальних та портових зборів, надання щоденної інформації по відстеженню руху вагону, відомчої охорони, подачі порожнього вагону під завантаження, щоденне користування вагоном та повернення порожнього, комплексна ставка 22809,00 грн, розрахункове користування вагоном 36920,00 грн, завантаження - 5632,00 доларів США, повернення порожнього вагону ст.Найманкуль -екс. - ст.Кігаш - екс. - ст.Соловей - екс. (УТИ - КЗХ - РЖД) - 1395,00 доларів США, повернення порожнього вагону ст.Туркменбаші - екс. - ст.Алят - екс. - ст.Поті - екс. (пором, ГР, АЗ, пором) - 1618,00 доларів США (п.2.2), дана ставка не включає: залізничний тариф по ТРК, викат з порому в порту Туркменбаші (сплачує вантажоотримувач), митне оформлення, страхування вантажу, додаткові збори станції відправлення (по факту), послуги вантажовідправника - 1040,00 грн/вагон, вартість ЗПП - 150 грн (п.2.3), вартість користування вагоном вказана розрахункова, із розрахунку 52 доби, по прибуттю на станції в Україні вартість користування буде перерахована за фактично використані доби з розрахунку 710 грн/доба (п.2.4), ставка дійсна до 31.03.2018 (п.2.5), умови та термін оплати: 100% попередня оплата в гривні (п.3).

22.03.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" виставлено рахунок-фактуру №122 на оплату транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Житомир - Гипджак та повернення порожнього вагону за маршрутом Гипджак - Раздєльна на загальну суму 256669,00 грн.

Відповідно до доручення - інструкції вантажовідправнику від 23.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" доручило експедитору організацію експорту кондитерських виробів, 40477 кг, дата подачі рухомого складу на станцію під завантаження 28-30.03.2018, у критому універсальному власному вагоні, переобладнаному з ізотермічного, станція відправлення - Житомир, станція призначення - Гипджак.

28.03.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" надіслано на адресу експедитора заявку на перевезення, згідно умов якої замовлено перевезення вантажу - кондитерські вироби, 40,477 т, за маршрутом Україна - Туркменістан, у критому вагоні, переобладнаному з ізотермічного.

Відповідно до накладної СМГС №34403444 від 05.04.2018, Товариством з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях" як відправником зі станції відправлення Житомир передано для здійснення перевезення вантаж - кондитерські вироби, масою 40477 кг, отримувачем якого є індивідуальний підприємець ОСОБА_1, станція призначення - Гипджак.

Згідно виписки банку з рахунку позивача, 13.04.2018 відповідачем було перераховано 100000,00 грн як оплату відповідно до рахунку - фактури №122 від 22.03.2018.

26.04.2018 позивач звернувся до відповідача з листом за вих.№42, в якому просив оплатити заборгованість на суму 156669,00 грн.

Листом за вих.№194/1 від 27.04.2018 у відповідь, відповідач гарантував оплату в сумі 156669,00 грн не пізніше 10.05.2018.

16.05.2018 позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію за вих.№44 від 16.05.2018 з вимогою про оплату заборгованості.

31.05.2018 позивачем було складено акт виконаних робіт (наданих послуг) №72, в якому зазначено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях" надало послуги (за рахунком-фактурою №122 від 22.03.2018) на суму 61436,00 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою тільки з боку експедитора.

Відповідно до підписаного між сторонами та скріпленого печатками господарюючих суб'єктів акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.05.2018 заборгованість відповідача перед позивачем (в т.ч. і за актом №72 від 31.05.2018) складала 153648,16 грн.

Згідно виписки банку з рахунку позивача, 27.06.2018 відповідачем було перераховано 20000,00 грн, як оплату відповідно до рахунку - фактури №122 від 22.03.2018.

30.06.2018 позивачем було складено акт виконаних робіт (наданих послуг) №88, в якому зазначено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях" надало послуги в червні 2018 року (за рахунком-фактурою №122 від 22.03.2018) на суму 10650,00 грн. Вказаний акт підписаний та скріплений печаткою тільки з боку експедитора.

03.07.2018 відповідачем було перераховано позивачу 20000,00 грн, як оплату відповідно до рахунку - фактури №122 від 22.03.2018.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за транспортно-експедиторським договором №ТР10 від 27.04.2016, у зв'язку з чим позивач вказує на існування у відповідача заборгованості зі сплати наданих послуг на суму 124298,16 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Нормами ст.626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між сторонами договір є договором транспортного експедирування, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 65 Цивільного кодексу України та Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Згідно зі ст.1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу (ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться в ст.316 Господарського кодексу України.

Статтею 931 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов'язок щодо надання відповідачу транспортно-експедиційних послуг виконав, однак відповідач, всупереч умов додаткової угоди №1 від 01.03.2018 до договору плату за надані позивачем послуги сплатив частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на суму 124298,16 грн.

При цьому, за висновками суду, з урахуванням умов додаткової угоди №1 від 01.03.2018 до договору щодо погодженого між сторонами терміну оплати, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав.

Також, суд зазначає, що відповідно до п.5.6 транспортно-експедиторського договору №ТР10 від 27.04.2016 акт виконаних робіт (наданих послуг) №72 від 31.05.2018, в якому зазначено про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях" надало відповідачу послуги (за рахунком-фактурою №122 від 22.03.2018) на суму 61436,00 грн та акт виконаних робіт (наданих послуг) №88 від 30.06.2018, в якому вказано, що позивач надав Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" послуги в червні 2018 року (за рахунком-фактурою №122 від 22.03.2018) на суму 10650,00 грн, які підписані та скріплені печаткою тільки з боку експедитора, вважаються такими, що затверджені обома сторонами, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в свою чергу, не надано суду доказів направлення на адресу позивача письмового обґрунтування щодо причин не підписання означених актів.

Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору та додаткової угоди №1 до нього в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги належним чином доведений, документально підтверджений та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" не спростований, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 124298,16 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (04070, м.Київ, вул.Боричів Тік, будинок 35 В, ідентифікаційний код 38092323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чумацький шлях" (02140, м.Київ, проспект П.Григоренка, будинок 39-В, квартира 13, ідентифікаційний код 31413551) заборгованість в розмірі 124298 (сто двадцять чотири тисячі двісті дев'яносто вісім) грн 16 коп. та 1864 (одна тисяча вісімсот шістдесят чотири) грн 47 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Ю.М. Смирнова