Рішення

від 15.11.2018 по справі 910/12540/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2018Справа № 910/12540/18 Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петра Буд"

про стягнення 129 266,35 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Петра Буд" про стягнення 129 266, 35 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем не в повному обсязі сплачено кошти за договором оренди №171/12-17 від 06.12.2017 за період з лютого - серпень 2018 року. Враховуючи це, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 129 266,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2018 судом залишено позовну заяву без руху.

27.09.2018 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про усунення недоліків.

Дослідивши матеріали позовної заяви, Суд дійшов висновку, що позивачем було усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду, у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/12540/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, яке судом задоволено в частині розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Так, зважаючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача. Ухвалу суду від 28.09.2018 про відкриття провадження у справі отримав представник відповідача 04.10.2018.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УЛЬМА Опалубка Україна" (надалі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Петра БУд" (надалі - орендар) укладено договір оренди № 171/12-17 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти у строкове платне користування (оперативну оренду) майно, найменування, перелік та вартість якого з урахуванням індексації визначено у загальних специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди з дати підписання сторонами акта приймання-передачі (видачі) об'єкта в оренду.

Відповідно до п.п. 2.3., 2.4, 7.1., 7.5., 7.7. Договору відповідач (орендар) зобов'язався: сплатити позивачу (орендодавцю) передоплату за перші 30 календарних днів користування об'єктом оренди, гарантійний платіж і щомісячно сплачувати орендодавцю орендну плату (не пізніше 10 числа кожного поточного місяця). Ставка орендної плати за Договором на місяць згідно додаткової угоди № 1 до Договору становить 3%, (щодо башти Т-60, щодо систем вертикальної та горизонтальної опалубки, консольної системи HG-180, KSP, системи модульних риштувань BRIO, систем Bira, Orma, DSD, Comain) та 0,01% (щодо транспортувальної тари) від вартості об'єкта оренди, що знаходиться у користуванні орендаря.

Строк дії договору сторони визначили до 31 липня 2018 року (п.9.1.1 додаткової угоди №1 до договору).

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. (ст. 760 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем були передано відповідачу в оренду майно, що підтверджується актами приймання-передачі №WZ-12 358/UA від 13.02.2018, №WZ-12 85/UA від 27.02.2018.

Відповідно до п. 9.3 договору строк оренди об'єкта оренди розпочинається з дати прийняття орендарем об'єкта оренди за актом приймання - передачі в оренду і триває до повернення об'єкта оренди орендодавцеві за актом повернення.

Як зазначав позивач, станом на дату подання позову, об'єкти оренди не були повернуті позивачеві.

Судом встановлено, що позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками акти надання послуг за Договором: №432 від 28.02.2018 на суму 11 533,70 грн., №626 від 31.03.2018 на суму 23 501,94 грн., №804 від 30.04.2018 на суму 22 743,82 грн., №1004 від 31.05.2018 на суму 23 501,94 грн., №1208 від 30.06.2018 на суму 22 743,82 грн., №1439 від 31.07.2018 на суму 23 501,94 грн., №1694 від 31.08.2018 на суму 23 501,94 грн. Всього між сторонами було підписано за період з лютого по серпень 2018 року акти на загальну суму 151 029,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що відповідачем не в повному обсязі сплачено кошти за договором оренди №171/12-17 від 06.12.2017, а саме не повністю виконано зобов'язання зі сплати орендної плати за період з лютого по серпень 2018 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 128 266 35 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору позивачем були передано відповідачу в оренду майно, що підтверджується актами приймання-передачі №WZ-12 358/UA від 13.02.2018, №WZ-12 85/UA від 27.02.2018.

Як зазначав позивач, станом на дату подання позову, об'єкти оренди були повернуті позивачеві, а перебувають у користуванні відповідача.

Як зазначено в п. 9.3 договору, строк оренди об'єкта оренди розпочинається з дати прийняття орендарем об'єкта оренди за актом приймання-передачі в оренду і триває до повернення об'єкта оренди орендодавцю за актом повернення.

Як встановлено судом, позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками акти надання послуг за Договором: №432 від 28.02.2018 на суму 11 533,70 грн., №626 від 31.03.2018 на суму 23 501,94 грн., №804 від 30.04.2018 на суму 22 743,82 грн., №1004 від 31.05.2018 на суму 23 501,94 грн., №1208 від 30.06.2018 на суму 22 743,82 грн., №1439 від 31.07.2018 на суму 23 501,94 грн., №1694 від 31.08.2018 на суму 23 501,94 грн. Всього між сторонами було підписано за період з лютого по серпень 2018 року акти на загальну суму 151 029,10 грн. Відповідачем частково здійснена оплата платежів в сумі 22 762,75 грн.

Відтак, наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором у розмірі 128 266,35 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петра Буд" (04212, м. Київ, вул.М.Тимошенко,9; ідентифікаційний код: 35623918) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ульма Опалубка Україна" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімната 414; ідентифікаційний код: 31563803) основний борг у розмірі 128 266 грн. 35 коп. та судовий збір у розмірі 1 924 грн. грн. 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 15.11.2018

Суддя Трофименко Т.Ю.