Рішення

від 15.11.2018 по справі 910/13067/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.11.2018Справа № 910/13067/18 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімум Лед"

до приватного підприємства "Матриця"

про стягнення 126 321 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімум Лед" до приватного підприємства "Матриця" про стягнення 126 321 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору поставки №180404 від 04.04.2018 року належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого товару, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у заявленому розмірі.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.10.2018 р. в задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімум Лед" про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.10.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду від 08.10.2018 р. отримана відповідачем 22.10.2018 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 47869670.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Позивачем подано позов з вимогами до приватного підприємства "Матриця" (10029, м. Житомир, вул. Небесної Сотні,буд. 44, кв. 3) до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до п.4.5 договору поставки №180404 від 04.04.2018 року поставка товару здійснюється за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, 30.

Частиною 5 статті 29 ГПК України передбачено, що позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

Таким чином, суд вважає за можливе розглядати дану справу в господарському суді міста Києва.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

04.04.2018 року між товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімум Лед" (постачальник) та приватним підприємством "Матриця" (покупець) укладено договір поставки №180404.

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцеві певний товар, відповідно до специфікації (додаток №1), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов даного договору.

Асортимент товару визначається у специфікації, яка додається до даного договору (додаток №1) і є невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.1 договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікації.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що загальна сума по договору становить 202 035,75 грн.

Відповідно до специфікації №1 від 04.04.2018 року позивач зобов'язаний передати відповідачу, а відповідач прийняти прожектор архітектурної підсвітки (напівкуб) світлодіодний, Mark 7.0.1 потуж. 9 Вт, ІР65, у кількості 105 шт., на загальну суму 202 035,75 грн.

Відповідно до п.4.1 договору поставка товару здійснюється протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дня підписання договору.

Згідно з п.4.3 договору датою постачання товару вважається дата, вказана в накладній або акті прийому-передачі.

Підтвердженням отримання товару є накладна або акт прийому-передачі, підписаний уповноваженими представниками сторін (п.4.4 договору).

Відповідно до п.4.5 договору поставки №180404 від 04.04.2018 року поставка товару здійснюється за адресою: місто Київ, вулиця Васильківська, 30.

На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 202 035,75 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №33 від 17.05.2018 року.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.2 договору якщо інше не вказано у відповідних специфікаціях до даного договору, оплата за товар здійснюється покупцем на умовах 60% передплати у безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника протягом 6 (шести) банківських днів, після підписання даного договору. Решта вартості товару - 40% сплачується протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з дати постачання партії товару.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату №22 від 04.04.2018 року на суму 202 035,75 грн.

В матеріалах справи наявне платіжне доручення №60 від 19.04.2018 року на суму 99 000,00 грн. з призначенням платежу: за прожектор світлодіодний рах.33 від 04.04.2018р. (частково) .

Будь-яких інших доказів щодо сплати матеріали справи не містять.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих. №П-180716 від 16.07.2018 року, в якій позивач просив відповідача сплатити прострочену заборгованість в розмірі 103 035,75 грн.

Будь-яких інших доказів щодо сплати матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки №180404 від 04.04.2018 року у відповідача перед позивачем в сумі 103 035,75 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 23 286,00 грн. за період з 08.06.2018 року по 28.09.2018 року.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом 11.2 договору передбачено, що покупець за даним договором несе відповідальність у разі порушення строків остаточної оплати в розмірі 0,2% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня .

Позивачем здійснено розрахунок пені наступним чином:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 103035.75 08.06.2018 - 28.09.2018 113 0.2 % 23286.00 Проте, розмір пені нарахованої з урахування подвійної облікової ставки становить: 11 127,86 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 103035.75 08.06.2018 - 12.07.2018 35 17.0000 % 0.093 % 3359.25 103035.75 13.07.2018 - 06.09.2018 56 17.5000 % 0.096 % 5532.88 103035.75 07.09.2018 - 28.09.2018 22 18.0000 % 0.099 % 2235.73

Таким чином, враховуючи вищезазначене вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню в розмірі 11 127,86 грн.

В частині стягнення пені в розмірі 12 158,14 грн. відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ч.9 ст. 165, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Матриця" (10029, м. Житомир, вул. Небесної Сотні, будинок 44, квартира 3, код ЄДРПОУ 32579311) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімум Лед" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, будинок 26, код ЄДРПОУ 41269654) основний борг в розмірі 103 035 (сто три тисячі тридцять п'ять) грн. 76 коп. та пеню в розмірі 11 127 (одинадцять тисяч сто двадцять сім) грн. 86 коп. та судовий збір в розмірі 1 712 (одна тисяча сімсот дванадцять) грн. 53 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий